Рішення

від 15.10.2024 по справі 280/4317/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Справа № 280/4317/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦТЕХНІНВЕСТ» (б-р. Вінтера, 46, офіс 2.24, м. Запоріжжя, 69015) до КИЇВСЬКОЇ МИТНИЦІ (вул. Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

10.05.2024 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦТЕХНІНВЕСТ» (далі позивач, ТОВ «УКРСПЕЦТЕХНІНВЕСТ») до КИЇВСЬКОЇ МИТНИЦІ (далі відповідач, МИТНИЦЯ), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці №UA100060/2024/000015/2 від 22.03.2024 р. про коригування митної вартості товарів за ВМД 24UA100060207480U4.

Крім того, просить стягнути з Державної митної служби України на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем до митного оформлення надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Також посилається на те, що при застосуванні другорядного методу МИТНИЦЕЮ використана інформація щодо раніше визнаної митної вартості щодо ідентичних товарів, однак, окрім визначення джерела інформації, яке взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган не навів пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 14.05.2024 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без повідомлення (виклику) учасників справи.

29.05.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з ЕМД документів встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. Надані додатково декларантом документи не усунули підстав направлення митним органом запиту декларанту. Вважає, що усі дії та рішення посадових осіб митниці є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства України з питань митної справи, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

03.06.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді зазначено, що митний орган не надав обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Не вказав які недоліки містять подані позивачем документи. Договір про надання транспортно-експедиторських послуг не є документом, що підтверджує митну вартість товарів, а тому його надання або ненадання не може бути підставою для сумнівів у митного органу, що у подальшому призвело до винесення рішення про коригування митної вартості товарів. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

18.03.2024 до митного оформлення у відділ митного оформлення №1 митного поста «Вишневе» особою, уповноваженою на декларування ТОВ «ПРОВАНІК ЛОДЖИСТІКС», в інтересах ТОВ «УКРСПЕЦТЕХІНВЕСТ» подано митну декларацію на товар «запасні частини до тракторів», якій присвоєно номер 24UA100060207480U4.

Поставка товарів на митну територію України здійснювалася відповідно до зовнішньоекономічного договору від 25.09.2023 №JN250923, укладеного між ТОВ «УКРСПЕЦТЕХІНВЕСТ» та компанією JINING UNITED IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай).

Країна відправлення товару Китай.

Фактурна вартість товару відповідно до специфікацій від 29.09.2023 №290923, від 29.09.2023 №290923/1 та інвойсу від 25.09.2023 №JN250923 становила 42968,11 доларів США.

Умови поставки відповідно до специфікацій від 25.09.2023 № 290923, від 25.09.2023 № 290923/1 FOBQINGDAO.

До митного оформлення декларантом надано: декларація митної вартості; контракт №JN25092023 від 25.09.2023; пакувальний лист №25.09.2023; специфікація від 29.09.2023 №290923; специфікація від 29.09.2023 №290923/1; інвойс №JN25092023 від 25.09.2023; платіжна інструкція №13 від 12.10.2023; платіжна інструкція №14 від 17.11.2023; платіжна інструкція №15 від 15.12.2023; платіжна інструкція №17 від 27.12.2023; коносамент №UTRUST23121531 від 31.12.2023; CMR №5325 від 27.02.2024; рахунок на оплату від 21.02.2024 №832 від ТОВ «Хілдом логістик»; рахунок на оплату від 26.02.2024 №913 від ТОВ «Хілдом логістик»$ довідка ТОВ «Хілдом логістик» №21.02/24-13 від 21.02.2024 щодо транспортних витрат; довідка ТОВ «Хілдом логістик» №26.02/24-13 від 26.02.2024 щодо транспортних витрат.

З метою підтвердження числових складових митної вартості, від декларанта було витребувано додаткові документи (ідентифікатор повідомлення 71865c00-48df-42b3-96f8-b8c49527cb84 від 20.03.2024), зокрема: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; копію митної декларації країни відправлення з урахуванням вимог ст. 254 МКУ; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Додатково на запит митниці декларантом надано наступні документи (відповідь за вих. №20/03-2024-1 від 20.03.2024): прайс-лист виробника на 2023 рік; комерційна пропозиція виробника на 2023 рік; коносамент №1КТ947274 від 30.12.2023; інвойс №JN25092023 від 29.09.2023; пакувальний лист №29.09.2023; договір про надання транспортно-експедиційних послуг №16018-159 від 21.12.2017 між ТОВ «ТД Альфатех» та ТОВ «Хілдом логістікс»; лист відправника від 21.03.2024 щодо помилок в пакувальному листі та інвойсі б/н.

У відповіді позивач просив завершити митне оформлення товарів на підставі ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.

22.03.2024 позивачем було отримано Рішення №UA100060/2024/000015/2 від 22.03.2024 МИТНИЦІ про коригування митної вартості товарів за ВМД 24UA100060207480U4.

Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 1-3 ст. 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою («Глава 8. Загальні положення щодо митної вартості»).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митному органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митному органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митному органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митному органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митному органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митному органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митному органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено ч. 2-3 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1-3 ст. 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-2, 5-6 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митному органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митному органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з ч. 1-2 ст. 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено митним органом.

Пункт 2 частини другої статті 52 МК України закріплює положення про те, що «декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню».

Наведене положення слід тлумачити у взаємозв`язку з частиною першою статті 53 МК України, відповідно до якого «у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення». Тобто у положенні пункту 2 частини другої статті 52 МК України робиться наголос не на самому обов`язку надавати відомості, а на тому, якими мають бути ці відомості. А сам обов`язок подання відомостей закріплений у частині першій статті 53 МК України. При цьому виконання згаданого обов`язку становить підставу презумпції: факт подання документів разом із митною декларацією є підставою для застосування правових наслідків презумпції - автоматичного визнання митної вартості.

Щодо відповідності оскаржуваного Рішення МК України.

Так, відповідно до ст. 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.

Проте в оскаржуваному рішенні відсутня інформація, необхідність якої вимагають вищевказані норми МК України, а саме графа №33 Рішення («33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості») не заповнена, що унеможливлює для декларанта встановлення причин винесення Рішення митним органом та обґрунтоване оскарження.

Щодо ненадання сертифікату походження та експортної декларації.

В повідомленні митний орган зазначив: «В п.8 зовнішньоекономічного контракту від 25.0/98.2023 №JN250923 зазначено перелік документів, які повинні бути видані покупцю, серед іншого «Сертифікат про походження» та «Експортна декларація», однак декларантом дані документи не надані до митного оформлення».

Проте зазначені документи відсутні у переліку документів, які підтверджують числові складові митної вартості товарів відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, отже декларант не був зобов`язаний їх надати, а їхня відсутність не може бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Умовою, коли б митний орган мав право витребувати ці документи, це якщо у документах, зазначених у ч. 2 ст. 53 МК України наявні розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не вони містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Проте митним органом не було зазначено які саме недоліки містять документи, що зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, відтак немає підстав вимагати документи із переліку, що наявний у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, до якого і входять сертифікат походження та експортна декларація.

Щодо підтвердження транспортно-експедиторських витрат.

В Повідомленні митний орган також зазначив: «Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надана тільки довідки про транспортно-експедиційні витрати від 21.02.2024 №26.02/24-13, від 26.02.2024 №26.02/24-14 та рахунки про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.02.2024 №832, від 26.02.2024 №913. 4) Не можливо перевірити достовірність включення до ціни товару всіх складових митної вартості (зокрема, транспортування, навантаження та вивантаження)».

З цього приводу суд зазначає, що на виконання вимог пункту 5 частини дев`ятої статті 58 МК України зазначені довідки містить всі необхідні відомості, що стосуються витрат на транспортування вантажу, а саме - відомості про розмір витрат, відомості про маршрут перевезення, а також номер контейнеру, за яким можна ідентифікувати дане перевезення.

Вказані дані не містять розбіжностей із наданими рахунками щодо числових значень витрат на транспортування товару, що декларувався. Окрім того, зазначені дані також збігаються із даними, що наявні у ВМД №24UA100060207480U4.

Із зазначеного вбачається, що надані документи на підтвердження транспортних витрат складені належним чином, а числові складові митної вартості товарів в них є однаковими, що дозволяє вважати ці документи достатніми для використання в обчисленні митої вартості товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В межах даної справи такими документами є: Декларація митної вартості №24UA100060207480U4; Контракт №JN250923 від 25.09.2023; Інвойс №JN250923; Платіжні інструкції №№ 13, 14, 15, 17 (оплата товару); Коносаменти MAEU1KT947274, UTRUST23121531, СМR №5325; Рахунки №№832 та 913 (вартість транспортно-експедиторських послуг).

Всі вищевказані документи не містять жодних розбіжностей щодо числових складових митної вартості товарів, надають можливість ідентифікувати найменування, кількість, вартість, порядок та факт поставки товару, а дані, вказані у зазначених документах кореспондуються між собою.

Згідно правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Необхідно також зауважити, що Законом України №227-V від 05.10.2006 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м.Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).

Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А «Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)» у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв`язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.

Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» 26-29 березня 2001 року вимагають, щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.

Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: «На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства».

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.08.2021 в адміністративній справі №821/1050/17, тощо.

На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Зазначене, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого МИТНИЦЕЮ рішення про коригування митної вартості товарів №UA100060/2024/000015/2 від 22.03.2024.

Решта доводів та заперечень відповідача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справіСерявін та інші проти України від 10.02.2010, заява №4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2582,81 грн.

Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦТЕХНІНВЕСТ» (б-р. Вінтера, 46, офіс 2.24, м. Запоріжжя, 69015) до КИЇВСЬКОЇ МИТНИЦІ (вул. Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці №UA100060/2024/000015/2 від 22.03.2024 про коригування митної вартості товарів за ВМД 24UA100060207480U4.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань КИЇВСЬКОЇ МИТНИЦІ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦТЕХНІНВЕСТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2582,81 грн. (дві тисячі п`ятсот вісімдесят дві гривні 81 копійка).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «15» жовтня 2024 року.

СуддяР.В. Кисіль