Постанова

від 13.12.2007 по справі 4/920-11/159

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/920-11/159

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 грудня 2007 р.                                                                                    № 4/920-11/159  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Першиков Є.В.

суддіХодаківська І.П., Данилова Т.Б.

за участю представників сторін                                                 позивача -                                    відповідача -розглянувши  матеріали касаційної скарги

пр. Асташкін А.В. –дов. від 01.06.07р.пр. Коцай Г.Л. –дов. №НЮ-1040 від 22.09.06р.товариства з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційне підприємство "Рейлтранс"

у справігосподарського суду Львівської області

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду  від 06.09.2007р.

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційне підприємство "Рейлтранс"

додержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

простягнення 13 205,92грн.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційне підприємство "Рейлтранс" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про стягнення списаних відповідачем з особистого рахунку позивача коштів у сумі 13 205,92грн.

Рішенням від 05.06.2007р. господарський суд Львівської області (суддя Сало І.А.) залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2007р. (судді Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) у задоволені позову відмовлено, посилаючись на те, що відомості щодо надання послуг з візування накладних, оформлення експортних вантажів, проведення попередніх розрахунків та перевезення пошти підтверджується накопичувальними картками за липень-грудень 2006 року, які підписані уповноваженою особою Позивача без жодних зауважень.

Не погоджуючись з висновками господарських судів, товариство з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційне підприємство "Рейлтранс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення господарських судів по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що між товариством з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційне підприємство "Рейлтранс" та державним територіально-галузевим об'єднання "Львівська залізниця" укладено договір №209 від 15.01.2004р. про розрахунки за надані послуги по перевезенню вантажів. Згідно з п.3.1 цього договору відповідач зобов'язувався здійснювати перевезення та надавати додаткові послуги позивачу при умові попередньої оплати ним тарифу, зборів запланованих перевезень та послуг.

Сторонами 20.02.2006р. підписано протокол №164, як додаток №1 до даного договору. Позивач підписав вищевказаний протокол з протоколом розбіжностей, Відповідач підписав зазначений додаток без врахування пропозицій викладених в протоколі розбіжностей.

Однак, судами встановлено, що 20.02.2006р. між сторонами було укладено договір №78 "Про перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами і виконання експедиторських операцій, згідно тарифного керівництва №1, Статуту залізниць України".

Згідно цього договору, зокрема п.1.5, Відповідач за заявою Позивача може надавати серед інших, як одну із додаткових послуг попереднє проведення розрахунків в товарній касі за перевезення, а також послуги, пов'язані з оформленням перевезень експортних та імпортних вантажів, виконання експедиторських операцій згідно Тарифного керівництва №1, та інші послуги не передбачені Статутом залізниць України.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що факт надання "послуг" вантажовласнику підтверджується підписом уповноваженої ним особи в накопичувальних картках, актах, пам'ятках прийомоздавача і інших документах, виписаних станцією, в яких зазначаються види наданих послуг та вказується сума нарахованих платежів за кожну послугу окремо та загальна сума платежу.

Згідно накопичувальних карток, які підписані уповноваженою особою позивача підтверджується факт надання додаткових послуг позивачу з візування накладних, оформлення експортних вантажів, проведення попередніх розрахунків та перевезення пошти.

У касаційні скарзі скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено юридичного факту попереднього замовлення додаткових послуг, а також він вважає, що у відповідача відсутні такі докази, які б підтверджували погодження між ними тарифу на спірні послуги, але з цього приводу судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з п.4.1 договору №78 від 20.02.2006р., позивач повинен повідомити залізницю через начальника станції, або уповноважену ним особу про необхідність провести зважування вагонів, видачу вантажу та про надання інших послуг, передбачених даним договором в порядку, встановленому за домовленістю сторін, виходячи з місцевих умов співпраці (по телефону, нарочним і т.д.).

Пункт 22 Статуту залізниць України передбачає, що виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування) здійснюється на підставі окремих договорів.

Проте, відповідно до ч.1 ст.181 ГК України допускається укладення договору у спрощений спосіб: шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Скаржник вважає, що кошти, списані відповідачем з особового рахунку позивача за нібито надані послуги є безпідставними.

Списування грошей з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, що зазначено в п.2.6 Правилах розрахунків за перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р.

Таким чином, факт надання послуг позивачу, згідно з п.4.2 договору №78 від 20.02.2006р., стверджується підписом уповноваженої ним особи в накопичувальних картках, актах, пам'ятках прийомоздавача, відомостях подачі та збирання вагонів і інших документах виписаних станцією, в яких зазначаються види наданих послуг та вказана сума нарахованих платежів за кожну послугу окремо та загальна сума платежу.

Отже, позивачем не доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, що не відповідає вимогам ст.33 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Інші мотиви, викладені скаржником у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів, а статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин та враховуючи, що судами попередніх інстанцій досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування постановлених по справі судових рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційне підприємство "Рейлтранс" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду  від 06.09.2007р. по справі №4/920-11/159 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                            Є. Першиков

Судді                                                                                    Т. Данилова

                                                                                                      І. Ходаківська