Постанова

від 10.10.2024 по справі 927/765/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/765/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Губенко Н. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 17461"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

у складі судді Шморгун В.В.,

від 29 лютого 2024 року

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гаврилюка О. М., Ткаченка Б. О., Кропивної Л. В.,

від 06 червня 2024 року (повний текст складено та підписано 01 липня 2024 року)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 17461"

до Акціонерного товариства "Сенс Банк"

про визнання іпотеки припиненою

за участю представників:

від позивача: Терещенко Л. В.

від відповідача: Михніцький Г. Ю.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство 17461" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-банк" про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором від 14 серпня 2008 року про забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет" зобов`язань за генеральним договором про надання кредитних послуг від 14 серпня 2008 року № 935/1-109.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що іпотека за укладеними між сторонами у справі іпотечним договором є припиненою відповідно до частини четвертої статті 593 Цивільного кодексу України з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет", оскільки кредитор (Акціонерне товариство "Сенс Банк") до моменту ліквідації боржника не звернувся до суду з позовом до іпотекодавця - Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 17461" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з порушенням боржником зобов`язання.

Господарський суд Чернігівської області ухвалою від 26 жовтня 2022 року прийняв позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 17461" до розгляду та відкрив провадження у справі № 927/765/22, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Господарський суд Чернігівської області ухвалою від 18 січня 2023 року змінив найменування відповідача у справі № 927/765/22: з Акціонерного товариства «Альфа-банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

14 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет" та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-банк, яке у свою чергу змінило найменування на Акціонерне товариство "Сенс Банк", був укладений генеральний договір про надання кредитних послуг № 935/1-109, в рамках якого була укладена додаткова угода № 1 (далі за текстом - кредитний договір).

Також 14 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (сторона-1, іпотекодержатель), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-банк, яке у свою чергу змінило найменування на Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі по тексту - Банк, Іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство 17461», правонаступником якого є ПрАТ «Автотранспортне підприємство 17461», (сторона-2, іпотекодавець), яке виступає за цим договором майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет", був укладений іпотечний договір від 14 серпня 2008 року.

Відповідно до пункту 1.1. іпотечного договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю як забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет" (далі за текстом - позичальник), зобов`язання за генеральним договором про надання кредитних послуг № 935/1-109 від 14 серпня 2008 року, укладеним між Іпотекодержателем та Позичальником (далі за текстом - основне зобов`язання), та додатковими угодами до нього, що укладені та будуть укладені між Іпотекодержателем тa Позичальником, які є невід`ємними частинами договору, яким обумовлене основне зобов`язання (далі за текстом - додаткові угоди), нерухоме майно: нежитлові будівлі за адресою: вул. Пирятинська (Дзержинського), 127, м. Прилуки, Чернігівської області на земельній ділянці, належній територіальній громаді міста Прилуки (далі за текстом - предмет іпотеки).

Згідно з пунктом 4.1. іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов`язання Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За умовами пункту 4.5. іпотечного договору Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:

4.5.1. на підставі рішення суду; або

4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса; або

4.5.3. шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або

4.5.4. шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або

4.5.5. шляхом організації Іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов`язання. Дія цього договору припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про іпотеку» (пункт 6.3. іпотечного договору).

Іпотечний договір посвідчений 14 серпня 2008 року приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Ігнатовою Л. Л. та зареєстрований в реєстрі за № 9392. Посвідчивши іпотечний договір, нотаріус наклав заборони відчуження предмету іпотеки до припинення чи розірвання іпотечного договору, які зареєстровані в реєстрі за № № 9393/56, 9394/57, 9395/58, 9396/59, 9397/60, 9398/61, 9399/62, 9400/63, 9401/64, 9402/65, 9403/66, 9404/67, 9405/68.

Господарський суд Чернігівської області рішенням від 07 липня 2016 року у справі № 927/423/16 визнав недійсними рішення загальних зборах акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 17461» від 17 червня 2008 року, викладені у виписці з протоколу № 1 загальних зборів акціонерів ВАТ «АТП 17461» від 17 червня 2008 року, зокрема про надання згоди виступити майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет» при одержанні кредиту в АКБ соцрозвитку «Укрсоцбанк» в сумі три мільйони гривень, про передачу в іпотеку банку нерухомості, що належить ВАТ «АТП 17461» та знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Пирятинська, 127, а саме: насосної станції, КТП, будівлі гаражу, теплової стоянки автомашин «Модуль», будівлі контори, мийки, майстерень, котельні, профілакторію, центральної заправки, шиноремонту, їдальні, диспетчерської, а також про уповноваження директора Мазило В. І. на підготовку необхідних документи, на укладення та підписання іпотечного договору з АКБ соцрозвитку «Укрсоцбанк», самостійно визначаючи умови іпотечного договору».

Крім того, Господарський суд міста Києва розглядав справу № 927/496/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 17461» до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю «Паритет», про визнання недійсним іпотечного договору з підстав відсутності згоди Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 17461» на передачу майна в іпотеку, оскільки рішення загальних зборів цього товариства від 17 червня 2008 року, яким вирішено виступити майновим поручителем ТОВ «Паритет» при одержанні кредиту в АКБ соцрозвитку «Укрсоцбанк» та надано директору позивача повноваження на підписання відповідного іпотечного договору, визнано недійсним в судовому порядку.

Господарський суд міста Києва рішенням від 07 листопада 2018 року у справі № 927/496/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2019 року, відмовив у задоволенні позову повністю.

Також Господарський суд Чернігівської області розглядав справу № 927/506/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 17461» до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю «Паритет», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Господарський суд Чернігівської області рішенням від 08 жовтня 2018 року у справі № 927/506/18, яке набрало законної сили 08 листопада 2018 року, позовні вимоги задовольнив повністю: визнав таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 02 березня 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, на іпотечному договорі від 14 серпня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 3396, про звернення стягнення на нежитлові будівлі, що знаходяться в м. Прилуки Чернігівської області, вулиця Пирятинська, б.127, розміщені на земельній ділянці, належній територіальній громаді міста Прилуки, а саме: нежитлову будівлю насосної станції, збудованої з цегли, зазначеної за планом земельної ділянки за № 2, загальною площею 22,8 кв.м; нежитлову будівлю КТП, збудованої з цегли, зазначеної за планом земельної ділянки за №, загальною площею 448,9 кв.м; нежитлову будівлю гаражу, збудованої з цегли, зазначеної за планом земельної ділянки за № 23, загальною площею 317,5 кв.м; нежитлову будівлю теплової стоянки автомашин «Модуль», збудованої з цегли, зазначеної за планом земельної ділянки за № 26, загальною площею 880,4 кв.м; нежитлову будівлю контори, збудованої з цегли, зазначеної за планом земельної ділянки за № 27, загальною площею 163,4 кв.м; нежитлову будівлю мойки, збудованої з цегли, зазначеної за планом земельної ділянки за № 28, загальною площею 288,1 кв.м; нежитлову будівлю майстерень, збудованої з цегли, зазначеної за планом земельної ділянки за № 29, загальною площею 670,7 кв.м; нежитлову будівлю котельні, збудованої з цегли, зазначеної за планом земельної ділянки за № 30, загальною площею 171,6 кв.м; нежитлову будівлю профілакторію, збудованої з цегли, зазначеної за планом земельної ділянки за №31, загальною площею 302,4 кв.м; нежитлову будівлю центральної заправки, збудованої з цегли, зазначеної за планом земельної ділянки за № 32, загальною площею 9,5 кв.м; нежитлову будівлю шиноремонту, збудованої з цегли, зазначеної за планом земельної ділянки за №34, загальною площею 427,9 кв.м; нежитлову будівлю їдальні, збудованої з цегли, зазначеної за планом земельної ділянки за № 35, загальною площею 253,7 кв.м; нежитлову будівлю диспетчерської, збудованої з цегли, зазначеної за планом земельної ділянки за № 47, загальною площею 616,6 кв.м, та задоволення за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в сумі 6 282 792,24 грн, з яких: 2 987 079,93 грн - заборгованість за кредитом, 3 295 712,31 грн - заборгованість за відсотками користування кредитом.

Господарський суд Чернігівської області у зазначеному рішенні від 08 жовтня 2018 року у справі № 927/506/18 встановив, що в матеріалах справи міститься вимога Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - Банк) про усунення порушень (лист від 07 листопада 2017 року №/417), адресована позичальнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Паритет» та іпотекодавцю - ВАТ «Автотранспортне підприємство 17461», в якій Банк повідомив про наявність невиконаного позичальником зобов`язання на загальну суму 7 338 825,30 грн за кредитним договором № 935/1-109 ДУ №1 від 14 серпня 2008 року, виконання якого було забезпечено іпотекою, та просив у 30-денний строк сплатити заборгованість в сумі 7 338 825,30 грн, що складається із: заборгованості по кредиту 2 987 079,93 грн, заборгованості по відсотках 3 295 712,13 грн; заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту 92 015,69 грн, заборгованості по пені за несвоєчасне повернення відсотків 410 555,78 грн, інфляційних витрат за кредитом 107 220,98 грн, інфляційних витрат за відсотками 446 240,61 грн. Також Банк у листі зазначив про те, що у разі невиконання цієї вимоги він розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки в будь-який спосіб, передбачений Законом України «Про іпотеку. Зазначений лист з вимогою про усунення порушень був отриманий Іпотекодавцем 16 листопада 2017 року.

19 червня 2019 року державний реєстратор Прилуцької міської ради провів державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет» (код 21405149) в результаті її ліквідації, запис за № 10621110016000668, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

21 червня 2019 року Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» направило Приватному акціонерному товариству «Автотранспортне підприємство 17461» повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки № 680-13.3 від 20 червня 2019 року, яке позивач отримав 25 червня 2019 року, що підтверджується витягом з журналу реєстрації вхідних документів.

У вересні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство 17461" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Акціонерного товариства «Альфа Банк», яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство "Сенс Банк", про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором від 14 серпня 2008 року про забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет" зобов`язань за генеральним договором про надання кредитних послуг від 14 серпня 2008 року № 935/1-109.

Позивач вважає, що порука є припиненою відповідно до частини четвертої статті 593 Цивільного кодексу України з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет", оскільки кредитор (Акціонерне товариство "Сенс Банк") до моменту ліквідації боржника не звернувся до суду з позовом до поручителя - Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 17461" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з порушенням таким боржником зобов`язання.

3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, мотиви їх ухвалення.

Господарська справа № 927/765/22 розглядалася господарськими судами неодноразово.

Господарський суд Чернігівської області рішенням від 29 лютого 2024 року, ухваленим за результатами нового розгляду справи, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 червня 2024 року, у задоволенні позову відмовив повністю.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що підстави для припинення іпотеки за укладеним мж сторонами у справі іпотечним договором від 14 серпня 2008 року відповідно до частини четвертої статті 593 Цивільного кодексу України відсутні та ліквідація боржника за кредитним договором - Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет» не свідчить про припинення іпотеки у спірних правовідносинах, оскільки:

- відповідач як іпотекодержатель реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки до ліквідації боржника (до внесення до ЄДР запису про припинення боржника) шляхом пред`явлення вимоги про усунення порушень (сплати заборгованості по кредиту) від 07 листопада 2017 року №/417, яка була отримана Іпотекодавцем (позивачем у цій справі), факт чого був встановлений Господарським судом Чернігівської області у рішенні від 08 жовтня 2018 року у справі № 927/506/18, що є преюдицією для цієї справи, та не спростований позивачем;

- іпотечний договір є дійсним, Господарський суд міста Києва рішенням від 07 листопада 2018 року у справі № 927/496/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2019 року, відмовив у задоволенні позову Іпотекодавця про визнання іпотечного договору недійсним повністю;

- реалізація Іпотекодержателем такого позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як вчинення на іпотечному договорі виконавчого напису нотаріуса, не перешкоджає можливості звернення до суду із відповідним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки і не призводить до того, що вимога іпотекодержателя від 07 листопада 2017 року вичерпала свою дію, а надіслання цієї вимоги позивачу свідчить саме про початок процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також суди дійшли висновку про те, що позивач не довів наявності у нього порушеного права при зверненні до суду із цим позовом, а пред`явлення цього позову фактично зумовлено лише бажанням відчужити спірне майно іншим суб`єктам господарювання, що є неможливим внаслідок перебування його в іпотеці. За висновком судів, за своєю правовою природою заявлена вимога не направлена на отримання позивачем майна або майнових прав, які можна оцінити вартісно, що свідчить про немайновий характер такої вимоги.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство 17461" просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 29 лютого 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 червня 2024 року у цій справі та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження зазначених судових рішень скаржник послався на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанції неправильно застосували до спірних правовідносин частину четверту статті 593 Цивільного кодексу України та статтю 111 Цивільного кодексу України, а висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права за умови, що боржник був ліквідований у добровільному порядку (за власною ініціативою) та кредитор не заявляв кредиторських вимог, відсутні.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, посилаючись на те, що:

- положення частини четвертої статті 593 Цивільного кодексу України, які регулюють поруку, не поширюються на правовідносини майнової поруки за договором іпотеки, що підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 752/1297/17;

- факт пред`явлення ним як Іпотекодержателем позивачу як Іпотекодавцю вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є встановленим судовим рішення в іншій справі № 927/506/18, а також підтверджується іншими доказами: витягом з нотаріальної справи, матеріалами господарської справи № 927/506/18, копією самої вимоги, завіреної Постійно діючим третейським судом при АУБ;

- згідно з висновками, викладеними у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України № 6-216цс14 від 10 лютого 2016 року, саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов`язанням та його виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не тягнуть за собою припинення зобов`язання, оскільки до цього Іпотекодержателем було пред`явлено відповідну вимогу до Іпотекодавця в позовному провадженні про звернення стягнення на іпотечне майно.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи сторін, наведені у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (частина перша статті 7 Закону України "Про іпотеку").

Загальні умови припинення господарських зобов`язань визначені у статті 202 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 202 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язань визначені у статтях 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання припиняється: виконанням проведеним належним чином; переданням відступного; зарахуванням; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання; смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи.

Підстави припинення права застави визначені у статті 593 Цивільного кодексу України, відповідно до пункту 1 частини першої якої право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Отже, за загальним правилом припинення основного зобов`язання є підставою для припинення іпотеки, яка є похідною від основного зобов`язання. При цьому, згідно з положенням, закріпленим у статті 609 Цивільного кодексу України, підставою припинення зобов`язання є ліквідація юридичної особи, яка мала таке зобов`язання.

Відповідно до статті 609 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Аналіз наведеної норми закону свідчить про те, що ліквідація юридичної особи боржника не є безумовною підставою припинення зобов`язання. Зобов`язання не припиняється, якщо законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" у випадку, коли іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника перед іпотекодержателем, він є майновим поручителем.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного державного реєстру.

Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме із кредитором, то всі узяті ризики необхідно покладати на особу, яка видала забезпечення, зокрема і після припинення існування (ліквідації) боржника юридичної особи.

Виключення з основного правила про те, що припинення зобов`язання, забезпеченого заставою, припиняє і право застави, міститься у частині четвертій статті 593 Цивільного кодексу України, згідно з якою припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника-юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.

Отже, як уже зазначалося, ліквідація боржника (юридичної особи) безумовно не припиняє обов`язок заставодавця (іпотекодавця) із несення ризиків невиконання боржником основного зобов`язання. Сам лише факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не припиняє забезпечувального зобов`язання, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником. Ліквідація боржника - юридичної особи буде підставою для припинення права застави (іпотеки) лише у разі, якщо заставодержатель (іпотекодержатель) до моменту ліквідації боржника не реалізував своє право на звернення стягнення на предмет застави (іпотеки), тобто не подав відповідного позову або не пред`явив відповідної вимоги. У випадку вчинення заставодержателем (іпотекодержателем) таких дій право застави (іпотеки) не припиняється.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що положення, закріплені у частині четвертій статті 593 Цивільного кодексу України, що стосуються такої підстави припинення права застави (іпотеки), як припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника- юридичної особи, не ставлять цю підставу припинення права застави (припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника- юридичної особи) в залежність від способу ліквідації боржника. Спосіб ліквідації боржника - юридичної особи (за власною ініціативою чи за рішенням суду) не має значення для припинення права застави. При застосуванні цієї норми має значення лише сам факт ліквідації боржника, який має бути підтверджений належними, допустимими і достовірними доказами, та факт вчинення або не вчинення заставодержателем (іпотекодержателем) до моменту ліквідації боржника дій, направлених на реалізацію свого право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки).

З огляду на викладене Верховний Суд вважає безпідставними твердження скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин у цій справі положень статті 111 Цивільного кодексу України, що стосуються порядку ліквідації юридичної особи за власною ініціативою. Спірні правовідносини у цій справі не стосуються порядку та процедури ліквідації юридичної особи; скасування державної реєстрації припинення юридичної особи - боржника не є предметом спору у цій справі, положення статті 111 Цивільного кодексу України не регулюють спірні правовідносини у цій справі. Отже, посилання скаржника те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі безпідставно не застосували статтю 111 Цивільного кодексу України, є необґрунтованими.

Як встановили суди попередніх інстанцій відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19 червня 2019 року державний реєстратор Прилуцької міської ради провів державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет» (код 21405149) в результаті її ліквідації, запис № 10621110016000668. Докази скасування цього реєстраційного запису в матеріалах справи відсутні.

Разом з цим суди попередніх інстанцій також встановили, що Господарський суд Чернігівської області у рішенні від 08 жовтня 2018 року у справі № 927/506/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 17461» до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Паритет», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, встановив що Банк пред`явив Приватному акціонерному товариству «Автотранспортне підприємство 17461», як іпотекодавцю, вимогу про усунення порушень (лист від 07 листопада 2017 року №/417), в якій повідомив про наявність невиконаного позичальником (ТОВ «Паритет») зобов`язання на загальну суму 7 338 825,30 грн за кредитним договором № 935/1-109 ДУ № 1 від 14 серпня 2008 року, виконання якого забезпечене іпотекою, та просив у 30-денний строк сплатити заборгованість, а також зазначив про те, що у разі невиконання цієї вимоги він розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки в будь-який спосіб, передбачений Законом України «Про іпотеку». Зазначений лист з вимогою про усунення порушень був отриманий Іпотекодавцем 16 листопада 2017 року.

Також суди попередніх інстанцій у цій справі № 927/765/22 встановили, що вимога №/417 від 07 листопада 2017 року та докази її направлення позивачу наявні в матеріалах нотаріальної справи приватного нотаріуса КМНО Чуловського В. А., який вчинив оспорюваний у справі № 927/506/18 виконавчий напис, а позивач сам визнав факт отримання ним 16 листопада 2017 року зазначеної вимоги №/417 від 07 листопада 2017 року у поданих ним до суду позовних заявах, за якими були відкриті провадження у судових справах № 927/506/18 (про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню) та № 927/496/18 (про визнання іпотечного договору недійсним).

З огляду на викладене, суди дійшли правильного висновку про те, що обставини пред`явлення Банком (відповідачем у цій справі) Іпотекодавцю (позивачу у цій справі) вимоги про усунення порушення №/417 від 07 листопада 2017 року та її отримання Іпотекодавцем 16 листопада 2017 року є встановленими господарським судом в іншій судовій справі та не підлягають доведенню (є преюдиційними) у цій справі № 927/765/22, а також підтверджуються іншими наявними у матеріалах цієї справи доказами.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій, встановивши та врахувавши зазначені обставини, дійшли правильного висновку про те, що відповідач - Акціонерне товариство «Сенс Банк» до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника за кредитним договором - Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет» реалізував своє право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом направлення позивачу як іпотекодавцю вимоги №/417 від 07 листопада 2017 року, яка була отримана ним 16 листопада 2017 року (до моменту ліквідації боржника), факт чого був встановлений Господарським судом Чернігівської області у рішенні від 08 жовтня 2018 року у справі № 927/506/18, що є преюдицією для цієї справи, і цей факт не спростований позивачем.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки:

- судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду у вигляді: 1) реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 Закону України «Про іпотеку» або 2) продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку»);

- позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист: згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом 1) передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону або 2) права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, за змістом частини першої статті 33 та статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку». Недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові.

Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц дійшов висновку про те, що визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону України «Про іпотеку») - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку») - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону України «Про іпотеку», не передбачили (передбачили тільки можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»).

Також Верховний Суд у зазначеній постанові зробив висновок щодо застосування частини другої статті 36 Закону України «Про іпотеку», згідно з яким у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Як вбачається суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі застосували зазначені норми права, врахували вказані висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права та дійшли правильного висновку про те, що вимога Банку про усунення порушень №/417 від 07 листопада 2017 року є вимогою, що передбачена статтею 35 Закону України «Про іпотеку», а її надіслання відповідачем, як іпотекодержателем, позивачу, як іпотекодавцю, на виконання цієї норми закону свідчить саме про початок реалізації іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, вимога іпотекодержателя про усунення порушення, пред`явлена іпотекодавцю в порядку статтею 35 Закону України «Про іпотеку», не вичерпує свою дію після реалізації іпотекодержателем на підставі цієї вимоги такого позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як вчинення на іпотечному договорі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому був визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки виходячи з положень частини другої статті 35 та частини другої статті 36 Закону України «Про іпотеку» реалізація іпотекодержателем зазначеного позасудового способу на підставі цієї вимоги не перешкоджає іпотекодержателю звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку або ж застосувати інші, встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, ніж ті, що визначені у договорі.

З огляду на викладене твердження скаржника про те, що вимога Банку про усунення порушень №/417 від 07 листопада 2017 року є реалізованою відповідачем через звернення до нотаріуса про вчинення нотаріального напису, який на підставі судового рішенням, яке набрало законної сили, був визнаний таким, що не підлягає виконанню, є необґрунтованими та до уваги Верховним Судом не беруться.

Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили наявні в матеріалах справи докази надіслання відповідачем позивачу з вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки після ліквідації боржника, а саме: копії листа ПАТ «Укрсоцбанк» № 680-13.3 до ПрАТ «Автотранспортне підприємство 17461» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору та поштового конверту, в якому було надіслано цей лист, з відміткою поштового відділення про відправлення цінного листа 21 червня 2019 року, копії опису вкладення у цінний лист та витяг з журналу реєстрації вхідного кореспонденції ПрАТ «Автотранспортне підприємство 17461» за 2019 рік, оскільки зазначені доводи скаржника зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про відсутність у спірних правовідносинах підстав для припинення іпотеки на підставі частини четвертої статті 593 Цивільного кодексу України, що була визначена позивачем підставою позову, дійшли правильного висновку про недоведення позивачем наявності у нього порушеного права при зверненні до суду із цим позовом, чим спростовуються безпідставні твердження позивача у касаційній скарзі про наявність у нього порушеного права внаслідок перебування його майна в іпотеці.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій у повному обсязі з`ясували обставини справи, на які сторони послалися як на підставу своїх вимог та заперечень, правильно з дотриманням норм процесуального права, правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Доводи позивача, наведені у касаційній скарзі, про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, а наведена ним підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою, з огляду на що Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішення Господарського суду Чернігівської області від 29 лютого 2024 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06 червня 2024 року у цій справі.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 17461" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29 лютого 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 червня 2024 року у справі № 927/765/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Н. Губенко

О. Кролевець