Постанова

від 24.10.2007 по справі 22-15-27/73-04-1743

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

22-15-27/73-04-1743

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 жовтня 2007 р.                                                                                    № 22-15-27/73-04-1743  

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Панової І.Ю.,

Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційне подання

та касаційну скаргуЗаступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської областіЛісківської сільської ради Кілійського району Одеської області

на постанову

та рішеннявід 19.06.2007 р. Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 р. господарського суду Одеської області

у справі№ 22-15-27/73-04-1743 господарського суду Одеської області

за позовом ПП «Статир», м. Одеса

до1.          Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області;2.          Виконавчого комітету Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області   

третя особаТОВ СФ «Прикордонник», с. Ліски Кілійського району Одеської області  

провизнання права власності та заборону вчиняти певні дії

та за зустрічним позовомПрокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області  

до 1.          ПП «Статир», м. Одеса;2.          СВК «Прикордонник», с. Ліски Кілійського району Одеської області  

провизнання договору від 15.12.2003 р. недійсним та визнання права власності

в судовому засіданні взяли участь представники:

Генеральної прокуратури України Баклан Н.Ю.;

ПП «Статир»Бажак О.М., довір.;

Лісківська сільська рада Кілійського району Одеської області

Кваша Є.В., довір.

СВК «Прикордонник»Гудков С.О., довір.;

ВСТАНОВИВ:

ПП «Статир»звернулося до суду з позовною заявою до Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області та Виконавчого комітету Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області про визнання права власності та заборону вчиняти певні дії та за зустрічним позовом Прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області до ПП «Статир»та СВК «Прикордонник»про визнання договору від 15.12.2003 р. недійсним та визнання права власності.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2006 р. відмовлено ПП "Статир" у задоволенні позову про визнання права власності та заборону вчиняти певні дії.

Зустрічний позов прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області до ПП "Статир" та СВК "Прикордонник" про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності задоволено у повному обсязі, договір купівлі-продажу від 15.12.2003 р., укладений між ПП "Статир" та СВК "Прикордонник" визнано недійсним, право власності на внутрішньогосподарську рисову зрошувальну систему визнано за територіальною громадою с. Ліски Чілійського району Одеської області в особі Лісківської сільської ради Чілійського району Одеської області.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від  27.07.2006 р. апеляційну скаргу ПП "Статир" задоволено повністю, зазначене рішення господарського суду Одеської області скасовано та позов ПП "Статир" задоволено, а у задоволенні зустрічного позову прокурору Кілійського району Одеської області в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2006 р. касаційне подання прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області задоволено частково та скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 р. і рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2006 р., а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

При новому розгляді рішенням господарського суду Одеської області від 18.04.2007 р. (суддя Торчинська Л.О.) позов ПП «Статир»до Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області та Виконавчого комітету Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області задоволено, визнано за ПП «Статир»право власності на придбану в СВК «Прикордонник»на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2003 р. внутрішньогосподарську меліоративну (зрошувальну) систему та заборонено Лісківській сільській раді Кілійського району Одеської області та Виконавчому комітету Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області вчиняти дії, що перешкоджають ПП «Статир»користуватися належним майном.

У задоволенні зустрічного позову прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області про визнання договору купівлі-продажу від 15.12.2003 р. недійсним та визнання права власності –відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р. (судді: Разюк Г.П. –головуючий, Колоколов С.І., Петров М.С.) апеляційне подання в.о. прокурора Кілійського району Одеської області залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2007 р. –без змін.     

           Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р. і рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2007 р. та в задоволені первісного позову відмовити, а зустрічний позов прокуратури Кілійського району Одеської області задовольнити в повному обсязі.

Разом з тим, Лісківська сільська рада Кілійського району Одеської області також звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р. і рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2007 р. та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

          На думку заявників касаційного подання та скарги, судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема ст. ст. 22 –34 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 11, 12 Закону України "Про меліорацію земель" та ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання та касаційна скарга підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, згідно з наказом представництва Фонду державного майна України в Кілійському районі від 14.03.1996 р. №25а був затверджений План приватизації державного майна цілісного майнового комплексу радгоспу "Прикордонник".

В розділі "Вимоги і обмеження при приватизації" плану приватизації визначався обов'язок передати в комунальну власність органів місцевого самоврядування лише об'єкти соціально-побутового призначення, інженерні мережі та споруди комунального господарства. При цьому, до передачі місцевим радам цього майна воно за положеннями Плану приватизації залишається в комунальній власності в майні КСП, утримується за його рахунок і державного бюджету і використовується за призначенням.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що план приватизації не містить жодних посилань на режим використання зрошувальної системи, як об'єкта соціально-побутового призначення, інженерної мережі та споруди комунального господарства, які підлягали передачі місцевій раді.

Між тим, судами встановлено, що радгосп “Прикордонник” приватизувався як цілісний майновий комплекс шляхом безоплатної передачі частини державного майна та продажу цілісного майнового комплексу.

Відповідно до договорів купівлі-продажу державного майна та про безоплатну передачу державного майна від 26.06.1996 р., укладених між представництвом Фонду державного майна України в Кілійському районі (продавець) та спілкою покупців, створеною членами трудового колективу радгоспу "Прикордонник" (покупець), було передано у власність останнього цілісний майновий комплекс радгоспу "Прикордонник", що включає всі активи і пасиви, інвентар, обладнання, споруди, будівлі та інше майно відповідно до акта інвентаризації.

Внаслідок викупу цілісного майнового комплексу радгосп  "Прикордонник" було перетворено в колективне сільськогосподарське підприємство "Прикордонник", яке 09.08.1996 р. було зареєстровано, а 14.03.2000 р. –перереєстровано в СВК "Прикордонник".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.03.2003 р. порушено провадження у справі № 21/48-03-1863 про банкрутство СВК "Прикордонник" та постановою цього суду від 25.07.2003 р.  СВК "Прикордонник" визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру у відповідності до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

02.12.2003 р. комітетом кредиторів на своєму засіданні прийнято рішення про надання згоди на продаж внутрішньогосподарської рисової зрошувальної системи, всього поголів'я великого рогатої худоби (у т.ч. племінного), коней, овець, за ціною не меншою, ніж встановлена актом експертної оцінки, та направлення коштів, отриманих від реалізації, на виплату заборгованості по заробітній платі та вихідній допомозі, інші витрати, що передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з необхідністю термінового погашення заборгованості по заробітній платі та вихідній допомозі звільненим працівникам СВК "Прикордонник" (протокол засідання комітету кредиторів № 4).

В той же час, комітетом кредиторів ліквідатору банкрута цим рішенням було доручено укласти відповідний договір про продаж внутрішньогосподарської зрошувальної системи.

15.12.2003 р. на виконання рішення комітету кредиторів ліквідатором СВК "Прикордонник" Загоруйко Ю.І. та ПП "Статир" укладено договір купівлі-продажу внутрішньогосподарської зрошувальної системи, а також підписано акт приймання-передачі, за яким СВК "Прикордонник" в особі ліквідатора передав у власність ПП "Статир" внутрішньогосподарську зрошувальну систему.

За умовами п. 1.3 зазначеного договору право власності на майно переходить до покупця з моменту передачі майна за умови здійснення розрахунків протягом 30-ти днів з дати підписання договору та оформлення акта приймання-передачі (п.п. 2.2, 3.2). Згідно з п. 1.4 цього договору вартість внутрішньогосподарської зрошувальної системи складала 105 700,00 грн., які були сплачені ПП "Статир", що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Отже, як вірно встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідно п.п. 1.3 та 3.6 договору купівлі-продажу від 15.12.2003 р. право власності на майно (внутрішньогосподарську зрошувальну систему) перейшло до ПП "Статир" з моменту підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до ст. 225 Цивільного кодексу УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, зазначене спірне майно увійшло до плану приватизації та, відповідно, стало об'єктом купівлі-продажу, яке було оформлено договором купівлі-продажу державного майна від 26.06.1996 р.

Вказаний договір не визнаний в установленому діючим законодавством порядку недійсним та є чинним.

Відтак, на момент укладання оспорюваного договору купівлі-продажу внутрішньогосподарської зрошувальної системи від 15.12.2003 р. СВК "Прикордонник" був власником цього майна.

Також, таке майно не відноситься до об'єктів соціально-побутового призначення і тому не може ставитися питання про його передачу до комунальної власності відповідно до ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи,  попередні судові інстанції дійшли правомірних висновків про те, що ПП "Статир" є законним власником спірного майна та його право власності підлягає захисту.

У зв'язку з чим, обставини, з якими чинне законодавство пов'язує визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним, відсутні.

На підставі наведеного судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, законно та обґрунтовано задоволено первісний позов про визнання права власності та відмовлено в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним оспорюваного договору.

Однак, задовольняючи первісний позов в частині заборони Лісківській сільській раді Кілійського району Одеської області та його Виконавчому комітету вчиняти дії, що перешкоджають ПП "Статир" користуватися належним майном, судом першої інстанції не було конкретизовано які саме дії, що перешкоджають користуватися майном, заборонено вчиняти, зокрема, з відмови у оформленні документів, доступу до майна, тощо.

Тим самим суд першої інстанції заборонив певним особам вчиняти дії, які носять абсолютний (загальний) характер, тобто стосуються будь-якого суб'єкта, який будь-яким чином стикається з цим об'єктом.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Отже, рішення суду в частині встановлення відповідних заборон констатує положення, які закріплені в чинному законодавстві.

Таким чином, без зазначення конкретних дій, від вчинення яких має утриматися певна особа, така заборона не може бути встановлена.

На вказане суд апеляційної інстанції увагу не звернув та не дав цьому відповідної правової оцінки.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції змінити шляхом виключення з резолютивної частини рішення відповідні положення щодо заборони Лісківській сільській раді Кілійського району Одеської області та його Виконавчому комітету вчиняти дії, що перешкоджають ПП "Статир" користуватися належним майном.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 225 Цивільного кодексу УРСР, ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційне подання Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області та касаційну скаргу Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області задовольнити частково.

2.          Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р. у справі № 22-15-27/73-04-1743 змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

          "Апеляційне подання В.о. прокурора Кілійського району Одеської області задовольнити           частково. Рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2007 р. у справі № 22-15-27/73-04-1743 змінити, виключивши з його резолютивної частини пункти 3, 4. В решті вказане рішення залишити без змін".

3. В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р. у справі № 22-15-27/73-04-1743  залишити без змін.

Головуючий                                                                                Б.М. Поляков

         Судді                                                                                               І.Ю. Панова

                                                                                                                 Н.Г. Ткаченко