Постанова

від 03.10.2024 по справі 759/8676/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 759/8676/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9342/2024Головуючий у суді першої інстанції - Петренко Н.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Ламбуцька Т.О.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи

ТОВ "Маквіс Груп" Горкуши В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Товаристао з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп", ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Дар`я Іванівна, про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» (далі - ТОВ «Маквіс Груп»), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І., Товариство з обмеженою відповідальністю «Боедем» (далі - ТОВ «Боедем»), про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності.

Позов мотивований тим, що з листопада 1967 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Починаючи із 2004 року їй та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належало 96,2 % статутного капіталу ТОВ «Боедем». Вона неодноразово намагалася домовитися із ОСОБА_3 про порядок поділу вказаного майна, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності, проте у добровільному порядку так і не вдалося дійти згоди щодо поділу.

10.11.2011 року між ОСОБА_3 , ТОВ «Маквіс Груп» і ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І. та зареєстрований у реєстрі за № 1698, відповідно до умов якого ОСОБА_3 здійснив відчуження корпоративних прав на користь ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_4 у визначеному умовами договору співвідношенні.

На підставі цього договору 22.02.2012 року внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо інформації про учасників ТОВ «Боедем».

Вказані дії ОСОБА_3 як щодо ухилення від визначення порядку поділу майна подружжя, що належало їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності, так і щодо вчинення ним подальших дій, пов`язаних з укладенням правочину щодо відчуження зазначеного майна, порушують її права, визначені Сімейним кодексом України (далі - СК України), а сам правочин від 10.11.2011 року вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України, тому цей договір підлягає визнанню судом недійсним.

Із урахуванням наведених обставин, ОСОБА_2 просила:

- визнати недійсним із моменту укладення договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10.11.2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. та зареєстрований у реєстрі за № 1698;

- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22 лютого 2012 року № 10721050006001764;

- здійснити поділ спільної сумісної власності подружжя на частку в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 27 056,25 грн., що складає 96,2 % в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у рівних частках;

- визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності, що відповідає частці в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 13 528,13 грн. та становить 48,1 % статутного капіталу ТОВ «Боедем»;

- визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності, що відповідає частці в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 13 528,13 грн. і становить 48,1 % статутного капіталу ТОВ «Боедем».

У червні 2019 року третя особа ТОВ «Маквіс Груп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., ТОВ «Боедем», про визнання права власності на частку у статутному капіталі.

Позов мотивований тим, що ТОВ «Маквіс Груп» є власником частки у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «Боедем», а тому відповідно до статті 392 ЦК України підлягають захисту майнові права, які не визнаються ОСОБА_2 , ОСОБА_3

ТОВ «Маквіс Груп» просило визнати за ним право власності на частку у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «Боедем», номінальною вартістю 14 062,50 грн.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним із моменту укладення договір купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10 листопада 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1698. Скасовано запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22 лютого 2012 року № 10721050006001764. Здійснено поділ спільної сумісної власності подружжя на частку в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 27 056,25 грн, що становить 96,2 % у статутному капіталі ТОВ «Боедем», у рівних частинах, шляхом визнання за ОСОБА_2 права приватної власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності, що відповідає частці в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 13 528,13 грн та становить 48,1 % статутного капіталу ТОВ «Боедем», та за ОСОБА_3 - право приватної власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності, що відповідає частці в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 13 528,13 грн та становить 48,1 % статутного капіталу ТОВ «Боедем». У задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ТОВ «Маквіс Груп» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні позову третьої особи ТОВ «Маквіс Груп» відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Касаційну скаргу ТОВ «Маквіс Груп» залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності скасовано та направлено справу у цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року залишено без змін.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 березня 2023 року закрито провадження в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ «Маквіс Груп», ОСОБА_4 , третя особа - ТОВ «Боедем», про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 березня 2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року залишено без змін.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30.01.2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що частка у статутному капіталі не є об`єктом спільної сумісної власності, оскільки якщо один із подружжя є учасником товариства і вносить до статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, таке майно переходить до цього підприємства, а в іншого подружжя право власності (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві виплати вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства (т. 6, а.с. 93-95).

В апеляційної скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинами справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Так, в обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2021 року у справі № 916/2813/18, в якій вона відступила від висновків Верховного Суду про те, що частка в статутному капіталі приватного підприємства, яка придбана за спільні кошти подружжя, не є об`єктом права спільної власності подружжя та може бути відчужена одним з них без згоди іншого.

При цьому, у порушення приписів ст. 189 ЦПК України, суд безпідставно та необгрунтовано не лише включив до суб'єктного складу сторін справи про поділ майна подружжя юридичну особу, але й визначив подальший предмет спору з врахуванням вимог, провадження по яким закрив власною ухвалою, що, як наслідок, призвело до ухвалення судового рішення щодо неналежних відповідачів.

Також, судовий розгляд справи та постановлення оскаржуваного рішення було здійснено судом без участі третьої особи - приватного нотаріуса КМНО Башлай Д.І., оскільки суд виключив вказаного учасника справи з учасників справи без постановлення будь-якого процесуального рішення в цій частині (т. 6, а.с. 101-113).

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги не заперечував.

Представник третьої особи у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його зайнятістю у судовому засіданні. Проте, сама ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою про розгляд справи, і не повідомила про причини своєї неявки.

З огляду на строки розгляду справи, повторність неявки в судове засідання апелянта та/або представника, їх обізнаність про розгляд справи, а також враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.11.1967 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, зареєстрований Палацем одружень м. Харкова, актовий запис № 7180.

10.11.2011 між ОСОБА_3 , ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. та зареєстрований у реєстрі за № 1698.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 , який є власником корпоративних прав на частку в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 53,8 %, відчужив ТОВ «Маквіс Груп» 50 % корпоративних прав на частку в статутному капіталі ТОВ «Боедем», що в грошовому еквіваленті складає 14 062,50 грн, та ОСОБА_4 3,8 % корпоративних прав на частку в статутному капіталі ТОВ «Боедем», що в грошовому еквіваленті складає 1 068,75 грн.

ОСОБА_2 надала згоду на укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі від 10.11.2011, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.02.2014 у справі № 5011-62/1724-2012, яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2014, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Маквіс Груп», ТОВ «Боедем» про визнання недійсними рішень, прийнятих на загальних зборах учасників ТОВ «Боедем», які оформлені протоколом від 10.11.2011 № 09/11, визнання недійсними рішень, прийнятих на загальних зборах учасників ТОВ «Боедем», які оформлені протоколом від 10.11.2011 № 10, визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10.11.2011.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.01.2015 у справі №910/24668/14, яке залишене без змін після апеляційного та касаційного перегляду, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Боедем», ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень, оформлених протоколом від 09.11.2011 № 09/11 зборів учасників ТОВ «Боедем» та протоколом від 09.11.2011 № 10 зборів учасників ТОВ «Боедем», та визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10.11.2011.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 у справі № 910/14422/23 залишено без змін рішення Господарського районного суду м. Києва від 13.02.2024, яким відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог до ТОВ "Боедем" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Боедем" від 09.11.2011, оформлені протоколом №09/11 від 09.11.2011 та скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Боедем" №10721050006001764 від 22.02.2012 з одночасним визначенням з 09.11.2011 розміру часток учасників ТОВ «Боедем», а саме: ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), який володіє часткою у розмірі 92,4% статутного капіталу ТОВ «Боедем»; ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), яка володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу ТОВ «Боедем»; ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ), який володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу ТОВ «Боедем».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, яка належить одному з подружжя, не є об`єктом спільної сумісної власності.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, згідно зі статтею 61 Сімейного кодексу України об?єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім?ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Договір укладений одним із подружжя в інтересах сім?ї, створює обов?язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім?ї.

Відносини щодо майна господарського товариства регулюються нормами ЦК України, Господарським кодексом України, Законом України «Про господарські товариства», Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

За змістом статті 113 ЦК України та статті 1 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником, у тому числі майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Частиною першою статті 53 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

У першій частині статті 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

При цьому, як заначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10.04.2024 по справі № 760/20948/16-ц, у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).

Тобто, виходячи з вищенаведеного, правильним способом захисту є звернення до відповідача з позовом не про визнання права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Боедем", а з позовом про виплату половини вартості частки, що належить її чоловікові ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства.

Таким чином, встановивши, що частка у статутному капіталі товариства, яка належить одному із подружжя, не є об`єктом спільної сумісної власності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для її поділу між подружжям.

Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2021 року у справі № 916/2813/18 колегія суддів відхиляє, адже, як вже зазналося вище, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10.04.2024 відступила від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові, на яку вказує апелянт.

При цьому, слід зауважити, що у разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно не виключив з суб`єктного складу учасників ТОВ "Маквіс груп", оскільки права та обов`язки вказаного товариства не порушуються, колегія суддів відхиляє, оскільки подаючи позовну заяву до суду, позивачем самостійно було заявлено склад учасників при розгляді відповідного спору, у тому числі ТОВ "Маквіс груп", яке після скасування попередніх судових рішень, наразі у даній справі має статус третьої особи.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

При цьому, у зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені позивачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп", ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Дар`я Іванівна, про поділ майна подружжя - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 15 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова