Ухвала від 02.10.2024 по справі 760/5327/22

Справа №760/5327/22

1-кп/760/740/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2024 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Солом`янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25, клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2022 за №12022100170000066, у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2022 за №12022100170000066 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

У судове засідання не було доставлено обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до письмового повідомлення ДУ «Київський слідчий ізолятор» обвинуваченого було етаповано до колонії для відбування покарання в іншу місцевість. Прокурор пообіцяв суду з`ясувати назву колонії, куди було відправлено обвинуваченого ОСОБА_6 з метою постановлення судом ухвали про участь обвинуваченого в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Крім того, від прокурора до суду надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується, однак у вказані строки суд не має можливості розглянути кримінальне провадження по суті. Клопотання прокурора мотивовано тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Прокурор зазначив, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на потерпілого ОСОБА_7 та свідків, з метою зміни останніми показань в частині фактичних обставин, вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначив, що санкція статті кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, тобто усвідомлюючи невідворотність покарання, яке пов`язане із позбавленням волі за вчинення вказаного кримінального правопорушення обвинувачений може переховуватися значний термін від суду. Вищевикладене, на переконання прокурора, свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам та забезпечення належного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , зазначивши, що обвинувачений вже тривалий час тримається під вартою, та має помешкання, де може проживати на умовах запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту АДРЕСА_1 , обіцяє працевлаштуватись та прибувати до суду за першою вимогою.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження стосовно поданого прокурором клопотання про продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до змісту ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

У відповідності до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Зокрема, згідно положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та правової позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою.

Сама по собі тяжкість злочину, у скоєнні якого обвинувачується особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі «Ніколова проти Болгарії»).

У п. 51 Рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р. зазначено, що попереднє ув`язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою, що знайшло свої відображення в рішенні ЄСПЛ «Строган проти України», № 30198/11, § 97, 6 жовтня 2016 p. Відповідно до рішення ЄСПЛ «Ноймайстер проти Австрії» позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого в майбутньому вироку про позбавлення волі.

В рішенні ЄСПЛ по справі «Осипенко проти України», № 4634/04, §§ 77 і 79, від 09.11.20210 р., вказано, що зі спливом часу для тривалого тримання заявника під вартою потрібне додаткове обґрунтування, але суди не надали жодних додаткових аргументів. Крім того, на жодному з етапів національні суди не розглянути будь-які інші превентивні заходи в якості альтернативи тримання під вартою. Викладені міркування є достатніми для того, щоб Суд прийшов до висновку, що мало місце порушення параграфу 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з п.3 ст.5 Конвенції зі спливом певного часу, саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, й судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення від 21.12.2000 у справі «Яблонський проти Польщі», від 23.09.98 у справі «I.A. проти Франції», від 04.10.2001 у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справі «Смирнова проти росії»).

В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Так, на підставі ухвали суду від 29.06.2022 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово судом було продовжено, та із врахуванням тривалого перебування обвинуваченого під вартою, значного масиву доказів, які були досліджені судом під час судового розгляду, суд приходить до висновку про зменшення ступеню існування ризиків, визначених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та про можливість запобігти існуючим ризикам шляхом застосування відносно обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, у вигляді домашнього арешту, враховуючи відомості про адресу місця проживання, за якою обвинувачений має можливість перебувати.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Судом врахована тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , особа обвинуваченого який притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема на підставі вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 05.10.2020 р. за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 02.02.2021 р. покарання у виді штрафу замінено покаранням у виді 50 годин громадських робіт, обставини, що обвинувачений має постійне місце проживання у м. Києві, про яке повідомив суд.

Таким чином, у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити, змінивши обвинуваченому запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт із забороною обвинуваченому залишати місце свого проживання за адресою АДРЕСА_1 у період доби з 20 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби без дозволу прокурора або суду, покладенням обов`язків прибувати до прокурора та суду за першим їх викликом, утриматись від спілкування з потерпілим та свідками в даному кримінальному провадженні, не виїжджати за межі міста Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду, докласти зусиль до пошуку роботи.

Керуючись ч. 3 ст. 331, ст. ст. 131, 132, 176-178, 181, 183, 194 - 196, 376 КПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 30 листопада 2024 року включно, із забороною обвинуваченому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період доби з 20 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 30.11.2024 року включно:

-не залишати місце свого проживання за адресою АДРЕСА_1 у період доби з 20 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби без дозволу прокурора або суду;

-прибувати до прокурора та суду за першим їх викликом;

-утриматись від спілкування з потерпілим та свідками в даному кримінальному провадженні;

-не виїжджати за межі міста Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду;

-докласти зусиль до пошуку роботи.

Виконання ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні - ОСОБА_3 .

Строк дії ухвали про зміну обвинуваченому запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт та покладення обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, визначити до 30 листопада 2024 року включно .

Роз`яснити обвинуваченому, що у випадку необхідності залишити житло, він має отримати відповідний дозвіл прокурора або суду.

В іншому випадку - залишення житла без дозволу прокурора або суду, це буде вважатися порушенням умов дотримання запобіжного заходу та може бути підставою для ініціювання питання прокурором щодо його зміну на іншій, більш суворий.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Оголосити перерву в судовому розгляді для забезпечення участі в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_8 , який вибув з ДУ «Київський слідчий ізолятор» для відбування покарання, до 25.11.2024 р. 11 год. 00 хв.

Про дату слухання справи повідомити учасників провадження.

Суддя ОСОБА_1