Постанова

від 15.10.2024 по справі 686/23229/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/23229/24

Провадження № 22-ц/4820/1903/24

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю представника позивача адвоката Бейлика А.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2024 року, суддя Стефанишин С.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління служби безпеки України у Хмельницькій області, Першої Хмельницької державної нотаріальної контори, про зняття арешту з майна,

встановив:

В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління служби безпеки України у Хмельницькій області, Першої Хмельницької державної нотаріальної контори, про зняття арешту з майна.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.08.2024 року у відкритті провадження у цій справі відмовлено.

Відмовляючи у відкритті провадження суд вказав, що арешт на спірне майно було накладено слідчим за правилами КПК України 1960 року, відтак подана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та позивачу належить звернутись до суду з відповідним клопотанням у порядку, передбаченому КПК України 1960 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги послався на не врахування судом правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №727/2878/19 згідно з якими спори про зняття арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року, слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи в суд не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи судом були повідомлені належним чином.

Заслухавши учасника справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Встановлено, що в серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління служби безпеки України у Хмельницькій області, Першої Хмельницької державної нотаріальної контори, в якому просив зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності позивачу. Арешт було зареєстровано Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою 09.07.2007 року, реєстраційний номер обтяження: 5268324.

В обґрунтування позову вказав, що 03.12.1998 року ним було придбано у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .

Як йому стало відомо, на вказану квартиру постановою слідчого Управління СБУ в Хмельницькій області від 05.03.1999 року №3/105 накладено арешт.

Вказав, що підстав для накладення арешту на вказану квартиру станом на 05.03.1999 року та 09.07.2007 року не було, оскільки на дату вчинення цих дій він був одноосібним власником цієї квартири.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та зазначала про таке.

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за правилами КПК України 1960 року та завершено (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі №372/2904/17-ц (провадження №14-496цс18)) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі №2-3392/11 (провадження №14-105цс19)).

У постанові від 30.06.2020 року у справі №727/2878/19 (провадження №14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала наведені висновки щодо юрисдикції спорів та зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу (пункти 51, 52).

Як вбачається з матеріалів справи, арешт на квартиру АДРЕСА_2 , накладено в порядку, передбаченому КПК України 1960 року, доказів накладення обтяження на спірну квартиру за правилами КПК України 2012 року матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, висновок суду про те, що конкретна справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є необґрунтованим, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2024 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова