Ухвала

від 25.11.2024 по справі 910/9833/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9833/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О. О. - головуючий, Баранець О. М., Кролевець О. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024

у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий, Станік С.Р., Гончаров С.А.

та на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2024

суддя: Чинчин О.В.

у справі № 910/9833/21

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_4

5. ОСОБА_5

6. ОСОБА_6 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Публічне акціонерне товариство "Артем-Банк",

2. Національний банк України

про солідарне стягнення 640 591,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21.

При перевірці матеріалів касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити виходячи з такого.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у даній справі подано у 2021 році.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі 2270,00 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення 640 591,50 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Звертаючись до суду касаційної інстанції, скаржник зазначає, що розгляд цієї касаційної скарги буде стосуватися питань права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях прийшли до помилкових висновків щодо неправильно обраного судами попередніх інстанцій способу (методу) обрахування суми завданої шкоди (збитків) банку та його кредиторам, який суперечить правовим висновкам Верховного Суду у даній категорії справ, і як наслідок необхідності надання правових висновків, з метою єдності судової практики, однакового тлумачення закону у даній категорії спорів.

Разом з тим, скаржник зазначає, що ця справа становить значний суспільний інтерес, оскільки у провадженні господарських судів перебуває значна кількість справ такої категорії, зокрема, справи № 910/10354/21 та № 910/3782/21, а відтак вирішення цієї справи в суді касаційної інстанції має виняткове значення для скаржника, так як від її вирішення залежать результати вирішення зазначених вище подібних справ про солідарне стягнення шкоди (збитків) з посадовців AT "Артем-Банк".

Окрім цього, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб стверджує, що відмова у відкритті касаційного провадження цій справі з тих підстав, що ціна позову у справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначені в частині третій статті 287 ГПК України, порушує право особи на справедливий суд (стаття 6 Конвенції). Зазначене також не відповідатиме ряду конституційних засад та основних засад господарського процесу: принципам рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункти 1, 8 частини другої статті 129 Конституції України); рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках (пункти 2, 8, 9 частини третьої статті 2 ГПК України).

Водночас, з огляду на зміст касаційної скарги, наведені скаржником доводи в контексті прийнятих у цій справі судових рішень не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зміст касаційної скарги зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм. Однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Щодо посилань скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, то Верховний Суд відзначає, що це є саме підставами касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК, втім не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Разом з тим посилання скаржника на те, що справа № 910/9833/21 має для нього виняткове значення належним чином не обґрунтоване, оскільки є лише власним припущенням скаржника, не підтверджене жодними доказами та зводиться лише до незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника.

Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Наявність вичерпного переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечити сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду", що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Верховний Суд зазначає, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятками із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 233, 234, 235, пунктом 2 частини третьої статті 287, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

О. А. Кролевець