Ухвала

від 15.10.2024 по справі 917/1498/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1498/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Жайворонок Т. Є.,

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - Хмара Ю. О.,

відповідача - Колода Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 (суддя Мацко О. С.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 (колегія суддів: Попков Д. О. - головуючий, Стойка О. В., Медуниця О. Є.) у справі

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп Євротрейд»

про стягнення 4 096 185,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Міністерство оборони України (далі - Міністерство) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп Євротрейд» (далі - Товариство) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 0963 185,00 грн, з яких: 1 383 685,00 грн пені та 2 712 500,00 грн штрафу.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти державного бюджету України) від 23.09.2022 № 286/3/22/361 (далі - Договір) в частині строків поставки товару, у зв`язку з чим з нього на підставі пункту 7.3.2 Договору підлягають стягненню заявлені штрафні санкції.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Господарський суд Полтавської області рішенням від 24.01.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, позовні вимоги задовольнив частково: стягнув з Товариства на користь Міністерства 691 842,50 грн пені та 1 356 250,00 грн штрафу; в іншій частині позову відмовив.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що позивач довів, а відповідач фактично визнав прострочення поставки товарів, передбачених умовами Договору, у зв`язку з чим Міністерство правомірно стверджує про можливість нарахування санкцій, передбачених у пункті 7.3.2 Договору. Водночас за результатами розгляду клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій на 50 %.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи

3.1 Міністерство у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 в частині відмови у задоволенні позову й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

3.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач зазначає, що у вирішенні питання про зменшення розміру пені та штрафу суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 902/129/21.

3.3 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи і просить у задоволенні касаційної скарги Міністерства відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін. Товариство вважає, що відсутні підстави для врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 902/129/21, на яку посилається скаржник, оскільки обставини зазначеної справи різняться з обставинами, які виникли у справі, що розглядається.

4. Мотивувальна частина

4.1 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

4.3 Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.4 При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

4.5 Дослідивши викладені у касаційній скарзі доводи, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 917/1498/23 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України з огляду на таке.

4.6 Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.7 Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.8 Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

4.9 Отже, відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

4.10 Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

4.11 При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

4.12 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 виклала правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

4.13 Як убачається зі змісту касаційної скарги, доводи скаржника узагальнено зводяться, зокрема, до неправильного застосовування судами попередніх інстанцій приписів частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, а висновки судів попередніх судових інстанцій в частині зменшення розміру штрафних санкцій не відповідають приписам наведених норм та винесені без врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 902/129/21.

4.14 Надаючи оцінку наведеним доводам Міністерства, Верховний Суд виходить з такого.

4.15 Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

4.16 У статті 233 ГК України також передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні. а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

4.17 Отже, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

4.18 Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.

4.19 Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

4.20 При цьому Суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарський суд може зменшити неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

4.21 Зокрема, Верховний Суд зазначав, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

4.22 В аспекті порушених у касаційній скарзі питань Суд звертається до правових висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22.

4.23 Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частини 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.

4.24 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 зазначила, що, враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

4.25 Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

4.26 Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

4.27 У справі № 902/129/21, на яку посилається скаржник, Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення сум пені та штрафу, враховуючи майновий стан обох сторін, період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, відсутність поставки станом на день вирішення вказаного спору, попередні договірні взаємовідносини сторін, зважаючи на правову природу штрафу та його основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, і крім того, вжиття заходів з усунення негативних наслідків невиконання відповідачем договірних зобов`язань та попередження позивача про неможливість виконання зобов`язання, що надавало можливість позивачу завчасно придбати аналогічний товар в інших контрагентів.

4.28 Вирішуючи питання про зменшення пені та штрафу, у справі № 917/1498/23, що переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, оцінив доводи відповідача та заперечення позивача, вирішив зменшити розмір пені та штрафу на 50 %. При цьому суди попередніх інстанцій врахували повне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та поставку позивачу товарів належної якості, незначний період прострочення виконання зобов`язань, значну суму нарахованих санкцій, вид господарської діяльності відповідача та статус позивача, стимулюючий, а не каральний характер штрафних санкцій. Також суди дослідили наведені відповідачем для обґрунтування клопотання доводи стосовно того, що ракетні обстріли, які велися по території України восени 2022 року, спричинили перебої в електропостачанні й у період з 11.10.2022 (якраз під час виконання умов договору) за місцезнаходженням виробничих потужностей відповідача проводилися відключення (аварійні та погодинні) електроенергії, що неминуче призводили до збоїв у роботі швейного обладнання відповідача через відсутність у електромережі потрібного навантаження та періодичні зупинки швейного виробництва. Отже, безпекова ситуація в регіоні, де знаходяться виробничі потужності відповідача, та зазначені відповідачем обставини у сукупності мали певний негативний вплив на виконання зобов`язання відповідачем, що також взяв до уваги суд першої інстанції. Відмовляючи у зменшенні розміру штрафних санкцій до 90 %, як про це просив відповідач, суд першої інстанції урахував також й інтереси позивача та необхідність дотримання балансу інтересів сторін, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності.

4.29 З урахуванням наведеного вище та доводів касаційної скарги колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення у справі, яка переглядається, дослідивши та оцінивши відповідні аргументи щодо суті спору і докази сторін відповідно до положень статей 86, 210 ГПК України, встановивши обставини справи щодо наявності підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій у зв`язку з порушенням ним договірних зобов`язань та наявності підстав для зменшення суми пені та штрафу, виходили з мотивів і аргументів, які містяться в оскаржуваних судових рішеннях.

4.30 Суд, ураховуючи підстави касаційного оскарження, виходить з того, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частини 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

4.31 Отже, проаналізувавши зміст наведеної скаржником постанови Верховного Суду за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, з огляду на відмінність фактичних обставин справи, доказової бази і доводів сторін, хоч і за однакового правового регулювання, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цієї справи за наведеними правовими ознаками зі справою, що переглядається, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказане для порівняння судове рішення Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.

4.32 За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.33 Інших підстав для перегляду справи у суді касаційної інстанції, крім пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, позивач у касаційній скарзі не наводить.

4.34 Верховний Суд бере до уваги доводи Товариства, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, яка узгоджуються з викладеним у цій ухвалі.

4.35 У зв`язку з тим що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 301 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі № 917/1498/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ємець

Судді І. Бенедисюк

Т. Жайворонок