Постанова

від 03.10.2024 по справі 520/8622/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 р.Справа № 520/8622/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Тітов О.М.) від 14.05.2024 (повний текст складено 27.05.24) по справі № 520/8622/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фасад-сервіс" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Будівельна компанія "Фасад-сервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 № 00002711403;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 № 00002721403.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року, яке було залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 № 00002711403 на загальну суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1804185 грн, в тому числі: податкове зобов`язання 1443348 грн, штрафні санкції 360837 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 № 00002721403 на загальну суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1989235 грн, в тому числі: податкове зобов`язання 1591388 грн, штрафні санкції 397847 грн.

Стягнуто на користь ТОВ "Будівельна компанія "Фасад-сервіс" (код ЄДРПОУ 31236905) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп.

Постановою Верховного Суду від 21.10.2021 р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року скасовано, а справу №520/8622/19 направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

При новому розгляді справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 № 00002711403.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 № 00002721403.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на те, що судом першої інстанції не враховано, що на господарські операції з ТОВ «Берсерк», ТОВ «Інвест-Майстер-Буд», ТОВ «СТИЛ ФОРТ», ТОВ «Фенікс Менеджмент Груп Плюс» були оформлені окремі первинні документи без їх фактичного виконання зазначеними контрагентами для створення видимості реального здійснення операцій та правомірності формування Товариством в податковому обліку сум витрат та податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БК «Фасад-сервіс» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування-за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, про що складено акт № 2364/20-40-14-03-06/31236905 від 09.07.2019.

Перевіркою встановлено порушення: п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1443348 грн., в т.ч. за 2016 в сумі 11100 грн., за 2017 в сумі 1432248 грн.; пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1603721 грн., в тому числі за червень 2016 року в сумі 12333 грн., за червень 2017 року в сумі 7500 грн., за липень 2017 року в сумі 205797 грн., за серпень 2017 року в сумі 669255 грн,, за вересень 2017 року у сумі 400349 грн., за жовтень 2017 року в сумі 205797 грн., за листопад 2017 року в сумі 102690 грн.; абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України в довідках за формою № 1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку, та сум утриманого з них податку надані недостовірні дані за 2,3,4 кв. 2018 р. на що були надані 09.06.2019 р. уточнюючі розрахунки; п. 2 ст. 6 розділу II, п.п. 1.1 п. 1 ст. 7 та ч. 5 ст.8 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: за 2016 р. не нараховано єдиний внесок у сумі - 48,09 грн. та своєчасно не нарахований єдиний внесок у сумі - 255,10 грн. за 2017 р. не нараховано єдиний внесок у сумі- 37,14 грн. та своєчасно не нарахований єдиний внесок у сумі - 251.68 грн., за 2018 р. не нараховано єдиний внесок у сумі- 407,02 грн. та своєчасно не нарахований єдиний внесок у сумі - 207.73 грн.; неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, згідно чого відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-V1 застосовуються штрафні санкції у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 12.08.2019 № 00002721403, яким збільшено зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1591388.00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 397847 грн. і № 00002721403 , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1804185.00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 360837 грн. до ТОВ «БК «Фасад-сервіс».

Не погодившись з винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, а тому позивачем правомірно віднесено суми до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що не погоджується з висновками судів стосовно реальності здійснених позивачем операцій з придбання ТМЦ з огляду на наявність в матеріалах справи вироків Деснянського районного суду м. Києва та Солом`янського районного суду м. Києва (т. 8 арк.с. 37-44) у межах кримінальних справ, якими підтверджуються не лише факт скоєного кримінального караного діяння директора (засновника) підприємства, а й створюються правові наслідки господарської діяльності товариства в цілому. При цьому, судами не було надано жодної правової оцінки доказам податкового органу щодо фіктивної підприємницької діяльності контрагентів позивача в частині наявності вищезазначених вироків суду, а також не було з`ясовано чи дійсно первинна документація, а саме договори з контрагентами, податкові накладні та інші документи за цими договорами підписані особами, відносно яких судами ухвалено вироки за вчиненні злочини. Також Верховний Суд зазначив, що судами при наданні оцінки правомірності винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень не було враховано й встановлено, що особа, стосовно якої прийнято обвинувальний вирок, була тією самою особою, яка підписувала документи від імені контрагентів позивача, на підставі яких останній сформував податковий кредит. Указані обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, при цьому колегія суддів уважає, що оцінка таким доводам відповідача та наявним у справі доказам є необхідним та першочерговим для вирішення справи. Крім того, з урахуванням такого висновку залежить висновок щодо правильності дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги (за наслідками нового розгляду справи), суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 12.08.2019 № 00002711403 та № 00002721403 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін, висновків Верховного Суду та висновків суду першої інстанції при новому розгляді справи, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. а п.198.1). Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з вимогами п. 200.2. ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) (в редакції на момент спірних правовідносин).

Поняття господарської операції визначено у ст. 1 Закону № 996-XIV, згідно з якою це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами п. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із п. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей податкового законодавства мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, недоведеність фактичного здійснення господарських операцій позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, зокрема, у разі підтвердження обставин щодо неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій; відсутності необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності тощо.

Згідно з п. 1.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (далі Положення), Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Пунктом 2.1 Положення визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Відповідно до п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених правових норм випливає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, законодавцем визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції, слід надати оцінку відносинам, що склались безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом встановлені взаємовідносини ТОВ «БК «Фасад-Сервіс" з ТОВ «Фенікс менеджмент груп плюс» (код за ЄДРПОУ 39223486), згідно договору поставки від 18.08.2017 № Ф18/08/17 на постачання будматеріалів.

В цій частині контролюючий орган прийшов до висновку, що такі господарські операції не відбувалися, оскільки: товарно-транспортні документи відсутні, довіреність на отримання ТМЦ відсутня; інформація щодо навантаження-розвантаження ТМЦ та місця їх зберігання відсутня; накладні на відпуск товару у виробництво (для будівництва/оздоблення фасаду та ін.) відсутні. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 104 «машини та обладнання» - на балансі підприємства відсутні транспортні засоби. Згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ТОВ «Фенікс менеджмент груп плюс» за 1 квартал 2017 року на балансі підприємства основні засоби відсутні. Остання декларація по податку на додану вартість надана за квітень 2017 року 19.05.2017 № 9092382442. Документів про якість (сертифікат відповідності, сертифікат якості та інші документи, що підтверджують якість Товару) до перевірки не надано.

Також відповідач посилається на те, що 13.02.2018 складено акт № 1026/20-40-14-08-11/39223486 щодо не встановлення місцезнаходження платника податків ТОВ «Фенікс Менеджмент Груп Плюс» (код за ЄДРПОУ 39223486): «Встановити місцезнаходження ліквідатора ТОВ «Фенікс Менеджмент Груп Плюс» (податковий номер 39223486) за адресою не надалось можливим. ТОВ «Фенікс Менеджмент Груп Плюс» (податковий номер 39223486) з 25.01.2018 має стан 14 визнано банкротом (Постанова господарського суду у справі № 922/4454/17). Станом на 13.02.2018 року іншої інформації стосовно зміни адреси підприємства та ліквідатора ТОВ «Фенікс Менеджмент Груп Плюс» (податковий номер 39223486) в органі ДФС не має.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов до висновку, що фактично мало місце використання в господарській діяльності товару, джерело походження якого не встановлене. Наявність факту використання є свідченням набуття останнього у власність без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання. Крі того, у ЄДРСР є інформація про те, що ТОВ «Фенікс Менеджмент Груп Плюс» є учасником конвертаційного центру, як вказано в ухвалі Київського районного суду м. Харкова від 27.04.2017 по справі № 640/4875/17.

Також, перевіркою встановлено взаємовідносини ТОВ «БК «Фасад-Сервіс» з контрагентом- постачальником ТОВ «Берсерк» (код ЄДРПОУ 40048975) у червні 2016 р. До ГУ ДФС у Харківській області надійшла податкова інформація від ГУ ДФС у м. Києві від 26.09.2016 № 115/21-22-14-06/40048975 «Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «Берсерк (код 40048975) з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за звітний період декларування ПДВ: лютий, березень, квітень, травень, червень 2016 року», за якою: «З метою здійснення позапланової перевірки 15.09.2016 та 16.09.2016 здійснено вихід за адресою підприємства. Встановлено відсутність посадових осіб, про що складено акти від 15.09.2016 № 92/21-22-14-06/40048975. від 16.09.2016 № 93-21-22-14-06/40048975.

Податковий орган також послався на те, що інформація щодо навантаження-розвантаження ТМЦ та місця їх зберігання відсутня, накладні на відпуск товару у виробництво (для будівництва/оздоблення фасаду та ін) відсутні. На підприємстві ТОВ «БК «Фасад-Сервіс» відсутні власні транспортні засоби. Документів про якість (сертифікат відповідності, сертифікат якості, акт технічного приймання, декларація про відповідність та інші документи, що підтверджують якість Товару) до перевірки не надано.

На підставі цього, податковий орган зазначив, що оскільки реальність вчинення господарських операцій ТОВ «Берсерк» вбачається відсутньою, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у підприємств-контрагентів не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Отже, враховуючи проведений аналіз та факт, що ТОВ «Берсерк» не є кінцевим споживачем отриманих товарів, вбачається формування податкових зобов`язань по операціях, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства. Також відповідач зазначив, що виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Берсерк» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метею штучного формування податкового кредиту. Крім того вказував, що на момент здійснення господарських операцій, контрагент знаходився в м. Херсоні, а документи на підтвердження перевезення товарів такого типу відсутні.

Відповідач під час проведення перевірки також встановив, що у червні 2017 року до складу податкового кредиту включено ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Інвест-Мастер-Буд» (код ЄДРПОУ 34020040) на суму ПДВ 7500,00 грн. За даними податкової звітності постачальника податкове зобов`язання не декларувалось. На підприємстві відсутні товарно-транспортні накладні, згідно яких було отримано вищезазначене будівельне обладнання від постачальника до отримувача наданих послуг. На підприємстві відсутні автотранспортні засоби, якими можливо здійснювати перевезення відповідного будівельного обладнання. До перевірки не надано первинні документи, які підтверджують рух отриманого будівельного обладнання зі складу постачальника до складу отримувача, оприбуткування та відповідальність отриманої подвісної платформи-люльки будівельної ZLP-630. Вказував, що ТОВ «БК «Фасад-Сервіс» не має взагалі складських приміщень. Інформація щодо навантаження-розвантаження ТМЦ та місця їх зберігання відсутня. Накладні на відпуск товару у виробництво (для будівництва/оздоблення фасаду та ін) відсутні. На підприємстві ТОВ «БК «Фасад-Сервіс» відсутні власні транспортні засоби. Документів про якість (сертифікат відповідності, сертифікат якості, акт технічного приймання, декларація про відповідність та інші документи, що підтверджують якість Товару) до перевірки не надано.

На підставі викладеного, податковим органом зроблений висновок, що задекларована господарська операція із придбання ТОВ «БК «Фасад-Сервіс» у ПП «Інвест-Мастер-Буд» ТМЦ (лебідка ЛЕФ-500) не відбулась у дійсності, оскільки фактично рух активу не відбувся, а надані позивачем первинні документи, не опосередковуються реальним рухом активів між суб`єктами господарювання.

Також, під час перевірки було проаналізовано взаємовідносини підприємства позивача з ТОВ « Стил Форт» , який надавав послуги з оренди будівельного обладнання. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ «БК «ФАСАД-СЕРВІС» є учасником кримінального провадження, а саме: № 32017100090000075 від 21.11.2017 (ст. 205-1 КК України, ст.ст. 81, 87, 89 ЦК України, ст.ст. 56, 57. 62, 79. 80. 89 ГК України і цей факт, на думку перевіряючих свідчить про неправомірність складання первинних документів, виписаних на адресу ТОВ «БК «Фасад-Сервіс» за підписом керівника підприємства.

Враховуючи вищенаведене, та з огляду на пояснення посадової особи по підприємству постачальнику ТОВ «СТИЛ ФОРТ» (податковий номер 39003983) встановлено неможливість здійснення господарської діяльності, підміну товарних позицій, порушення при оформленні первинних документів, та як наслідок неможливо встановити походження товарів/послуг по ланцюгу постачання, які нібито реалізовано на адресу ТОВ «БК «Фасад-Сервіс» (податковий номер 31236905). Надані акти наданих послуг не носять статусу первинного документу так як не мають необхідних реквізитів обсягу господарської операції (кількість затраченого часу), одиниць виміру, вартості за надану послуг).

Таким чином, відповідач вважає, що задекларовані господарські операції із придбання товарів/отримання робіт, послуг не відбувалися у дійсності. Надані ТОВ «БК «Фасад-Сервіс» первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів між ТОВ «БК «Фасад-Сервіс» та контрагентом-постачальником. Встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання послуг по оренді будівельного обладнання, яке нібито отримано від ТОВ «Стил Форс» в зв`язку з відсутністю трудових ресурсів, транспортних засобів, торгівельного та складського приміщення. Згідно 1C «Податковий блок» ТОВ «Стил Форс » (код за ЄДРПОУ 39003983) знаходиться на обліку в ГУ ДФС у м. Києві (Дніпровський р-н м. Києва), стан 0 - платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності 46.90- неспеціалізована оптова торгівля, на загальній системі оподаткування. Остання звітність надана підприємством за квітень 2018 року - декларація по ПДВ від 21.05.2018 № 9097942591. Податкова декларація з податку на прибуток надана за 2017 рік 28.02.2018 № 9299495807. Свідоцтво платника ПДВ № 200153046 від 01.01.2014 року, анульовані - 28.05,2019, в зв`язку з неподанням декларацій протягом року. Згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік (01.03.2018 № 9299564099) на балансі підприємства лічаться основні засоби у сумі 8,8 тис.грн.

Надаючи оцінку наведеним вище доводам податкового органу, суд зазначає, що дійсно, у межах здійснення господарської діяльності, між позивачем та ТОВ «Берсерк», ТОВ «Інвест-Майстер-Буд», ТОВ «Стил Форт», ТОВ «Фенікс Менеджмент Груп Плюс» укладалися договори поставки ТМЦ та оренди обладнання.

На підтвердження реальності господарських операцій з вказаними контрагентами позивачем надані акти виконаних робіт, розрахунки орендної плати, акти приймання-передачі ТМЦ, видаткові накладні, платіжні доручення на здійснення оплати, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками (а.с. 128-250, т. 1, а.с. 1-70, т. 2). Крім того, контрагентами виписані на адресу підприємства позивача податкові накладні, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 71-238, т. 2).

Також, на підтвердження подальшого використання придбаних товарів та орендованих ТМЦ надані договори підряду, будівельних робіт № 57 від 04.07.17 (утеплення та декоративне оздоблення фасаду будинку 7 за адресою: вулиця Балакірєва, 3 в місті Харкові), № 58 від 04.07.17 (утеплення та декоративне оздоблення фасаду будинку 7 за адресою: проїзд Рогатинський, 4 в місті Харкові), № 35 від 12.05.2017 (утеплення та декоративне оздоблення фасаду будинок 4-Б за адресою: пр. Л. Малої, 36 в м. Харкові) з АТ «Трест Житлобуд 1»; № 11/05-16 от 11.05.16 (декоративна штукатурка и окраска фасаду Храмовий комплекс по вул. Єлізарова, 71 в м. Харкові) з Релігійною громадою Свято-Введенської Харківської єпархії Української Православної церкви.

Обладнання, орендоване за договорами № 296/ар-1 від 29.06.2017; № 296/ар-2 від 29.06.2017; № 296/ар-3 від 29.06.2017; № 296/ар-4 від 29.06.2017; № 296/ар-5 від 29.06.2017; № 296/ар-6 від 29.06.2017, № 317/ар-1від 31.07.2017; № 317/ар-2 від 31.07.2017; № 317/ар-3 від 31.07.2017; № 317/ар-4 від 31.07.2017; № 317/ар-5 від 31.07.2017; № 317/ар-6 від 31.07.2017; № 317/ар-7 від 31.07.2017 у ТОВ «Стил Форт» використовувалось при виконанні договорів № 17 від 05.04.17 (утеплення та декоративне оздоблення фасаду будинку 6-Б за адресою: вул. Драгоманова 8 та 10 в м. Харкові), № 22 від 05.04.17 (утеплення та декоративне оздоблення фасаду будівлі по АДРЕСА_1 ), № 36 від 12.05.17 (утеплення та декоративне оздоблення фасаду будинку 4-А за адресою: вул. Драгоманова 8 та 10 в м. Харкові); № 37 від 12.05.17 (утеплення та декоративне оздоблення фасаду будинку 5 за адресою: вул. Драгоманова 8 та 10 в м. Харкові), № 38 від 12.05.17 (утеплення та декоративне оздоблення фасаду будинку 4-Б за адресою: вул. Драгоманова 8 та 10 в м. Харкові); № 50 від 14.06.17 (утеплення та декоративне оздоблення фасаду будинку 1 за адресою: вул. Єлизаветинська, 1а в місті Харкові), № 112 від 04.09.17 (утеплення та декоративне оздоблення фасаду за адресою: вул. Рижовська, буд. 8 в м. Харкові), № 59 від 04.07.17 (утеплення та декоративне оздоблення фасаду будівлі по вулиці Гаршина, 8 в місті Харків); № 10 від 06.09.2016 (утеплення та декоративне оздоблення фасаду по вул. Гв. Широнинців, 30-А , м. Харків), № 111 від 04.09.17 (улаштування козирка житлової будівлі за адресою: вул. Клочківська, 46 в місті Харкові); № 114 від 15.11.17 (утеплення та декоративне оздоблення фасаду будинку 5 за адресою: вул. Єлизаветинська, 1а в місті Харкові) з АТ «Трест Житлобуд 1», а також за договором № 11/05-16 от 11.05.16 (декоративна штукатурка и окраска фасаду Храмовий комплекс по вул. Єлізарова, 71 в м. Харкові) з Релігійною громадою Свято-Введенської Харківської єпархії Української Православної церкви.

Також позивачем надано довідки про вартість виконаних робіт, примірні форми первинних облікових документів Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) і Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3), які наведено у додатку Ф та додатку У до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 року № 293, яким прийнято національний стандарт ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва".

Як вказувалося вище, скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що не погоджується з висновками судів стосовно реальності здійснених позивачем операцій з придбання ТМЦ з огляду на наявність в матеріалах справи вироків Деснянського районного суду м. Києва та Солом`янського районного суду м. Києва (т. 8 арк.с. 37-44) у межах кримінальних справ, якими підтверджуються не лише факт скоєного кримінального караного діяння директора (засновника) підприємства, а й створюються правові наслідки господарської діяльності товариства в цілому. При цьому, судами не було надано жодної правової оцінки доказам податкового органу щодо фіктивної підприємницької діяльності контрагентів позивача в частині наявності вищезазначених вироків суду, а також не було з`ясовано чи дійсно первинна документація, а саме договори з контрагентами, податкові накладні та інші документи за цими договорами підписані особами, відносно яких судами ухвалено вироки за вчиненні злочини. Також Верховний Суд зазначив, що судами при наданні оцінки правомірності винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень не було враховано й встановлено, що особа, стосовно якої прийнято обвинувальний вирок, була тією самою особою, яка підписувала документи від імені контрагентів позивача, на підставі яких останній сформував податковий кредит.

Щодо зазначених судом касаційної інстанції обставин, судом апеляційної інстанції встановлено, що за змістом вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 20.09.2018 р. у справі № 760/17429/18 та згідно відомостей, які містяться ЄДРСР, ОСОБА_1 , який згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є директором та засновником ТОВ «Стил Форт» (код ЄДРПОУ 39003983) податкова адреса: м. Київ, вул. Миропільська, буд. 19, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 ( вісім тисяч п`ятсот) грн. в дохід держави.

За змістом цього вироку, з метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_1 передав реєстраційні документи ТОВ «Стил Форт» (код ЄДРПОУ 39003983), невстановленій досудовим розслідуванням особі, яка 29.11.2017 вказані документи надала до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, за адресою: м. Київ, б-р Праці, 1/1, де, на підставі вказаних документів проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи щодо зміни власника підприємства, а саме: придбання ОСОБА_1 суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ «Стил Форт» (код ЄДРПОУ 39003983), про що вчинено записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 10721020000035409.

При цьому, ОСОБА_1 , діючи умисно з корисливих мотивів, проводячи операції з придбання суб`єкту підприємницької діяльності ТОВ «Стил Форт» відповідно до Протоколу № 1 Загальних зборів ТОВ «Стил Форт» (код ЄДРПОУ 39003983) від 29.11.2017, Договору № 1 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Стил Форт» від 29.11.2017, достовірно знав, що не має наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність від імені вказаного підприємства, а саме: укладати фінансово-господарські договори з підприємствами контрагентами про купівлю-продаж ТМЦ, виконання робіт, надання послуг, перераховувати/отримувати грошові кошти, з використанням рахунків підприємства, за проведені вищевказані дії.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно вироку Деснянського районного суду м. Києва від 27.03.2018 р. у справі № 754/3771/18 та відомостей, які містяться ЄДРСР, затверджено угоду від 20 березня 2018 року між прокурором Київської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_3 про визнання винуватості. ОСОБА_3 , який згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, у період з 21.06.2017 по 23.01.2018 був засновником та директором суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи, а саме товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Форт-Лайф Україна» (код ЄДРПОУ 40039913), визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України. Призначено ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі п`ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот ) гривень.

За змістом цього вироку, ОСОБА_3 будучи засновником фіктивного підприємства - ТОВ ««Форт-Лайф Україна» (код ЄДРПОУ 40039913) , в період часу 21.06.2017 по 23.01.2018, забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства, складанні від його імені як службової особи ТОВ «Форт-Лайф Україна» (код ЄДРПОУ 40039913) фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності, а саме: ТОВ «МІК» (код ЄДРПОУ 30105738), ТОВ «Стіл Форт» (код ЄДРПОУ 39003983), ТОВ «Вайлет Рейн» код ЄДРПОУ 40511290), ТОВ «Комплекс ЮА» (код ЄДРПОУ 41080784), ТОВ «Євроівент консалт» (код ЄДРПОУ 40930000).

Колегія суддів зазначає, що доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов`язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об`єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Дослідивши зміст наявних в матеріалах справи документів на підтвердження реальності вчинення правочинів, судом встановлено, господарські відносини ТОВ БК Фасад-Сервіс та ТОВ Стил Форт відбувались у період з 29.06.2017 до 29.08.2017 та всі первинні документи, на підставі яких здійснювались правовідносини сторін, від імені ТОВ Стил Форт підписано чинним на той час директором ОСОБА_4 .

В свою чергу, обвинувальний вирок Деснянського районного суду м. Києва по справі № 754/3771/18 від 29.03.2018, винесено відносно ОСОБА_3 . При цьому, у вироку зазанчено, що особа є засновником ТОВ ««Форт-Лайф Україна» (код ЄДРПОУ 40039913). Крім того, обвинувальний вирок Солом`янського районного суду м. Києва по справі № 760/17429/18 від 08.10.2018 винесений відносно ОСОБА_1 .

В свою чергу, ОСОБА_4 , який був керівником ТОВ Стил Форт в період, коли відбувались господарські відносини з підприємством позивача, реальність яких оспорює відповідач, не є фігурантом жодної з цих справ і відносно періоду договірних зобов`язань між ТОВ БК Фасад-Сервіс та ТОВ Стил Форт обвинувального вироку судами прийнято не було та жодних фактичних обставин, які ставили б під сумнів реальність таких господарських операцій, судами не встановлено.

Що стосується посилання відповідача на те, що підприємство позивача нібито є учасником кримінального провадження № 32017100090000075 від 21.11.2017 відкритого за ч. 1 ст. 205-1 КК України, судом встановлено, що ані позивач ані посадові особи позивача не є і не були ані сторонами, ані учасниками вказаного кримінального провадження та відомості про наявність вироку, обвинувального акту чи підозри в цьому провадженні відсутні, а відповідачем доказів зворотнього не надано.

Що посилання податкового органу на те, що ТОВ «Фенікс Менеджмент Груп Плюс» є учасником конвертаційного центру, як вказано в ухвалі Київського районного суду м. Харкова від 27.04.2017 по справі № 640/4875/17, судом встановлено, що у цій справі вирок не ухвалений.

Щодо доводів відповідача про те, що враховуючи проведений аналіз та факт, що ТОВ «Берсерк» не є кінцевим споживачем отриманих товарів, вбачається формування податкових зобов`язань по операціях, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що такий висновок ґрунтується на припущеннях податкового органу.

Що стосується посилання податкового органу на наявність негативної податкової інформації відносно контрагентів підприємства позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами пункту 62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (пункти 74.1, 74.2 статті 74 ПК України).

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням та сплатою податків.

Відтак, наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагента позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26.03.2019 року по справі № 804/13206/13, від 02.04.2019 року по справі № 804/1444/14, від 09.04.2019 року по справі № 822/1602/13-а.

Крім того, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 р. справа № 826/8016/13-а, адміністративне провадження № К/9901/4058/18, від 10.09.2018 р. справа № 826/25442/15, адміністративне провадження № К/9901/24925/18, від 11.09.2018 р. у справі № 810/2677/17, адміністративне провадження № К/9901/47242/18 та ін.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень. Крім того, на момент вчинення правочинів та здійснення господарських операцій контрагенти підприємства позивача були зареєстровані платниками ПДВ.

З приводу посилання податкового органу на відсутність ТТН, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів, оформлення її з неточностями не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, тим більше, коли перевізником, вантажовідправником та замовником у договірних відносинах був контрагент позивача, відтак саме на нього, а не на позивача, покладено функції оформленням товарно-транспортної накладної.

При цьому, транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій

Вказані висновки викладені Верховним Судом у постановах від 25.02.2021 у справі № 803/1684/17, від 21.01.2021 у справі справа № 813/2204/17, від 24.05.2019 у справі № 826/7423/16.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника, як підставу висновків про нереальність господарських операцій, на ненадання позивачем паспортів якості, сертифікатів походження придбаної продукції, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, а тому ненадання паспортів якості, сертифікатів походження придбаної продукції не є самостійною підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

При цьому, сертифікат відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому відсутність такого сертифікату сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 826/9061/17 та від 12.03.2021 у справі № 200/6316/19-а.

Чинні нормативно-правові акти України не визначають сертифікат якості (декларацію виробника / посвідчення якості) як обов`язковий документ. Обов`язкова наявність такого сертифікату передбачена лише для лікарських засобів (при ввезенні їх на територію України або реалізації на ній), для злитків та порошків банківських металів, для сплавів та злитків кольорових металів (при експорті останніх). У інших випадках його можна отримувати (оформлювати) у добровільному, необов`язковому порядку, оскільки цей документ служить для продавця або виробника товару додатковою перевагою для демонстрації покупцеві відповідності товару, що продається, державним стандартам його виробництва. Обов`язок виробника видавати покупцеві сертифікат якості та нести відповідальність за невидачу такого не передбачені в жодному нормативному акті. Виробники або постачальники продукції, що не входять до в законодавчо - регульованих сфер, які готові продемонструвати безпечні та якісні властивості продукції, оформлюють підтверджуючий документ, яким може бути сертифікат відповідності, сертифікат відповідності системи управління якості, декларація відповідності, висновок санітарно- епідеміологічної експертизи, протоколи випробувань, свідоцтво про визнання та ін. Сертифікат відповідності та протоколи випробувань можуть бути видані на відповідність вимогам міжнародних, національних стандартів або технічних умов, розроблених підприємством-виробником.

Стосовно висновків відповідача про неможливість встановлення джерела походження товару, який був поставлений контрагентами позивача, то суд зазначає, що непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Таку правову позицію неодноразово викладав Верховний Суд у своїх постановах від 02.04.2019 року у справі № 826/6245/18; від 20.08.2020 у справі № 380/10381/20.

Також норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2021 року по справі № 826/5762/15.

Тому необґрунтованими є доводи відповідача про відсутність у контрагента позивача по ланцюгу постачання достатньої кількості основних засобів та ресурсів, оскільки це не може бути підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Також платник податків не зобов`язаний під час придбання товару встановлювати у контрагента його походження, а тому не має нести за це відповідальність.

Окрім того, податковий орган не врахував можливості реального виконання контрагентом позивача господарської операції шляхом залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, що, відповідно, не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 814/937/15 та від 08.05.2018 року у справі № 815/3526/17.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів, не наведено обґрунтованих доводів та не зазначено обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

В свою чергу, надані позивачем первинні документи у своїй сукупності відображають зміст господарських операцій та їх вартісні і кількісні показники та підтверджують пов`язаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «БК «Фасад-Сервіс». Позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, по яким сформовано витрати за рахунок оплати товарів контрагентам, надано первинні бухгалтерські документи, складені належним чином, відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. На підтвердження виконання умов договорів, ТОВ «БК «Фасад-Сервіс» до перевірки надані первинні документи, які містять відомості про товари (послуги) та їх вартість, оприбуткування, що відповідають даним договорів, складені та підписані у строки, передбачені договорами.

У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 12.08.2019 № 00002711403 та № 00002721403 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 по справі № 520/8622/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді В.В. Катунов І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 14.10.2024 року