Постанова

від 09.10.2024 по справі 912/1473/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 912/1473/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Багай Н.О.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - Захарченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кутепової Ганни Юріївни

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 (у складі колегії суддів: Чус О.В. (головуючий), Кощеєв І.М., Дармін М.О.)

та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 (суддя Коваленко Н.М.)

за позовом Комунального підприємства "Олександрійський центральний ринок"

до Фізичної особи-підприємця Кутепової Ганни Юріївни

про стягнення 65 173,35 грн, усунення перешкод в користуванні майном,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Олександрійський центральний ринок" (надалі - КП "ОЦР", Позивач) до Фізичної особи-підприємця Кутепової Ганни Юріївни (надалі - ФОП Кутепова Г.Ю., Відповідач, Скаржник) з вимогами про стягнення 40 106,68 грн неустойки та 25 066,67 грн збитків, зобов`язання ФОП Кутепової Г.Ю. усунути перешкоди в користуванні майном (частини земельної ділянки, яка передавалася ФОП Кутеповій Г. Ю. як торгівельне місце № 347 в секторі "В" на КП "ОЦР") шляхом звільнення торгівельного місця №347 в секторі "В" на КП "ОЦР" за адресою: 28000 м. Олександрія вул. Ярмаркова 57 від металевого контейнеру, товаро-матеріальних цінностей, інших речей які знаходяться на зазначеному торговому місці, за власний рахунок.

1.2. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги посиланням на неправомірні дії та бездіяльність ФОП Кутепової Г.Ю., яка не виконала свого обов`язку щодо звільнення орендованого майна після припинення орендних правовідносин. У зв`язку з цим Позивач позбавлений можливості користуватися зазначеним майном та зазнає збитків, які підлягають відшкодуванню разом із неустойкою.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 позов задоволено частково; зобов`язано ФОП Кутепову Г. Ю. усунути перешкоди в користуванні майном (частини земельної ділянки, яка передавалася ФОП Кутеповій Г.Ю., як торгівельне місце №347 в секторі "В" на КП "ОЦР") шляхом звільнення торгівельного місця №347 в секторі "В" на КП "ОЦР", за адресою: 28000 м. Олександрія вул. Ярмаркова 57 від металевого контейнеру, товаро-матеріальних цінностей, інших речей які знаходяться на зазначеному торговому місці, за власний рахунок; стягнуто з ФОП Кутепової Г. Ю. на користь КП "ОЦР" 45 123,44 грн неустойки та 28 202,15 грн збитків, всього 73 325,59 грн, а також судовий збір у розмірі 5 368,00 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції з врахуванням обставин спору та висновків, викладених у справі № 912/1576/21, дійшов висновку про існування обов`язку у Відповідача звільнити торгівельне місце №347 в секторі "В" площею 10 кв. м на КП "ОЦР" після 31.05.2021. Встановивши невиконання такого зобов`язання, судом констатовано підставність позовних вимог в частині зобов`язання ФОП Кутепової Г. Ю. усунути перешкоди в користуванні майном. За таких обставин суд виснував про наявність правових підстав для стягнення неустойки та збитків, зумовлених неможливістю отримання від використання цієї площі доходів, які Позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, шляхом отримання плати за користування цим торгівельним місцем від інших осіб. Поряд з цим судом здійснено перерахунок розміру неустойки за період з 01.06.2021 по 10.06.2022 та визначено належну суму для стягнення в розмірі 45123,44 грн.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 скасовано в частині стягнення збитків у сумі 28 202,15 грн, прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, змінено рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 у справі №912/1473/23 в частині суми неустойки та судового збору, що підлягає стягненню за розгляд позовної заяви, визначивши належною для стягнення сумою неустойки в розмірі 40 106,68 грн, та судовий збір в розмірі 4 335,73 грн; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи в стягненні збитків у сумі 28 202,15 грн суд апеляційної інстанції виходив з того, що очікувані доходи від оренди у майбутньому у разі укладення договору оренди не є конкретною упущеною вигодою, яка передбачена статтею 22 Цивільного кодексу України і відшкодування якої може бути покладено на Відповідача. Одночасно колегія суддів врахувала, що нарахування збитків за умови задоволення позову про стягнення неустойки є подвійним притягненням особи до відповідальності за одне і те ж саме порушення.

Змінюючи рішення в частині суми стягнення неустойки суд апеляційної інстанції встановив належність її розміру в сумі 40 106,68 грн, розрахованої без врахування заяви про збільшення позовних вимог.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.08.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Кутепової Г. Ю. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. У касаційній скарзі ФОП Кутепова Г. Ю. просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 скасувати в частині задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні майном та вимоги про стягнення неустойки у розмірі 40106,68 грн, а справу передати в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

3.3. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник посилається на:

- неврахування судами при застосуванні статті 785 Цивільного кодексу України висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 щодо необхідності дослідження обрання стороною належного способу захисту, висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 10.04.2024 у справі № 390/34/17 щодо змісту поняття добросовісності поведінки сторони; висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2019 у справі № 705/6141/14- ц щодо неприпустимості отримання особою переваг від її непослідовної поведінки;

- відсутність правового висновку щодо застосування статей 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 3, 785, 1212 Цивільного кодексу України, пунктів 16, 18, 19, 20, 23, 24, 35 Правил торгівлі на ринках м. Олександрії, затверджених рішенням Олександрійської міської ради Кіровоградської області № 333 від 30.09.2011, а саме наявності обов`язку щодо повернення майна та сплати неустойки, у випадку коли сам орендодавець прийняв рішення про припинення правовідносин, що звільнило ФОП Кутепову Г. Ю. від обов`язку сплати орендної плати;

- порушення судами норм процесуального законодавства через недослідження доказів у справі та пояснень Відповідача.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 10.12.2020 між КП "ОЦР" та ФОП Кутеповою Г. Ю. укладено договір оренди торгівельного місця №347 (абонементний талон №0497).

4.2. Наказом директора ринку №58 від 13.05.2021 ФОП Кутепову Г. Ю. позбавлено торгового місця №347 з 13.05.2021 та відключено від електричної мережі ринку контейнер ФОП Кутепової Г. Ю.

Договір оренди зазначеного торгівельного місця №347 розпочався 01.01.2021 та припинився з 31.05.2021.

Зазначені обставини встановлені преюдиціальним для сторін цієї справи рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.09.2021 у справі №912/1576/21.

4.3. Звертаючись з позовною заявою КП "ОЦР" вказує, що Відповідач, свого обов`язку, передбаченого нормами частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України не виконав, не повернув торгове місце 347 в секторі "В" на КП "ОЦР" у стані, в якому воно було одержано, зокрема вільним від контейнера Відповідача, про що свідчить акт обстеження торгівельного місця №347 в секторі "В" на КП "ОЦР" від 05.07.2023, за змістом якого станом на 05.07.2023 на торгівельному місці №347 в секторі "В" знаходиться металевий торгівельний модуль, що належить ФОП Кутеповій Г. Ю.

У зв`язку з наведеним Позивач нарахував неустойку, передбачену частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України за період з 01.06.2021 по 19.10.2023 в сумі 45 417,64 грн.

За таких обставин КП "ОЦР" вказує, що позбавлено можливості отримувати від використання цієї площі доходи, які могло б реально одержати за звичайних обставин, шляхом отримання плати за користування цим торгівельним місцем від інших осіб, у наслідок чого ним заявлено вимогу про стягнення збитків.

4.4. Зазначені обставини стали підставою для звернення Позивача до суду з позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Предметом позову є вимога зобов`язати ФОП Кутепову Г.Ю. усунути перешкоди у користуванні майном та стягнути неустойку у зв`язку з несвоєчасним звільненням майна, відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, а також відшкодувати збитки.

Суди, встановивши факт невиконання ФОП Кутеповою Г. Ю. обов`язку щодо звільнення орендованого майна після закінчення орендних правовідносин, дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині усунення перешкод у користуванні майном та стягнення неустойки згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України.

Звертаючись з касаційною скаргою ФОП Кутепова Г. Ю. вказує про неправильне застосування статті 785 Цивільного кодексу України оскільки заявлені на її підставі позовні вимоги є неналежним способом захисту, що підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.

5.4. Суд не погоджується з такими доводами Скаржника з огляду на таке.

5.5. З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги про повернення Відповідачем орендованого майна та стягнення неустойки обґрунтовані невиконанням ФОП Кутеповою Г. Ю. обов`язку повернути таке майно після припинення договірних зобов`язань з Позивачем на підставі Договору оренди торгівельного місця №347 31.05.2021.

5.6. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

5.7. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.

5.8. Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

5.9. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено у статті 16 Цивільного кодексу України. Такий перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

5.10. У цьому випадку зміст позовних вимог відповідає обраному способу захисту, передбаченому статтею 16 Цивільного кодексу України, та узгоджується з положеннями статті 785 Цивільного кодексу України. Обраний спосіб захисту є ефективним, оскільки задоволення позовних вимог призведе до відновлення прав Позивача на користування та розпорядження майном, а також до компенсації втрат, пов`язаних із неможливістю використання цього майна у господарській діяльності. Такий підхід забезпечує захист законних інтересів Позивача та поновлення порушених прав, що відповідає цілям цивільно-правового захисту.

5.11. У зв`язку з цим обрання Позивачем у даній справі способу захисту узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.

5.12. Неправильність застосування судами попередніх інстанцій статті 785 Цивільного кодексу України обґрунтовується Скаржником також неврахуванням висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 10.04.2024 у справі № 390/34/17 щодо змісту поняття добросовісності поведінки сторони, висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2019 у справі № 705/6141/14-ц щодо неприпустимості отримання особою переваг від її непослідовної поведінки.

5.13. Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, на яку посилається Відповідач, зроблено висновок, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

5.14. Верховний Суд у постанові від 20.11.2019 у справі № 705/6141/14-ц зазначив, що сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.

5.15. За позицією Скаржника, суди не дослідили можливість застосування статті 785 Цивільного кодексу України, за умови, що за волевиявленням Позивача було припинено правовідносини між сторонами за Договором оренди торгівельного місця №347 з 31.05.2021, що своєю чергою припинило обов`язок Відповідача як наймача щодо сплати орендної плати.

5.16. Втім Суд зазначає, що у цій справі вимога про повернення майна та сплати неустойки заявлена у зв`язку саме з неправомірними діями Відповідача щодо виконання обов`язку звільнити торгівельне місце №347 в секторі "В" площею 10 кв. м на КП "ОЦР" після 31.05.2021, а не з інших обставин, зокрема несплати ФОП Кутеповою Г. Ю. орендної плати.

Посилання Скаржника на потенційну можливість отримання Позивачем орендної плати за користування Відповідачем торгівельним місцем згідно з вимогами законодавства та Правил торгівлі на ринках м. Олександрії, затверджених рішенням Олександрійської міської ради Кіровоградської області №333 від 30.09.2011, не може розглядатись в контексті суперечливої та непослідовної поведінки КП "ОЦР", оскільки волевиявлення Позивача полягало у припиненні правовідносин між сторонами за Договором оренди торгівельного місця №347, а невиконання Відповідачем зобов`язань щодо своєчасного повернення майна зумовило звернення з відповідним позовом.

5.17. За таких обставин Скаржником не доведено неправильність застосування судами попередніх інстанцій статті 785 Цивільного кодексу України з підстав неврахування висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 10.04.2024 у справі № 390/34/17 та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2019 у справі № 705/6141/14-ц.

5.18. Також неналежність застосування судами попередніх інстанцій статті 785 Цивільного кодексу України Скаржник обґрунтовує відсутністю правового висновку щодо застосування статей 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 3, 785, 1212 Цивільного кодексу України, пунктів 16,18, 19,20,23,24, 35 Правил торгівлі на ринках м. Олександрії, затверджених рішенням Олександрійської міської ради Кіровоградської області № 333 від 30.09.2011, а саме наявності обов`язку у нього про повернення майна та сплати неустойки, у випадку коли орендодавець прийняв рішення про припинення правовідносин, що звільнило наймача від обов`язку сплати орендної плати. Скаржник звертає увагу на потенційну можливість отримання Позивачем орендної плати за користування Відповідачем торгівельним місцем згідно з вимогами законодавства та Правил торгівлі на ринках м. Олександрії, затверджених рішенням Олександрійської міської ради Кіровоградської області №333 від 30.09.2011, як свідчення суперечливої та непослідовної поведінки КП "ОЦР", що, на думку Скаржника, виключає можливість застосування статті 785 Цивільного кодексу України.

5.19. З приводу наведеного Суд зазначає таке.

5.20. Відповідно до принципів добросовісності та справедливості, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, сторони договору зобов`язані виконувати свої зобов`язання в повному обсязі, включаючи обов`язок наймача повернути орендоване майно після закінчення строку договору. Стаття 785 Цивільного кодексу України чітко встановлює, що після завершення договору наймач зобов`язаний повернути орендоване майно. Це зобов`язання є фундаментальним у договірних відносинах оренди, і його виконання не залежить від інших зобов`язань чи факторів.

Неустойка в даній справі нарахована за неповернення орендованого майна, як це передбачено статтею 785 Цивільного кодексу України, а не за несплату орендної плати. Відповідно, питання, пов`язані з припиненням обов`язку наймача щодо сплати орендної плати через дії орендодавця, не впливають на відповідальність Відповідача за порушення обов`язку щодо повернення майна.

Дії Позивача, як орендодавця, щодо припинення орендних правовідносин, які призвели до звільнення наймача від сплати орендної плати після припинення правовідносін між сторонами, є волевиявленням сторони, не можуть вважатися його суперечливою поведінкою в контексті нарахування неустойки. Це пояснюється тим, що неустойка була нарахована саме за неповернення майна, а не за несплату орендної плати.

Норми чинного законодавства, зокрема стаття 785 Цивільного кодексу України, однозначно регулюють дані правовідносини. Жодних правових невизначеностей чи колізій у цьому випадку не виникає. Таким чином, додатковий правовий висновок не є необхідним, і Суд може вирішити справу на підставі чинного законодавства та умов договору.

При цьому Скаржник просить надати правовий висновок щодо застосування пунктів 16, 18, 19, 20, 23, 24, 35 Правил торгівлі на ринках м. Олександрії, затверджених рішенням Олександрійської міської ради Кіровоградської області №333 від 30.09.2011, які не є нормативно-правовим актом, та не впливають на питання можливості звільнення особи від обов`язку повернення майна та сплати неустойки згідно з вимогами статті 785 Цивільного кодексу України.

Скаржник фактично звертається не про надання правового висновку щодо правильного застосування норми права, а про роз`яснення правової позиції, викладеної ним у справі з урахуванням фактичних обставин спору. Проте, відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд надає правовий висновок у випадках, коли необхідно вирішити питання щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Надання роз`яснень щодо конкретної правової позиції сторони у спорі або щодо обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду. Правовий висновок стосується виключно тлумачення норм права та їхнього застосування, а не індивідуальних особливостей справи або оцінки фактів. Відповідно, вимога Скаржника не може бути розглянута в межах процедури надання правового висновку.

5.21. Таким чином, доводи Скаржника в цій частині не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.22. Стосовно посилань Скаржника на порушення судами норм процесуального законодавства через недослідження доказів у справі та пояснень Відповідача, слід зазначити таке.

5.23. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.24. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

5.25. Суд бере до уваги, що вказуючи про неповне дослідження судами попередніх інстанцій матеріалів справи, Скаржник як не визначає які саме докази або пояснення не були враховані під час розгляду спору, так і не обґрунтовує взаємозв`язок між ними та неправильним застосуванням судами норм матеріального права. Скаржник не обґрунтовує, яким чином неврахування певного доказу або пояснення Відповідача спричинило неправильне вирішення спору.

Натомість, Скаржник, навпаки, зазначає на докази та пояснення у справі, які були оцінені судами при розгляді спору у судах першої та апеляційної інстанції, намагаючись надати їм свою інтерпретацію та спонукати суд касаційної інстанції до переоцінки доказів, а також встановлення інших обставин, аніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.26. Отже, наведені Скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. Оскільки наведені Скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню в силі.

6.5. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кутепової Ганни Юріївни залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 у справі № 912/1473/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

Н. Багай