Постанова

від 19.02.2025 по справі 280/4317/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 280/4317/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року (суддя Кисіль Р.В., повне судове рішення складено 15 жовтня 2024 року) у справі №280/4317/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехінвест» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехінвест» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення №UA100060/2024/000015/2 від 22 березня 2024 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 24UA100060207480U4.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці №UA100060/2024/000015/2 від 22.03.2024 про коригування митної вартості товарів за ВМД 24UA100060207480U4.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вважає, що судом першої інстанції зроблено помилкові висновки при оцінці мотивів прийняття рішення про коригування митної вартості та поданих позивачем документів на підтвердження митної вартості товарів.

Так, для підтвердження витрат на транспортування декларантом мали бути подані транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Позивачем для підтвердження витрат на транспортування вантажу не надано вказані вище документи від залучених до перевезення осіб, а довідки про транспортно-експедиційні витрати від 21.02.2024 № 26.02/24-13, від 26.02.2024 № 26.02/24-14 та рахунки про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.02.2024 № 832, від 26.02.2024 № 913, які виписані ТОВ «Хілдом Логістікс», є неналежним доказом, адже згідно з CMR від 27.02.2024 № 5325 перевізником товару виступає ФОП Viktor Borshch (Україна).

Довідка про транспортні витрати не відноситься до первинних документів та її ведення не передбачено чинним законодавством, тому довідка про транспортні витрати з урахуванням з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не може бути належним, самостійним та виключно єдиним документом, що підтверджує витрати на перевезення товарів, оскільки не є первинним документом в розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому вважає, що документом, що посвідчує господарську операцію, містить всі необхідні реквізити первинного документа у спірному випадку є акт виконаних робіт (послуг).

Надані документи мають кореспондуватися між собою, містити об`єктивні дані, що піддаються обчисленню, але платіжна інструкція № 15 містить інформацію щодо специфікації №290923/1 від 11.12.2023, разом з тим, така специфікація до митного оформлення не подавалася.

Під час митного оформлення виявлено розбіжність у датах інвойсу та пакувального листа, у зв`язку з чим позивач надав митному органу одразу лист відправника про ніби-то помилки у даних документах щодо дат, однак в даному випадку розбіжність є і в даті підписання специфікації № 290923/1, про яку відправник не повідомляв. Оплата по платіжній інструкції № 15 відбулась по специфікації №290923/1 від 11.12.2023.

Надані митному органу специфікації №№290923, 290923/1 від 29.09.2023 не містять інформації щодо особи, яка підписала дані документи зі сторони продавця, не містять назви документів англійською мовою тоді, коли всі інші документи (контракт, інвойс, пакувальний лист) оформлені таким чином, що дублюється інформація двома мовами англійською/українською. Специфікації ж фактично не містять інформації англійською мовою щодо назви цих документів, даних продавця, особи, яка зі сторони покупця підписала ці документи.

Інвойс № JN250923 також не містить даних особи, яка зі сторони покупця підписала цей документ, містить помилку не лише в даті підписання, але і в фінансових реквізитах, зокрема, вказаний інший рахунок, на який має бути здійснена проплата Beneficiary A/C 23901317154, тоді як відповідно до платіжних інструкцій проплата здійснена на інший рахунок - 222113169979, що є також суттєвою розбіжністю.

Також вказує на нелогічність умов поставки згідно з наданими специфікаціями.

Фінансові документи щодо здійснених проплат не кореспондуються між собою та містять розбіжності, в платіжних інструкціях вказаний інвойс від 25.09.2023, однак такий інвойс до митного оформлення не надавався.

Самі по собі платіжні доручення не можуть бути доказом сплати фактичної вартості товару, необхідне їх документальне та математичне підтвердження.

Вважає неправильним висновок суду першої інстанції, що позивач не тільки не має надавати експортну декларацію, а й не має робити її переклад. При цьому, митний орган зазначав, що експортну МД країни відправлення так і не була надана з перекладом на українську мову. Тобто, позивачем не виконано обов`язок, передбачений ст. 53 ч. 3 та ст. 254 МК України.

Вказує на неправильний висновок суду першої інстанції щодо неможливості застосування аналізу ризиків митним органом у зв`язку з нібито-то можливістю застосування її тільки у випадку ідентифікації товару, а також на дотримання митницею вимог щодо обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості, яке наведено у графі 30 «Коригування» оскаржуваного рішення.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.03.2024 до митного оформлення у відділ митного оформлення №1 митного поста «Вишневе» декларантом ТОВ «УКРСПЕЦТЕХІНВЕСТ» подано митну декларацію на товар «запасні частини до тракторів», якій присвоєно номер 24UA100060207480U4.

Поставка товарів на митну територію України здійснювалася відповідно до зовнішньоекономічного договору від 25.09.2023 №JN250923, укладеного між ТОВ «УКРСПЕЦТЕХІНВЕСТ» та компанією JINING UNITED IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай).

Країна відправлення товару Китай.

Фактурна вартість товару відповідно до специфікацій від 29.09.2023 №290923, від 29.09.2023 №290923/1 та інвойсу від 25.09.2023 №JN250923 становила 42968,11 доларів США.

Умови поставки відповідно до специфікацій від 25.09.2023 № 290923, від 25.09.2023 № 290923/1 - FOBQINGDAO.

До митного оформлення декларантом надано: декларація митної вартості; контракт №JN25092023 від 25.09.2023; пакувальний лист №25.09.2023; специфікація від 29.09.2023 №290923; специфікація від 29.09.2023 №290923/1; інвойс №JN25092023 від 25.09.2023; платіжна інструкція №13 від 12.10.2023; платіжна інструкція №14 від 17.11.2023; платіжна інструкція №15 від 15.12.2023; платіжна інструкція №17 від 27.12.2023; коносамент №UTRUST23121531 від 31.12.2023; CMR №5325 від 27.02.2024; рахунок на оплату від 21.02.2024 №832 від ТОВ Хілдом логістик; рахунок на оплату від 26.02.2024 №913 від ТОВ Хілдом логістик, довідка ТОВ Хілдом логістик №21.02/24-13 від 21.02.2024 щодо транспортних витрат; довідка ТОВ Хілдом логістик №26.02/24-13 від 26.02.2024 щодо транспортних витрат.

З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта витребувано додаткові документи (ідентифікатор повідомлення 71865c00-48df-42b3-96f8- b8c49527cb84 від 20.03.2024), зокрема: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; копію митної декларації країни відправлення з урахуванням вимог ст. 254 МКУ; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Додатково на запит митниці декларантом надано наступні документи (відповідь за вих. №20/03-2024-1 від 20.03.2024): прайс-лист виробника на 2023 рік; комерційна пропозиція виробника на 2023 рік; коносамент №1КТ947274 від 30.12.2023; інвойс №JN25092023 від 29.09.2023; пакувальний лист №29.09.2023; договір про надання транспортно-експедиційних послуг №16018-159 від 21.12.2017 між ТОВ ТД Альфатех та ТОВ Хілдом логістікс; лист відправника від 21.03.2024 щодо помилок в пакувальному листі та інвойсі б/н.

У відповіді позивач просив завершити митне оформлення товарів на підставі ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.

22.03.2024 позивачем отримано рішення №UA100060/2024/000015/2 від 22.03.2024 митниці про коригування митної вартості товарів за ВМД 24UA100060207480U4.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з не доведення відповідачем належними та допустимими доказами наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, та відповідно, не спростування правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивної можливості застосування основного методу визначення митної вартості.

Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Укрспецтехінвест» укладено з компанією JINING UNITED IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай) зовнішньоекономічний контракт від 25 вересня 2023 року №JN250923, умовами якого передбачена постачання на адресу позивача товару - запасні частини до тракторів.

ТОВ «Укрспецтехінвест» 18 березня 2024 року подано до митного поста «Вишневе» Київської митниці ЕМД № 24UA100060207480U4 на товар - запасні частини до тракторів.

Фактурна вартість товару відповідно до специфікацій від 29 вересня 2023 року №290923, від 29 вересня 2023 року №290923/1 та інвойсу від 25 вересня 2023 року №JN250923 становить 42968,11 доларів США.

Умови поставки відповідно - FOB QINGDAO.

На підтвердження заявленої митної вартості декларантом до МД подані відповідні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України: декларація митної вартості; контракт №JN25092023 від 25.09.2023; пакувальний лист №25.09.2023; специфікація від 29.09.2023 №290923; специфікація від 29.09.2023 №290923/1; інвойс №JN25092023 від 25.09.2023; платіжна інструкція №13 від 12.10.2023; платіжна інструкція №14 від 17.11.2023; платіжна інструкція №15 від 15.12.2023; платіжна інструкція №17 від 27.12.2023; коносамент №UTRUST23121531 від 31.12.2023; CMR №5325 від 27.02.2024; рахунок на оплату від 21.02.2024 №832 від ТОВ «Хілдом Логістик»; рахунок на оплату від 26.02.2024 №913 від ТОВ «Хілдом Логістик», довідка ТОВ «Хілдом Логістик» №21.02/24-13 від 21.02.2024 щодо транспортних витрат; довідка ТОВ «Хілдом Логістик» №26.02/24-13 від 26.02.2024 щодо транспортних витрат.

Митна вартість товару декларантом визначена на основним методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

Митним органом надіслано позивачеві повідомлення, в якому запропоновано подати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; копію митної декларації країни відправлення з урахуванням вимог ст. 254 МКУ; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом додатково надано наступні документи: прайс-лист виробника на 2023 рік; комерційна пропозиція виробника на 2023 рік; коносамент №1КТ947274 від 30.12.2023; інвойс №JN25092023 від 29.09.2023; пакувальний лист №29.09.2023; договір про надання транспортно-експедиційних послуг №16018-159 від 21.12.2017 між ТОВ «ТД Альфатех» та ТОВ «Хілдом Логістікс»; лист відправника від 21.03.2024 щодо помилок в пакувальному листі та інвойсі б/н.

Київською митницею 22 березня 2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100060/2024/000015/2, яким митну вартість товару визначено за другорядним методом визначення митної вартості (резервним методом) за раніше визнаною митною вартістю.

Спірним є питання наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості за основним методом визначення митної вартості та застосування митним органом другорядного методу.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

Згідно з частинами восьмою дев`ятою цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

Згідно з частиною шостою цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості товару є встановлення в ході здійснення митного контролю наявності розбіжностей в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару.

Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару подані документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару митницею встановлено, що документи, які надані для митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Виходячи з доводів апелянта документи, подані згідно з частиною другою статті МК України, містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості.

Стосовно підтвердження належними доказами транспортної складової митної вартості суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Декларантом на підтвердження транспортної складової митної вартості до митного оформлення надано довідки про транспортно-експедиційні витрати від 21 лютого 2024 року №26.02/24-13, від 26 лютого 2024 року №26.02/24-14 та рахунки про надання транспортно-експедиційних послуг від 21 лютого 2024 року №832, від 26 лютого 2024 року №913.

Проте апелянт вважає, що декларантом мали бути подані транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, якими можуть бути рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, а довідки про транспортно-експедиційні витрати від 21.02.2024 № 26.02/24-13, від 26.02.2024 № 26.02/24-14 та рахунки про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.02.2024 № 832, від 26.02.2024 № 913, які виписані ТОВ «Хілдом Логістікс», є неналежним доказом, адже згідно з CMR від 27.02.2024 № 5325 перевізником товару виступає ФОП Viktor Borshch (Україна).

Приведені вище доводи митниці стосуються не надання до митного оформлення документів щодо транспортування товару, які не стосуються числових значень та вартості транспортування, а фактично лише підтверджують договірні відносини між сторонами, тому не надання таких документів не перешкоджало митному органу перевірити числові значення складових митної вартості, в тому числі транспортної складової.

Документи, надані до митного оформлення на підтвердження транспортування товару, у своїй сукупності надають можливість їх ідентифікувати, оцінити їх обсяг та вартість, порядок та умови надання, вказані у цих документах дані кореспондуються між собою, а не надання документів щодо підтвердження договірних відносин між експедитором (ТОВ «Хілдом Логістікс») та перевізником (ФОП ОСОБА_1 ) на впливає на числові значення транспортної складової митної вартості товару.

Суд першої інстанції цілком обґрунтовано вказав, що зазначені довідки містять всі необхідні відомості, що стосуються витрат на транспортування товару, а саме відомості про розмір витрат, відомості про маршрут перевезення, а також номер контейнеру, за яким можна ідентифікувати дане перевезення.

Вказані дані не містять розбіжностей із наданими рахунками щодо числових значень витрат на транспортування товару, що декларувався.

Отже, надані документи на підтвердження транспортних витрат складені належним чином, а числові складові митної вартості товарів в них однаковими, що дозволяє вважати ці документи достатніми для використання в обчисленні митої вартості товарів.

Аргумент апелянта, що довідка про транспортні витрати не відноситься до первинних документів та її ведення не передбачено чинним законодавством, тому довідка про транспортні витрати з урахуванням з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не може бути належним, самостійним та виключно єдиним документом, що підтверджує витрати на перевезення товарів, оскільки не є первинним документом в розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIY «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а документом, що посвідчує господарську операцію, містить всі необхідні реквізити первинного документа у спірному випадку є акт виконаних робіт (послуг), суд відхиляє, позаяк декларант у контексті спірних правовідносин має підтвердити розмір та числові значення транспортної складової митної вартості, що підтверджено саме довідкою про розмір цієї складової митної вартості, а відповідачем не доведено наявність у поданих декларантом документах на підтвердження числових значень транспортної складової невідповідності, ознаки підробки, помилки чи розбіжності, які давали б підстави митному органу для сумніву у заявленому декларантом розміру транспортної складової митної вартості.

Доводи апелянта про наявність у поданих декларантом на підтвердження фактурної вартості товару розбіжностей є цілком незмістовними.

Так, як вказано вище, на підтвердження заявленої митної вартості декларантом подано митному органу декларацію митної вартості №24UA100060207480U4, контракт №JN250923 від 25 вересня 2023 року, інвойс №JN250923, платіжні інструкції №№ 13, 14, 15, 17 на оплату товару, пакувальний лист №25.09.2023; специфікація від 29.09.2023 №290923; специфікація від 29.09.2023 №290923/1; інвойс №JN25092023 від 25.09.2023.

Встановлена митним органом розбіжність у датах інвойсу та пакувального листа усунута шляхом надання митниці листа відправника, а зазначення про розбіжність в даті підписання специфікації № 290923/1 не відповідає встановленим обставинам у справі.

Той факт, у платіжній інструкції №15 наявне посилання на специфікацію №290923/1 від 11.12.2023, не змінює самого факту оплати саме за товар, який заявлений до митного оформлення, а іншого відповідачем не доведено.

Відсутність у специфікаціях №№290923, 290923/1 від 29.09.2023, інвойсі № JN250923 інформації щодо особи, яка підписала дані документи зі сторони продавця, назви документів англійською мовою суд також не може розцінити як недолік, який дає митному органу підстави для сумніву у заявленій декларантом митної вартості.

Той факт, що в інвойсі № JN250923 наявна помилка не лише в даті підписання, але і в фінансових реквізитах, зокрема, вказаний інший рахунок, на який має бути здійснена проплата Beneficiary A/C 23901317154, тоді як відповідно до платіжних інструкцій проплата здійснена на інший рахунок - 222113169979, також не може вважатися суттєвою розбіжністю, яка не дозволяє митному органу перевірити числові значення складових митної вартості.

Суд відхиляє доводи апелянта про те, що фінансові документи щодо здійснених проплат не кореспондуються між собою та містять розбіжності, в платіжних інструкціях вказаний інвойс від 25.09.2023, однак такий інвойс до митного оформлення не надавався, а самі по собі платіжні доручення не можуть бути доказом сплати фактичної вартості товару, необхідне їх документальне та математичне підтвердження, позаяк саме відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, що подані позивачем до митного оформлення документи не відносяться до заявленого до митного оформлення товару.

Стосовно неподання декларантом митної декларації країни відправлення з перекладом суд погоджує висновок суд першої інстанції, що декларація країни відправлення не є документом, що підтверджує митну вартість, у розумінні частини другої статті 53 МК України, тому не надання такої декларації з перекладом не надає митному органу підстав для сумніву у заявленій декларантом митній вартості.

Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.

Подані декларантом до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за товар.

Верховним Судом у постанові від 23 липня 2019 року в справі № 1140/3242/18 зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Враховуючи приведені обставини, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Також апелянтом зазначається про не надання декларантом усіх додатково витребуваних документів.

Суд з цього приводу також погоджується із висновком суду першої інстанції, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до статті 53 МК України обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, тобто митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В цьому випадку декларантом надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, тому є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що сам факт не подання декларантом додаткових документів не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару, з урахуванням того, що митним органом не обґрунтовано, яким чином додатково витребувані документи могли б вплинути на митну вартість товару.

Суд вказує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11 вересня 2012 року (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також в постанові від 31 березня 2015 року в справі № 21-53а15, відповідно до якого митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів відповідач повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. При цьому враховується, що статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Статтею 57 МК України встановлені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини першої якої визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно з частиною другою статті 57 МК основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частинами третьою п`ятою цієї статті передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

За приписами статті 64 МК України, яка регулює питання застосування резервного методу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Оцінюючи правомірність застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості (резервного методу, метод 2-ґ), суд зазначає, що визначення митної вартості відповідачем за другорядним методом 2-ґ за митними деклараціями, зазначеними у рішеннях про коригування митної вартості, є безпідставним, оскільки у оскаржених рішеннях не наведено мотивів щодо того, що товари за приведеними митними деклараціями та митною декларацією, поданою позивачем, мають однакові характеристики, зокрема, не зазначено постачальників, умови поставки за вказаними деклараціями та характер контрактів (прямий чи посередницький), які впливають на числові значення митної вартості товарів, а оспорювані рішення містять лише посилання на те, що митна вартість товарів, визначена митницею згідно з положеннями ст. 64 МК України, ґрунтується на митній вартості іншого митного оформлення.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що при коригуванні митної вартості застосована митна вартість товарів, який має однакові характеристики, умови поставки є схожими, відповідно, така митна вартість є співставною із митною вартість спірних товарів та може бути застосована при коригуванні митної вартості оцінюваних товарів.

На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає частині другій статті 53 МК України, з урахуванням умов поставки товару, відповідач мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Аргументи апелянта про неправильність висновку суду першої інстанції щодо неможливості застосування аналізу ризиків митним органом у зв`язку з нібито-то можливістю застосування її тільки у випадку ідентифікації товару, а також на дотримання митницею вимог щодо обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості, яке наведено у графі 30 «Коригування» оскаржуваного рішення, суд відхиляє як необґрунтовані з огляду на те, що відповідачем не доведено наявності підстав вважати, що заявлена позивачем митна вартість є неправильною чи непідтвердженою.

Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у статті 58 МК України.

Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування основного методу, не спростовані відповідачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №280/4317/24 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №280/4317/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехінвест» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 19 лютого 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 19 лютого 2025 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов