Постанова

від 19.06.2007 по справі 22-15-27/73-04-1743

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22-15-27/73-04-1743

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" червня 2007 р. Справа № 22-15-27/73-04-1743

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Разюк Г.П.

суддів:                                        Колоколова С.І

                                                  Петрова М.С.

при секретарі судового засідання Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Бажак О.М. за довіреністю б/н від 02.04.2007р.,

від відповідача 1 за первісним позовом: Кваши Є.В. за довіреністю б/н від 18.06.2007р.,

від відповідача 2 за зустрічним позовом: Гудкова С.О. за довіреністю №1/11 від 20.10.2006р.,

від прокуратури: Лянної О.А., посвідчення  № 98,  дата видачі - 04.11.98р.,

/відповідача 2 за первісним позовом та 3-і особи –про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлені (див. повідомлення про вручення поштового відправлення №967802-967806 від 06.06.2007р.), але не використали права на участь їх представників у судовому засіданні/

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання

в.о. прокурора Кілійського району Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2007 року

по справі № 22-15-27/73-04-1743

за позовом Приватного підприємства /далі по тексту –ПП/ „СТАТИР”, м.Одеса

до відповідачів:

1)          Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області

2)          Виконавчого комітету Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми /далі-ТОВ СФ/ „Прикордонник”

про визнання права власності та заборону вчиняти певні дії

та за зустрічним позовом Прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області

до відповідачів:

1)           ПП „СТАТИР”

2)          сіськогосподарського виробничого кооперативу /далі-СВК/ „Прикордонник”, с. Ліски Кілійського району Одеської області

про визнання договору від 15.12.2003р. недійсним та визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

У березня 2004 року ПП „СТАТИР” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області /далі –Лісківська сільрада / та Виконавчого комітету Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області /далі –Виконком Лісківської сільради/ про визнання права власності на придбану за договором купівлі-продажу від 15.12.2003р. меліоративну (зрошувальну) систему та заборону вчиняти дії, що перешкоджають користуватись належним йому майном.

В свою чергу прокурор Кілійського району Одеської області /далі –Прокурор/ звернувся до суду із зустрічним позовом в інтересах держави в особі Лісківської сільради про визнання недійсним договору купівлі-продажу внутрішньогосподарської меліоративної системи від 15.12.2003р. та визнання права власності на неї за територіальною громадою с. Ліски Кілійського району Одеської області.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.08.2004р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2004 р., первісний позов ПП „СТАТИР” задоволено частково, а зустрічний позов Прокурора - залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2005р. касаційне подання Прокурора задоволено частково, означені вище судові рішення скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2006р. у задоволенні позову ПП „СТАТИР” відмовлено, зустрічний позов Прокурора  задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року на стороні відповідачів за первісним позовом до участі у справі залучено ТОВ СФ „Прикордонник” в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р.  рішення місцевого господарського суду від 06.03.06р. скасовано, первісний позов ПП „СТАТИР” задоволено, натомість у задоволенні зустрічного позову Прокурора  відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2006р. касаційне подання Прокурору задоволено частково, означене рішення господарського суду Одеської області та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 року у справі № 15-27/73-04-1743 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Останнім рішенням господарського суду Одеської області від 18.04.2007р. (суддя Торчинська Л.О.) з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2006р., позов ПП „СТАТИР” задоволено: визнано за первісним позивачем право власності на придбану у СВК „Прикордонник” внутрішньогосподарську меліоративну (зрошувальну) систему, заборонено Ліськівській сільраді та її Виконкому вчинити дії, які перешкоджають ПП „СТАТИР” користуватися належним майном з мотивів обґрунтованості позовних вимог та на підставі ст.ст. 145, 225 ЦК УРСР, а в задоволенні зустрічного позову Прокурора –відмовлено, так як матеріалами справи підтверджено, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 15.12.2003 року повністю відповідає нормам закону.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду, в.о. прокурора Кілійського району Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати означене рішення.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий господарський суд не врахував тієї обставини, що з наявні матеріали справи доводять, що внутрішньогосподарська меліоративна (зрошувальна) система була включена до переліку майна, яке не підлягає приватизації. Тому Прокурор вважає, що має місце не правильне застосування судом норм матеріального права, оскільки вказана меліоративна система не викупалась, а відповідно до рішення Кілійської районної ради народних депутатів від 22.01.1992р. все майно радгоспу „Прикордонник” було прийняте у комунальну власність в тому числі й спірне.

Крім того, апелянт вважає, що продаж згаданої системи позивачу за первісним позовом є порушенням встановлених нормами розділу ХІ Конституції України прав, зокрема територіальної громади с. Ліски, на спірне майно.

Заперечень на апеляційну скаргу не надходило, однак представник ПП „СТАТИР” у судовому засіданні спростовував доводи апеляційного подання та просив відмовити в його задоволенні, а рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2007 р. по справі № 22-15-27/73-04-1743 –залишити в силі.

Представники Лісківської сільради та СВК „Прикордонник” підтримали правову позицію прокуратури, наполягали на скасуванні рішення суду першої інстанції від 18.04.2007 р. та задоволенні зустрічного позову.

Розглянувши доводи апеляційного подання, заперечення на нього, матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу представництва Фонду державного майна України в Кілійському районі від 14.03.1996р. № 25а, був затверджений План приватизації державного майна цілісного майнового комплексу радгоспу „Прикордонник”. Розділом „Вимоги і обмеження при приватизації” вказаного Плану визначався обов'язок передати в комунальну власність органів місцевого самоврядування лише об'єкти соціально-побутового призначення, інженерні мережі та споруди комунального господарства. Також Планом було зазначено, що до передачі місцевим радам цього майна воно залишається в комунальній власності в майні КСП, утримується за його рахунок і державного бюджету і використовується за призначенням.

Відповідно до договорів купівлі-продажу державного майна та про безоплатну передачу державного майна від 26.06.1996р., укладених між представництвом Фонду державного майна України в Кілійському районі (Продавець) та спілкою покупців, створеною членами трудового колективу радгоспу „Прикордонник”(Покупець), було передано у власність останнього цілісний майновий комплекс радгоспу „Прикордонник”, що включає всі активи і пасиви, інвентар, обладнання, споруди, будівлі та інше майно відповідно до акту інвентаризації.

Відповідно до  рішення загальних зборів членів СВК „Прикордонник” від 09.07.1996р. шляхом викупу цілісного майнового комплексу радгосп  „Прикордонник” було перетворено в колективне сільськогосподарське підприємство „Прикордонник”.

Розпорядженням представника Президента України в Кілійському районі Одеської області від 09.08.96 року № 39/3 КСП „Прикордонник” зареєстровано та в зв'язку з реорганізацією в СВК „Прикордонник” перереєстровано 14.03.2000 р. Кілійською райдержадміністрацією за № 04057132Ю0010122, про що видано відповідне свідоцтво.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.03.2003р. за заявою ВАТ „Кілійська „Сільгоспхімія” порушено провадження у справі про банкрутство СВК „Прикордонник”.

Як вбачається з ухвали господарського суду Одеської області від 25.07.2003р. по справі № 21/48-03-1863, СВК „Прикордонник” визнано банкрутом та у відповідності до вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру.

На засіданні комітету кредиторів від 02.12.2003р. розглянуто питання про необхідність термінового погашення заборгованості по заробітній платі та вихідній допомозі звільненим працівникам СВК „Прикордонник”.

Рішенням комітету кредиторів надана згода на продаж внутрішньогосподарської рисової зрошувальної системи, всього поголів'я великого рогатої худоби (у т.ч. племінного), коней, овець, за ціною не меншою, ніж встановлена актом експертної оцінки. Отримані кошти від реалізації направляються на виплату заборгованості по заробітній платі та вихідній  допомозі, інші витрати, що визначаються Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30.06.1999р. № 784-ХIV /протокол № 4 від 02.12.2003р./. Так, п. „Б” зазначеного протоколу № 4 зборів комітету кредиторів по справі № 21/48-03-1863 ліквідатору було доручено укласти відповідний договір про продаж внутрішньогосподарської зрошувальної системи.

15.12.03р. між СВК „Прикордонник” в особі ліквідатора Загоруйко Ю.І., що діяв на підставі ст. ст. 22-34 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ухвали господарського суду Одеської області від 25.07.2003 року по справі № 21/48-03-1863 та ПП „СТАТИР” укладено договір купівлі-продажу внутрішньогосподарської зрошувальної системи, а також підписано акт приймання-передачі, за яким СВК „Прикордонник” передав у власність ПП “СТАТИР” внутрішньогосподарську зрошувальну систему.

Пунктом 1.3 цього договору визначено, що право власності на майно переходить до покупця з моменту передачі майна за умови здійснення розрахунків на протязі 30- ти днів з дати підписання договору та оформлення акту приймання –передачі /п.п. 2.2, 3.2/. Згідно п. 1.4 оспорюваного договору купівлі-продажу від 15.12.2003 р. вартість внутрішньогосподарської зрошувальної системи складала 105 700,00 грн., які були сплачені ПП „СТАТИР”, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

З огляду на п.п.1.3 та 3.6 договору купівлі-продажу від 15.12.2003р. право власності на майно (внутрішньогосподарську зрошувальну систему) перейшло до ПП „СТАТИР” з моменту підписання акту приймання-передачі.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи колегія вважає, що право продавця розпоряджатися спірним майном, яке ставить під сумнів Прокурор, виникло на підставі чинного договору про безоплатну передачу державного майна від 26.06.1996р., який укладено між представництвом Фонду державного майна України  та товариством покупців радгоспу „Прикордонник” на виконання розділу VII Плану приватизації державного майна цілісного майнового комплексу радгоспу „Прикордонник”.  

Колегія також зазначає, що останній укладено у відповідності до вимог Законів України „Про приватизацію державного майна”, „Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”, Положення „Про порядок перетворення радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств” і не визнавався у встановленому законодавством порядку недійсним. Той факт, що за означеним договором майно передавалось саме у власність, а не з балансу на баланс, підтверджується змістом договору, у якому спірне майно іменується відчужуваним /п.2/.

Відтак, колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно встановив, що ПП „СТАТИР” є на цей час правомірним та законним власником спірного майна і його право власності підлягає захисту.

Не приймається до уваги посилання Прокурора на доведеність матеріалами справи права комунальної власності на спірну зрошувальну систему з посиланням на рішення Кілійської районної ради народних депутатів від 22.01.1992р., оскільки з Плану приватизації вбачається, що в ньому немає жодних посилань на режим використання зрошувальної системи, як об'єкта соціально-побутового призначення, інженерної мережі та споруди комунального господарства, які підлягали передачі місцевій раді. Крім того, відсутні докази такої передачі спірного об'єкта.  

Таким чином, господарський суд Одеської області, всебічно перевіривши обставини справи, цілком обґрунтовано встановив відсутність обставин, з якими вимоги законодавства України пов'язують визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та правильно дійшов висновку про відповідність змісту цього договору приписам законодавства України та вірно відмовив у задоволенні зустрічного позову Прокурора.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційне подання не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2007 р. підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2007 року по справі № 22-15-27/73-04-1743 залишити без змін, а апеляційне подання в.о. прокурора Кілійського району Одеської області –без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                             Г.П.Разюк

Суддя                                                                                   С.І.Колоколов

       Суддя                                                                                   М.С. Петров