Ухвала

від 25.11.2024 по справі 910/9833/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9833/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О. О. - головуючий, Баранець О. М., Кролевець О. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024

у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий, Станік С.Р., Гончаров С.А.

та на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2024

суддя: Чинчин О.В.

у справі № 910/9833/21

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1. ОСОБА_2 ,

2. ОСОБА_3 ,

3. ОСОБА_4 ,

4. ОСОБА_5 ,

5. ОСОБА_6 ,

6. ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Публічне акціонерне товариство "Артем-Банк",

2. Національний банк України,

про солідарне стягнення 640 591,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21.

При перевірці матеріалів касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити виходячи з такого.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у даній справі подано у 2021 році.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі 2270,00 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення 640 591,50 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Звертаючись до суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 зазначає, що справа №910/9833/21 має виняткове, фундаментальне значення, оскільки у Північному апеляційному господарському суді, крім справи №910/9833/21, знаходиться на розгляді подібна справа №910/10354/21 щодо солідарного стягнення з відповідачів, в тому числі ОСОБА_1 , з ціною позову у розмірі 29 553 468,82 грн. Тобто загальна сума позовів за участю Відповідачки-6 у подібних справах становить 30 194 060,32 грн (без сум відшкодування судових витрат), яка є значною та неосяжною для Відповідачки-6, оскільки вона забезпечує себе самостійно. За час розгляду даних справ, зокрема, з жовтня 2021 року та до жовтня 2023 року, Відповідачка-6 не працювала та не мала можливості влаштуватися за своєю спеціальністю через наявні судові спори, а тому рішення по даним справам матимуть вплив на подальше життя Відповідачки-6 в цілому. Крім вказаних справ по AT ''АРТЕМ-БАНК" на розгляді у Північному апеляційному господарському суді наявна ще одна подібна справа по цьому ж банку №910/3782/21 з ціною позову у розмірі 9 980 000,00 грн та була розглянута справа №910/4149/21 - 15 938 891,02 грн. Тобто загальна сума позовних вимог за чотирма судовими справами до співробітників AT "АРТЕМ-БАНК", що розглядаються/розглядалися окремо кожна, але мають вплив для прийняття рішення по ним в цілому, становить 56 112 951,34 грн. До того ж цінні папери, які розглядаються у судах як такі, що призвели банк до неплатоспроможності, не приймалися до розрахунку нормативу ліквідності банку більше 11-ти місяців до того моменту як банк був віднесений до неплатоспроможних, оскільки за ними були сформовані резерви у розмірі 100% їх вартості, як наслідок змін у законодавстві, які призвели до виключення ряду невеликих емітентів з обігу на біржовому ринку та втрати їх біржового курсу і відповідно зацікавленості у них іншими фінансовими структурами. На протязі цих 11-ти місяців банк продовжував вести свою активну діяльність.

За твердженням ОСОБА_1 , розгляд даної справи може становити суспільний інтерес для справ по іншим банкам, оскільки відсутня єдина правова позиція щодо справ, які б містили в собі: врахування особливостей цінних паперів у портфелі на продаж, які внесені до біржового реєстру, у тому числі, визначення їх ринкової вартості за біржовим курсом (згідно пункту 3 статті 5-2 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"); врахування Міжнародного стандарту фінансової звітності 8 (International Financial Reporting Standard - IFRS 8, МСФЗ 8) "Операційні сегменти", основним принципом якого є надання можливості користувачам фінансової звітності оцінити характер та фінансовий вплив економічної діяльності банку, якою він займається, а також економічні умови, за яких він функціонує; правильного застосування відповідних норм законодавства до осіб, які стосуються пов`язаних з банком осіб, які не мали статусу посадової особи банку та не працювали у банку задовго до віднесення банку до неплатоспроможних та запровадження процедури його ліквідацій; функціональну важливість співпраці регулятора банків (НБУ), регулятора фондового ринку (НКЦПФР) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонду) та їх відповідальність перед населенням на рівні з банками, у тому числі, дотримання фідуціарних обов`язків Фонду/уповноваженої особи Фонду перед вкладниками банку щодо захисту їх майнових інтересів шляхом якнайкращого виконання своїх обов`язків в процедурі ліквідації банку (вжиття заходів щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку- виконання вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Водночас Суд виходить з того, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Проте, доводи, наведені у ній скаржником, в контексті прийнятих у цій справі судових рішень не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зміст касаційної скарги зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм. Однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Наведені заявником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що справа становить значний суспільний інтерес. Оскільки посилання заявника на відсутність єдиної правової позиції щодо справ по іншим банкам, які б містили в собі висновки вказані ним у скарзі та викладені вище можуть бути підставою касаційного оскарження судових рішень згідно з положеннями частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте не можуть розцінюватись Судом як виключний випадок для касаційного перегляду справи у розумінні частини третьої зазначеної норми.

Отже, посилання скаржника на те, що справа № 910/9833/21 може становити суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника, який подає касаційну скаргу, належним чином не обґрунтоване, оскільки є лише власним припущенням скаржника, не підтверджене жодними доказами та зводиться лише до незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті.

Верховний Суд зазначає, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятками із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 233, 234, 235, пунктом 2 частини третьої статті 287, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/9833/21.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

О. А. Кролевець