Рішення

від 03.10.2024 по справі 924/538/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2024 р. Справа № 924/538/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщука О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Ізяславської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрелітагро"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

- ОСОБА_1

- Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки

за участю:

прокурора: Скрипнюк А.В.

представників:

позивача: не з`явився

відповідача: Лозюк С.Ф. згідно з довіреністю від 02.01.2024

третьої особи - Тарасюка О.О.: не з`явився

третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області: не з`явився

Рішення ухвалюється 03.10.2024 , оскільки в судовому засіданні 16.09.2024. постановлено ухвалу про оголошення перерви на 26.09.2024 , ухвалою суду від 26.09.2024 судове засідання призначено на 03.10.2024.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: керівник Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Ізяславської міської ради звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрелітагро", в якому просить:

- витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелітагро" на користь Ізяславської міської ради земельну ділянку, загальною площею 2 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів на території Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області у координатах, межах та конфігурації, що була передана у власність ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-18944-СГ від 11.09.2017, якій був присвоєний кадастровий номер 6822183900:04:028:0074;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрелітагро" на земельну ділянку за кадастровим номером 6822183900:04:028:0090, площею 52 га, припинивши право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрелітагро" на цю земельну ділянку;

- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6822183900:04:028:0090, площею 52 га.

Ухвалою суду від 18.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі; до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; підготовче засідання у справі призначено на 02.07.2024, яке у подальшому відкладено на 15.07.2024, 24.07.2024, 21.08.2024 та в якому оголошено перерву на 22.08.2024.

При цьому у засіданні 24.07.2024 судом постановлено ухвали із занесенням до протоколу судового засідання про продовження строку підготовчого провадження у справі на тридцять днів та про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Так, відповідачем було подано клопотання від 03.07.2024 про залишення позовної заяви без розгляду (ч. 4 ст. 202 ГПК України), мотивоване неявкою в судове засідання 02.07.2024 позивача Ізяславської міської ради та уповноваженого прокурора від Шепетівської окружної прокуратури або Хмельницької обласної прокуратури, без повідомлення суду про причини такої неявки і неподання письмової заяви про слухання даної справи за їх відсутності за наявними матеріалами справи. В обгрунтування клопотання відповідач зазначив про неявку у засідання представника позивача та ненадання прокурором, що з`явився, відповідного службового посвідчення та належного документу про наявність повноважень представляти Шепетівську окружну прокуратуру або Хмельницьку обласну прокуратуру. При цьому звернув увагу на висновок, викладений у постанові Верховного Суду у справі №910/17906/21.

Проаналізувавши зміст наведеної відповідачем постанови Верховного Суду від 17.03.2023 у справі №910/17906/21 за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, з огляду на відмінність суб`єктного складу учасників справ, фактичних обставин справ і доводів сторін, суд дійшов висновку про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, і тому застосування норм процесуального права за неподібності умов для такого застосування у цих справах не може бути аналогічним, а вказана відповідачем постанова Верховного Суду - релевантною до обставин цієї справи.

Так, спір у справі, що розглядається, стосується захисту інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та позов поданий у вказаних інтересах прокурором на підставі та у порядку ст. 53 ГПК України і ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Зокрема, за приписами ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. При цьому, враховуючи положення ч. 5 ст. 55 ГПК України щодо можливості існування в органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, протилежної позиції щодо поданого прокурором позову (що також може мати вияв у виконанні таким органом як позивачем своїх процесуальних обов`язків та реалізації прав, у тому числі щодо явки у засідання суду та направлення відповідних повідомлень суду), застосування вказаної відповідачем позиції Верховного Суду до спірних правовідносин є необґрунтованим та таким, що суперечить завданням господарського судочинства.

У той же час у наведеній відповідачем справі №910/17906/21 позивачем та відповідачем є юридичні особи, спір між якими виник щодо захисту приватно-правових інтересів та позов у якому позивачем подано самостійно у загальному порядку, передбаченому ГПК України.

При цьому судом при розгляді клопотання було враховано і клопотання Ізяславської міської ради від 05.07.2024 про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Крім того, з приводу доводів відповідача про неявку у підготовче засідання 02.07.2024 прокурора судом зауважено про надання прокурором службового посвідчення №076960, виданого 07.03.2023, та враховано нормативне регулювання, наведене у ст. ст. 11, 21 Закону України "Про прокуратуру", п. п. 1, 3, 4, 9 р. 3 Положення про службове посвідчення, затверджене наказом Генерального прокурора від 12.12.2022 №280, якими передбачено видачу посвідчення та необхідність його обміну у зв`язку із призначенням (переведенням) прокурора, працівника органів прокуратури на іншу посаду; надані прокурором копії наказу керівника Хмельницької обласної прокуратури від 18.06.2024 №544к та від 21.06.2024 №569к про призначення/переведення прокурора ОСОБА_2 .

Також суд звернув увагу на те, що об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 було сформовано висновок щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України без встановлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам, зокрема з урахуванням введення воєнного стану в Україні, і, відповідно, визначати подальші процесуальні дії, які суди повинні вчинити для розгляду кожної конкретної справи.

Ухвалою суду від 22.08.2024 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 16.09.2024. При цьому у засіданні 22.08.2024 судом залишено без задоволення подані відповідачем клопотання (від 15.07.2024, 26.07.2024) про призначення у справі експертизи з огляду на положення ст. 99 ГПК України, відсутність необхідності у спеціальних знаннях для встановлення обставин належності витребовуваної земельної ділянки до земель державної власності відповідно до наявних матеріалів справи, а також мотивовані необхідністю проведення експертизи клопотання відповідача про витребування доказів та зупинення провадження у справі.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 вибула із земель державної власності внаслідок повторного використання ОСОБА_1 всупереч вимогам ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто вибула поза волею власника цієї земельної ділянки. При цьому ОСОБА_1 відчужив спірну земельну ділянку на користь відповідача, який об`єднав її з іншими земельними ділянками у новоутворену земельну ділянку з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090, площею 52 га. З огляду на вибуття спірної земельної ділянки з державної власності поза волею власника, прокурор вважає, що існують підстави для її витребування у відповідача, а також скасування державної реєстрації права власності відповідача на новоутворену земельну ділянку і скасування державної реєстрації новоутвореної земельної ділянки з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача.

Як на правову підставу позову прокурор посилається на положення ст. ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 177, 181, 182, 317, 387, 388, 321 ЦК України, ст. ст. 78, 79, 79-1, 80, 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про державний земельний кадастр", ст. ст. 2, 10, 125, 126 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. ст. 16, 20, 24, 25, 27 Закону України "Про державний земельний кадастр".

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 03.07.2024 проти позову заперечив. Посилаючись на положення п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, вважає, що позовна заява не відповідає вимогам щодо необхідності обґрунтування прокурором наявності підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому ч. 2 або ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Звернув увагу на необхідність здійснення оцінки ефективності обраного способу захисту прав. Зокрема, зазначив, що для відновлення порушеного права власності на земельну ділянку прокурор на підставі ст. 391 ЦК України заявив позовну вимогу про її повернення спочатку державі, а згодом територіальній громаді в особі Ізяславської міської ради, однак прокурор не довів, що дана земельна ділянка станом на 11.09.2017 перебувала в державній або в комунальній власності Ізяславської міської ради. Стверджує, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 не могла перебувати у державній формі власності, оскільки відноситься до колективної форми власності відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю, яка розташована за межами населених пунктів Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, виданого КСП "Нива", серія ХМ №24, на підставі рішення сесії Михнівської сільської Ради народних депутатів від 09.03.1995 за №22/3, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Повідомив, що згідно з відповіддю відділу у Ізяславському районні ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 01.09.2020 відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю по Михнівській сільській раді Ізяславського району Хмельницької області, виданого КСП "Нива", серія ХМ №24, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1, частина земель відноситься до колективної власності, а інша частина земель до державної власності.

Посилаючись на положення ст. ст. 5, 325-327, 357 ЦК України, ст. ст. 23, 78, 140, п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про колективні сільськогосподарські підприємства", ст. 20 Закону України "Про власність", Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації та зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельним ресурсам №43 від 04.05.1999, Указу Президента України від 29.01.2001 №62 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки", Указу Президента України № 720/95, наказу Міністерства аграрної політики від 14.03.2001 №63 "Про затвердження Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств", Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затверджених наказом Держкомзему України від 20.02.1996 № 11, відповідач зауважив, що в даному випадку Державний акт на землю не припиняв свою чинність. Зазначив, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі за №560/2663/20 підтверджено чинність даного Державного акту до 01.01.2019 (набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні").

З огляду на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод стверджує, що відповідач є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна.

Також повідомив, що представник відповідача не отримував рішення Ізяславського районного суду від 11.04.2024 у справі №675/2820/19, яким визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-18944-СГ від 11 вересня 2017 року.

Стверджує, що трирічний строк позовної давності починає свій відлік з 11.09.2017 (дата видання наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-18944-СГ) і закінчився 12.09.2020. Протягом вказаного строку прокурор 28.12.2019 звернувся з аналогічною позовною вимогою до Ізяславського районного суду як самостійний позивач в інтересах держави і ухвалою Ізяславського районного суду від 13.02.2024 у справі №675/2820/19 було закрито провадження в частині витребування земельної ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, скасування у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки та поновлення запису у поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки. З огляду на наведене вважає помилковими посилання прокурора, що Ізяславській міській раді як позивачу стало відомо про вказані обставини 01.09.2022 після винесення Ізяславським районним судом ухвали у справі №675/2820/19 про залучення до участі у вказаній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. При цьому зауважив, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.

Прокурор у відповіді на відзив (від 10.07.2024) зазначив, що підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Ізяславської міської ради у суді обґрунтовано при заявленні позову. Крім того зауважив, що з 27.05.2021, тобто з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Тому вважає, що представництво інтересів держави в особі Ізяславської міської ради у вказаних правовідносинах є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо доводів відповідача про обрання прокурором неналежного способу захисту прокурор вказав, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності внаслідок порушення закону (ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України) не лише набувачем земельної ділянки ОСОБА_1 , який повторно скористався правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду цільового призначення, а й органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією земельною ділянкою Головним управлінням Держгеокадастру в області, яке, маючи доступ до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру, не перевірило наявність у нього у власності земельної ділянки даного виду призначення та площі, набутої раніше в порядку безоплатної приватизації землі. Стверджує, що повторне безоплатне надання органом виконавчої влади для ОСОБА_1 у власність земельної ділянки понад норму, встановлену Земельним кодексом України, не може оцінюватися як воля держави. Земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі на підставі незаконного рішення органу виконавчої влади, тому відновлення права держави на неї слід здійснювати шляхом її витребування з незаконного володіння ТОВ "Компанія "Укрелітагро", за яким зареєстровано право власності на земельну ділянку.

З приводу тверджень відповідача про належність спірної земельної ділянки до земель колективної власності звернув увагу на відомості проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду цільового призначення, довідку начальника Відділу в Ізяславському районі ГУ Держгеокадастру в області від 29.05.2017 за №671/101-17, висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 05.07.2017 №4899/82-17, лист Держгеокадастру від 19.04.2024 за №1694/281-24, згідно з якими земельна ділянка кадастровий номер 6822183900:04:028:0074, що надана у власність ОСОБА_1 , мала державну форму власності. Зазначену відповідачем довідку Відділу в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 01.09.2020 вважає недостатнім та непереконливим доказом у справі, оскільки в ній не наведено обґрунтування відповідних відомостей. Окрім цього, належність спірної земельної ділянки до земель державної власності та незаконність набуття ОСОБА_1 прав на неї встановлена рішенням Ізяславського районного суду від 11.04.2024 у справі №675/2820/19.

Також прокурором наведено оцінку критеріїв сумісності обраного способу захисту порушеного права із гарантіями, встановленими статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилаючись на положення ст. 264 Цивільного кодексу України (переривання перебігу позовної давності), з огляду на подання позову у справі №675/2820/19 до Ізяславського районного суду 28.12.2019 (провадження відкрито 16.01.2020), тобто в межах загального трирічного строку позовної давності, та закриття у цій справі провадження в частині позовних вимог ухвалою Ізяславського районного суду від 13.02.2024, вважає твердження відповідача про пропуск прокурором строків звернення до суду такими, що не відповідають обставинам справи.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у відзиві від 02.07.2024, посилаючись на положення ст. 19 Конституції України, ст. 79-1 Земельного кодексу України, ст. ст. 9, 16, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ст. 25 Закону України "Про землеустрій", Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, зазначило, що кадастровий реєстратор зареєстрував земельну ділянку згідно з нормами чинного законодавства та підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, які передбачені в ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", були відсутні. При цьому зауважило, що на земельну ділянку з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 від 14.01.2020 накладено обтяження у вигляді арешту.

Прокурор у відповіді на відзив (пояснення) третьої особи (від 18.07.2024) щодо ухвали Ізяславського районного суду від 10.01.2020 у справі №675/2820/19 про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 зазначив, що накладення арешту у цьому випадку переслідує мету захистити інтереси держави, запобігти подальшому відчуженню таких земельних ділянок та не перешкоджає суду дослідити обставини справи, обґрунтованість позовних вимог та вирішення спору по суті, лише тимчасово унеможливлює вчинення дій із розпорядження земельними ділянками, проте, після його скасування позивач зможе здійснити захист свого порушеного права у спосіб, визначений у рішенні суду, тому така обставина не може бути підставою для відмови в позові. Тому вважає, що наявність/відсутність арешту не впливає на вирішення питання про витребування майна на користь власника та скасування державної реєстрації земельної ділянки і не скасовує пов`язаних з арештом обмежень щодо земельних ділянок.

Також у письмових поясненнях від 10.09.2024 прокурор:

- щодо визначення складу сторін, посилаючись на ст. ст. 2, 4, 45 ГПК України, ст. ст. 142, 143 Конституції України, ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", р. Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, зазначив, що належним власником земель сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів с. Михнів Ізяславської міської ради Шепетівського району, є Ізяславська міська рада і вибуття із власності держави спірної земельної ділянки порушує права дійсного власника - Ізяславської міської ради;

- щодо підстав представництва прокурором інтересів територіальної громади в особі Ізяславської міської ради, посилаючись на положення ст. 131-1 Конституції України, зазначив, зокрема, що суспільний інтерес у поверненні незаконно приватизованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення до комунальної власності територіальної громади спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу України на землю, у збереженні сільськогосподарських угідь та їх належного використання, що явно переважає приватні інтереси у неправомірному володінні ТОВ "Компанія "Укрелітагро" спірної земельної ділянки;

- щодо скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 площею 52 га, зазначає, що у зв`язку із наявними відомостями в Державному земельному кадастрі про реєстрацію об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 площею 52 га, складовою частиною якої є спірна земельна ділянка площею 2 га, формування і присвоєння в Державному земельному кадастрі нового кадастрового номеру незаконно вибутої із власності держави земельної ділянки (згідно координат, меж та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області № 22-18944-СГ від 11.09.2017 і якій присвоювався кадастровий номер 6822183900:04:028:0074) є неможливим і рішення суду про витребування спірної земельної ділянки в разі його постановлення не буде підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо державної реєстрації прав комунальної власності за Ізяславською міською радою;

- щодо права особи на мирне володіння майном та дотримання рівності сторін зазначає, що з огляду на характер спірних правовідносин, обставини вибуття з власності держави земельної ділянки внаслідок незаконного повторного використання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання та застосовані правові норми, не вбачається як невідповідності заходу втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. На адресу суду надіслав заяву від 05.07.2024, в якій просить розглянути справу без участі його уповноваженої особи, зауваживши, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, клопотаннях.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області представника у засідання не направило. У відзиві від 02.07.2024 просить розглянути справу без участі представника третьої особи.

Третя особа - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, пояснень з приводу позовних вимог не надав.

Представником відповідача подано письмову заяву від 16.09.2024 про застосування строку позовної давності, в якій вважає, що керівником Шепетівської окружної прокуратури Хмельницької області при поданні до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви від 28.05.2024 у цій справі було пропущено загальний 3-річний строк позовної давності без поважних причин.

В обґрунтування зазначеної заяви, відповідач, звертаючи увагу на те, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області є органом державного контролю у сфері земельних відносин і виконувало вказані функції як станом на момент прийняття наказу ГУ Держгеокадастру №22-18944-СГ від 11.09.2017, так і на даний час, вважає, що строк позовної давності починає відлік з 11.09.2017 і закінчується 12.09.2020. Зазначає, що протягом цього строку прокурор 28.12.2019 звернувся з аналогічним позовом до Ізяславського районного суду як самостійний позивач в інтересах держави, ухвалою Ізяславського районного суду від 13.02.2024 у справі №675/2820/19 було закрито провадження в частині витребування земельної ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, скасування у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки та поновлення запису у поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки. Тому вважає посилання прокурора на те, що Ізяславській міській раді як позивачу стало відомо про вказані обставини 01.09.2022 після винесення Ізяславським районним судом ухвали у справі №675/2820/19 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, є помилковим. Крім того, звертає увагу на те, що прокурор посилається на п. 2 ст. 264 ЦК України щодо переривання позовної давності у разі пред`явлення позову.

Прокурор висловив заперечення щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, вважаючи його не пропущеним , враховуючи зокрема обґрунтування наведені в відповіді на відзив.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області із заявою, в якій відповідно до ст. ст. 118, 121 Земельного кодексу України просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Дерев`янської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, та передати її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області №ХМ/6822482100:07:002/00000309 від 28.08.2013 ОСОБА_1 затверджено відповідний проект землеустрою, надано у власність земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6822482100:07:002:0003 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Дерев`янської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28.05.2024 та щодо об`єкта нерухомого майна від 19.11.2019 на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області №ХМ/6822482100:07:002/00000309 від 28.08.2013 на зазначену вище земельну ділянку 04.10.2013 було зареєстровано право власності ОСОБА_1 ; 26.12.2013 право власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Кахній Л.І за реєстраційним номером 1453.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою від 11.02.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: с. Михнів Ізяславського району Михнівської сільської ради. У заяві ОСОБА_1 повідомив, що раніше право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням згідно зі ст. ст. 116, 118 Земельного кодексу України не використав.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.04.2017 №22-6685-СГ Тарасюку Олександру Олександровичу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення; місце об`єкта землеустрою: із земельної ділянки (кадастровий номер 6822183900:04:028:0201), яка розташована за межами населених пунктів Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області; орієнтовний розмір земельної ділянки - 2 га; цільове призначення земельної ділянки до його зміни - для ведення фермерського господарства; цільове призначення земельної ділянки після його зміни - для ведення особистого селянського господарства.

У матеріали справи надано копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель сільськогосподарського призначення ОСОБА_1 на території Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, виготовлений ПП "Хмельницькгеопроект" (копія надана Управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 19.04.2024 у відповідь на лист Шепетівської окружної прокуратури від 16.04.2024). Проект містить зокрема: завдання на виконання робіт в якому наявні відомості про державну форму власності земельної ділянки та відсутність щодо неї обмежень; лист відділу в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29.05.2017 про надання інформації ПП "Хмельницькгеопроект" (згідно з якою земельна ділянка з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 належить до державної форми власності та не має обмежень); довідку відділу в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29.05.2017 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями на земельну ділянку, що відводиться у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель сільськогосподарського призначення із виду - для ведення фермерського господарства у вид - для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, розташованої за межами населених пунктів Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області площею 2 га громадянину ОСОБА_1 станом на 01.01.2016; висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 03.07.2017, згідно з яким запроектована земельна ділянка належить до державної форми власності та не має обмежень.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.09.2017 №22-18944-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення; змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "ведення фермерського господарства (01.02)" на вид "для ведення особистого селянського господарства (01.03)"; надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

На підставі вищезазначеного наказу 06.12.2017 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074; 22.01.2018 на вказану земельну ділянку зареєстровано право власності ТОВ "Компанія "Елітагро" на підставі договору купівлі-продажу від 22.01.2018, посвідченого приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Шмигельським Ю.П. за реєстраційним номером 163; 12.09.2018 зареєстровано закриття об`єкта нерухомого майна у зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28.05.2024 та щодо об`єкта нерухомого майна від 19.11.2019).

Матеріали справи містять поземельну книгу, відкриту 24.07.2018 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 площею 52 га (до складу поземельної книги входить, зокрема кадастровий план земельної ділянки та експлікація земельних угідь, координати поворотних точок меж земельної ділянки, відомості про реєстрацію 12.09.2018 права власності ТОВ "Компанія "Елітагро" на земельну ділянку).

Відповідно до витягу від 24.07.2018 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 24.07.2018 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 площею 52 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Ізяславський район, Михнівська сільська рада (приватна власність). До витягу додано додаток кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090.

Згідно з інформацією від 24.05.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 12.09.2018 на підставі, у тому числі договору купівлі-продажу від 22.01.2018, посвідченого приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Шмигельським Ю.П. за реєстраційним номером 163, зареєстровано право власності ТОВ "Компанія "Елітагро" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 площею 52 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Ізяславський район, Михнівська с/рада (земельна ділянка зареєстрована 24.07.2018, утворена шляхом об`єднання земельних ділянок).

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11.04.2024 у справі №675/2820/19 задоволено позовну заяву заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Ізяславська міська рада Шепетівського району Хмельницької області, до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-18944-СГ від 11 вересня 2017 року про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822183900:028:0074) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Михнівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Вищезазначеним рішенням також встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 вересня 2017 року №22-18944-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074, що знаходиться за межами населених пунктів Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, та передано йому зазначену ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного наказу 06 грудня 2017 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074. Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 січня 2018 року право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ТОВ Компанія "Укрелітагро". Надалі земельна ділянка з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 площею 52,00 га, а 12 вересня 2018 року право власності на новоутворену земельну ділянку зареєстровано за ТОВ Компанія "Укрелітагро".

Крім того судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №195252132 від 27 грудня 2019 року ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області № ХМ/6822482100:07:002/000000309 від 28 серпня 2013 року на праві приватної власності (право зареєстровано 04 жовтня 2013 року) належала земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6822482100:07:002:0003 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Дерев`янської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

З наведеного суд дійшов висновку, що на час подання заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, ОСОБА_1 вже використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки за таким видом використання. Оскільки ОСОБА_1 не мав права отримувати і відчужувати земельну ділянку з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074, суд дійшов висновку, що вона незаконно вибула із державної власності.

Копія рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11.04.2024 у справі №675/2820/19 містить відмітку про набрання ним законної сили 21.05.2024.

При цьому ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13.02.2024 у справі №675/2820/19 з врахуванням позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2023 у справі №676/7428/19 було закрито провадження у справі №675/2820/19 в частині: за позовом заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Укрелітагро" про витребування земельної ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, скасування у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки та поновлення запису у поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки. Ухвала мотивована тим, що спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

У відповідь на лист Шепетівської окружної прокуратури від 16.04.2024 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у листі від 19.04.2024 повідомило, що відповідно додержавного акту на право колективної власності на землю, виданого КСП Нива", земельна ділянка з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 станом на 11.09.2017 не належала до земель колективної власності Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, а відносилась до земель державної власності за межами населених пунктів Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Земельна ділянка з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 утворена 24.07.2018 шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074.

Виконувач обов`язків керівника Шепетівської окружної прокуратури звернувся до Ізяславського міського голови з листом від 16.04.2024, в якому з огляду на встановлення обставин неправомірного отримання ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 у власність, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді просив, зокрема повідомити про те, чи вживатимуться Ізяславською міською радою заходи до захисту інтересів територіальної громади за вказаним фактом.

Листом від 17.04.2024 Ізяславська міська рада повідомила прокурору про те, що не вживатиме заходів представницького характеру щодо витребування земельної ділянки за межами населеного пункту с. Михнів Шепетівського району Хмельницької області, наданої на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.09.2017 №22-18944-СГ Тарасюку О.О., скасування права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, враховуючи відсутність у міській раді документів, які можуть бути доказами у судовому процесі, та не заперечує щодо здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави. Також зазначила, що згідно з рішенням Ізяславської міської ради від 15.12.2020 №13 Михнівську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Ізяславської міської ради, надавши копію відповідного рішення.

Матеріали справи містять повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді від 27.05.2024, адресоване позивачу, в якому перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі позивача шляхом пред`явлення до суду позовної заяви про витребування земельної ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки.

У відповідь листом від 30.05.2024 Ізяславська міська рада повторно повідомила прокурору про те, що не заперечує щодо здійснення прокурором заходів представницького характеру в суді з метою законних інтересів держави в особі Ізяславської міської ради щодо витребування земельної ділянки за межами населеного пункту с. Михнів Шепетівського району Хмельницької області, наданої на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.09.2017 №22-18944-СГ Тарасюку О.О., скасування права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно з наданим прокурором витягом з рішення Ізяславської міської ради від 15.12.202 №13 розпочато процедуру реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Ізяславської міської ради, зокрема Михнівської сільської ради; Ізяславська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків зазначеної сільської ради (пп. п. 1, 2 рішення).

Відповідачем у матеріали справи надано копію відповіді відділу в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 01.09.2020 на адвокатський запит представника відповідача, в якій зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 площею 2 га надана у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Михнівської сільської ради, - частково державна, частково колективна власність; копії наданих відділом в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ №24, виданого КСП "Нива" про передачу останньому 2295,9 га у колективну власність відповідно до рішення Михнівської сільської ради від 09.03.1995 №22/3.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зауважив, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України та ст. 2 Закону України Про охорону земель. Стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 вибула з державної власності внаслідок протиправного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання поза волею дійсного власника народу України (ст. ст. 13, 14 Конституції України). Відтак реагування прокурора в цьому випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності набуття права власності на землю, яке здійснене з порушенням вимог чинного законодавства.

Правовідносини, пов`язані з наданням у власність земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Ізяславської міської ради як уповноваженого державою органу на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, прокурор з огляду на положення ст. ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 78, 80, 83, 84, 116 Земельного кодексу України, зазначив, що з дня набрання чинності п. 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (27.05.2021) розпорядником спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.09.2017 №22-18944-СГ, є Ізяславська міська рада, отже, ця земельна ділянка підлягає поверненню у комунальну власність Ізяславської міської ради.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).

Судом враховується, що відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

З положень ст. ст. 12, 80, 83, 116, 122 Земельного кодексу України, ст. ст. 172, 327, 374 ЦК України, ст. 1, 10, ч. 5 ст. 16, ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що право власності на землі комунальної власності належать територіальним громадам, які реалізують це право через органи місцевого самоврядування.

Зокрема, згідно зі ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-IХ, який набрав чинності з 27.05.2021, доповнено розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад (крім земель згідно із наведеним у цьому пункті переліком). Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Iз вищенаведених положень слідує, що з 27.05.2021 (дата набрання чинності п. 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України) розпорядником земель, які належали до державної власності та розташовані за межами населених пунктів на території Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, є Ізяславська міська рада (правонаступник Михнівської сільської ради відповідно до рішення Ізяславської міської ради від 15.12.2020 №13 "Про реорганізацію сільських рад шляхом їх приєднання до Ізяславської міської ради").

Системне тлумачення положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Судом звертається увага, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор. Між тим для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

З матеріалів справи слідує, що прокурор звернувся до Ізяславської міської ради з листом від 16.04.2024, в якому з огляду на встановлення обставин неправомірного отримання ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 у власність, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді просив, зокрема повідомити про те, чи вживатимуться Ізяславською міською радою заходи до захисту інтересів територіальної громади за вказаним фактом.

У відповідь Ізяславська міська рада листом від 17.04.2024 повідомила, що не вживатиме заходів представницького характеру щодо витребування земельної ділянки, скасування права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки та не заперечує щодо здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави.

З наведеного слідує, що позивач з урахуванням обізнаності про порушення інтересів держави, на які вказав прокурор, не відреагував на стверджуване порушення належним чином, заходів захисту відповідних інтересів, зокрема, у судовому порядку, самостійно не вжив. Невжиття таких заходів за умови обізнаності про наявність відповідного порушення, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачем, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з цим позовом.

Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак який незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави в судовому порядку, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб`єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави.

Наведені вище обставини щодо обізнаності позивача з порушенням інтересів держави, зважаючи на характер наданої позивачем відповіді на лист прокурора, свідчать про встановлення обставин, за яких порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі позивача шляхом пред`явлення цього позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

При цьому у підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано повідомлення (від 27.05.2024), адресоване позивачу, про наявність підстав та намір представництва інтересів держави в особі останнього в суді, на що позивач листом від 30.05.2024 повторно повідомив про відсутність заперечень щодо здійснення прокурором заходів представницького характеру в суді.

Отже, зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, про підтвердження прокурором підстав представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтованість звернення до суду в інтересах держави в особі Ізяславської міської ради.

Позиція щодо правомірності представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування у правовідносинах щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками комунальної власності викладена, зокрема й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18, постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №922/2399/21.

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України, зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно з якими власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України).

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 04.11.2020 у справі №327/1884/17).

У контексті частини третьої статті 16 ГПК України до позовів щодо захисту речових прав на нерухоме майно відноситься зокрема віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №916/3727/15 зазначено, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися цим майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Так, відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно зі ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем - має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються, як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 01.10.2019 та 15.10.2019 року у справах №911/2034/16 та № 911/3749/17 відповідно, від 19.11.2019 у справі №911/3680/17, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.

Право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідним від вищенаведених вимог, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях 387, 388 ЦК України, що й повинно бути доведено в суді (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 висловлено позицію стосовно того, що у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Звернувшись до суду з позовом в інтересах держави в особі Ізяславської міської ради, прокурор просить, зокрема витребувати на користь останньої земельну ділянку загальною площею 2 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів на території Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області у координатах, межах та конфігурації, що була передана у власність ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-18944-СГ від 11.09.2017, якій був присвоєний кадастровий номер 6822183900:04:028:0074.

Як встановлено рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11.04.2024 у справі №675/2820/19, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 вересня 2017 року №22-18944-СГ було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074, що знаходиться за межами населених пунктів Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, та передано йому зазначену ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного наказу 06 грудня 2017 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074. Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 січня 2018 року право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ТОВ Компанія "Укрелітагро". Надалі земельна ділянка з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 площею 52,00 га, а 12 вересня 2018 року право власності на новоутворену земельну ділянку зареєстровано за ТОВ Компанія "Укрелітагро".

Одночасно ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області № ХМ/6822482100:07:002/000000309 від 28 серпня 2013 року на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6822482100:07:002:0003 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Дерев`янської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

З наведеного суд у справі №675/2820/19 дійшов висновку про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 вересня 2017 року №22-18944-СГ, оскільки на час подання заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, ОСОБА_1 вже використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки за таким видом використання. Оскільки ОСОБА_1 не мав права отримувати і відчужувати земельну ділянку з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074, суд дійшов висновку, що вона незаконно вибула із державної власності.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із сукупного аналізу положень ст. 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 18 ГПК України слідує, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

З огляду на наведене обставини, встановлені у рішенні Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11.04.2024 у справі №675/2820/19, не потребують доказування.

Крім того, обставини вибуття земельної ділянки з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 з державної власності також підтверджуються наявними матеріалами справи, зокрема:

- наказом Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області №ХМ/6822482100:07:002/00000309 від 28.08.2013 щодо надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6822482100:07:002:0003 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Дерев`янської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28.05.2024 та щодо об`єкта нерухомого майна від 19.11.2019, згідно з якою на зазначену вище земельну ділянку 04.10.2013 було зареєстровано право власності ОСОБА_1 ;

- наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.09.2017 №22-18944-СГ, яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28.05.2024 та щодо об`єкта нерухомого майна від 19.11.2019, згідно з якою право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 , згодом за ТОВ "Компанія "Елітагро" на підставі договору купівлі-продажу від 22.01.2018, посвідченого приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Шмигельським Ю.П. за реєстраційним номером 163.

Також надані у матеріали справи поземельна книга від 24.07.2018 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 площею 52 га, витяг від 24.07.2018 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 площею 52 га, інформація від 24.05.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, лист від 19.04.2024 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області свідчать, що 24.07.2018 було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 площею 52 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Ізяславський район, Михнівська сільська рада, утворену шляхом об`єднання земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074, а 12.09.2018 на зазначену земельну ділянку зареєстровано право власності ТОВ "Компанія "Елітагро".

Отже, за наведених вище обставин, земельна ділянка з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 вибула із власності держави шляхом незаконної приватизації ОСОБА_1 , який раніше реалізував своє право безкоштовної приватизації, а в подальшому за договором купівлі-продажу перейшла у власність ТОВ "Компанія "Укрелітагро" та увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 площею 52 га, на яку ТОВ "Компанія "Укрелітагро" зареєструвало право власності.

Реалізація права в цивільних правовідносинах від імені держави відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це визначено у ст. 19 Конституції України.

Таким чином, повторне безоплатне надання Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області Тарасюку Олександру Олександровичу земельної ділянки для аналогічних потреб понад норму, встановлену Земельним кодексом України, не може розцінюватися як воля держави, відповідно, вибуття спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 відбулось поза волею держави як її власника.

Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірної земельної ділянки в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України.

Отже, зважаючи на те, що земельна ділянка, якій був присвоєний кадастровий номер 6822183900:04:028:0074, вибула з власності держави поза її волею, суд доходить висновку, що існують правові підстави для витребування її з незаконного володіння відповідача на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Водночас суд звертає увагу, що на дату подання позову у даній справі Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не мало функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності щодо спірних земельних ділянок, оскільки відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Таким чином, враховуючи вказані законодавчі приписи, суд зазначає, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074, яка знаходяться за межами населених пунктів на території Ізяславської міської ради Хмельницької області, є Ізяславська міська рада (правонаступник Михнівської сільської ради відповідно до рішення Ізяславської міської ради від 15.12.2020 №13 "Про реорганізацію сільських рад шляхом їх приєднання до Ізяславської міської ради").

При цьому доводи відповідача про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 на час її надання ОСОБА_1 відносилась до земель колективної власності відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ №24, виданого КСП "Нива", з посиланням на лист відділу в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 01.09.2020 , оцінюються критично з огляду обставинами встановлені у рішенні Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11.04.2024 у справі №675/2820/19 щодо належності спірної земельної ділянки до державної форми власності, листом Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19.04.2024 , в якому зазначено, що відповідно до державного акту на право колективної власності на землю, виданого КСП Нива" земельна ділянка з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 станом на 11.09.2017 не належала до земель колективної власності Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, а відносилась до земель державної власності за межами населених пунктів Михнівської сільської ради Ізяславського району, а також відомостями про належність спірної земельної ділянки до державної власності на момент розроблення проекту землеустрою щодо її відведення ОСОБА_1 (завдання на виконання робіт; лист відділу в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29.05.2017; довідка відділу в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29.05.2017 з державної статистичної звітності; висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 03.07.2017) та положення ст. 79 ГПК України щодо необхідності дотримання вимоги вірогідності доказів.

Водночас судом враховуються положення ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція), якими передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

У свою чергу, ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014).

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

З питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

При цьому у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 297/616/17 зазначено: "Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника".

Здійснюючи оцінку сумісності заходу втручання у право відповідача на мирне володіння майном у спірних правовідносинах із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, саме: із критерієм законності такого втручання, судом враховується, що відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина 2 статті 328 ЦК України).

Як зазначалося вище, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина 3 статті 330 ЦК України).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3224/16).

Враховуючи вищенаведені обставини та те, що вибуття спірної земельної ділянки із власності держави відбулось поза її волею, що у свою чергу відповідно до ст. 388 ЦК України є підставою для витребування земельної ділянки навіть у добросовісного набувача, суд при оцінці заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції доходить висновку про дотримання критерію законності, оскільки витребування майна здійснюється на підставі ст. 388 ЦК України, зміст якої є доступним, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків.

Досліджуючи питання про те, чи таке втручання у право на мирне володіння майном має на меті "суспільний", "публічний" інтерес, суд вважає слушними доводи прокурора про те, що витребування земельної ділянки спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності набуття права власності на землю, яке здійснене з порушенням вимог чинного законодавства.

Земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункти 75-76), від 20 липня 2020 року у справі № 923/196/20 (пункт 39), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18(пункт 132)

Зокрема, втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі "The former king of Greece and others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції).

Також вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Судом враховується, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Незаконне вилучення із державної власності спірної земельної ділянки грубо порушило майнові права держави, які відповідно до положень п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України перейшли до Ізяславської міської ради як представника відповідної територіальної громади, чим підтверджується наявність значного "суспільного", "публічного" інтересу, на захист якого спрямований позов у цій справі.

Відповідно, постановлення судового рішення про витребування спірного майна є виправданим з точки зору задоволення "суспільного інтересу", який включає інтереси територіальної громади Ізяславської міської ради. Витребування спірної земельної ділянки на користь її дійсного власника відновить економічний інтерес територіальної громади зокрема та держави як гаранта місцевого самоврядування в цілому, адже територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю, природні ресурси; органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У свою чергу, дотримання принципу "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Одним із важливих елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Однак за умови добросовісності відповідача інтереси суспільства в частині дотримання вимог закону при вибутті спірної земельної ділянки з власності держави переважають приватний інтерес останнього як набувача такої земельної ділянки. При цьому відповідач вправі компенсувати витрати, понесені на набуття земельної ділянки та прав на неї шляхом пред`явлення відповідних позовів, а тому не нестиме «надмірний тягар». Можливість такої компенсації свідчить про відсутність порушення справедливого балансу інтересів позивача як власника земельної ділянки та відповідача як набувача земельної ділянки та прав на неї і покладення на останнього такого тягаря, який буде надмірним.

Разом з тим суд звертає увагу, що законодавство України надає відповідачу після завершення цього судового процесу додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Він не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до ОСОБА_1 , в якого придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі ст. 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16.12.2015 у справі №6-2510цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц.

Отже, оцінивши на предмет сумісності заходу втручання у право відповідача на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суд зазначає, що право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави становить пропорційне втручання у право власності відповідача з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Також, суд звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно ( висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Так, поряд з вимогою про витребування земельної ділянки прокурором заявлено вимоги скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права власності відповідача на земельну ділянку за кадастровим номером 6822183900:04:028:0090, площею 52 га, припинивши його право власності на цю земельну ділянку, та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6822183900:04:028:0090, площею 52 га.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Основним критерієм об`єкта цивільних правовідносин є його оборотоздатність, тобто можливість вільно відчужуватися або переходити від однієї особи, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України унормовано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України "Про Державний земельний кадастр".

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень) (ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається (ч. 1 ст. 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 Земельного кодекс України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з ч. 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (частина перша статті 3 вказаного Закону).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, окрім іншого, під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються (ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Отже , однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові №183/1617/16 від 14.11.2018).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (провадження №14-93цс20) зазначено, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права .

Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) звернула увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Проте, на час звернення прокурора до суду з позовом у даній справі земельна ділянка з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074, площею 2 га, внаслідок включення до об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 площею 52 га, як об`єкт цивільного права припинена, відповідний кадастровий номер скасовано, реєстраційні розділи закрито, внесено відповідні записи про державну реєстрацію об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру, що унеможливлює ефективне відновлення порушеного права лише шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

З огляду на наведене суд звертає увагу, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки і скасування державної реєстрації земельної ділянки та прав на неї у справі, що розглядається, заявлені не щодо однієї земельної ділянки як об`єкта цивільних прав (у випадку чого можливо було би застосувати вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду), а щодо різних земельних ділянок, а саме: вимога про витребування заявлена щодо ділянки, яка незаконно вибула з державної власності, а вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки та прав на неї - щодо новоутвореної земельної ділянки, до складу якої незаконно увійшла вищезазначена земельна ділянка.

Відповідно, повернення земельної ділянки, якій було присвоєно кадастровий номер 6822183900:04:028:0074, у володіння власника (титульного володільця) шляхом задоволення позовної вимоги про її витребування в повній мірі не відбувається з огляду на те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822183900:04:028:0074 втратила статус об`єкта цивільних прав, тому рішення суду про витребування майна не є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, оскільки за відповідачем зареєстровано право не на витребувану спірну земельну ділянку, а на новоутворену земельну ділянку, що не відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника земельної ділянки (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 924/144/20, від 31.01.2023 у справі № 924/504/20).

Згідно з пунктом 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок), державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, а також у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, - за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку.

Однак формування і присвоєння в Державному земельному кадастрі нового кадастрового номеру незаконно вибулій із державної власності земельній ділянці, що мала кадастровий номер 6822183900:04:028:0074, та подальша реєстрація права власності позивача на відповідну земельну ділянку з новим кадастровим номером є неможливими у зв`язку із наявними в Державному земельному кадастрі відомостями про реєстрацію новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 та наявністю зареєстрованого на цю земельну ділянку права власності відповідача.

Таким чином, з огляду на зазначене та враховуючи встановлені фактичні обставини у справі, з урахуванням положень ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою унормовано, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону, положень ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", якою унормовано, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки, суд дійшов висновку, що задоволення позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права власності відповідача на земельну ділянки з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090, припинивши право власності відповідача на цю земельну ділянку та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822183900:04:028:0090 призведе до ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

Такі ж висновки щодо ефективності обраного прокурором способу захисту, з урахуванням встановлених обставин, відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №672/1790/18, від 31.01.2023 у справі №924/504/20.

Отже, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими. При цьому, задоволення позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки (та, відповідно, прав на неї), до якої увійшла спірна земельна ділянка і на яку було зареєстровано право власності позивача, уможливить та усуне перешкоди у реалізації позивачем свого права власності на спірну земельну ділянку шляхом її реєстрації в Державному земельному кадастрі та реєстрації прав на неї у Державному реєстрі прав у встановленому законодавством порядку.

Відповідач, заперечуючи проти позову, просить застосувати строк позовної давності та відмовити у позові. Відповідач вважає, що трирічний строк позовної давності починає свій відлік з 11.09.2017, тобто з дати прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-18944-СГ, і закінчився 12.09.2020. При цьому з приводу звернення прокурора з позовом до суду у справі №675/2820/19 та закриття ухвалою суду від 13.02.2024 у справі №675/2820/19 провадження в частині витребування земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку та поновлення запису про державну реєстрацію земельної ділянки зауважив, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.

Прокурор заперечив сплив позовної давності, посилаючись на положення ст. 264 Цивільного кодексу України, на подання позову у справі №675/2820/19 до Ізяславського районного суду 28.12.2019 (провадження відкрито 16.01.2020), закриття у цій справі провадження в частині позовних вимог ухвалою Ізяславського районного суду від 13.02.2024.

Розглядаючи клопотання відповідача судом враховується, що відповідно до ст. 256 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття) лише в межах певного строку - позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. ст. 257, 267 ЦК України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі №3-14г14, у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц, від 26.11.2019 у справі №904/841/18, від 20.01.2020 у справі №924/774/18, від 07.04.2021 у справі №911/2669/19, від 13.10.2021 у справі № 914/687/20.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених позивачем у спорі до того відповідача, який заявляє про застосування позовної давності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19, від 14.06.2023 у справі №755/13805/ 16-ц).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 Велика Палата Верховного Суд вказала, що на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Разом з тим, судом враховується, що у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин.

При цьому, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено на всій території України з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено. Зокрема, Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.05.2024 р. № 271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року на 90 діб. ( позов надіслано 31.05.2024).

Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що строк позовної давності за вимогами прокурора у цій справі не пропущений, а тому протилежні твердження відповідача є помилковими.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

З огляду на все вищезазначене, встановлені судом обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на її вибуття, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про витребування спірної земельної ділянки від кінцевого набувача, а також щодо скасування державної реєстрації права власності та державної реєстрації новоутвореної земельної ділянки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, позаяк призведуть до ефективного поновлення порушених прав позивача.

Судом зважається на те, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати із сплати судового збору у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Ізяславської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Укрелітагро", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки задовольнити.

Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Укрелітагро" (вул. Центральна, буд. 64, с. Михнів, Шепетівський район, Хмельницька область; код 30868790) на користь Ізяславської міської ради (вул. Незалежності, буд. 43, м. Ізяслав, Шепетівський район, Хмельницька область; код 04060720) земельну ділянку, загальною площею 2 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів на території Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області у координатах, межах та конфігурації, що була передана у власність ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-18944-СГ від 11.09.2017, якій був присвоєний кадастровий номер 6822183900:04:028:0074.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Укрелітагро" (вул. Центральна, буд. 64, с. Михнів, Шепетівський район, Хмельницька область; код 30868790) на земельну ділянку за кадастровим номером 6822183900:04:028:0090, площею 52 га, припинивши право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрелітагро" (вул. Центральна, буд. 64, с. Михнів, Шепетівський район, Хмельницька область; код 30868790) на цю земельну ділянку.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6822183900:04:028:0090, площею 52 га.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Укрелітагро" (вул. Центральна, буд. 64, с. Михнів, Шепетівський район, Хмельницька область; код 30868790) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, буд. 3; код 02911102) 9084,00 грн (дев`ять тисяч вісімдесят чотири гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 14.10.2024.

СуддяВ.В. Виноградова