Постанова

від 04.10.2024 по справі 183/3701/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 183/3701/16

провадження № 61-7950св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Новомосковська міська рада,

треті особи: Новомосковська товарна біржа, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

особи, які подавали апеляційній скарги: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , яка подана представником ОСОБА_6 , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Барильської А. П., Космачевської Т. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з уточненим позовом до Новомосковської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 20 березня 2003 року, укладеного між ОСОБА_7 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем), зареєстрованого на Новомосковській товарній біржі, позивач придбала у відповідача за 14 764,00 грн квартиру АДРЕСА_1 . Зазначений договір купівлі-продажу того ж дня зареєстрований в бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 1524. Після укладення та підписання договору ОСОБА_1 сплатила продавцю суму грошей, визначену договором купівлі-продажу, а продавець, в свою чергу, передав їй у власність квартиру та документацію на неї. Позивачу стало відомо, що укладений договір купівлі-продажу повинен бути нотаріально посвідчений, в протилежному випадку він є недійсним. Враховуючи те, що одразу після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_7 виїхав з квартири та місце його проживання невідоме, позивач була змушена звернутися до суду з вказаним позовом. Під час розгляду справи стало відомо, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер та спадкоємці, які б прийняли спадщину у відповідності до норм чинного законодавства відсутні.

Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 20 березня 2003 року між ОСОБА_7 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем, посвідчений на Новомосковській товарній біржі;

визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 50,4 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м, яка в цілому складається з: двох кімнат площею 17,8 кв. м та 11,6 кв. м, кухні площею 7,1 кв. м, ванної кімнати площею 2,7 кв. м, вбиральні площею 1,4 кв. м, коридору площею 8,6 кв. м, лоджії площею 1,2 кв. м.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

Справа переглядалась судами неодноразово

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради, третя особа - Новомосковська товарна біржа, про визнання права власності на нерухоме майно задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 50,4 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м, яка в цілому складається з: двох кімнат площею 17,8 кв. м та 11,6 кв. м, кухні площею 7,1 кв. м, ванної кімнати площею 2,7 кв. м, вбиральні площею 1,4 кв. м, коридору площею 8,6 кв. м, лоджії площею 1,2 кв. м.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем у справі усі умови за договором виконані. Згідно із пунктом 3 вказаного договору відчужувана нерухомість продана позивачу за 14 764,00 грн, які отримані продавцем від покупця до підписання угоди. Оскільки покупець повністю виконав умови договору купівлі-продажу, сплатив за придбане майно грошові кошти, фактично володіє об`єктом нерухомості, угода купівлі-продажу не визнавалась недійсною, позивач на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і статті 49 Закону України «Про власність» набув право власності на спірний об`єкт нерухомості і правомірно володіє ним. Передбачених законом підстав для не визнання дійсним неоспореного договору купівлі-продажу спірної квартири в судовому порядку не встановлено. Таким чином, сторони домовилися про усі істотні умови договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості, виконання договору відбулося.

Оскільки ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд також дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання договору купівлі-продажу дійсним між позивачем та померлим ОСОБА_7 . Згідно з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 05 жовтня 2016 року № 45321071 встановлено, що після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася. Оскільки встановлений факт повного виконання спірного договору сторонами, факт неможливості оформлення угоди належним чином, оскільки один з контрагентів помер і тому нотаріальне посвідчення договору неможливе, а позивач іншим чином, ніж рішенням суду, захистити свої права, як власник майна, не може, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру.

Додатковим рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року стягнуто з Новомосковської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 551,21 грн.

ОСОБА_4 , якого не було залучено до участі у справі, звернувся з апеляційною скаргою на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2016 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Короткий зміст оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради, треті особи: Новомосковська товарна біржа, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно закрито.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради, треті особи - Новомосковська товарна біржа, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно закрито.

Ухвала щодо апеляційної скарги ОСОБА_5 мотивована тим, що:

ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі, як особа, яка не брала участі у справі, зазначав, що оскаржуваним рішенням порушено його права, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 28 грудня 2016 року, йому належить спірна квартира, на яку, згідно з оскаржуваним рішенням визнано право власності за позивачем ОСОБА_1 . Виходячи з викладеного, встановивши, що ОСОБА_5 не був власником спірної квартири на момент ухвалення рішення суду першої інстанції від 09 грудня 2016 року, враховуючи, що на час ухвалення місцевим судом рішення суду ОСОБА_5 не мав жодних прав та обов`язків щодо квартири АДРЕСА_1 , колегія апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржуваним рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_5 не вирішувалися, тому апеляційне провадження за його апеляційною скаргою підлягає закриттю.

щодо апеляційної скарги ОСОБА_4 :

08 вересня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська ухвалене заочне рішення у справі № 202/5592/16-ц, що набрало законної сили 20 вересня 2016 року, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про стягнення боргу задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на спірне нерухоме майно. 29 грудня 2016 року вказане заочне рішення за заявою ОСОБА_1 (не сторони у справі) скасоване ухвалою суду, позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про стягнення боргу залишена без розгляду та у подальшому скасована. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2019 року справу № 202/5592/16-ц передано на розгляд Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за підсудністю. 16 листопада 2022 року ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області позов ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про стягнення боргу залишено без розгляду, ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили. Таким чином, оскільки ОСОБА_4 у встановленому законом порядку право власності на спірне нерухоме майно не набув, а державна реєстрація не є підставою виникнення його права власності на квартиру. Тому апеляційний суд вважав, що оскарженим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 не вирішувались, тому апеляційне провадження за його апеляційною скаргою закрив.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

У травні 2024 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_6 , в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди залишили поза увагою, що на момент ухвалення судом першої інстанції оскарженого рішення право власності на спірну квартиру було зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі заочного рішення суду в іншій справі № 202/5592/16-ц, проте суд не залучив до участі у справі як осіб, яких стосується предмет спору ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_4 , що є порушенням права ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на доступ до правосуддя;

оскаржена ухвала прямо суперечить висновку Верховного Суду в цій же справі;

зазначає, що відповідно до практики касаційного суду право власника на подання скарги не може бути обмежене і підлягає реалізації також в разі, якщо право власності виникло після ухвалення рішення судом першої інстанції;

апеляційний суд проігнорував клопотання про постановлення окремої ухвали у зв`язку з ознаками підроблення договору купівлі-продажу, на підставі якого позивач заявила позов і суд визнав за нею право власності на квартиру, а також два клопотання скаржника про забезпечення доказів - підробленого договору, і про витребування такого договору для огляду і проведення судової технічної експертизи давності виготовлення документу та наявності інших ознак підроблення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2024 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

У серпні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 03 червня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 20 березня 2003 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_7 за 14 764,00 грн квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 50,4 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м, яка в цілому складається з: двох кімнат площею 17,8 кв. м та 11,6 кв. м, кухні площею 7,1 кв. м, ванної кімнати площею 2,7 кв. м, вбиральні площею 1,4 кв. м, коридору площею 8,6 кв. м, лоджії площею 1,2 кв. м. Цей договір укладено та зареєстровано на Новомосковській товарній біржі, а також зареєстровано у БТІ в порядку встановленому законодавством за реєстровим № 1524.

Квартира АДРЕСА_1 належала за життя ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 грудня 2002 року, виданого Новомосковською міською радою, згідно розпорядження № 06756 від 13 грудня 2002 року, зареєстрованого в БТІ за № 203-1.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, наданої 05 жовтня 2016 року Новомосковською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, з заявами про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2016 року у справі № 202/5592/16-ц, що набрало законної сили 20 вересня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про стягнення боргу задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 .

При апеляційному перегляді справи також встановлено, що відповідно до наданої ОСОБА_5 та ОСОБА_4 копії договору купівлі-продажу квартири від 28 грудня 2016 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бакою О. В., зареєстрований в реєстрі за № 3594, ОСОБА_4 спірна квартира належала на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі № 202/5592/16-ц від 08 вересня 2016 року, яке набрало чинності 20 вересня 2016 року.

Реєстрація прав власності на квартиру проведена державним реєстратором -приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Кулішем Ю. О. 25 жовтня 2016 року, номер запису про право власності: 17185533, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1070659812119.

28 грудня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу спірної квартири, згідно якого ОСОБА_4 (продавець) передав у власність, а ОСОБА_5 (покупець) прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 , і сплатив за неї грошову суму, вказану у пункті 5 цього договору.

Цього ж дня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на спірну квартиру було зареєстроване за ОСОБА_5 , на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу № 48 від 28 грудня 2016 року, номер запису про право власності: 18383930 від 28 грудня 2016 року.

29 грудня 2016 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2016 року у справі № 202/5592/16-ц за заявою ОСОБА_1 (не сторони у справі) скасоване відповідною ухвалою суду від 29 грудня 2016 року, і в цей же день позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про стягнення боргу залишена без розгляду, яка у подальшому була скасована.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2019 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу за договором позики передано на розгляд Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за підсутністю.

16 листопада 2022 року ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області позов ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про стягнення боргу у справі № 202/5592/16-ц залишено без розгляду, ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.

Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року в цивільній справі №183/900/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про витребування з чужого незаконного володіння квартири та задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа - Новомосковська товарна біржа, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа - Новомосковська товарна біржа, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 лютого 2024 року № 364068068, 04 травня 2023 року право власності на спірну квартиру було зареєстроване у вказаному реєстрі за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 04 травня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Скосарєвою В. В. за № 883.

10 червня 2023 року на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2023 року № 531, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Дейнека Л. А., право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Щодо касаційної скарги ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 0917/443/2012 (провадження № 61-16055св19) вказано, що «право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 127/26512/16-ц (провадження № 61-47768св18) зазначено, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 714/877/15 (провадження № 61-13835св21) зазначено, що «суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду».

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (див. висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18)).

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

У справі, що переглядається:

09 грудня 2016 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено оскаржене рішення, не погодившись з яким, ОСОБА_4 , якого не було залучено до участі у справі, оскаржив його в апеляційному порядку;

переглядаючи справу неодноразово Верховний Суд прийняв постанову від 01 листопада 2023, якою касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнив частково, постанову апеляційного суду про залишення без змін оскарженого рішення суду першої інстанції скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказавши, що:

« ОСОБА_4 в апеляційній скарзі зазначав, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення, право власності на квартиру було зареєстроване за ним 25 жовтня 2016 року на підставі судового рішення від 08 вересня 2016 року по справі № 202/5592/16-ц, судом першої інстанції не досліджено обставини по справі, що призвело до порушення його прав, як власника квартири, а також права власності ОСОБА_5 , якому він відчужив спірну квартиру по договору купівлі-продажу від 28 грудня 2016 року;

апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , не зробив висновків про порушення чи не порушення його прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків, не надав оцінки доводами ОСОБА_4 , що на момент ухвалення оскарженого рішення, яким вирішено спір щодо квартири (суд визнав право власності за ОСОБА_1 ), право власності на неї було зареєстроване за ним; не врахував, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті; в той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

апеляційній суд помилково послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 183/900/17, якою, зокрема витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 спірну квартиру, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції;

за таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 при новому розгляді справи, апеляційний суд ухвалою від 14 березня 2024 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2016 року. Мотивував ухвалу в цій частині тим, що рішення суду, яким визнано за ОСОБА_4 право власності на спірне нерухоме майно скасоване 29 грудня 2016 року (справа № 202/5592/16-ц), в подальшому позов ОСОБА_4 залишено без розгляду, ОСОБА_4 у встановленому законом порядку право власності на спірне нерухоме майно не набув, а державна реєстрація не є підставою виникнення його права власності на квартиру, тому оскарженим рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 не вирішувались, тому апеляційне провадження підлягає закриттю;

ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2016 року закрито. Ухвала щодо апеляційної скарги ОСОБА_4 мотивована тим, що:

08 вересня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська ухвалене заочне рішення у справі № 202/5592/16-ц, що набрало законної сили 20 вересня 2016 року, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про стягнення боргу задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на спірне нерухоме майно. 29 грудня 2016 року вказане заочне рішення за заявою ОСОБА_1 (не сторони у справі) скасоване ухвалою суду, позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про стягнення боргу залишена без розгляду та у подальшому скасована. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2019 року справу № 202/5592/16-ц передано на розгляд Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за підсудністю. 16 листопада 2022 року ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області позов ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про стягнення боргу залишено без розгляду, ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили. Таким чином, оскільки ОСОБА_4 у встановленому законом порядку право власності на спірне нерухоме майно не набув, а державна реєстрація не є підставою виникнення його права власності на квартиру. Тому апеляційний суд вважав, що оскарженим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 не вирішувались, тому апеляційне провадження за його апеляційною скаргою закрив;

отже, суд апеляційної інстанції не виконав вказівки Верховного Суду, про які зазначив касаційний суд у постанові від 01 листопада 2023 року, не усунув порушення норм процесуального права, про які було зазначено касаційним судом (не надав оцінки доводами ОСОБА_4 , що на момент ухвалення оскарженого рішення, яким вирішено спір щодо квартири (суд визнав право власності за ОСОБА_1 ), право власності на неї було зареєстроване за ним) та зробив помилковий висновок про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2016 року. Тому ухвалу суду апеляційної інстанції в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 слід скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо оскарженої ухвали суду в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 .

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради, треті особи: Новомосковська товарна біржа, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно закрито;

ОСОБА_5 судове рішення не оскаржував, тобто фактично погодився з ним;

ОСОБА_4 в касаційній скарзі не навів доводів, яким чином судове рішення про закриття апеляційного провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_5 порушує його права та інтереси.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, ухвалу суду апеляційної інстанції в частині закриття апеляційного провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_4 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, ухвалу апеляційного суду в частині закриття апеляційного провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_5 залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 , яка подана представником ОСОБА_6 , задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_4 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_5 залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко