Постанова

від 15.10.2024 по справі 235/2684/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8199/24 Справа № 235/2684/24 Суддя у 1-й інстанції - Хмельова С. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 235/2684/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивачі - ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 червня 2024 року, яке ухвалено суддею Хмельовою С.М. у місті Покровську Донецькоїобласті та повне судове рішення складено 15 червня 2024 року,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» (надалі - ТОВ «Шахтобудівельна компанія») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім`ї на виробництві.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є подружжям, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 син позивачів ОСОБА_4 , під час виконання трудових обов`язків (працював машиністом гірничих виїмкових машин), загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві ТОВ «Шахтобудівельна компанія».

Нещасний випадок із смертельним наслідком, який стався з машиністом гірничих виїмкових машин ТОВ «Шахтобудівельна компанія» ОСОБА_4 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, про що складено Акт за формою Н-1/П, який взятий на облік ТОВ «Шахтобудівельна компанія».

ОСОБА_4 за життя був зразковим, відповідальним батьком (створював всі необхідні умови для життя, розвитку, навчання дитини ОСОБА_2 , 2011 року народження), а також був надійним, турботливим сином (піклувався, приділяв багато уваги своїм батькам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ).

У зв`язку з загибеллю ОСОБА_4 , позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відчувають важкі переживання, пов`язанні з усвідомленням того, що вони ніколи не зможуть побачити свого сина, не зможуть обійняти його, поговорити з ним, поділитися з ним своїми думками, попросити його по допомогу. На момент загибелі сину позивачів було лише 35 років, він би міг ще довго жити. ОСОБА_5 був прекрасним сином, ніжним, люблячим та турботливим, надією та опорою для своїх батьків, завжди був поруч, допомагав позивачам у складних життєвих ситуаціях. Смертю сина позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 завдана непоправна втрата, яка полягає у душевних стражданнях від звістки про таку трагічну подію, стражданнях під час поховання, безповоротного навічного прощання з улюбленим сином. ОСОБА_1 , ОСОБА_6 відчувають психологічний дискомфорт та значне порушення душевної рівноваги, яке виражається у постійному відчаї, тривозі, в почуттях пригноблювання, порушенні сну, думках про зустріч старості без сина.

На день смерті ОСОБА_4 його малолітньому сину ОСОБА_7 , 2011 року народження було лише 11 років, і складно навіть уявити глибину душевних страждань, рівень психоемоційного потрясіння, що спричинені хлопчику через трагічну несподівану гибель найріднішої людини, коханого тата. Увагу на неосяжний рівень такої втрати слід звернути не просто з урахуванням загальнолюдської природи, а в першу чергу з огляду на міцний сімейний зв`язок, який існував між батьком та сином. ОСОБА_8 , 2011 року народження виховувався в неповній родині, мешкав лише з батьком ОСОБА_4 , який завжди проявляв до сина розуміння, чуйність, турботу та підтримку, матеріально утримував сина без жодної допомоги зі сторони матері дитини. ОСОБА_4 був для сина ОСОБА_9 найкращим другом, прикладом справжнього чоловіка. Дитина більше ніколи не побачить батька, не відчує батьківського тепла, захисту, любові та підтримки, не отримає батьківські настанови та поради у найвідповідальніші моменти життя. Смерть батька призвела до відчаю та душевного болю дитини, через постійні хвилювання, думки про несправедливість життя малолітній ОСОБА_9 став замкнутим, нетовариським. Трагічна смерть батька в такому ранньому віці безумовно є найбільшою та найстрашнішою втратою у житті ОСОБА_2 .

Фінансової допомоги для компенсації моральної шкоди відповідачем ТОВ «Шахтобудівельна компанія» в добровільному порядку не надано.

У зв`язку із трагічною загибеллю сина ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 прийняв на себе всю відповідальність за життя, здоров`я та подальше майбутнє малолітнього онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Розпорядженням Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області № 2095/22 від 24.11.2023 року малолітньому ОСОБА_7 надано статут дитини, позбавленої батьківського піклування.

Розпорядженням Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області № 2096/22 від 24.11.2023 року ОСОБА_1 призначено опікуном над малолітнім онуком ОСОБА_10 , 2011 року народження.

Такі обставини безумовно свідчать, що позивач ОСОБА_1 має обов`язок прикладати зусилля для подальшої організації особистого та сімейного життя, створення належних умов для розвитку, навчання, матеріального утримання малолітнього онука з метою забезпечення дитині гідного майбутнього.

Неочікувана раптова смерть сина призводить не тільки до внутрішньо-емоційних хвилювань, пригніченого стану позивачки ОСОБА_3 , а й негативно вплинула на її стан здоров`я. Відповідно до довідки Удачненської селищної лікарської амбулаторії КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Гродівської селищної ради Покровського району Донецької області від 25.12.2023 року - ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря гіпертонічна хвороба ІІ середнього степеню тяжкості, загострення пов`язане з психоемоційною травмою, потребує постійного прийому медичних препаратів, курсів амбулаторного і санаторно-курортного оздоровлення та реабілітації.

Проведення відшкодування моральної шкоди також має бути здійснено й на користь дитини загиблого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав разом із батьком однією сім`єю, перебував на його утриманні, є малолітньою особою, втратив назавжди не тільки годувальника, але й батьківську опіку, турботу, підтримку, можливість спілкування з батьком та надію на його підтримку в майбутньому, залишившись зростати сиротою. З психологічної характеристики № 3 від 25.01.2024 року вбачається, що з малолітнім ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 працює практичний психолог Удачненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Удачненської селищної ради Покровського району Донецької області.

Зазначають, що стосунки у сім`ї ОСОБА_11 були дружніми, тісними, гармонійними, загиблий ОСОБА_4 за життя піклувався про матеріальний і моральний стан своєї родини, турбувався про батьків, опікувався малолітньою дитиною, був для матері, батька опорою у житті, беззаперечним авторитетом для сина, тому смерть ОСОБА_4 безумовно призвела до порушення нормальних життєвих зв`язків усіх членів його родини, вкрай негативно вплинула на їх почуття та душевний стан, завдала душевного болю та моральних страждань, змусила нервувати, звертатися за медичною допомогою у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, та усі вказані чинники у своїй сукупності, поза розумним сумнівом, вимагали від позивачів значних додаткових зусиль для подальшої організації свого життя.

Посилаючись на вищевикладене, просили суд, з урахуванням вимог розумності і справедливості, стягнути з відповідача ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь кожного з позивачів, в рахунок відшкодування моральної шкоди, суму 800 000 гривень, що буде домірним спричиненій позивачам шкоді та достатнім для її відшкодування.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 червня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю сина на виробництві в розмірі 300 000 гривень 00 копійок, без з утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану смертю сина на виробництві в розмірі 300 000 гривень 00 копійок, без утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якого діє законний представник (опікун) ОСОБА_1 , моральну шкоду, завдану смертю батька на виробництві в розмірі 500 000 гривень 00 копійок, без утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» в дохід держави судовий збір в розмірі 11 000 гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Шахтобудівельна компанія» просить скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05.06.2024 року по справі № 235/2684/24 і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн. з утриманням з неї податків, на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн. з утриманням з неї податків, а також залишити позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , без розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сума моральної шкоди, яка стягнута судом першої інстанції є занадто завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та справедливості, які визначені у ч. 3 ст. 23 ЦК України, а також без урахування інших обставин справи, що мають значення при визначенні судом розміру моральної шкоди, а саме: судом першої інстанції при винесенні рішення не враховано те, що відповідно до п. 5, п. 8 Акту форми Н-1/П від 12.09.2023 року груповий нещасний випадок стався також з вини самого загиблого - ОСОБА_4 .

У постанові Верховного Суду від 18.01.2023 року по справі № 206/3460/21 судом касаційної інстанції зроблений правовий висновок, що визначаючи розмір моральної шкоди, суди мають враховувати факт наявності вини потерпілого від нещасного випадку.

У даному випадку суд першої інстанції фактично поклав всю відповідальність за настання нещасного випадку лише на підприємство відповідача та не дослідив ступінь вини потерпілого ОСОБА_4 , не врахував його винні дії при визначенні суми моральної шкоди.

Крім цього, суд проігнорував факт добросовісної поведінки з боку відповідача та надання ним добровільної фінансової підтримки родині загиблого, у тому числі для зменшення моральних страждань позивачів. Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Шахтобудівельна компанія» сплатило у серпні 2023 року матеріальну допомогу позивачам - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 загалом у сумі 276 471,94 грн.

Також зазначає, що при визначенні розміру стягнутої суми моральної шкоди, з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, судом не було взято до уваги негативний вплив військового стану на господарську діяльність відповідача, що проявляється в нестачі персоналу через евакуацію населення за місцем реєстрації відповідача - м. Покровськ, Донецької області (що є загальновідомим фактом та не потребує доказування), нестабільним постачанням матеріалів.

Відповідач вважає, що будь-яка сума моральної шкоди, яка стягнута судовим рішенням, повинна бути стягнута з утриманням податків, адже, у випадку, якщо особа відшкодовує на користь фізичної особи моральну шкоду, вона виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом та зобов`язана утримати і перерахувати податок із суми такого доходу та за рахунок фізичної особи, якій виплачується такий дохід. У постанові Верховного Суду від 30.06.2021 року в справі №180/505/20-ц (провадження №61-5св21) визначено, що з 23 травня 2020 року стягнута моральна шкода підлягає оподаткуванню у разі перевищення її розміру чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Зазначає, що формулювання резолютивної частини рішення є неоднозначним та не дає змоги встановити де саме міститься помилка або описка: або надлишковою є буква М у слові утриманняМ або надлишковим є прийменник без, оскільки судом зазначено про стягнення моральної шкоди «без з утриманням» з цієї суми податків, зборів на інших обов`язкових платежів.

Вазує й на те, що оскаржуваним судовим рішенням з відповідача стягнуто на користь малолітньої дитини ОСОБА_2 , 2011 р.н. моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн. Однією з підстав задоволення позову стали обставини заподіяння моральної шкоди ОСОБА_2 , 2011 р.н., який є дитиною загиблого на виробництві ОСОБА_4 . Таким чином, позивачем, тобто особою, яка несе моральні страждання та особою, чиї права порушено та якій за результатами розгляду справи відповідачем повинно бути відшкодовано моральну шкоду, є саме малолітня дитина ОСОБА_2 , 2011 р.н. Разом з цим, в позові зазначено, що позивачем є ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , 2011 р.н., але, фактично ОСОБА_1 згідно зі статтями 45 та 59 ЦПК України не є позивачем, а є лише законним представником позивача - малолітньої дитини. При цьому, позов підписано адвокатом Назаренко А.С., яка, як витікає із ордеру про надання правничої допомоги, теж діє не від імені позивача - ОСОБА_2 , а від імені особи ОСОБА_1 , який саме є законним представником позивача. Таким чином, позов від імені ОСОБА_2 підписано не представником позивача, а адвокатом - представником особи, яка саме є лише представником позивача, а тому цей позов підлягає залишенню без розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

При цьому, представник відповідача ТОВ «Шахтобудівельна компанія» - адвокат Ніколенко М.М., якому Дніпровський апеляційний суд, згідно ухвали суду від 04 вересня 2024 року забезпечив участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та роз?яснив положення ч. 5 ст. 212 ЦПК України щодо ризиків технічної неможливості участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на відеозв?язок із судом не вийшов та клопотання про відкладення судового розгляду до початку судового засідання не надав.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . У свідоцтві про народження батьками зазначені: мати ОСОБА_3 , батько ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . У свідоцтві про народження батьками зазначені: батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_12 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 19 годині 35 хвилин на ТОВ «Шахтобудівельна компанія» стався нещасний випадок, обставини якого викладені у пункті 4 акту. Так, о 19 год. 35 хв. під час руйнування виконавчим органом прохідницького комбайна КСП-43 породного масиву в нижній праві частині забою стався раптовий викид вугілля та газу (далі - ГДЯ), в результаті якого виробка з ПК-44+2,58 до ПК-41+5 була засипана вугіллям дрібної фракції. ОСОБА_4 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 опинились під вугіллям. О 21 год. 40 хв. на шахту прибуло відділення 1-го взводу 10 ВГРЗ на чолі з командиром взводу ОСОБА_15 та реанімаційна протишокова група. О 21 год. 55 хв. ІНФОРМАЦІЯ_3 членами допоміжної гірничорятувальної команди (далі - ДГК) в районі пересипу зі стрічкового перевантажувача прохідницького комбайна КСП-43 на стрічковий конвеєр 1ЛТ-1000 №2 з технічного боку 2-го північного конвеєрного штреку центральної панелі блока 11 (ПК-41+8,7) був виявлений без ознак життя машиніст гірничих виїмкових машин ОСОБА_4 .

За висновком комісії: спеціальна комісія оглянула місце нещасного випадку; опитала свідків і осіб, причетних до даного нещасного випадку; ознайомилась з організаційно-розпорядчою та нормативно- технічною документацією; ознайомилась з висновками експерта судово-медичної експертизи: № 295 від 22.08.2023 року, № 298 від 22.08.2023 року, № 297 від 22.08.2023 року, виданими Покровським відділенням КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи»; висновком експертної комісії з розслідування причин аварії, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_3 о 19 год. 35 хв. у 2 північному конвеєрному штреку центральної панелі блока 11 ПрАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» і дійшла висновку, що відповідно до п.п. 2 п. 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого Постановою КМУ № 337 від 17.04.2019 року, груповий нещасний випадок, що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 о 19 год. 35 хв. з працівниками ТОВ «Шахтобудівельна компанія»: машиністом гірничих виїмкових машин ПГПД № 5 ОСОБА_4, прохідником ПГПД № 5 ОСОБА_13 та прохідником ПГПД № 5 ОСОБА_14 пов`язаний з виробництвом.

По даному нещасному випадку було складено Акт про нещасний випадок.

Нещасний випадок взято на облік у ТОВ «Шахтобудівельна компанія».

Спеціальна комісія мала зустріч з членами сімей потерпілих, на якій були розглянуті питання щодо надання роз`яснень з питань, які виникли внаслідок групового нещасного випадку.

Відповідно до пункту 5 Акту причинами нещасного випадку визначені наступні.

Порушення технологічного процесу: порушення технологічного процесу при комбайновому проведенні 2-го північного конвеєрного штреку центральної панелі блока 11 ПРАТ «ШУ «ПОКРОВСЬКЕ» в інтервалі ПК-44+2,2 - 2,58:

- виїмка вуглепородного масиву на глибину 2,58 метри за необхідності згідно результатів поточного прогнозу викидонебезпеки вугільного пласта - 2 метри;

- виїмка вуглепоролного масиву на глибину від 1,7 метра до 2,08 метра віл останньої закріпленої рами КШПУ-М.20,3 за необхідності проведення виробки на глибину не більше ніж крок встановлення кріплення, тобто не більше 0,5 метра:

порушення: ст.ст.6, 14 Закону України «Про охорону праці», ст.41 Гірничого закону України, п.17 гл.1 розд.ІУ, п.4 гл.1 розд.У «Правила безпеки у вугільних шахтах», п.2.13 «Посадової інструкції гірничого майстра гірничопрохідницької дільниці ТОВ «Шахтобудівельна компанія», затверджена генеральним директором ТОВ «Шахтобудівельна компанія» у січні 2021 року, пл. 1.10, 1.12.2 «Інструкції з охорони праці, безпечного виконання робіт та поводження в шахті прохідника», затверджено Наказом Генерального директора ТОВ «Шахтобудівельна компанія» №1114 від 07.08.2020, п.п. 1.12, 1.23 «Інструкції з охорони праці, безпечного виконання робіт та поводження в шахті машиніста. гірничих виїмкових машин», затвердженої |Наказом Генерального директора ТОВ «Шахтобудівельна компанія» №1636 від 30.10.2020. Невиконання посадових обов`язків:

- відсутність з боку ІТП підземної гірничопрохідницької дільниці № 5 ТОВ «Шахтобудівельна компанія» о контролю за діями робітників ПГПД №5 щодо дотримання прийнятої технології при комбайновому проведенні 2-го північного конвеєрного штреку центральної панелі блока 11 ПРАТ «ШУ «ПОКРОВСЬКЕ»; порушення: ст.41 Гірничого закону України, п.16 гл.5 розд.ІУ «Правила безпеки у вугільних шахтах», п.п. 2.1, 2.36 «Посадової інструкції начальника підземної гірничопрохідницької дільниці (заступника, помічника)дирекції з виробництва ТОВ «Шахтобудівельна компанія», п.2.13 «Посадової інструкції гірничого майстра гірничопрохідницької дільниці ТОВ «Шахтобудівельна компанія», п.2.2 «Посадової інструкції заступника директора з виробництва ТОВ «Шахтобудівельна компанія».

Недодержання вимог законодавства про охорони праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які| видано відповідний дозвіл:

- недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки відповідно до видах дозволів №0675.16.14 від 30.03.2016 та №0144.21.94 від 08.06.2021 при комбайновому проведені 2-го північного конвеєрного штреку блока 11 ПРАТ «ШУ «ПОКРОВСЬКЕ»; порушення: ст.21 Закону України «Про охорону праці», ст.41 Гірничого закону України, п.3.2 «Посадової інструкції директора з виробництва ТОВ «Шахтобудівельна компанія».

Шкідливим та небезпечним фактором визначена робота в умовах небезпечних чинників. Охорона праці. Терміни та визначення основних понять. ДСТУ 2293-2014.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , у віці 35 років.

Відповідно до розпорядження Покровської міської військової адміністрації від 24.11.2023 року малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Підставою слугувало те, що мати дитини ОСОБА_16 , позбавлена батьківських прав рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05.10.2023 року, батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Малолітній ОСОБА_8 користується всіма пільгами для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбаченими чинним законодавством України.

Розпорядженням Покровської міської військової адміністрації від 24.11.2023 року призначено ОСОБА_1 опікуном над малолітнім ОСОБА_10 .

ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря, загострення хронічних хвороб пов`язане з психологічною травмою, що підтверджується довідкою медичного закладу. Потребує постійного прийому медичних препаратів, курсів амбулаторного і санаторно-курортного оздоровлення та реабілітації.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов`язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що нещасний випадок, який стався під час роботи ОСОБА_4 на ТОВ «Шахтобудівельна компанія», перебуває у причинному зв`язку із його смертю, а тому його батькам та малолітньому сину - позивачам у справі - має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статей 1167, 1168 ЦК України.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі по 300 000,00 грн. батьками загиблого - позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та в сумі 500 000,00 грн. малолітньому сину загиблого - ОСОБА_7 , суд виходив того, що сам факт загибелі ОСОБА_4 беззаперечно свідчить про те, що його рідні (батько, мати, син), відчувають від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Вони втратили близьку людину і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення їх нормальних життєвих зв`язків і потребує додаткови х зусиль для організації свого життя. При цьому, суд дійшов висновку, що сума компенсації моральної шкоди заявлена у позові сума у розмірі по 800 000,00 грн. не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачам шкоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та малолітньому ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , який загинув в результаті нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Вказані підстави відповідальності ТОВ «Шахтобудівельна компанія» за моральну шкоду, спричинену внаслідок загибелі ОСОБА_4 , судом встановлені в повному обсязі.

Так, Актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 о 19 годині 35 хвилин на ТОВ «Шахтобудівельна компанія», затвердженим 12 вересня 2023 року, встанволено, що о 19 год. 35 хв. під час руйнування виконавчим органом прохідницького комбайна КСП-43 породного масиву в нижній праві частині забою стався раптовий викид вугілля та газу (далі - ГДЯ), в результаті якого виробка з ПК-44+2,58 до ПК-41+5 була засипана вугіллям дрібної фракції. ОСОБА_4 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 опинились під вугіллям. О 21 год. 40 хв. на шахту прибуло відділення 1-го взводу 10 ВГРЗ на чолі з командиром взводу ОСОБА_15 та реанімаційна протишокова група. О 21 год. 55 хв. ІНФОРМАЦІЯ_3 членами допоміжної гірничорятувальної команди (далі - ДГК) в районі пересипу зі стрічкового перевантажувача прохідницького комбайна КСП-43 на стрічковий конвеєр 1ЛТ-1000 №2 з технічного боку 2-го північного конвеєрного штреку центральної панелі блока 11 (ПК-41+8,7) був виявлений без ознак життя машиніст гірничих виїмкових машин ОСОБА_4 .

За висновком комісії груповий нещасний випадок, що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 о 19 год. 35 хв. з працівниками ТОВ «Шахтобудівельна компанія»: машиністом гірничих виїмкових машин ПГПД № 5 ОСОБА_4 , прохідником ПГПД № 5 ОСОБА_13 та прохідником ПГПД № 5 ОСОБА_14 пов`язаний з виробництвом.

Відповідно до пункту 5 Акту причинами нещасного випадку визначені: порушення технологічного процесу, невиконання посадових обов`язків, недодержання вимог законодавства про охорони праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які| видано відповідний дозвіл, робота в умовах небезпечних чинників.

За наведених обставин, суди дійшли висновку, що нещасний випадок, що стався з машиністом гірничих виїмкових машин ТОВ «Шахтобудівельна компанія» ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 о 19 годині 35 хвилин під час виконання трудових обов`язків, який призвів до його смерті, є таким, що пов`язаний з виробництвом, що фактично не заперечується відповідачем ТОВ «Шахтобудівельна компанія» та не потребує додаткового доказування.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачам у зв`язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Зокрема, останні, у зв`язку із втратою близької людини (батька, сина) переживають нервові потрясіння, вони постійно потребують підтримки, як фізичної так і моральної, що тягне за собою порушення їх нормальних життєвих зв`язків та докладання з їх боку додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Так, смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Позивачцам та малолітньому ОСОБА_7 завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, порушенням їх нормального способу життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту.

Визначення розміру моральної шкоди є правовим питанням, яке вирішується судом.

Колегією суддів встановлений причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та заподіянням позивачці та її неповнолітньому сину моральної шкоди. Колегія суддів вважає, що відповідач мав створити загиблому ОСОБА_4 та іншим працівникам підприємства належні безпечні умови праці, за яких факт настання смерті потерпілого був би неможливим.

Бездіяльність відповідача полягає в тому, що ним не були забезпечені безпечні умови праці, які призвели до смерті чоловіка позивачки та батька її дитини, внаслідок чого відбулась втрата їхніх життєвих зв`язків з рідною людиною.

Нещасний випадок, внаслідок якого загинув ОСОБА_4 , заподіяв моральні страждання, як його батькам (позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) так малолітньому сину ( ОСОБА_2 ), що спричинили погіршення душевного та психічного стану кожного з них, призвели до зміни звичайного способу їхнього життя, спричинили негативні наслідки морального характеру через те, що позивачі булі позбавлені турботи, любові з близькою людиною, можливості спілкування з ним, отримання матеріальної і моральної підтримки. Відсутність батька у малолтіньої дитини, усвідомлення того, що ця втрата є непоправною, відчуття самотності, туги, хвилювання призводять до моральних страждань і переживань.

Тому суд вважає, що відповідач, як промислове підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, зобов`язаний відповідати за завдану шкоду.

Факт смерті сина позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та батька малолітнього ОСОБА_2 , беззаперечно свідчить про те, що вони відчувають від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Отже, суд вважає, що факт моральних страждань позивачів є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, та врахував, що відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, рішення суду першої інстанції узгоджуєтьмя із практикою Європейського суду з прав людини, яким визнана презумпція моральної шкоди, тобто відповідно до позиції ЄСПЛ, в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду). Так, рішенням від 27.07.2004 по справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Отже, врахувавши всі обставини справи, обсяг фізичних та моральних страждань позивачів, їх інтенсивність, тривалість наслідків, що наступили, і, враховуючи, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, дійшов вірного висновку, що співмірною моральним стражданням позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 буде відшкодування моральної шкоди у розмірі по 300 000,00 грн. кожному, а малолітньому ОСОБА_7 - 500 000,,00 грн, оскільки він залишився сиротою та позбавлений батьківського піклування.

При цьому, суд першої інстанції, з урахуванням всіх обставин справи, не встановив правових підстав для задоовленя позовних имог у повному обсязі та визначення розміру відшкодування у сумі по 800 000,00 грн. кожному з позивачів, а тому колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди, яка стягнута судом першої інстанції, є занадто завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та справедливості, а також визначена без урахування ступеню вини загиблого ОСОБА_4 .

Не можна прийняти до уваги й доводи апеляційної скарги про те, що суд проігнорував факт добросовісної поведінки з боку відповідача та надання ним добровільної фінансової підтримки родині загиблого, у тому числі для зменшення моральних страждань позивачів. Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Шахтобудівельна компанія» сплатило у серпні 2023 року матеріальну допомогу позивачам - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 загалом у сумі 276 471,94 грн, оскільки, як уже зазначено вище, судом не було задоволено позовні вимоги у повному обсязі та визначено розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням засад розумності та справедливості.

Не тягнуть за собою зміну чи скасування оскаржуваного рішення суду й доводи апеляційної скарги про те, що при визначенні розміру стягнутої суми моральної шкоди, з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, судом не було взято до уваги негативний вплив військового стану на господарську діяльність відповідача, що проявляється в нестачі персоналу через евакуацію населення за місцем реєстрації відповідача - м. Покровськ, Донецької області (що є загальновідомим фактом та не потребує доказування), нестабільним постачанням матеріалів, адже, при визначенні розміру моральної шкоди суд першочергово має враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), а не майновий стан заподіювача шкоди.

Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача ТОВ «Шахтобудівельна компанія» про необхідність стягнення моральної шкоди з утриманням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, то вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.

У постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку.

За таких обставин, правові підстави для зміни формулювання висновку суду першої інстанції щодо питання застосування положень підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, відсутні.

При цьму, посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що формулювання резолютивної частини рішення є неоднозначним та не дає змоги встановити де саме міститься помилка або описка: або надлишковою є буква М у слові утриманняМ або надлишковим є прийменник без, оскільки судом зазначено про стягнення моральної шкоди «без з утриманням» з цієї суми податків, зборів на інших обов`язкових платежів, не може бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки питання виправлення описки у судовому рішенні вирішується судом, що його ухвалив, у порядку статті 269 ЦПК України.

При цьому, колегія суддів зауважує, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду чітко зазначено про те, що сума, визначена судом, не підлягає оподаткуванню.

Доводи ж відповідача ТОВ «Шахтобудівельна компанія» про те, що позов від імені малолітнього ОСОБА_2 підписано не уповноваженою особою, є помилковими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позов підписано адвокатом Назаренко А.С., яка діє від імені ОСОБА_1 на підставі Ордеру Серії АН №1390689 від 94 квітня 2024 року (а.с. 43). При цьому, ОСОБА_1 є опікуном, тобто законним представником, малолітнього ОСОБА_2 на підставі розпорядження Покровської міської військової адміністрації від 24 листопада 2023 року та, згідно ч. 3 ст. 59 ЦПК України, має право доручати ведення справи в суді іншим особам.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючисьст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» - залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 червня 2024 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: