Постанова

від 16.10.2024 по справі 906/585/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року Справа № 906/585/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М. , суддя Коломис В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.07.2024 (повний текст - 18.07.2024) у справі №906/585/23 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Мегабанк» Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (вул.Клепарівська, 35, м.Львів, 79007)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут»

про стягнення 168657,40 грн,

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.07.2024 у справі №906/585/23 задоволено частково позов Акціонерне товариство "Мегабанк" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на сторонні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор ГТС України", про стягнення 168657,40 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 165698,49 грн заборгованості за договором №393 про надання гарантії від 29.10.2021, а також 2636,91 грн сплаченого судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати частково рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Мегабанк" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" заборгованості за договором гарантії №393 від 29.10.2021 за період часу з 03.06.2022 по 21.07.2022. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення.

У своїй апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» звертає увагу суду на те, що за час дії договору ТОВ «Житомиргаз збут» сплатило АТ «Мегабанк» 93 698,75 грн комісійної винагороди за період з 29.10.2021 по 31.01.2022. На думку позивача, відповідно до його розрахунку, заборгованість ТОВ «Житомиргаз збут» становить 168657,40 грн за період часу з 01.02.2022 по 21.07.2022. Апелянт погоджується з рішенням суду від 05.07.2024 в частині стягнення заборгованості за період з 01.02.2022 по 02.06.2022. Однак, поряд з цим, вважає вказане судове рішення незаконним в частині стягнення заборгованості за Договором за період з 03.06.2022 по 19.07.2022 у зв`язку з таким.

Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2493, з метою забезпечення виконання зобов`язань замовника послуг транспортування щодо оплати послуг оператора газотранспортної системи за договором транспортування природного газу замовник послуг транспортування зобов`язаний надавати оператору газотранспортної системи фінансове забезпечення у випадках та відповідно до вимог, встановлених у цьому Кодексі, Або здійснити попередню оплату таких послуг на підставі договору транспортування природного газу. Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу VIII Кодексу ГТС фінансове забезпечення виконання замовником послуг транспортування зобов`язань щодо оплати за вчинення дій з врегулювання добового небалансу обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї, надається оператору газотранспортної системи в одній або декількох з таких форм: - банківської гарантії; - передачі замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи в якості фінансового забезпечення грошових коштів на підставі договору транспортування природного газу.

На виконання вказаних положень Кодексу ГТС між ТОВ «Житомиргаз збут» та АТ «Мегабанк» укладено Договір про надання гарантії №393 від 29.10.2021. Разом з цим, 02.06.2022 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №261-рш/БТ, яким АТ «Мегабанк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Також, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.06.2022 прийнято рішення №383 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Мегабанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Цим рішенням розпочато процедуру виведення АТ «Мегабанк» з ринку та запроваджено у цьому банку тимчасову адміністрацію строком на один місяць з 03.06.2022 по 02.07.2022 (включно).

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості зі сплати комісійної винагороди за договором гарантії.

На думку апелянта, договір про надання гарантії №393 від 29.10.2021 передбачає надання Банком гарантії платежу на користь Оператора ГТС в якості забезпечення виконання ТОВ «Житомиргаз збут» зобов`язання перед Оператором ГТС за договором транспортування природного газу №1910000138 від 17.12.2019, а також сплату ТОВ «Житомиргаз збут» комісії Банку за надання останнім вказаної гарантії. Згідно з письмовими поясненнями Оператора ГТС від 08.05.2024, рішенням правління Національного банку України від 02.06.2022 №261-рш/БТ АТ «Мегабанк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Відповідно, починаючи з 03.06.2022 банківська гарантія від 29.10.2021 №393 не використовувалась в якості забезпечення виконання ТОВ «Житомиргаз збут» зобов`язання перед ТОВ «Оператор ГТС України» за договором транспортування природного газу від 17.12.2019 №1910000138. Крім того, вказана банківська гарантія не використовувалась Оператором ГТС при перевірці номінацій/реномінацій ТОВ «Житомиргаз збут» саме з 03.06.2022 з наступного дня після віднесення АТ «Мегабанк» до категорії неплатоспроможних. Згідно з витягом з інформаційної платформи Оператора ГТС кінцевим періодом дії банківської гарантії №393 є 03.06.2022, причина рішення Правління НБУ України від 02.06.2023 №261-рш/БТ.

Оскільки 02.06.2022 АТ «Мегабанк» віднесено до категорії неплатоспроможних та в ньому запроваджено тимчасову адміністрацію, у зв`язку з чим Оператор ГТС з 03.06.2022 не використовував банківську гарантію №393, то з цієї дати вказаний неплатоспроможний банк не міг надавати послугу банківської гарантії, як і нараховувати комісійну винагороду за надання такої послуги.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/585/23 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В.

Листом від 01.08.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

13.08.2024 матеріали справи надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №906/585/23 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано позивачу у строк до 05.09.2024 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

Відзив на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Мегабанк», суду апеляційної інстанції не представив.

11.10.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар» надійшла заява про залучення до участі у справі №906/585/23 як правонаступника позивача - Акціонерного товариства «Мегабанк» (місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 09804119). До заяви долучено копії Договору про відступлення прав вимоги від 03.09.2024, Акту приймання-передачі до Договору про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 (витяг), Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги від 03.09.2024.

ТОВ «ФК «Вінстар» зазначає, що набуло право грошової вимоги до ТОВ «Житомиргаз Збут» за Договором про надання банківської гарантії №393 від 29.10.2021.

Щодо вказаного клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як передбачено ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Згідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

03.09.2024 між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар» (далі новий кредитор або ТОВ «ФК «Вінстар») було укладено Договір №GL19N1126314 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко С.М. та зареєстрований в реєстрі за №720 (далі договір відступлення).

Як погоджено у пункті 1, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

За змістом п.3 Договору Новий кредитор зобов`язаний повідомити Боржників про відступлення прав вимоги за Основними договорами протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня настання Відкладальної обставини відповідно до пункту 171 цього Договору та набрання чинності цим Договором (щодо відступлених Прав вимоги за договорами іпотеки (іпотечними договорами) та кредитними договорами, які забезпечені іпотекою) або протягом 20 (двадцяти) днів) днів з дня настання Відкладальної обставини відповідно до пункту 171 цього Договору та набрання чинності цим Договором (щодо відступлених Прав вимоги за кредитними договорами, які не забезпечені іпотекою, та договорами забезпечення виконання зобов`язань (крім іпотечних договорів) за такими кредитними договорами) у порядку, передбаченому чинним законодавством або відповідним Основним договором. Банк повідомляє про укладення цього Договору шляхом розміщення відповідного інформаційного повідомлення на веб-сайті Банку із дотриманням вимог законодавства України з питань захисту інформації, яка містить банківську таємницю, та захисту персональних даних. Сторони погоджуються, що, відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України, Новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих обставин у зв`язку із неповідомленням або несвоєчасним/неналежним повідомленням Боржників про відступлення Прав вимоги за Основними договорами на підставі цього Договору, у зв`язку із чим виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами на користь Банку, у тому числі надходження на користь Банку грошових коштів в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, до моменту повідомлення відповідного із Боржників про відступлення Прав вимоги на підставі цього Договору вважається належним виконанням відповідним із Боржників зобов`язань за Основними договорами. Новий кредитор також погоджується, що Банк не відповідає перед Новим кредитором, якщо одержані Новим кредитором від Боржників суми за Основними договорами будуть меншими від сум, які очікував отримати від Боржників Новий кредитор при укладенні цього Договору, в тому числі меншими від сум, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, або сплачених Новим кредитором Банку за цим Договором.

Як передбачено п.4 Договору, Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 45158811,71 (сорок п`ять мільйонів сто п`ятдесят вісім тисяч вісімсот одинадцять) гривень 71 копійка, без ПДВ, надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 15 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Згідно з п.5 Договору, наявні у Банку документи, що підтверджують Права вимоги до Боржників, передаються Банком Новому кредитору за відповідним актом не пізніше 5 (п`яти) днів із дати настання Відкладальної обставини відповідно до п.171 цього Договору.

Згідно п.171 вказаного Договору Сторони домовились, що цей Договір укладається з відкладальною обставиною (в розумінні частини першої статті 212 Цивільного кодексу України), а саме: укладення Новим кредитором договорів купівлі-продажу (договорів відступлення прав вимоги) щодо усього майна та майнових прав/прав вимоги, які входять до складу пулу відповідно до протоколу електронного аукціону, переможцем якого став Новий кредитор, №GFD001-UA-20240712-32543, сформованого 07.08.2024, далі і вище за текстом - Відкладальна обставина. Взаємні права та обов`язки Сторін за цим Договором виникають з моменту настання Відкладальної обставини. Права вимоги переходять від Банка до Нового кредитора після настання Відкладальної обставини. До моменту настання Відкладальної обставини Права вимоги належать Банку. Сторони домовились, що у випадку, не настання Відкладальної обставини до « 04» вересня 2024 року включно, права та обов`язки у Сторін за цим Договором не виникають, та Права вимоги на підставі цього Договору до Нового кредитора не переходять.

Колегія суддів не вбачає підстав для залучення до участі у справі ТОВ «ФК «Вінстар» в якості позивача, як правонаступника відповідного учасника справи - АТ «Мегабанк», оскільки заявником не надано доказів сплати вартості договору, повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" про укладений договір про відступлення прав вимоги, настання Відкладальної обставини як підтвердження переходу від Банку до Нового кредитора права вимоги за Договором від 03.09.2024 №GL19N1126314.

Також, колегія суддів звертає увагу, що заявник не позбавлений права повторно звернутися з вказаною заявою із усіма необхідними доказами до відповідного суду.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

29.10.2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" (позивач/банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут" (відповідач/клієнт) укладено договір про надання гарантії № 393 (далі договір), пунктом 1.1. якого передбачено, що банк надає клієнту послуги з видачі тендерної гарантії на користь ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (далі - бенефіціар) з метою забезпечення виконання клієнтом зобов`язання перед бенефіціаром за закупівлею: Договором транспортування природного газу №1910000138 від 17.12.2019 (гарантія/зобов`язання) на наступних умовах:

сума гарантії - 12 000 000,00 UAH;

строк дії гарантії - до 28 жовтня 2022 року включно (а.с.16-17).

Відповідно до пункту 2.1.2. договору у випадку отримання від бенефіціара протягом строку дії гарантії письмової вимоги (що відповідає умовам гарантії), а також усіх документів, передбачених умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено), про оплату банком зобов`язань по гарантії в зв`язку з тим, що клієнт порушив зобов`язання, здійснити платіж по гарантії на користь бенефіціара на суму, що вказана в письмовій вимозі.

Згідно пункту 2.3.1. договору за надання банком послуг за цим договором клієнт зобов`язується щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця протягом строку дії гарантії сплачувати банку комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три) відсотки річних із розрахунку суми гарантії, фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відповідно до пункту 2.4.1. договору клієнт має право отримувати інформацію від банку стосовно припинення гарантії чи отримання від банку письмової вимоги про оплату за гарантією.

Положеннями пункту 5.1. договору сторони встановили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 28.10.2022, але не менше ніж до повного виконання сторонами усіх зобов`язань за договором.

29.10.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір №1 про внесення змін до договору №393 про надання гарантії від 29.10.2021, згідно з яким сторони погодили доповнити абзац 1-й підпункту 2.3.1. пункту 2.3. умовою, що комісійна винагорода за жовтень 2021 року сплачується не пізніше 08.11.2021 (а.с. 18).

02.06.2022 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №261-рш/БТ "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних".

На підставі вказаного рішення Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.06.2022 року прийнято рішення №383 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Мегабанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно якого розпочато процедуру виведення банка з ринку та запроваджено тимчасову адміністрацію з 03.06.2022 по 02.07.2022 (включно).

21.07.2022 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №362-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" (т.1 а.с.12, 177).

На виконання цього рішення Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.07.2022 року прийнято рішення №506 "Про початок процедури ліквідації АТ "Мегабанк" та делегування повноважень ліквідатора банку" згідно з яким розпочато процедуру ліквідації "Мегабанк" з 22.07.2022 по 21.07.2025 та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Мегабанк" провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно.

Дані відомості встановлені судом з сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням:https://www.fg.gov.ua/banki-v-upravlinni-fondu/banki-shcho-likviduyutsya/at-megabank.

13.07.2022 ТОВ "Житомиргаз збут" листом за вих.№10701-Сл-1767-0722 попросив повернути банківську гарантію від 29.10.2021 № 393 як таку, в якій немає необхідності (а.с.161).

Оригінал банківської гарантії було повернуто Оператором ГТС разом з супровідним листом від 19.07.2022 за вих.№ТОВВИХ-22-7555 (а.с.159).

Також з матеріалів справи вбачається, що 15.03.2023 між ТОВ "Житомиргаз збут" та ТОВ "ЙЕ Енергія" було укладено договір №12А167-20- 23 про відступлення права вимоги (а.с.43 зворот - 44).

27.03.2023 ТОВ "Житомиргаз збут" направило на адресу АТ "Мегабанк" повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні за вих.№217007-Сл-291-0323, яким відповідач повідомив позивача, що ТОВ "Житомиргаз збут" є новим кредитором за зобов`язанням АТ "Мегабанк" повернути грошові кошти (вклад) в розмірі 120 328,77 грн. за договором № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24.09.2021 (а.с. 45).

Також 27.03.2023 ТОВ "Житомиргаз збут" направило на адресу АТ "Мегабанк" заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №217007-Сл-291-0323, згідно якої повідомило АТ "Мегабанк" про припинення свого зобов`язання з погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 393 від 29.10.2021 за період з 01.02.2022 по 02.06.2022 включно в сумі 120328,77 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.46).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ "Житомиргаз збут" за договором № 393 про надання гарантії від 29.10.2021 станом на 12.04.2023 позивачем нараховано комісію, що підлягає сплаті в сумі 262356,15 грн, проте відповідач взяті на себе зобов`язання щодо сплати комісійної винагороди банку виконав частково у розмірі 93698,75 грн за період з 29.10.2021 по 31.01.2022 року (а.с. 6).

Відповідно до розрахунку заборгованості за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті комісійної винагороди за період з 01.02.2022 по 21.07.2022 у розмірі 168657,40 грн.

Доказів сплати відповідачем комісійної винагороди в сумі 168657,40 грн матеріали справи не містять.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором гарантії.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Згідно вимог статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові (стаття 567 ЦК України).

Згідно пункту 12 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 № 639 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.01.2018 № 5) банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями/контргарантіями, утримують комісійну винагороду та відшкодування витрат відповідно до умов гарантії/контргарантії та/або на підставі договору про надання гарантії/контргарантії або іншого відповідного договору, у якому передбачені умови утримання комісійної винагороди та відшкодування витрат.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Місцевим господарським судом встановлено, що умовами пункту 2.3.1. договору сторони погодили, що за надання банком послуг за цим договором клієнт зобов`язується щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця протягом строку дії гарантії сплачувати банку комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три) відсотки річних із розрахунку суми гарантії, фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем на користь позивача сплачено комісійну винагороду у розмірі 93 698,75 грн. за період з 29.10.2021 по 31.01.2022.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість зі сплати комісійної винагороди за період 01.02.2022 по 21.07.2022 у розмірі 168657,40 грн.

Вимоги щодо стягнення решти комісійної винагороди з 02.06.2022 по 21.07.2022 вважає безпідставними, посилаючись на те, що 02.06.2022 Національним банком України прийнято рішення про визнання позивача неплатоспроможним, що свідчить про неможливість виконання банком зобов`язань по гарантії з цієї дати.

Місцевим господарським судом встановлено, що 02.06.2022 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №261-рш/БТ "Про віднесення Акціонерного товариства включно по "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних".

21.07.2022 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №362-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк".

Надаючи оцінку наведеним обставинам щодо періоду нарахування відповідачу плати з комісійної винагороди колегією суддів враховано наступне.

Частиною другою статті 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до приписів статті 76 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних:

1) повідомляє про це рішення банк, учасників банку та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та особам, які провадять клірингову діяльність;

2) оприлюднює повний текст рішення з обґрунтуванням його прийняття на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних" та надає для опублікування в газеті "Голос України" або "Урядовий кур`єр" інформацію про оприлюднення повного тексту рішення. З дня оприлюднення повного тексту рішення на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України банк, учасники банку, вкладники, інші кредитори та контрагенти банку вважаються повідомленими про прийняте Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.

Згідно частини 3 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Приписами частини 4 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що початок тимчасової адміністрації або будь-які дії, що вживаються Фондом на виконання плану врегулювання, не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну та господарську діяльність банку, зокрема договорів з платіжними організаціями платіжних систем, про надання клірингових, розрахункових послуг, про оренду рухомого та нерухомого майна, про надання комунальних послуг, послуг зв`язку, охорони тощо.

Згідно підпункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Положеннями статті 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначено, що банк може бути ліквідований, зокрема, у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку:

1) повідомляє про це банк, учасників банку та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та особам, які провадять клірингову діяльність;

2) оприлюднює повний текст рішення з обґрунтуванням його прийняття на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних" та надає для опублікування в газеті "Голос України" або "Урядовий кур`єр" інформацію про оприлюднення повного тексту рішення. З дня оприлюднення повного тексту рішення на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України банк, учасники банку, вкладники, інші кредитори та контрагенти банку вважаються повідомленими про прийняте Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.

Згідно статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відкликання банківської ліцензії - виключення Національним банком України з Державного реєстру банків запису про право юридичної особи або філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності.

Положеннями пункту 6 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до пунктів 2-3, пункту 4-1 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку:

- банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

- строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав;

- нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну діяльність банку.

Натомість, саме з дня відкликання Національним банком України банківської ліцензії та початку процедури ліквідації банку, банк не має права здійснювати банківську діяльність з надання фінансових послуг, у тому числі за спірним договором про надання гарантії.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з дня прийняття Правлінням Національного банку України рішення № 362-рш від 21.07.2022 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк", позивач втратив можливість здійснювати банківську діяльність, зокрема, і в частині виконання зобов`язань за договором від 29.10.2021 №393 між позивачем та відповідачем про надання гарантії.

Відповідно до приписів статті 568 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:

1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;

2) закінчення строку дії гарантії;

3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією. Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника.

Положеннями пункту 5.2. договору про надання гарантії сторони погодили, що зобов`язання банку перед бенефеціаром припиняється у разі: 1) сплати суми, на яку видано гарантію; або 2) закінчення строку дії гарантії або після настання дати закінчення дії гарантії, або настання обставин (події), за яких строк дії гарантії є закінченим, у тому числі: - відмови бенефеціара від своїх прав за гарантією шляхом повернення її оригіналу до банку або шляхом подання банку письмового повідомлення про звільнення його від обов`язків за гарантією; 3) в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно пунктів 42, 44 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 №639 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.01.2018 №5) гарантія припиняється, якщо від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку надійшло повідомлення про згоду бенефіціара на дострокове припинення гарантії.

Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром припиняється в разі:

1) сплати суми, на яку видано гарантію; або

2) закінчення строку дії гарантії або після настання дати закінчення дії гарантії, або настання обставин (події), за яких строк дії гарантії є закінченим, у тому числі:

відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом повернення її оригіналу до банку-гаранта або шляхом подання банку-гаранту письмового повідомлення про звільнення його від обов`язків за гарантією; або

представлення банку-гаранту повідомлення принципала, що підтверджується відповідною інформацією на сторінці офіційного інтернет-представництва центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері публічних закупівель або авторизованих електронних майданчиках під час публічних закупівель, про:

укладення договору про закупівлю з учасником, що став переможцем тендера; або

ненадання або відкликання принципалом тендерної пропозиції до закінчення строку її подання; або

закінчення процедури закупівлі в разі неукладення договору про закупівлю з жодним із учасників, які подали тендерні пропозиції, або, якщо торги не відбулися, або принципал не взяв участі в закупівлі; або

3) в інших випадках, передбачених законодавством.

З огляду на викладне місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку про відхилення доводів відповідача, що строк дії гарантії АТ "Мегабанк" закінчився 02.06.2022 .

Крім цього матеріали справи містять лист ТОВ "Житомиргаз збут" від 13.07.2022 за вих.№10701-Сл-1767-0722, адресований ТОВ "Оператор ГТС України" щодо повернення банківської гарантії від 29.10.2021 №393 як такої, в якій немає необхідності.

Оригінал банківської гарантії було повернуто Оператором ГТС разом з супровідним листом від 19.07.2022 за вих.№ТОВВИХ-22-7555 (а.с.159).

Приймаючи до уваги наведені обставини, Господарський суд Житомирської області правомірно прийшов до висновку, що зобов`язання АТ "Мегабанк" перед бенефіціаром ТОВ "Оператор ГТС України" припинилися з дня відмови останнього від своїх прав за гарантією шляхом повернення її оригіналу до банку-гаранта, тобто з 19.07.2022.

Колегія суддів вважає, що обґрунтованою до нарахування є заборгованість по комісійній винагороді за користування гарантією є період з 01.02.2022 по 19.07.2022 в сумі 165 698,49 грн.

За наведених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 165 698,49 грн. заборгованості за договором № 393 про надання гарантії від 29.10.2021, в стягненні 2 958,91 грн. комісійної винагороди місцевий суд правомірно відмовив.

Також суд першої інстнції вірно прийшов до висновку, що посилання відповідача про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог спростовано в ході розгляду справи, оскільки підставності таких посилань надано оцінку в рішенні Господарського суду міста Києва у справі №910/8311/23, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024.

Отже, наведені обставини не підлягають доказуванню в силу положень ч.4 ст.75 ГПК України.

За змістом ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації») одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії»).

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Житомирської області від 05.07.2024 у справі №906/585/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.07.2024 у справі №906/585/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.10.2024

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.