Рішення

від 18.04.2007 по справі 22-15-27/73-04-1743

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22-15-27/73-04-1743

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2007 р.Справа  № 22-15-27/73-04-1743

За позовом: Приватного підприємства "СТАТИР";  

до відповідачів:

1) Лісківської сільської ради Кілійського р-ну Одеської області;

2) Виконавчого комітету Лісківської сільської ради Кілійського р-ну Одеської області;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: СВК "Прикордонник";

про визнання права власності та заборону вчиняти певні дії

та

за зустрічним позовом: Прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі  Лісківської сільської ради Кілійського р-ну Одеської області

до відповідачів: 1) ПП "Статир";

2) СВК "Прикордонник";

про визнання договору від 15.12.2003р. недійсним та визнання права власності

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача по первісному позову: Бажак О.М. - представник ПП "СТАТИР" за довіреністю №б/н від 09.01.2007р.

Від відповідачів по первісному позову: не з'явився;

Від третьої особи відповідача по первісному позову: не з'явився;

Від прокуратури: не з'явився;

Від позивача по зустрічному позову: не з'явився;

Від відповідачів: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач Приватне підприємство "СТАТИР" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Лісківської сільської ради Кілійського р-ну Одеської області та Виконавчого комітету Лісківської сільської ради Кілійського р-ну Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача СВК "Прикордонник" про визнання права власності та заборону вчиняти певні дії.

          В ході розгляду справи, Прокурор Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського р-ну Одеської області звернувся із зустрічним позовом до відповідачів ПП "Статир" та СВК "Прикордонник" про визнання договору від 15.12.2003р. недійсним та визнання права власності

30.04.2007р. від представників сторін надійшло клопотання в порядку ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи на один місяць, у зв'язку з необхідністю надати додаткові документи по справі та поточити позовні вимоги.

11.08.2004 року господарським судом Одеської області прийнято рішення, яким первісний позов приватного підприємства «СТАТИР»задоволено частково, визнано за приватним підприємством «СТАТИР» право власності на придбану в СВК «Прикордонник»на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2003 року внутрішньогосподарську меліоративну (зрошувальну) систему, позовні вимоги приватного підприємства «СТАТИР»в частині заборони Лісківській сільській раді Кілійського району Одеської області та Виконавчому комітету Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області вчиняти дії, що перешкоджають ПП «СТАТИР»користуватися належним йому майном та  зустрічний позов Прокурора Кілійського району в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району про визнання договору купівлі-продажу від 15.12.2003 року недійсним - залишені без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2004 року апеляційне подання прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області та апеляційну скаргу Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2004 року –без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2005 року  касаційне подання прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2004 року та рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2004 року у справі № 27/73-04-1743 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2006 року по справі № 15-27/73-04-1743  у задоволені позову приватного підприємства «СТАТИР»до Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області, Виконавчого комітету Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області про визнання права власності та заборону вчиняти певні дії –відмовлено, зустрічний позов прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області до приватного підприємства «СТАТИР», сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прикордонник»про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності –задоволено у повному обсязі, визнано укладений 15 грудня 2003року між приватним підприємством «СТАТИР»та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Прикордонник»договір купівлі-продажу внутрішньогосподарської меліоративної (зрошувальної) системи недійсним, визнано право власності на внутрішньогосподарську рисову зрошувальну систему сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прикордонник»за територіальною громадою с. Ліски Кілійського району Одеської області в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 року  у справі № 15-27/73-04-1743 апеляційну скаргу ПП «Статир»задоволено повністю, зазначене рішення господарського суду Одеської області скасовано, задоволено позов ПП «Статир», у задоволені зустрічного позову прокурору Кілійського району  Одеської області в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області  відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 7 листопада 2006 року касаційне подання прокурора Кілійського району Одеської області  в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 року у справі № 15-27/73-04-1743 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Зазначена постанова Вищого господарського суду мотивована тим, що господарський суд першої інстанції не звернув уваги на те, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону. Крім цього зазначено, що суд апеляційної інстанції належним чином не оцінив договір від 26.06.1996 року про безоплатну передачу державного майна укладеного між Представництвом Фонду державного майна України в Кілійському районі та спілкою покупців, створеної членами трудового колективу радгоспу «Прикордонник»та план приватизації державного майна сільськогосподарського підприємства радгоспу «Прикордонник».

ПП «Статир»надані письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 07.11.2006 року, в яких вказує на те, що ПП «Статир»є добросовісним набувачем за договором купівлі продажу внутрішньогосподарської зрошувальної системи від 15.12.2003 року, в той час, коли позивачем за зустрічним позовом жодним чином не доведено права власності територіальної громади с. Ліски Кілійського району Одеської області на цю систему.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до наказу Представництва Фонду державного майна України в Кілійському районі від 14 березня 1996р. № 25а на підставі Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», Указу Президента України № 66/95 від 19 січня 1995р. «Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі», був затверджений план приватизації державного майна цілісного майнового комплексу радгоспу «Прикордонник».

План приватизації розроблений у відповідності до «Положення про план приватизації», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.09.1992р. № 324 і від 10.11.1992р. № 476, «Положення про порядок перетворення радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств», затвердженого наказом Міністерства сільськогосподарського господарства і продовольства України, Фонду державного майна України, Міністерства економіки України і Міністерства юстиції України від 27.01.1994р. № 24/4-62/9/4/5, Указу Президента України № 66/95 від 19 січня 1995р. «Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі».

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна»приватизація державного майна –це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить АРК України на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Радгосп «Прикордонник»приватизувався як цілісний майновий комплекс шляхом безоплатної передачі та продажу цілісного майнового комплексу.

Відповідно до договорів купівлі-продажу державного майна та про безоплатну передачу державного майна  від 26.06.1996р., укладених між Представництвом Фонду державного майна України в Кілійському районі (Продавець) та спілкою покупців, створеної членами трудового колективу радгоспу «Прикордонник»(Покупець) було передано у власність останнього цілісний майновий комплекс радгоспу «Прикордонник», що включає всі активи і пасиви, інвентар, обладнання, споруди, будівлі та інше майно відповідно до акту інвентаризації.  

Договір купівлі-продажу державного майна від 26.06.1996 року та договір про безкоштовну передачу державного майна від 26.06.1996 року у встановленому законом порядку недійсними визнанні не були.

У розділі «Вимоги і обмеження при приватизації об'єкту»плану приватизації радгоспу «Прикордонник»зафіксовано обов'язок передати в комунальну власність органів місцевого самоврядування об'єкти соціально-побутового призначення, інженерні мережі та споруди комунального господарства. Відповідно зазначеного майна встановлено, що до передачі місцевим радам це майно залишається в комунальній власності в майні КСП, утримується за його рахунок і державного бюджету і використовуються за призначенням. Як вбачається з матеріалів справи, в Плані приватизації аналогічний режим використання зрошувальної системи, яка за твердженням прокурора Кілійського району Одеської області на той період також знаходилась в комунальній власності і мала такий же статус як і перелічене вище майно, не передбачено.

14 березня 2000 року КСП «Прикордонник»перереєстровано у зв'язку з реорганізацією в сільськогосподарський виробничий кооператив   «Прикордонник».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 березня 2003р. за заявою ВАТ «Кілійська «Сільгоспхімія»порушено провадження у справі про банкрутство СВК «Прикордонник».

Відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 25.07.2003 року по справі № 21/48-03-1863 СВК «Прикордонник»визнано банкрутом і на підставі норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відкрито ліквідаційну процедуру.

02 грудня 2003р. на засіданні комітету кредиторів було розглянуто питання про необхідність термінового погашення заборгованості по заробітній платі та вихідній допомозі звільненим працівникам СВК «Прикордонник» та була надана згода на продаж внутрігосподарської рисової зрошувальної системи, всього поголів'я великого рогатої худоби (у т.ч. племінного), коней, овець (протокол № 4 від 02.12.2003 року). Пунктом «Б»зазначеного Протоколу № 4 зборів комітету кредиторів по справі № 21/48-03-1863 ліквідатору було доручено укласти відповідний договір про продаж внутрішньогосподарської зрошувальної системи. Таким чином, укладаючи договір купівлі-продажу від 15.12.2003 року, ліквідатор виконував рішення комітету кредиторів по справі № 21/48-03-1863 «Про банкрутство СВК «Прикордонник».

15.12.2003 року між СВК «Прикордонник»в особі ліквідатора Загоруйко Ю.І., що діяв на підставі ст. ст. 22-34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 30.06.1999 року № 784 та Ухвали господарського суду Одеської області від 25.07.2003 року по справі № 21/48-03-1863, та приватним підприємством «СТАТИР»було укладено договір купівлі-продажу внутрішньогосподарської зрошувальної системи та підписано Акт приймання-передачі, за яким СВК „Прикордонник" передав у власність ПП «СТАТИР»внутрішньогосподарську зрошувальну систему, розташовану за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Ліски.

Як підтверджується матеріалами справи, право власності СВК «Прикордонник»на внутрішньогосподарську зрошувальну систему підтверджується договором купівлі-продажу від 26.06.1996 року між Представництвом Фонду державного майна України в Кілійському районі та товариством споживачів радгоспу «Прикордонник», згідно якого на підставі Плану приватизації майна державного сільськогосподарського підприємства радгоспу «Прикордонник», затвердженого начальником Представництва Фонду державного майна України в Кілійському районі від 14.03.1996 року і який був розроблений у відповідності із наказом начальника Представництва Фонду державного майна України в Кілійському районі від 26.12.1995 року № 173 «Про утворення комісії по приватизації», «Положення про план приватизації», затвердженого наказом голови Фонду державного майна України від 08.09.1992 року № 324 та від 10.11.1992 року № 476, «Положення про порядок перетворення радгоспів і інших державних сільськогосподарських підприємств», затвердженого наказом Мінсільгоспром, Фонду держмайна, Мінекономіки та Мінюста від 27.01.1994 року № 27/4/62/9/4/5, Указу Президента України № 66/95 від 19.01.1995 року «Про прискорення приватизації майна у агропромисловому комплексі», був викуплений весь цілісний майновий комплекс радгоспу «Прикордонник», зокрема: основні виробничі фонди сільськогосподарського призначення: будівлі, спорудження, передаточні улаштування, машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент та інвентар, робочий та продуктивний скот, багаторічні насадження та інші основні засоби, внутрішньогосподарська  рисова  зрошувальна  система  та спорудження, а також велика рогата худоба, свині, вівці, коні.

Ч.1 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, що належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідно до ч.3 зазначеної статті індивідуально-визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, не можуть бути включені до ліквідаційної маси, крім речей банкрута, що належать йому на правах власності і повного господарського відання.

З урахуванням того, що СВК «Прикордонник»набув права власності на внутрішньогосподарську зрошувальну систему, то вона підлягала включенню до ліквідаційної маси.

Згідно з п. 1.4 Договору купівлі-продажу від 15.12.2003 року вартість внутрішньогосподарської зрошувальної системи складає 105700,00 грн., яка і була сплачена ПП «СТАТИР», що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Згідно з п. 1.3 договір купівлі-продажу від 15.12.2003 року ПП «СТАТИР»набув права власності на внутрішньогосподарську зрошувальну систему з моменту передачі майна, яка відбулась 15.12.2003 року (Акт приймання-передачі від 15.12.2003 року).

Згідно з п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 435-IV від „16" січня 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року - Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи те, що договір купівлі-продажу від 15.12.2003 року був укладений до 01.01.2004 року, то при вирішенні спору повинен застосовуватись Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 року з наступними змінами та доповненнями, що діяв до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Згідно ст. 224 ЦК УРСР від 18.07.1963 року з наступними змінами та доповненнями - за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 225 ЦК УРСР від 18.07.1963 року з наступними змінами та доповненнями - право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 ЦК УРСР власник не вправі витребувати від нього майно.

Згідно ст. 145 ЦК УРСР від 18.07.1963 року з наступними змінами та доповненнями - якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

ПП «СТАТИР»виконало умови договору купівлі-продажу від 15.12.2003 року, тобто сплатило за майно встановлену ціну, є добросовісним набувачем в розумінні ст. 145 ЦК УРСР від 18.07.1963 року, в той час коли ні Прокурором Кілійського району, ні Лісківською сільською радою до суду не надано доказів наявності іншого власника внутрішньогосподарської рисової зрошувальної системи СВК «Прикордонник», ніж сам СВК «Прикордонник».

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна сторона має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлює, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права власності та припинення дії, яка порушує права.

Наявний в матеріалах справи лист Лісківського сільського голови свідчить про вимогу передачі спірного майна у комунальну власність, тим самим є доказом оспорювання права власності ПП «Статир»на внутрішньогосподарську меліоративну зрошувальну систему.

За таких обставин вимоги позивача є правомірними, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених прокурором Кілійського району Одеської області позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі продажу від 15.12.2003 року та визнання права власності  на внутрішньогосподарську рисову зрошувальну систему  за територіальною громадою с. Ліски Кілійського району Одеської області  в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області слід зазначити наступне.

Стаття 48 ЦК УРСР встановлює загальне правило про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону. Частина друга цієї статті встановлює, що по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі —відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, договір купівлі-продажу від 15.12.2003 року повністю відповідає нормам закону.

Крім того, як вказано в постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2006 року, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч.2 ст. 48 ЦК УРСР, та з урахуванням того, що позивачем за зустрічним позовом не враховано викладеного в постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2006 року та не виконано вимог ухвали господарського суду Одеської області про надання уточнень до зустрічної позовної заяви вимоги позивача за зустрічним позовом –задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75 82-85 господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов Приватного підприємства «Статир»до Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області та Виконавчого комітету Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області  - задовольнити.

2.          Визнати за приватним підприємством «СТАТИР»право власності на придбану в СВК «Прикордонник»на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2003 року внутрішньогосподарську меліоративну (зрошувальну) систему.

3.          Заборонити виконавчому комітету Ліськівської сільської ради Кілійського району Одеської області вчинити дії, перешкоджають ПП „Статир” користуватися належним майном.

4.          Заборонити Ліськівській сільський раді Кілійського району Одеської області вчиняти дії, що перешкоджають ПП „Статир” користуватися належним майном.

5.          Стягнути з виконавчого комітету Лісківської сільської ради Кілійського р-ну (68354, Одеська область, Кілійський район, с. Ліски,) на користь Приватного підприємства "Статир" (м. Одеса, вул. Педагогічна, 27 р/р № 26009770 в АППБ "Аваль" м.Одеса МФО 328351 код ЄДРПОУ 30588214) державне мито у розмірі 85 /вісімдесят п'ять грн./, та 118 /сто вісімнадцять грн./ - витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

6.          У задоволенні зустрічного позову Прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області про визнання договору від 15.12.2003р. недійсним та визнання права власності –відмовити.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Рішення підписано 28.04.2007р.

Суддя                                                                                       Торчинська Л.О.