Постанова
від 15.10.2024 по справі 910/9833/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2024 р. Справа№ 910/9833/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С. .

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 15.10.2024 у справі №910/9833/21 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційних скарг ОСОБА_1 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024, повний текст якого складений 27.05.2024,

у справі № 910/9833/21 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_3

3. ОСОБА_4

4. ОСОБА_5

5. ОСОБА_6

6. ОСОБА_2

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк»

2 Національного банку України

про солідарне стягнення 640 591,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідачів, як пов`язаних осіб ПАТ «Артем-Банк», збитків у розмірі 640 591,50 грн., які завдані ПАТ «Артем-Банк» протиправними діями та рішеннями відповідачів.

Позов обґрунтований тим, що під час здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» (далі Банк) встановлено недостатність його майна для покриття вимог кредиторів, що спричинено рішеннями кредитного комітету, до якого входили відповідачі, на підставі яких (рішень) в подальшому здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, одною з яких є інвестування в цінні папери (іменні дисконтні облігації серії «В») емітента Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕКСПЕРТ» (далі ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ») низької фінансової якості, без проведення належної оцінки ризиків від такого інвестування, на значні суми грошових коштів, що прямо суперечило інтересам Банку та його кредиторів, а в результаті таких рішень Банку було завдано збитків на суму 640 591,50 грн.

Позивач зазначив про те, що відповідачами, як членами керівних колегіальних органів Банку, було прийнято протиправне та необґрунтоване рішення у вигляді Протоколу засідання кредитного комітету АТ «Артем-Банк» №51/15 від 08.05.2015 про придбання пакету цінних паперів (іменні дисконтні облігації серії «В») емітента ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» у кількості 606 шт. та 58 шт. за договірною вартістю 575 000,00 грн. та 58 000,00 грн. відповідно, в той час як ці облігації не становили жодної цінності та, в подальшому, за рішенням у вигляді Протоколу засідання кредитного комітету АТ «Артем-Банк» №131/16 від 23.08.2015, були відчужені за 15 000,00 грн. Позивач стверджує, що збитки від утримання на балансі банку портфелю цінних паперів - облігацій ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ»), складають 640 591,50 грн., відшкодування яких і просить покласти на відповідачів.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023, позов задоволено частково, до стягнення з відповідачів солідарно на користь Фонду присуджено заподіяну Банку та його кредиторам шкоду в розмірі 629 153,28 грн., в іншій частині позову відмовлено, до стягнення з відповідачів на користь Фонду присуджено витрати зі сплати судового збору в сумі по 1 572, 88 грн. з кожного.

Вказані судові рішення мотивовані наступним:

- на момент прийняття рішення, оформленого протоколом засідання кредитного комітету Банку № 51/15 від 08.05.2015, відповідачі діяли як пов`язані з банком особи;

- відповідачі не надали доказів на підтвердження того, що придбані, на підставі їх, як членів кредитного комітету, рішень про придбання активів у вигляді цінних паперів, могли в майбутньому принести дохід Банку, а емітент, у свою чергу, мав задовільний фінансовий стан, проводив сприятливу господарську діяльність з можливістю, у разі необхідності, забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти для розрахунку з Банком;

- оцінка вартості пакету цінних паперів, перед прийняттям рішення кредитним комітетом не проводилась, як не проводився і аналіз фінансового та господарського стану емітента ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ», не досліджувалась його платоспроможність, а реальної вартості пакету цінних паперів, придбаних Банком, визначено не було;

- відповідачі порушили фідуціарні обов`язки, оскільки вказана операція була ризиковою; дії відповідачів, вчинені всупереч інтересам банку. Отже у їх діях наявний склад цивільного правопорушення (протиправна поведінка відповідачів та свідомий характер заподіяної шкоди банку та його кредиторам);

- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд, позивач) невірно визначив розмір збитків, оскільки такий має обраховуватися, як різниця між сумою сплачених коштів банку за цінні папери та сумою одержаних коштів від їх реалізації, а тому обґрунтованим визнано збитки у розмірі 629 153,28 грн.

Постановою Верховного Суду від 01.08.2023 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі № 910/9833/21 скасовано, справу № 910/9833/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно з`ясувати обставини справи щодо наявності / відсутності протиправної поведінки у діях Фонду або уповноважених ним осіб в розумінні ст.ст. 89, 92 ЦК України, ст.ст. 42, 43 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 63 Закону України «Про акціонерні товариства» та ст. 46, 48, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які регулюють питання діяльності Фонду та причинного зв`язку між такими діями і розміром недоотриманого майна, з урахуванням документів, що підтверджують або ж спростовують відповідні обставини.

Під час нового розгляду позивач та третя особа 2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач 1 проти задоволення позиву заперечив, пославшись на те, що:

- недостатність майна Банку була зумовлена не діями відповідачів, як членів кредитного комітету при прийнятті спірного рішення, а внаслідок неправомірності дій посадових осіб Фонду при виведенні банку з ринку;

- оскільки загальна заборгованість за кредитним портфелем, який увійшов до ліквідаційної маси Банку, складала 475 170 880 грн., то виникають обґрунтовані сумніви в тому, що ціна у розмірі 46 088 840 грн. за продаж кредитного портфеля є економічно виправданою та такий продаж є ефективним способом розпорядженням майном Банку;

- відповідно до Додатку №2 до Звіту до загального кредитного портфелю були включені кредити ДАКХ «Артем» на суми 88 814 228 грн. та 65 773 617 грн. (загальна сума 154 587 845 грн.), які були продані ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за 21 209 437 грн. та 17 019 341 грн. відповідно (загальна сума 38 228 778 грн.), тобто різниця між заборгованістю ДАКХ «Артем» та сумою продажу кредитного портфеля становить 116 359 067 грн.;

- відповідно до протоколу засідання Головної інвентаризаційної комісії Банку від 15.03.2017, затвердженого уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Артем-Банк» Шевченко А.М. 15.03.2017 року (додаток 1 до Звіту уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про завершення ліквідаційної процедури АТ «Артем-Банк», затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.06.2019 №1575), за результатами інвентаризації встановлено, що із загальної суми заставного майна, що обліковується на балансі Банку у сумі 1 109 180 646,43 грн. за кількістю 66, фактично перевірено майна у період інвентаризації на суму 519 388 100,97 грн. за 28 договорами застави/іпотеки. Тобто, кредити на суму 439 721 055 грн., які продавалися під час процедури ліквідації банку, були забезпечені заставою фактично перевіреного майна на суму 519 388 100,97 грн.;

- Фонд не надавав оцінювачу для визначення дійсної вартості активів первинні документи щодо об`єктів оцінки, а тому таку оцінку дійсної вартості активів банку не можна вважати достовірною;

- Фонд неефективно розпорядився активами банку, у зв`язку з чим збиток в сумі 154 699 660 грн. (незадоволені вимоги кредиторів) є наслідком недобросовісних дій посадових осіб Фонду, а не керівництва Банку.

Відповідач 6 проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- за час роботи у Банку вона сумлінно виконувала покладені на неї обов`язки, діяла в інтересах кредиторів та акціонерів банку, дотримуючись чинного на той момент законодавства, нормативних актів Національного банку України, внутрішніх документів банку, затверджених Правлінням та Спостережною радою банку (зокрема, встановлених лімітів та обмежень) та статуту банку, про що свідчить відсутність накладення штрафних санкцій за порушення законодавства, а при звільнені у березні 2016 року з займаної нею посади ніяких претензій не було;

- Фондом не надано підтверджуючих документів щодо набуття неправомірної вигоди відповідачами.

Крім того, Відповідачем 6 заявлено про застосування загальних строків позовної давності до позовних вимог.

Решта учасників судового процесу правом на подання відзивів, пояснень, заперечень не скористались.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 позов задоволено частково, до стягнення з відповідачів солідарно на користь Фонду присуджено заподіяну Банку та його кредиторам шкоду в розмірі 629 153,28 грн., в іншій частині позову відмовлено, до стягнення з відповідачів на користь Фонду присуджено витрати зі сплати судового збору в сумі по 1 572, 88 грн. з кожного.

При розгляді спору сторін по суті, суд першої інстанції:

- оцінивши представлені позивачем у матеріали справи докази, а також врахувавши, що оцінка вартості пакету спірних цінних паперів перед прийняттям рішення Кредитним комітетом АТ «Артем-Банк» № 51/15 від 08.05.2015 не проводилась, як не проводився і аналіз фінансового та господарського стану емітента ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ», та не досліджувалась і його платоспроможність, а реальної вартості пакету цінних паперів придбаних Банком визначено не було, визнав, що наданий позивачем Звіт про незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» не викликає сумнівів у правильності наведених у звіті висновків, Звіт не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства;

- дійшов висновку про те, що: відповідачі не виконали свій фідуціарний обов`язок щодо сумлінності, а навпаки, прийняли ризикове рішення, внаслідок якого Банком було втрачено грошові кошти в значному розмірі; такі дії відповідачів були необґрунтованими та безпідставними, а прийняте ними завідомо неправомірне та протиправне рішення, оформлене Протоколом кредитного комітету АТ «Артем-Банк» № 51/15 від 08.05.2015 не мало на меті реального інвестування коштів банку в цінні папери облігації іменні дисконтні емітента ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» задля отримання прибутку Банком;

- зазначив, що відсутність очевидної законної мети здійсненої Банком активної операції, її завідома збитковість, дозволяє дійти висновку про порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, ризикованість дій щодо даної операції та те, що такі дії відповідачів, вчинені всупереч інтересам Банку, тобто має місце протиправна поведінка відповідачів та свідомий характер заподіяної відповідачами шкоди Банку та його кредиторам;

- визнав, що, за таких обставин, достатньо обґрунтованим є висновок, що придбання Банком облігацій без відповідного економічного підґрунтя та за наявності у таких облігацій ознак фіктивності мало вплив на змогу Банку розрахуватися зі всіма кредиторськими вимогами;

- зазначив, що фактичними обставинами справи підтверджується прямий причинно-наслідковий зв`язок між рішенням керівництва Банку та збитками, нанесеними як самому Банку, так і його кредиторам. При чому, оскільки виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди, то саме відповідачі мають доводити суду відсутність вини, тобто вжиття ними всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди банку, свою добросовісну і розумну поведінку, як керівників Банку, проте відповідачами під час розгляду справи не доведено відсутність своєї вини та не підтверджено жодними належними доказами обґрунтованої необхідності та доцільності вчинення прийняття ними рішення щодо придбання цінних паперів.

Суд першої інстанції врахував, що Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 05.02.2024 року по справі №910/4149/21:

- відступив від висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21 (у цій справі - примітка суду), про те, що у спорі, де Фонд звертається з позовом в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції після внесення змін до цієї норми за Законом України №629-VIII від 16.07.2015, що набрав чинності 12.08.2015) у разі, коли відповідач вказує, що на момент виведення банку з ринку майна (активів) банку було достатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, а недостача виникла внаслідок неналежного виконання Фондом та уповноваженою особою, яка була призначена в банку Фондом і протягом часу виведення банку з ринку відчужувала активи, своїх обов`язків в рамках такої процедури, до предмета доказування у такому спорі входять, зокрема, обставини правомірної/протиправної поведінки Фонду та уповноважених осіб Фонду (належного виконання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», порушення ними фідуціарних обов`язків, їх дії, вчинені всупереч інтересам кредиторів банку, тощо);

- зазначив, що установлення обставин недостатності майна Банку та наявності у діях відповідачів повного складу правопорушення, є підставою для покладення на останніх відповідальності згідно з . 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі, право на пред`явлення якого виникає з 25.06.2019), що, у свою чергу, свідчить про правильність прийнятого судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позовних вимог у цій справі. Водночас питання щодо оцінки дій Фонду/уповноваженої особи при здійсненні процедури виведення банку з ринку не входить у предмет доказування у цьому спорі, оскільки недостатність майна Банку у сумі, яка значно перевищує розмір заподіяної останньому шкоди, презюмується станом на 24.06.2019,

та, з огляду на вказане, зазначив, що до предмету доказування у справі належить встановлення наявності складу правопорушення у діях відповідачів у відносинах саме щодо прийняття рішення про придбання банком цінних паперів у 2015 році, а обставини того чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що:

- з розрахунку позивача вбачається, що сума заподіяної шкоди обраховувалася від номінальної вартості придбаних цінних паперів, проте за загальним правилом розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі;

- отже, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у пунктах 7.59. - 7.61. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 та у пункті 203 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18;

- за таких обставин сума заподіяної шкоди має обраховуватися як різниця між сумою сплачених коштів банку за такі папери та сумою одержаних коштів від їх реалізації, а розмір збитків становить 629 153,28 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Фондом не було пропущено строки позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення шкоди (збитків), заподіяної банку, так як:

- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 910/11027/18 наведено правову позицію згідно із якою, перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження Фондом останнього з двох зазначених документів: (а) затвердженого Фондом реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, (б) затвердженої Фондом оціночної (ринкової) вартості ліквідаційної маси банку;

- враховуючи, що рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.03.2017 №1192 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів АТ «АРТЕМ-БАНК», а ліквідаційну масу АТ «Атрем-Банк» затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 15.05.2017 №1978 (з подальшими змінами), можливість виявлення недостатності майна Банку виникла у Фонду від 15.05.2017, а перебіг трирічного строку позовної давності розпочався 16.05.2017 та закінчився 15.05.2020;

- з цим позовом Фонд звернувся до суду 14.06.2021, що підтверджується відповідним календарним штемпелем на конверті;

- відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 введено карантин, який (карантин) тривав станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом, а дія карантину завершилась 01.07.2023.

При цьому суд першої інстанції, встановивши, що позов Фонду є спеціальним способом захисту колишніх кредиторів банку, вимоги яких не були задоволені в процедурі ліквідації банку, передбаченим ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а щодо позовів, вказаних у ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», передбачена спеціальна позовна давність (абз.2 ч.7 ст.52 Закону зі змінами, внесеними Законом №1588-IX від 30.06.2021) - Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність), зазначив, що оскільки станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом 14.06.2021, вищенаведеної норми закону не існувало, посилання позивача на абз.2 ч.7 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» слід відхилити.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2024 по справі № 910/9833/21 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У апеляційній скарзі відповідач 1 зазначив про те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинами справи, судом допущено порушення норм процесуального права, суд неправильно визначив предмет доказування у справі, неправильно надав оцінку аргументам відповідач1, у зв`язку з чим спір вирішено неправильно.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 1 послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що на момент прийняття рішення про придбання спірних цінних паперів на існувало жодних об`єктивних даних, які могли б свідчити про негативні тенденції відносно їх емітента чи відносно його облігацій, на тому, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що предметом доказування у цій справі є виключно дії та бездітність відповідачів, а оцінка дій позивача щодо ефективності розпорядження активами банку не входить до предмету доказування у цій справі та на тому, що суд першої інстанції не розглянув клопотання відповідача 1 про призначення економічної експертизи.

Крім того, відповідачем 1 заявлене клопотання про призначення економічної експертизи, на вирішення якої відповідач 1 просить поставити питання чи підтверджується документально дійсна вартість активів ПАТ «Артем-Банк» станом на 16.12.2016, визначена у Звіті про оцінку прав вимоги за кредитним портфелем АТ «Артем-Банк» від 01.04.2017 (109 687 329,00 грн.) та у Звіті про оцінку прав вимоги за дебіторською заборгованістю АТ «Артем-Банк» від 01.04.2017 (10 283 799,52 грн.) складеними ТОВ «Верітас Проперті Менеджмент»?

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024, справу № 910/9833/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Вовк І.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9833/21/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/9833/21.

Крім того, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Фонд звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2024 по справі №910/9833/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог в розмірі 11 438,22 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що оскаржуване рішення в частині відмови у стягнення шкоди в розмірі 11 438,22 грн. прийняте з неповним з`ясуванням всіх обставин у справі, без врахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, що спричинило порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на те, що розмір шкоди слід визначати саме з урахуванням балансової вартості спірних цінних паперів та зауважив на тому, що відповідач не заперечив проти такого визначення розміру шкоди.

При цьому позивач послався на правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 по № 910/11027/18.

До апеляційної скарги позивачем додано виписки по балансовим рахункам АТ «Артем-Банк», які вже наявні у матеріалах справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 19.06.2024, справу № 910/9833/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Вовк І.В..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/9833/21.

Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2024 по справі №910/9833/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У апеляційній скарзі відповідач 6 зазначив про те, що оскаржуване рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався ті ж самі обставини, що і відповідач 1.

Крім того, відповідачем 6 заявлене клопотання про поновлення строку оскарження вищевказаного рішення та звільнення від сплати судового збору.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 24.06.2024, справу № 910/9833/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Вовк І.В..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/9833/21.

27.06.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024:

- апеляційну скаргу Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 залишено без руху, а також надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 3 405,00 грн.;

- апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 залишено без руху, надано 10-денний строк для усунення недоліків з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 14 413,31 грн та доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу, відповідачам та третім особам, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору;

- відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21, а також залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 та надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 14 413,31 грн.

15.07.2024 від позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21, розгляд апеляційної скарги Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 призначено на 03.09.2024 о 10:15 год.

17.07.2024 до суду від відповідача 1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Крім того, до вказаної заяви додане клопотання про зменшення розміру судового збору, в якому відповідач з посиланням на перебування на військовій службі просить зменшити розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 та продовжено ОСОБА_1 строк усунення недоліків апеляційної скарги, визначених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі № 910/9833/21, шляхом подання відповідних доказів до 31.07.2024.

26.07.2024 від відповідача 6 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої, додані докази сплати судового збору у розмірі 14 413,31 грн..

У зв`язку з перебуванням судді Вовка І.В., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/2460/24 від 29.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9833/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 29.07.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..

Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 задоволено клопотання ОСОБА_2 про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 та поновлено вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21, апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 об`єднані в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 призначено на раніше визначені дату та час - 03.09.2024 о 10:15 год.

30.07.2024 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зменшення розміру судового збору, яке мотивоване тим, що заявник перебуває на військовій службі і розмір його річного доходу не дає можливості сплатити належний розмір судового збору у відповідності із нормами Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 (від 30.07.2024) про зменшення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21, ОСОБА_1 продовжено строк усунення недоліків апеляційної скарги, визначених ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 та 22.07.2024 у справі № 910/9833/21, шляхом подання відповідних доказів до 09.08.2024.

02.08.2024 до суду від третьої особи 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу Фонду, в якому заявник погодившись з доводами апеляційної скарги Фонду, просив за результатами розгляду такої скарги ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

07.08.2024 від ОСОБА_1 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази сплати судового збору у необхідному розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21, апеляційні скарги ОСОБА_1 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 об`єднані в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 призначено на раніше визначені дату та час - 03.09.2024 на 10:15 год.

12.08.2024 до суду від відповідача 6 надійшов відзив на апеляційну скаргу Фонду, в якому заявник з посиланням на те, що Фонд суперечить своїм доказам, стверджуючи, що реальна вартість спірних цінних паперів становила не 0,00 грн., а ту суму, на якій наполягають відповідачі, що свідчить про те, що останні не порушували встановлених норм законодавства, діяли в інтересах кредиторів та під час розгляду справи по суті навели достатньо аргументів та доказів на спростування своєї вини, а тому відсутня необхідність здійснювати розрахунки відшкодування збитків, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Фонду, оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

14.08.2024 до суду від третьої особи 2 надійшов відзив на апеляційні скарги відповідача 1, 6, в якому заявник, погодившись з висновками, які судом першої інстанції викладено у оскаржуваному рішенні, просив за результатами розгляду таких апеляційних скарг відповідача 1, 6 ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3106/23 від 02.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9833/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 02.09.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Фонду та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 прийняті до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р., розгляд апеляційних скарг призначено на 15.10.2024 об 11:00 год.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача 1 про призначення економічної експертизи, з підстав, які будуть викладені нижче.

Станом на 15.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання відповідачі 2 - 5 та третя особа 1 представників не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідачів 2 - 5 та третьої особи 1 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представників апелянтів власні апеляційній скарги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, представники відповідачів 1 та 6 проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечили, представник позивача проти задоволення апеляційних скарг відповідачів 1 та 6 заперечив, третя особа 2 просила прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів 1, 6 та третьої особи 2, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, проте оскаржуване рішення підлягає зміні, з наступних підстав.

08.05.2015 кредитним комітетом Банку у складі відповідачів було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання кредитного комітету АТ «Артем-Банк» №51/15 від 08.05.2015, яким вирішено придбати пакет цінних паперів - Іменних дисконтних облігацій емітента ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» в кількості 606 штук та 58 штук за договірною вартістю 575 700,00 грн. (за 606 шт.) та 58 000,00 (за 58 шт.).

На підставі такого рішення 08.05.2015 між Банком (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Батман» (продавець) було укладено:

- договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД 26, у відповідності до якого продавець передав, а покупець прийняв та зобов`язався оплатити цінні папери: іменні облігації дисконтні, емітента ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» (код ЄДРПОУ: 36531540), код ISIN: UA4000187074, серії В, номінальною вартістю 1 000,00 грн., в кількості 606 штук, номінальною вартістю пакету облігацій - 606 000,00 грн., за договірною вартістю викупу - 575 700,00 грн., про що між сторонами було складено відповідний акт приймання-передачі цінних паперів;

- договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД 27, у відповідності до якого продавець передав, а покупець прийняв та зобов`язався оплатити цінні папери: іменні облігації дисконтні, емітента ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» (код ЄДРПОУ: 36531540), код ISIN: UA4000187074, серії В, номінальною вартістю 1 000,00 грн., в кількості 58 штук, номінальною вартістю пакету облігацій - 58 000,00 грн., за договірною вартістю викупу - 55 100,00 грн., про що між сторонами було складено відповідний акт приймання-передачі цінних паперів.

В подальшому, рішенням кредитного комітету Банку, оформленим протоколом засідання кредитного комітету АТ «Артем-Банк» №131/16 від 23.08.2016, у зв`язку із відсутністю попиту на біржовому ринку, відсутністю торгів за відповідними цінними паперами, виключенням емітента цінних паперів з лістингу фондової біржі, вирішено продати пакет іменних облігацій дисконтних ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» в кількості 6 047 штук за договірною ціною, яка відповідає справедливій вартості в бухгалтерському обліку на дату продажу даних цінних паперів у сумі 15 000,00 грн.

На підставі вказаного рішення, 23.08.2016 між Банком (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-16/04145; ДД8, відповідно до якого продавцем відчужено вказані вище цінні папери в кількості 6 047 штук, за договірною вартістю відчуження - 15 000,00 грн.

15.11.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №416-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» до категорії неплатоспроможних».

16.11.2016 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №2447 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Артем-Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким в Банку розпочато процедуру виведення з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на один місяць з 16.11.2016 по 15.12.2016 включно.)

15.12.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №492-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк»».

15.12.2016 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №2857 «Про початок процедури ліквідації АТ «Артем-Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» яким в Банку запроваджено процедуру ліквідації строком на два роки з 16.12.2016 по 15.12.2018 включно.

15.11.2018 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №3086, яким строк здійснення процедури ліквідації Банку продовжено на один рік з 16.12.2018 до 15.12.2019 включно, а також продовжено повноваження ліквідатора банку.

26.06.2020 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №680 «Про деякі питання ліквідації АТ «Артем-Банк»», яким визначені законом повноваження під час здійснення ліквідації Банку до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення Банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснюватиметься Фондом.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.03.2017 №1192 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів Банку, який, з урахуванням змін (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.05.2019 №1388) становить 196 829 862,83 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15.05.2017 №1978 затверджено ліквідаційну масу Банку, яка, з урахуванням рішення №2935 від 01.11.2018 Про внесення змін до ліквідаційної маси АТ «АРТЕМ-Банк» становить: балансова вартість активів (без врахування резервів) - 592 172 713,45 грн.; оціночна вартість активів - 131 464 864,61 грн.

24.06.2019 рішенням виконавчої дирекції Фонду №1575 затверджено ліквідаційний баланс та Звіт про завершення процедури ліквідації АТ «Артем-Банк», відповідно до якого залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку станом на 03.06.2016 складає 154 699 660,00 грн.

04.06.2021 Фонд звернувся до відповідачів з вимогою про відшкодування шкоди в порядку ч.5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №46-4667/21 від 04.06.2021, в якій, з посиланням на те, що на підставі рішення кредитного комітету Банку у складі відповідачів, Банком було здійснено збиткову операцію, яка полягала в укладенні між Банком та ТОВ «Батман» договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД 26 від 08.05.2015 та договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД 27 від 08.05.2015, що призвело до заподіяння Банку та його кредиторам шкоди у сумі 640 591,50 грн., просив відповідачів протягом семи календарних днів перерахувати на рахунок Фонду вказану суму коштів як відшкодування завданих збитків.

Кошти відповідачами перераховані не були, наслідком чого і стало звернення Фонду до суду з цим позовом.

Правові позиції сторін детально наведені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке,

Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідачів як пов`язаних з Банком осіб в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обов`язку з відшкодування завданої Банку шкоди у розмірі 640 591,50 грн., за наслідками прийняття ними як членами кредитного комітету банку рішення, оформленого протоколом засідання кредитного комітету АТ «Артем-Банк» №51/15 від 08.05.2015, щодо придбання банком пакету облігацій ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» в кількості 6 047 штук, яке на переконання Фонду, було завідомо збитковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено ст. 1166 ЦК України, яка встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України).

Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас, зі змісту ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, а також у постанові у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18.

Таким чином, спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Предметом позову у цій справі є відшкодування шкоди, заподіяної Банку протиправними діями, бездіяльністю пов`язаних з Банком осіб.

Ураховуючи зазначені вище правила доказування у господарському процесі у правовідносинах з відшкодування шкоди позивач має довести неправомірність рішень, дій/бездіяльності відповідачів, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна Банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

Одночасно, відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Крім того, відповідачі мають довести відсутність своєї вини у завданні шкоди, а суд дослідити обставини наявності/відсутності вини відповідачів у її заподіянні.

У ч. 1 ст. 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди («поведінкова концепція вини»).

Аналіз норм Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема глави 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, при розгляд спору сторін по суті суду необхідно встановити:

1) персональний склад органів управління Банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників Банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з Банком особи;

2) факт ухвалення рішення органом управління Банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

3) факт вчинення Банком сумнівного правочину (укладення договору);

4) факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав);

5) факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо);

6) збитки Банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення Банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації Банку) та їх причини;

7) наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та завданою шкодою;

8) розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків Банку та шкоди, завданої кредиторам Банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації Банку).

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21.

У практиці Верховного Суду сформовано правовий висновок, відповідно до якого до норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави такої відповідальності та її розмір. Тоді як до процесуальних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності. Порядок дій позивача як ліквідатора Банку, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання до суду є процесуальною, процедурною нормою. Відповідно, до правовідносин, у яких бере участь Фонд як ліквідатор неплатоспроможного Банку (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з Банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з Банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватись редакції ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 58 Закону «Про банки та банківську діяльність», що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій, тобто станом на дату звернення із даним позовом до суду.

Водночас норми статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (ст. 58 Конституції України). Такі норми поширюють свою дію тільки на ті відносини, що виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20 та від 08.02.2022 у справі №910/15260/18.

Відтак, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній, на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі, якщо оціночна вартість ліквідаційної маси банку, затвердженої Фондом, є меншою за вимоги кредиторів, які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку з її вини шкоди, та пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, завданої банку.

Відповідно до ч.ч. 3-6 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо придбання цінних паперів) учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Згідно із ч.1 ст.42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній, на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

Частиною 5 ст. 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній, на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) визначено, що банк зобов`язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет; комітет з питань управління активами та пасивами.

За змістом п 3 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній, на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є, зокрема: керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку.

Приймаючи рішення щодо придбання цінних паперів, яке на думку Фонду, призвело до завдання збитків банку та його кредиторам, відповідачі діяли, як члени кредитного комітету Банку, що підтверджується протоколом засідання кредитного комітету АТ «Артем-Банк» № 51/15 від 08.05.2015, яким оформлено зазначене рішення. До складу кредитного комітету входили: Голова Правління - Ганзя Д.О.; Перший заступник Голови Правління - Петрухнова М.В.; заступник Голови Правління - Лєонов С.О.; головний бухгалтер банку - Луцький В.М.; начальник Департаменту банківської безпеки - Диндо О.Л.; Начальник Департаменту управління ризиками - Савлух В.П.

Отже, у розумінні наведених норм законодавства, на момент прийняття рішення, оформленого протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк» № 51/15 від 08.05.2015, відповідачі діяли, як пов`язані з банком особи (п. 3 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

У відповідності до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Кошти, стягнуті з пов`язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову.

Вищевказана стаття за своєю правовою природою містить як норми матеріального, так й норми процесуального права, про що зокрема зазначено у практиці Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18 та від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20).

До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави такої відповідальності та її розмір. Тоді як до процесуальних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Порядок дій позивача як ліквідатора Банку, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання до суду є процесуальною, процедурною нормою.

Відтак, норма статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі), яка визначає порядок притягнення особи до відповідальності встановлює, що для звернення Фонду або уповноваженої особи Фонду із позовом про відшкодування збитків необхідною умовою є недостатність майна банку для розрахунків з кредиторами.

Як встановлено вище:

- рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.03.2017 №1192 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів АТ «Артем-Банк», який з урахуванням змін (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.05.2019 №1388) становить 196 829 862,83 грн.;

- рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 15.05.2017 №1978 затверджено ліквідаційну масу АТ «Артем-Банк», яка з урахуванням змін становить: балансова вартість активів (без врахування резервів) - 592 172 713,45 грн.; оціночна вартість активів - 131 464 864,61 грн.;

- рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 24.06.2019 №1575 затверджено ліквідаційний баланс та Звіт про завершення процедури ліквідації АТ «Артем-Банк», відповідно до якого залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку станом на 03.06.2016 складає 154 699 660,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Про правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків йдеться в Законі України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно зі ст. 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо придбання цінних паперів) органами управління банку є загальні збори учасників, правління банку, рада банку. Виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку. Банк зобов`язаний створити орган, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку.

За змістом ст. 40 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до компетенції правління банку належать вирішення інших питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників банку та ради банку. Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.

У відповідності до ст. 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» керівники банку зобов`язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку.

Стаття 43 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: 1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; 2) приймати рішення в межах наданих повноважень; 3) не використовувати службове становище у власних інтересах; 4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

За змістом ст. 63 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакціях, чинних у спірний період) посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Отже, у наведених положеннях законодавства закріплені обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов`язки).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, при вирішенні питання про притягнення до відповідальності посадових осіб банку, суд також має встановити чи дотримались такі посадові особи своїх фідуціарних обов`язків, а саме: чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували своїх повноважень.

Визначення терміну «фідуціарний обов`язок» міститься у Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалені постановою Правління Національного банку України № 98 від 28.03.2007, які були чинними у спірний період.

Відповідно до пункту 1.12. Глави 1 Розділу І цих Методичних рекомендацій фідуціарний обов`язок - обов`язок діяти якнайкраще в інтересах іншої особи. Керівник банку (фідуціар) зобов`язаний діяти з урахуванням інтересів банку (тобто всіх його акціонерів та клієнтів), а не з особистих (приватних) інтересів. Від фідуціара завжди вимагається діяти добросовісно та безпристрасно. Фідуціар повинен бути чесним і не повинен вести справи в такий спосіб, що надає йому необумовлені вигоди або завдає шкоди інтересам клієнтів або акціонерів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 з подібними цій справі, що переглядається, правовідносинам, акти рекомендаційного характеру можуть бути застосовані судами при оцінці дій/бездіяльності відповідачів. Щодо регулювання діяльності банків такими документами є не тільки зазначені Методичні рекомендації, але й Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку (далі ОЕСР), ухвалені на засіданні Ради ОЕСР у 1999 році.

Зазначені Методичні рекомендації дійсно носять рекомендаційний характер, але разом з тим закріплюють певний стандарт належної поведінки керівників банку, який характеризується підвищеними вимогами до добросовісності та розумності, виваженості дій та прийняття рішень при веденні господарської діяльності, з урахуванням інтересів юридичної особи, яку він представляє.

Згідно з вимогами ст. 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 92 ЦК України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання шкоди підприємству і зобов`язання її відшкодувати.

Отже, при застосуванні ст. 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Важливим елементом доказування наявності повного складу правопорушення є причинно-наслідковий зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, який полягає у тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Тобто слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди.

Тобто, наведені вище положення законодавства, зокрема статті 92, 1166 ЦК України, ч. 2 ст. 89 ГК України, ст. 63 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.ст. 37, 39, 40, 42, 43, 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у відповідних редакціях цих законів, чинних протягом спірного періоду), презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за шкоду, заподіяну юридичній особі порушенням обов`язків щодо її представництва. Неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності.

Отже неплатоспроможність банку може бути наслідком як активних дій учасників, органів управління банку (ухвалення рішень, підписання договорів, спрямованих на купівлю облігацій), так і пасивної їх бездіяльності.

При цьому, положення спеціального банківського законодавства передбачають, що керівники банку є особами з відповідним ступенем кваліфікації та досвідом, володіють спеціальними знаннями та досвідом, мають розуміти значення своїх дій, вчинених при виконання своїх повноважень на посадах, та/або своєї допущеної бездіяльності, а також наслідки таких дій / бездіяльності.

Заявлені Фондом позовні вимоги до пов`язаних з банком осіб мають розглядатися разом у межах однієї справи. Адже у випадку завдання шкоди банку діями його посадових осіб, внаслідок чого настала неплатоспроможність банку, які несуть солідарну відповідальність перед банком як члени органу (органів) управління, повний склад правопорушення можна встановити лише шляхом системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності посадових осіб, у тому числі дослідження проведених банківських операцій та їх вплив на фінансове становище банку в цілому. Операції банку та їх наслідки для його платоспроможності не можна розглядати окремо.

Як уже зазначалося вище, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Отже, спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Такі висновки Верховного Суду щодо презумпції вини заподіювача шкоди у деліктних правовідносинах підтверджені практикою Верховного Суду та викладені, зокрема, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 23.01.2018 у справі № 686/20040/2012, 06.02.2018 у справі №334/9899/14-ц.

У контексті наведеного слід зазначити, що за змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачами, які входили до кредитного комітету, було прийнято рішення, оформлене протоколом кредитного комітету АТ «Артем-Банк» № 51/15 від 08.05.2015, яким вирішено придбати пакет цінних паперів - Іменних дисконтних облігацій емітента ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» в кількості 606 штук та 58 штук за договірною вартістю 575 700,00 грн. (за 606 шт.) та 58 000,00 (за 58 шт.), на виконання якого 08.05.2015 між Банком та ТОВ «Батман» укладено договори купівлі-продажу цінних паперів №ДД 26 та №ДД 27 щодо придбання цінних паперів за договірною вартістю 575 700,00 грн. та 55 100,00 грн. відповідно.

Зі змісту протоколу кредитного комітету АТ «Артем-Банк» № 51/15 від 08.05.2015 слідує, що придбання цінних паперів мотивоване утриманням цінних паперів без збитків та набуттям вигоди від їх перепродажу, а відповідне рішення про придбання таких цінних паперів було прийнято всіма членами кредитного комітету одноголосно.

Стаття 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк створює комплексну та адекватну систему управління ризиками, що має враховувати специфіку роботи банку, встановлені Національним банком України вимоги щодо управління ризиками. Система управління ризиками має забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг та контроль за всіма видами ризиків на всіх організаційних рівнях та оцінку достатності капіталу банку для покриття всіх видів ризиків.

Системно важливий банк, з урахуванням напрямів своєї діяльності та притаманних їй ризиків, зобов`язаний розробити план відновлення діяльності банку згідно з вимогами, встановленими Національним банком України.

Банк утворює постійно діючий підрозділ з управління ризиками, що має відповідати за впровадження внутрішніх положень та процедур управління ризиками відповідно до визначених радою банку стратегії та політики управління ризиками.

Підрозділ з управління ризиками має бути підзвітний раді банку та відокремлений від підрозділу внутрішнього аудиту, підрозділів, що здійснюють операції, та підрозділів, що реєструють операції.

Банк зобов`язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема: 1) кредитний комітет; 2) комітет з питань управління активами та пасивами. Банк має право залежно від рівня складності та обсягів операцій утворювати також інші комітети.

У ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені.

Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 №368 (далі Інструкція №368). Метою регулювання діяльності банків в Інструкції №368 зазначено забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.

У відповідності до п.1.1., 1.2. Розділу VI Інструкції №368 ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов`язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов`язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов`язаннями у зв`язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв`язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Розділ VIІ Інструкції №368 встановлює нормативи кредитного ризику. До активних операцій, що пов`язані з кредитним ризиком, належать операції банку, що пов`язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Облігації є фінансовим активом банку, щодо якого банк має визначити ступінь ризику і сформувати відповідні резерви. Банк оцінює ризик за цінними паперами за результатами аналізу фінансового стану емітента, поточної вартості цінних паперів, грошових потоків і доходів за цінними паперами, а також усієї наявної в банку інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку. Банк формує резерви за цінними паперами, які класифіковані до портфеля на продаж і портфеля до погашення.

Відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.2012 № 23 (далі Постанова №23, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов`язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов`язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків (п.1.7 гл.1 розд. І).

У відповідності до глави 2 розділу ІІІ Постанова №23 банк формує резерв за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається банком за даними оприлюднених котирувань цінних паперів, унесених до біржового реєстру, та за якими є ризик цінного папера, на суму накопиченої уцінки за цими цінними паперами на дату розрахунку резерву (п.2.1.).

Банк під час розрахунку резерву за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається згідно з пунктом 2.1 цієї глави, дотримується послідовності дій, визначених у пункті 4.11 глави 4 цього розділу (п.2.2.). Банк у разі уцінки (від`ємної різниці) цінного папера здійснює перегляд усієї доступної інформації про такий цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику. Банк формує резерв на суму накопиченої уцінки, якщо така уцінка спричинена ризиком (п.2.3.).

У главі 4 розділу ІІІ Постанова №23 визначено порядок визначення показника ризику цінного папера та послідовність дій під час розрахунку за цінними паперами.

Так, відповідно до п.4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.5. гл.4 розд. ІІІ Постанови №23 зазначено, що визначення показника ризику цінного папера здійснюється банком за результатами комплексного аналізу фінансового стану емітента, виду цінного папера та його поточної вартості, а також усієї наявної в банку достовірної інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку.

Джерелами інформації щодо фінансового стану емітента є, зокрема, його установчі документи, фінансова, податкова та статистична звітність, інша інформація, що може свідчити про наявність ризику цінного папера.

Джерелами інформації щодо обігу відповідного цінного папера на фондовому ринку можуть бути оприлюднені котирування цінних паперів, які внесено до біржового реєстру фондових бірж, дані щодо перебування цінного папера в біржовому реєстрі.

Банк здійснює оцінку фінансового стану емітента кожного разу під час укладання договору про придбання цінного папера (крім цінних паперів, унесених до біржового реєстру), а надалі періодичність оцінки фінансового стану визначається банком самостійно з урахуванням наявної в банку інформації про емітента та обіг відповідного цінного папера, але не рідше ніж один раз на квартал.

Банк здійснює оцінку фінансового стану: емітента цінних паперів - юридичної особи (крім банку та бюджетної установи) згідно з вимогами глави 2 (крім вимог абзаців другого та третього пункту 2.6) розділу ІІ цього Положення. Банк здійснює оцінку фінансового стану емітента цінних паперів, який не є боржником банку, на підставі річної фінансової звітності, що оприлюднюється відповідно до законодавства України.

Банк класифікує цінні папери в портфелі банку на продаж, які внесено до біржового реєстру, за категоріями якості виходячи з розміру резерву, сформованого за такими цінними паперами. Банк визначає показник ризику цінного папера відповідно до класу емітента.

Згідно із п.4.1.1. гл.4 розд. ІІІ Постанови №23 Банк під час розрахунку резерву за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається банком за даними оприлюднених котирувань лістингових цінних паперів, унесених до біржового реєстру, має дотримуватися таких послідовних дій:

- здійснює за потреби нарахування процентів, амортизацію дисконту/ премії, нарахування дивідендів;

визначає поточну справедливу вартість цінного папера за його котирувальною ціною покупця за даними оприлюднених котирувань лістингових цінних паперів на фондових біржах за станом на час закриття останнього біржового дня звітного місяця. У разі відсутності таких котирувань на зазначену дату банк має визначати справедливу вартість цінного папера за останнім біржовим курсом, що визначений за результатами біржових торгів, які відбулися протягом останніх п`яти робочих днів звітного місяця;

- розраховує різницю між поточною справедливою вартістю цінних паперів і балансовою вартістю таких цінних паперів і здійснює переоцінку цінних паперів на величину такої різниці;

- здійснює перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера.

Відповідно до Положення про встановлення ознак фіктивності цінних паперів та деривативів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.12.2010 № 1942, цінні папери та деривативи, що знаходяться в обігу, вважаються такими, що мають ознаки фіктивності, у разі відповідності таким критеріям, як: факт відсутності емітента цінних паперів та/або деривативів за місцезнаходженням, встановлений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; нерозкриття емітентом цінних паперів та/або деривативів регулярної інформації відповідно до законодавства; відсутність чистих доходів відповідно до звіту про фінансові результати, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду; переважна частка активів емітента складається з фінансових інвестицій та/або дебіторської заборгованості відповідно до балансу емітента, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду; кількість працівників емітента цінних паперів та/або деривативів станом на кінець звітного періоду становить менше двох осіб та/або середньомісячні витрати емітента на оплату праці менше двократного мінімального розміру заробітної плати, встановленого законодавством; відсутність бухгалтера або бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером станом на кінець звітного періоду.

У Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України зазначено, що обов`язок сумлінності вимагає від керівників приймати рішення на підставі всієї необхідної інформації, відповідальність за моніторинг дотримання банком законодавства України, а також за діяльністю банку як такою. Під час прийняття рішень керівники можуть покладатися на інформацію, що надається працівниками банку, однак ця можливість не звільняє їх від персональної відповідальності за прийняття незалежних рішень (п.2.4).

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, у розумінні наведених вище приписів законодавства, приймаючи рішення про інвестування в цінні папери (облігації іменні дисконтні) емітента ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ», відповідачі зобов`язані були перевірити та проаналізувати інформацію щодо цінних паперів емітента та його активів, яка знаходилась в загальному доступі, перевірити доцільність укладення відповідного договору та можливість настання для Банку негативних наслідків від придбання цінних паперів, проте протокол кредитного комітету АТ «Артем-Банк» № 51/15 від 08.05.2015 не містить: обґрунтування придбання цінних паперів; відомостей про перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера документів; даних щодо аналізу річної фінансової звітності емітента; інформації на підставі якої кредитний комітет прийняв рішення про доцільність придбання цінних паперів. При цьому, відповідачами під час розгляду справи не було наведено обґрунтованої необхідності придбання цінних паперів. Разом з тим, особи, які голосували за прийняття цих рішень повинні, були усвідомлювати сумнівність такого договору та негативні для Банку наслідки його укладення спричинення збитків.

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачами, оцінка вартості пакету цінних паперів, перед прийняттям рішення Кредитним комітетом АТ «Артем-Банк» № 51/15 від 08.05.2015 не проводилась, як не проводився аналіз фінансового та господарського стану емітента ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ», не досліджувалась і його платоспроможність, а відтак реальної вартості пакету цінних паперів придбаних Банком визначено не було.

В свою чергу, на замовлення Фонду ТОВ «Північно-східна консалтингова група» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №135/19 від 19.02.2019) було проведено оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ», за наслідками якої складено Звіт про незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» (код ЄДРПОУ: 36531540, код ISIN UA4000187074), дата оцінки: 23.03.2015 та 08.05.2015, згідно з яким станом на 08.05.2015 ринкова вартість пакету цінних паперів - іменних дисконтних облігацій емітента ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» в кількості 6047 штук становила 0,00 грн.

У вказаному Звіті , за результатами аналізу проспекту емісії облігацій, історії угод з ними, а також аналізу фінансово-майнового стану та результатів господарської діяльності ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ», зроблено наступні висновки:

- доходність облігацій за результатами придбання була дуже низькою та не відповідала ринковим рівням доходності запозичень в Україні на дату оцінки;

- інвестування в акції та інші інструменти капіталу в Україні у 2014-2015 році, з огляду на воєнні дії на сході країни, була сама по собі невиправдано ризиковою діяльністю;

- середня зарплата персоналу була вкрай низькою. Фахівці з такою низькою зарплатнею не здатні забезпечити фахову діяльність з інвестування;

- діяльність компанії у 2014 року та на початку 2015 року була збитковою;

- починаючи з 2014 року, емітент не оприлюднював річні звіти про свою діяльність.

На підставі зроблених досліджень оцінювач дійшов висновку про те, що ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» мали численні ознаки фіктивності та ризик дефолту, облігації характеризувалися низькою доходністю до погашення та мали ознаки маніпулятивних, а тому ринкова вартість таких облігацій дорівнює 0,00 грн.

Оцінювач дійшов висновку про те, що за результатами аналізу інформації, розміщеної на офіційному веб-ресурсі SMIDA (https://smida.gov.ua/), встановлено, що:

- Єдиний річний звіт, що розміщений на сайті є звіт за 2013 рік, тобто до розміщення облігацій, які були придбані банком;

- певний аналіз майнового стану можна зробити на підставі квартальних звітів за 9 місяців 2014 року та 1 кварталу 2015 року. Аналіз зроблений за період 2012 рік - 1 квартал 2015 року;

- доля необоротних активів - мізерна та не перевищує 0,2 % від вартості активів; основні засоби майже відсутні;

- практично 90% активів - це поточні фінансові інвестиції компанії за 2014 - 2015 роки;

- активи в різні періоди мали різні джерела фінансування: в 2012 році - на 76% надались за рахунок короткострокових кредитів та лише на 21% - за рахунок власного капіталу; у 2013 році навпаки - на 93% - складались за рахунок власного капіталу та на 7% за рахунок облігацій першого випуску. З кінця 2014 року після розміщення облігацій другого випуску пасив балансу на 32% був представлений власним капіталом, на 31% - короткостроковими кредитами банків та на 32% - довгостроковими зобов`язаннями за облігаціями.

Про негативний фінансовий стан емітента ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» також було зазначено і в службовій записці начальника департаменту інвестиційної політики та акціонерного капіталу Волошинова С.В., що надавалася на розгляд кредитного комітету 23.08.2016, де було прийнято рішення у вигляді Протоколу кредитного комітету АТ «Артем-Банк» № 131/16 продати пакет облігацій іменних дисконтних емітента ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» (код ЄДРПОУ: 36531540) в кількості 6 047 штук за договірною ціною 15 000,00 грн., в якій зокрема зазначено, що: у емітента ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» значна збиткова діяльність протягом 2015 та 2016 років; в січні 2016 року цінні папери емітента виключено з лістингу фондової біржі, котирування відсутні, торги за даними цінними паперами не здійснюються з 2015 року; цінні папери віднесені до найгіршої V категорії якості - негативно класифіковані активи. Коефіцієнт ризику - 1.

Також, про незадовільну якість активів Банку, у вигляді придбаних банком облігацій іменних дисконтних емітента ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ», свідчить також інспекційна перевірка Національного банку України за 2015 рік, що відображено у Звіті про інспектування Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк».

Національний банк України у Звіті про інспектування Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» за 2015 рік зазначає, що значний обсяг недоходних та неліквідних фінансових інвестицій (48 677 тис. грн.). Терміни погашення значно відстрочені у часі (70% портфелю погашається у 2020 році, 20% - у 2110 році). Таким чином, якість активів Банку незадовільна.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у звіті Національного банку України про інспектування Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» не встановлювалась та не підтверджувалась ліквідність цінних паперів, а навпаки таким звітом зафіксовано значний обсяг недоходних та неліквідних фінансових операцій, що спростовує вибіркове посилання відповідача 6 на результати інспектування НБУ як на підтвердження високої категорії якості цінних паперів.

Так, за результатами інспектування НБУ встановлено, що на підставі аналізу звітності та додаткової інформації щодо трьох емітентів облігацій (у тому числі ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ») встановлено наявність ризику (збиткова діяльність на 01.07.2015, відсутні/умовно позитивні аудиторські висновки). Внаслідок зазначеного, резерв за цінними папера підлягає збільшенню на суму накопиченої уцінки в розмірі 1 646,2 тис. грн. Відповідно, змінено категорії якості облігацій (виходячи з відсотку сформованого резерву), а саме: для ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» - 0,6%.

Зі змісту Довідки Національного банку України, сформованої за результатами планового інспектування ПАТ «Артем-Банк» (період діяльності ПАТ «Артем-Банк» з 01.08.2012 до 01.07.2015) вбачається, що Національний банк здійснив детальну перевірку оцінки якості портфеля цінних паперів ПАТ «Артем-Банк» та зробив, зокрема, такі висновки: реальна ліквідність цінних паперів викликає сумнів; ПАТ «Артем-Банк» не здійснювалось перегляду усієї доступної інформації про цінні папери, емітентів та оцінки їх фінансово стану, адже саме Національний банк в процесі інспектування самостійно провів аналіз звітності 3 емітентів облігацій (в тому числі - ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ) та за результатами оцінки динаміки фінансових показників зроблено висновок про фінансові труднощі емітентів та наявний ризик цінних паперів відповідно до об`єктивних свідчень зменшення корисності; відповідність класифікації та формування резерву нормативно-правовим актам Національного банку за вказаними цінними паперами не підтверджено; фінансові інвестиції несуть значний ризик для фінансового стану Банку; Банк наражається на недотримання власної Інвестиційної політики в частині обмежень інвестування, оскільки відсутні підтвердження щодо проведення аналізу усієї доступної інформації про емітентів (а не лише даних щодо котирування) при прийнятті рішення про придбання цінних паперів, що обліковуються в банку (про що також наголошує внутрішній аудит у звіті від 29.05.2015); по операціях з цінними паперами Банком було порушено, зокрема, п. 2.2 глави 2 розділу III та додатку 1 Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25 січня 2012 року №23, в частині: нездійснення перегляду усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику у разу уцінки (від`ємної різниці) цінного папера; не передбачення у внутрішньобанківських положеннях.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, продаж всього пакету облігацій у 2016 році (через рік після придбання) за суму в розмірі 15 000,00 грн. додатково підтверджує обґрунтованість висновків, які викладені у Звіті про незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ».

За таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно визнав обґрунтованими посилання Фонду на висновки Звіту про незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ, а також Звіт інспектування НБУ.

Натомість, відповідачами не було представлено у матеріали справи жодних доказів на підтвердження ліквідності цінних паперів, як і не представлено оцінки вартості пакету цінних паперів, станом на час їх придбання банком. Відповідачі не надали жодного доказу на підтвердження того, що придбані, на підставі їх, як членів кредитного комітету, рішень про придбання активів у вигляді цінних паперів, могли в майбутньому принести дохід банку, а емітент, в свою чергу, мав задовільний фінансовий стан, проводив сприятливу господарську діяльність з можливістю, у разі необхідності, забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти для розрахунку з Банком.

Слід врахувати і те, що у рішенні правління Національного банку України № 416-ш/БТ від 15.11.2016 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» до категорії неплатоспроможних» зазначено, що станом на 02.11.2016 обсяг невиконаних Банком зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами становив 4,79 відсотка від зобов`язань банку, станом на 03.11.2016 - 4,66 відсотка, станом на 04.11.2016 - 5,17 відсотка, станом на 07.11.2016 - 5,27 відсотка, станом на 08.11.2016 - 5,30 відсотка. У зв`язку з наявністю в АТ «Артем-Банк» розрахункових документів клієнтів, що не виконані в строк з його вини, відповідно до пункту 2.5 глави 2 та пункту 3.5 глави 3 розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльністю банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368, значення нормативів миттєвої ліквідності (Н7) та поточної ліквідності (Н5) AT «Артем-Банк» дорівнюють нулю з часу виникнення цих зобов`язань. Крім того, за даними статистичної звітності АТ «Артем-Банк» за формою №1Д «Баланс банку», що подається до Національного банку України, залишок високоліквідних активів (готівкових коштів та коштів на кореспондентському рахунку в Національному банку України) є низьким та станом на 08 листопада 2016 року становив 0,7 млн. грн, або 0,2 відсотка від зобов`язань банку та 3,6 відсотка від невиконаних банком документів клієнтів, що обліковуються за рахунками 9804 та 9806. Отже, АТ «Артем-Банк» неспроможний своєчасно та в повному обсязі виконувати законні вимоги кредиторів через недостатність коштів.

Отже, Національний банк України в своєму рішенні № 416-рш/БТ від 15.11.2016 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» до категорії неплатоспроможних» констатував факт неможливості банку виконувати свої фінансові зобов`язання перед вкладниками та іншими кредиторами банку у зв`язку з недостатністю коштів.

Оцінюючи представлені позивачем у матеріали справи докази, враховуючи, встановлені вище обставини, що оцінка вартості пакету цінних паперів перед прийняттям рішення Кредитним комітетом АТ «Артем-Банк» № 51/15 від 08.05.2015 не проводилась, як не проводився аналіз фінансового та господарського стану емітента ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ», не досліджувалась і його платоспроможність, а реальної вартості пакету цінних паперів придбаних АТ «Артем-Банк» визначено не було, суд першої інстанції цілком вірно встановив, що Звіт про незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» не викликає сумнівів у правильності наведених у звіті висновків, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже, встановлені обставини свідчать, що відповідачі не виконали свій фідуціарний обов`язок щодо сумлінності, а навпаки, прийняли ризикове рішення, внаслідок якого Банком було втрачено грошові кошти в значному розмірі. Такі дії відповідачів були необґрунтованими та безпідставними, а прийняте ними завідомо неправомірне та протиправне рішення, оформлене Протоколом кредитного комітету АТ «Артем-Банк» № 51/15 від 08.05.2015 не мало на меті реального інвестування коштів банку в цінні папери облігації іменні дисконтні емітента ТОВ «ФК «ЕКСПЕРТ» задля отримання Банком прибутку.

При цьому, відсутність очевидної законної мети здійсненої банком активної операції, її завідома збитковість, дозволяє дійти висновку про порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, ризикованість дій щодо даної операції та те, що такі дії відповідачів, вчинені всупереч інтересам Банку, тобто має місце протиправна поведінка відповідачів та свідомий характер заподіяної відповідачами шкоди банку та його кредиторам.

За таких обставин, достатньо обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що придбання Банком облігацій без відповідного економічного підґрунтя та за наявності у таких облігацій ознак фіктивності мало вплив на змогу банку розрахуватися зі всіма кредиторськими вимогами та про те, що фактичними обставинами справи підтверджується прямий причинно-наслідковий зв`язок між рішенням керівництва банку та збитками, нанесеними як самому банку, так і його кредиторам.

Як вже зазначалося вище, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди, а відтак саме відповідачі мають доводити суду відсутність вини, тобто вжиття ними всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди банку, свою добросовісну і розумну поведінку, як керівників Банку, проте відповідачами під час розгляду справи не доведено відсутність своєї вини та не підтверджено жодними належними доказами обґрунтованої необхідності та доцільності вчинення прийняття ними рішення щодо придбання цінних паперів.

Щодо доводів відповідачів 1 та 6 про те, що недостатність майна Банку була зумовлена не діями відповідачів, як членів кредитного комітету, при прийнятті спірного рішення, а внаслідок неправомірності дій посадових осіб Фонду гарантування вкладів при виведенні Банку з ринку, слід зазначити таке.

Як встановлено вище, направляючи цю справу № 910/9833/21 на новий розгляд у постанові Верховного Суду від 01.08.2023 рекомендовано, що під час нового розгляду справи суду необхідно з`ясувати обставини справи щодо наявності / відсутності протиправної поведінки у діях Фонду або уповноважених ним осіб в розумінні ст.ст. 89, 92 ЦК України, ст.ст. 42, 43 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 63 Закону України «Про акціонерні товариства» та ст. 46, 48, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які регулюють питання діяльності Фонду та причинного зв`язку між такими діями і розміром недоотриманого майна, з урахуванням документів, що підтверджують або ж спростовують відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Водночас, ухвалою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 27.11.2023 по справі №910/4149/21 справу прийнято до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023.

Колегія суддів зазначає про те, що спір сторін у справі №910/4149/21 фактично є тотожнім спору у цій справі № 910/9833/21 та стосується наявності підстав для покладення на відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , як членів кредитного комітету АБ «Артем-Банк», та пов`язаних з АТ «Артем-Банк» осіб в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обов`язку з відшкодування завданої АТ «Артем-Банк» шкоди у розмірі 15 938 891,02 грн., за наслідками прийняття ними як членами кредитного комітету банку рішення, оформленого протоколом засідання кредитного комітету АТ «Артем-Банк» №40-1/15 від 02.04.2015, щодо придбання банком пакету облігацій ТОВ «Торгімпорт» в кількості 19 330 штук, яке на переконання Фонду, було завідомо збитковим (вказані цінні папери згодом були Банком продані за значно нижчою від вартості придбання ціною - примітка суду).

У вказаній ухвалі суду зазначено, що Верховний Суд, ухвалою від 01.11.2023 (у складі колегії суддів: Бакуліна С.В. -головуючий, судді: Кібенко О.Р., Студенець В.І.), справу №910/4149/21 передав на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, що міститься у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, що у спорі, де Фонд звертається з позовом в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції після внесення змін до цієї норми за Законом України №629-VIII від 16.07.2015, що набрав чинності 12.08.2015) у разі, коли відповідач вказує, що на момент виведення банку з ринку майна (активів) банку було достатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, а недостача виникла внаслідок неналежного виконання Фондом та уповноваженою особою, яка була призначена в банку Фондом і протягом часу виведення банку з ринку відчужувала активи, своїх обов`язків в рамках такої процедури, до предмета доказування входять, зокрема, обставини правомірної/протиправної поведінки Фонду та уповноважених осіб Фонду (належного виконання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», порушення ними фідуціарних обов`язків, їх дії, вчинені всупереч інтересам кредиторів банку, тощо), який суперечить висновкам, сформованим Верховним Судом у постановах: від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 08.02.2022 у справі №910/15260/18, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21; від 25.07.2022 у справі №922/2860/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, щодо предмету доказування у таких справах, від яких Верховний Суд у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21 не відступив. Відповідно, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, натомість застосувати до правовідносин у справі №910/4149/21 висновки Верховного Суду, сформовані у наведених вище постановах у справах №910/12930/18, №910/15260/18, №910/3782/21, №922/2860/18, №910/9851/20.

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 05.02.2024 року по справі №910/4149/21 зазначено, що:

- установлення указаних обставин недостатності майна Банку та наявності у діях відповідачів повного складу правопорушення, є підставою для покладення на останніх відповідальності згідно з частиною п`ятою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі, право на пред`явлення якого виникає з 25.06.2019), що, у свою чергу, свідчить про правильність прийнятого судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позовних вимог у цій справі;

- водночас питання щодо оцінки дій Фонду/уповноваженої особи при здійсненні процедури виведення банку з ринку не входить у предмету доказування у цьому спорі, оскільки недостатність майна Банку у сумі, яка значно перевищує розмір заподіяної останньому шкоди, презюмується станом на 24.06.2019;

- так, відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, щодо предмету доказування у категорії справ про притягнення до відповідальності пов`язаних з банком осіб, Верховний Суд зазначив:

« 65. Перед тим як перейти до оцінки аргументів сторін у цій справі, Верховний Суд вважає за необхідне визначити предмет доказування у цій справі, який в свою чергу залежить від предмета та підстав позову, включаючи правові підстави.

66. Частинами 1 та 2 ст. 1166 ЦК, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

67. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювана шкоди...

119. При цьому позивач має довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

120. Натомість відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону "Про банки і банківську діяльність", зокрема гл. 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо...»;

- аналогічні правові висновки відносно предмету доказування у цій категорії справ були зазначені і в постановах Верховного суду від 08.02.2022 у справі №910/15260/18 (п.п.32, 33, 34, 35); від 20.10.2022 у справі №910/3782/21 (п.п.34, 37, 78, 79); від 25.07.2022 у справі №922/2860/18 (п.п.71, 74, 117, 118); від 28.10.2021 у справі №910/9851/20 (п.п.8.1, 8.3);

- з огляду на вказаний предмет доказування у цій категорії спорів, заперечення відповідачів повинні спрямовуватись на спростування наведених позивачем в інтересах неплатоспроможного Банку обставин у позові (прийняття відповідачами в 2015 році недобросовісного рішення про придбання пакету неліквідних цінних паперів емітента ТОВ «Фінансова компанія «ЕКСПЕРТ» з ознаками фіктивності не в інтересах Банку з порушенням фідуціарних обов`язків) та спростування доказів, якими підтверджуються ці обставини. Водночас, посилання Відповідачів на порушення Фондом законодавства, яким унормовано його діяльність у процедурі виведення несплатоспроможних банків з ринку, не повинні враховуватися при вирішенні цього спору, адже вказані обставини не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із порушенням відповідачами їх фідуціарних обов`язків та завданих унаслідок саме цього порушення збитків Банку;

- протиправність дій третіх осіб може бути підставою для звільнення від відповідальності або зменшення обсягу відповідальності у разі доведення особою, до якої заявлені вимоги про стягнення шкоди, впливу таких дій третіх осіб саме на відносини, в яких було завдано шкоди. Втім протиправні дії/бездіяльність третіх осіб, у випадку їх об`єктивного існування, (в даній ситуації Фонду/уповноваженої особи), вчинені у інших відносинах (у даному випадку в управлінських відносинах виведення Банку з ринку, що є відносинами Банку, його кредиторів та Фонду), які не пов`язані з протиправними діями особи, до якої пред`явлені відповідні вимоги, не впливають ні на обставини щодо обсягу завданої відповідачами цим порушенням шкоди (на момент її завдання), ні на обставини наявності вини останніх у її завданні, а отже не може мати впливу на вирішення такого спору. Зазначене висновується, зокрема, й з того, що розмір шкоди оцінюється Фондом не розміром недостатності майна Банку для задоволення вимог усіх кредиторів, а визначається в залежності від безпосередніх наслідків дій відповідачів;

- виявлення нікчемних правочинів та застосування наслідків їх нікчемності потенційно може впливати на загальну вартість ліквідаційної маси і, відповідно, може як збільшити, так і зменшити розмір непокритих активами Банку вимог кредиторів. Водночас якщо контрагенти за договорами мають ознаки фіктивності, а звернення до них з позовами не мало б позитивних наслідків, це призвело б лише до додаткових витрат Банку. Невчинення Фондом таких дій, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення їх від відповідальності (пункт 218 постанови постанов Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18);

- тобто підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, що виникають у спірних правовідносинах щодо стягнення з відповідачів шкоди на користь саме Банку, а не Фонду, може бути доведення відповідачами обставин відповідності їх діяльності (у 2015 році щодо придбання цінних паперів) інтересам Банку та відсутності підстав для їх відповідальності за конкретне стверджуване порушення чи недобросовісні дії/бездіяльність. Однак обставини щодо того чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі;

- саме у вказаний спосіб (доведення відсутності своєї вини у стверджуваному порушенні, спростування наявності інших елементів складу правопорушення у спірних правовідносинах з Банком на момент вчинення порушення) забезпечується дотримання права на справедливий суд для відповідача, а не у спосіб доведення останнім обставин, які не стосуються спірних правовідносин;

- такий висновок узгоджується як із загальними нормами законодавства, що регулюють питання відшкодування шкоди, так і з визначеними нормативними приписами підставами відповідальності посадових осіб за завдану шкоду перед юридичною особою, зокрема банком, які пов`язують її застосування із наявністю у діях заподіювача шкоди чотирьох елементів складу правопорушення, однак не пов`язують покладення такої відповідальності із необхідністю з`ясування інших обставин, які не стосуються стверджуваного порушення;

- відтак, до предмету доказування у справі належить встановлення наявності складу правопорушення у діях відповідачів у відносинах саме щодо прийняття рішення про придбання банком цінних паперів у 2015 році. Водночас обставини щодо того чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі;

- з огляду на викладене вище, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду вважає необхідним відступити від висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, про те, що у спорі, де Фонд звертається з позовом в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції після внесення змін до цієї норми за Законом України №629-VIII від 16.07.2015, що набрав чинності 12.08.2015) у разі, коли відповідач вказує, що на момент виведення банку з ринку майна (активів) банку було достатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, а недостача виникла внаслідок неналежного виконання Фондом та уповноваженою особою, яка була призначена в банку Фондом і протягом часу виведення банку з ринку відчужувала активи, своїх обов`язків в рамках такої процедури, до предмета доказування у такому спорі входять, зокрема, обставини правомірної/протиправної поведінки Фонду та уповноважених осіб Фонду (належного виконання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», порушення ними фідуціарних обов`язків, їх дії, вчинені всупереч інтересам кредиторів банку, тощо).

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

При цьому відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду , які викладені у постанові 30.01.2019 у справі №755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно при вирішенні спору сторін по суті прийняв до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 05.02.2024 по справі №910/4149/21, що обставини щодо того чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі.

З огляду на вказані обставини колегією суддів не досліджуються доводи відповідача 1 та відповідача 2 в частині того, що недостатність майна Банку була зумовлена не діями відповідачів як членів кредитного комітету при прийнятті спірного рішення, а внаслідок неправомірності дій посадових осіб Фонду гарантування вкладів при виведенні Банку з ринку, оскільки встановлення вказаних обставин не входять до предмета доказування у цьому спорі.

Щодо клопотання відповідача 1 про призначення економічної експертизи, на вирішення якої відповідач 1 просить поставити питання чи підтверджується документально дійсна вартість активів ПАТ «Артем-Банк» станом на 16.12.2016, визначена у Звіті про оцінку прав вимоги за кредитним портфелем АТ «Артем-Банк» від 01.04.2017 (109 687 329,00 грн.) та у Звіті про оцінку прав вимоги за дебіторською заборгованістю АТ «Артем-Банк» від 01.04.2017 (10 283 799,52 грн.) складеними ТОВ «Верітас Проперті Менеджмент»?, слід зазначити наступне.

У апеляційній скарзі відповідач 1 не наводить підстав для задоволення вказаного клопотання, проте з матеріалів справи слідує, що під час нового розгляду відповідачем 1 було заявлено клопотання про призначення економічної експертизи, на вирішення якої він просив поставити наступне питання: яка ринкова вартість актів Банку була станом на 15.11.2016?, а згодом уточним вказане питання, виклавши якого у такій редакції: чи підтверджується документально дійсна вартість активів ПАТ «Артем-Банк» станом на 16.12.2016, визначена у Звіті про оцінку прав вимоги за кредитним портфелем АТ «Артем-Банк» від 01.04.2017 (109 687 329,00 грн.) та у Звіті про оцінку прав вимоги за дебіторською заборгованістю АТ «Артем-Банк» від 01.04.2017 (10 283 799,52 грн.) складеними ТОВ «Верітас Проперті Менеджмент»?

У обґрунтування клопотання відповідач 1 послався на те, що проведена на замовлення Фонду оцінка активів Банку була необґрунтованою, тобто проведенням вказаної оцінки відповідач 1 фактично має на меті довести неправомірності дій посадових осіб Фонду гарантування вкладів при виведенні Банку з ринку, що, як було встановлено вище, не входять до предмета доказування у цьому спорі.

З огляду на вказані обставини підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні.

При цьому колегія суддів зауважує відповідачу 1 на тому, що його твердження про те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання відповідача 1 про призначення економічної експертизи спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме протоколом судового засідання від 17.04.2014 у якому протокольною ухвалою у задоволенні вказаного клопотання судом першої інстанції було відмовлено.

При визначенні Позивачем розміру завданих збитків у сумі 640 591,50 грн., слід врахувати таке.

Фонд, обґрунтовуючи розмір заявлених до стягнення збитків, зазначає, що відповідно до бухгалтерського обліку Банку вбачається, що:

- після продажу Банком частини пакету цінних паперів в кількості 606 шт., що обліковувалась в балансі банку в сумі 606 000,00 грн. з балансу Банку у збиток було списано суму в розмірі 584 636,20 грн., яка обрахована як 606 000,00 грн. - 21 059,00 грн. (амортизований дисконт по цінним паперам) - 304,80 грн. (отримана сума від продажу) = 584 636,20 грн. (сума вписана у збиток банку та заявлена до стягнення позивачем);

- після продажу банком частини пакету цінних паперів в кількості 58 шт., що обліковувались в балансі банку в сумі 58 000,00 грн., з балансу Банку у збиток було списано суму в розмірі 55 955,30 грн., яка обрахована як 58 000,00 грн. - 2 015,53 грн. (амортизований дисконт по цінним паперам) - 29,17 грн. (отримана сума від продажу) = 55 955,30 грн. (сума списана у збиток Банку та заявлена до стягнення позивачем).

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано до матеріалів справи довідку від 03.06.2021 та виписку по рахунку з 01.08.2016 по 12.10.2017.

З розрахунку вбачається, що сума заподіяної шкоди обраховувалася від номінальної вартості придбаних цінних паперів, проте, як вірно встановлено судом першої інстанції:

- за загальним правилом розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі;

- отже, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у пунктах 7.59. - 7.61. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 та у пункті 203 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18;

- за наведеного, сума заподіяної шкоди має обраховуватися як різниця між сумою сплачених коштів Банку за такі папери та сумою одержаних коштів від їх реалізації.

Колегія суддів зазначає про те, що посилання Фонду на те, що розмір шкоди має бути визначений з врахуванням доходу від амортизації дисконту, колегією суддів не приймається, оскільки Фондом не наведено, як пояснень яким саме чином ним було визначено таку амортизацію (тобто фактичний дохід від таких облігацій), так і не надано доказів на підтвердження того, що Банк мав можливість отримати саме таку суму амортизації (доходу) за спірними цінними паперами.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що судом першої інстанції при обрахунку розміру збитків було допущено помилки, а саме невірно вказано загальну кількість цінних паперів, які були придбані за договорами №ДД 26 від 08.05.2015 та №ДД 27 від 08.05.2015, а саме: замість 664 шт. (606+58), вказано 6047 шт. та, з огляду на вказане, невірно визначено ціну продажу однієї облігації, а саме: замість 22,59 грн. (15 000,00 грн./664 шт.), вказано 2,48 грн. (15 000,00 грн./6047 шт.).

За таких обставин розмір збитків становить 615 800,00 грн. (630 800,00 грн. (575 700,00 грн. (сума сплачених коштів по договору №ДД 26 від 08.05.2015) + 55 100,00 грн. (сума сплачених коштів по договору №ДД 27 від 08.05.2015) - 15 000,00 грн. (сума коштів отримана в результаті продажу облігацій).

Щодо заяви відповідача 6 про застосування строків позовної давності, слід зазначити таке.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі № 922/1425/17.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 ЦК України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропущення позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 наведено правову позицію згідно із якою, перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження Фондом останнього з двох зазначених документів: (а) затвердженого Фондом реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, (б) затвердженої Фондом оціночної (ринкової) вартості ліквідаційної маси банку.

З матеріалів справи слідує, що рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.03.2017 № 1192 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів Банку, а ліквідаційну масу Банку затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 15.05.2017 № 1978 (з подальшими змінами).

Вказане свідчить про те, що, можливість виявлення недостатності майна Банку виникла у Фонду від 15.05.2017, перебіг трирічного строку позовної давності розпочався 16.05.2017 та закінчився 15.05.2020.

У свою чергу Фонд звернувся до суду з цим позовом 14.06.2021, що підтверджується відповідним календарним штемпелем на конверті, тобто з порушенням трирічного строку.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком вірно, встановивши, що позов Фонду є спеціальним способом захисту колишніх кредиторів банку, вимоги яких не були задоволені в процедурі ліквідації банку, передбаченим ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а щодо позовів, вказаних у ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», передбачена спеціальна позовна давність (абз.2 ч.7 ст.52 Закону зі змінами, внесеними Законом №1588-IX від 30.06.2021) - Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність), зазначив, що оскільки станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом 14.06.2021, вищенаведеної норми закону не існувало, посилання позивача на абз.2 ч.7 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» слід відхилити.

Водночас, враховуючи те, що відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 введено карантин, який (карантин) тривав станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом, а дія карантину завершилась 01.07.2023, Фондом позовну заяву подано в межах позовної давності.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні, стягненню солідарно з відповідачів, як пов`язаних осіб ПАТ «Артем-Банк», підлягають збитки в сумі 615 800,00 грн., які завдані ПАТ «Артем-Банк» протиправними діями та рішеннями відповідачів.

З огляду на вказане, відповідно, до приписів ст. 129 ГПК України перерозподілу підлягають і судові витрати за подачу позову.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 підлягає зміні, стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача підлягає заподіяна AT «Артем-Банк» та його кредиторам шкода в розмірі 615 800,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційних скаргах, ОСОБА_1 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_2 , апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а витрати за їх подачу відповідно до приписів ст. 129 ГПК України покладаються на апелянтів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 залишити без задоволення.

3. Апеляційну ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 залишити без задоволення.

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 змінити.

5. Викласти п.п. 2 - 8 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21 в такій редакції:

« 2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ); ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ); ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ); ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 ); ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_6 ) заподіяну AT «Артем-Банк» та його кредиторам шкоду в розмірі 615 800 (шістсот п`ятнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ідентифікаційний код 21708016).

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ідентифікаційний код 21708016) витрати зі сплати судового збору у сумі 1 539 (одну тисячу п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 50 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ідентифікаційний код 21708016) витрати зі сплати судового збору у сумі 1 539 (одну тисячу п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 50 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ідентифікаційний код 21708016) витрати зі сплати судового збору у сумі 1 539 (одну тисячу п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 50 коп.

6. Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ідентифікаційний код 21708016) витрати зі сплати судового збору у сумі 1 539 (одну тисячу п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 50 коп.

7. Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ідентифікаційний код 21708016) витрати зі сплати судового збору у сумі 1 539 (одну тисячу п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 50 коп.

8. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_6 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ідентифікаційний код 21708016) витрати зі сплати судового збору у сумі 1 539 (одну тисячу п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 50 коп.».

6. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на апелянтів.

5. Матеріали справи № 910/9833/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 15.10.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення15.10.2024
Оприлюднено17.10.2024
Номер документу122317563
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди

Судовий реєстр по справі —910/9833/21

Ухвала від 25.11.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мамалуй О.О.

Ухвала від 25.11.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мамалуй О.О.

Постанова від 15.10.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 03.09.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 09.08.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 22.07.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 15.07.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 08.07.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 08.07.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 08.07.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні