Постанова
від 08.10.2024 по справі 917/202/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 917/202/21(917/339/21)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №1051П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2024 (рішення ухвалено суддею Паламарчуком В.В. у приміщенні Господарського суду Полтавської області 15.02.2024 о 13:48, повний текст складено 25.03.2024) у справі №917/202/21(917/339/21)

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачів: 1. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ;

2. ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 ;

3. ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 ;

4. Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5., АДРЕСА_5 ;

5. Приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_18., АДРЕСА_9

6. Селянського (фермерського) господарства «Весела долина», вул. Європейська, 124А, м. Полтава, 36008

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державного реєстратора Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області

про витребування майнових прав, як цілісного майнового комплексу

в межах справи № 917/202/21 про банкрутство Селянського (фермерського) господарства «Весела долина»

ВСТАНОВИВ:

09.03.2021 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (в редакції заяви позивача про зміну підстав позову) до відповідачів: 1. ОСОБА_2 ; 2. ОСОБА_3 ; 3. ОСОБА_4 ; 4. Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5; 5. Приватного нотаріусу Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_18; 6. Селянського (фермерського) господарства «Весела долина» про:

1. Визнання недійсним Рішення №30/20 засновника СФГ «Весела долина» від 30.03.2020.

2. Визнання недійсним Договору купівлі-продажу майнових прав на СФГ «Весела долина» від 30.03.2020, що укладений між ОСОБА_1 , як продавцем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як покупцями.

3. Витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майнових прав СФГ «Весела Долина», як цілісного майнового комплексу.

4. Скасування державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно СФГ «Весела Долина», проведених після укладення недійсного договору купівлі-продажу майнових прав на СФГ «Весела Долина» від 30.03.2020, зокрема:

- державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 31.03.2020 11:44:00, 12181070018000165, Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., ОСОБА_5. , Приватний нотаріус ОСОБА_5.;- державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 31.03.2020 18:02:39, 12181070019000165, Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи., ОСОБА_5. , Приватний нотаріус ОСОБА_5.;

- державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 14.04.2020 17:49:16, 12181050020000165, Інші зміни., ОСОБА_5. , Приватний нотаріус ОСОБА_5.;

- державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 27.07.2020 09:47:31, 12181070021000165, Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо., ОСОБА_18. , Приватний нотаріус ОСОБА_18.;

- державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 16.12.2020 13:56:52, Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., Заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, крім випадку збільшення розміру такої частки, ОСОБА_5. , Приватний нотаріус ОСОБА_5.;

- державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 17.12.2020 11:16:15, 1002181070022000165, Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., ОСОБА_5. , Приватний нотаріус ОСОБА_5.

13.05.2021 від позивача надійшла заява про зміну підстав позову з додатками.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.06.2021 матеріали справи №917/339/21 передано для розгляду в межах справи №917/202/21 про банкрутство Селянського (фермерського) господарства «Весела долина» (вул. Європейська, 124А, м. Полтава, 36008), що розглядається Господарським судом Полтавської області.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.02.2022 у справі №917/202/21(917/339/21), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2022, в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 та рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2022 у справі №917/202/21 (917/339/21) в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення №30/20 засновника Селянського (фермерського) господарства «Весела долина» від 30.03.2020; визнання недійсним Договору купівлі-продажу майнових прав на засновника Селянське (фермерське) господарство «Весела долина» від 30.03.2020, що укладений між ОСОБА_1 , як продавцем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як покупцями; скасування державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно засновника Селянського (фермерського) господарства «Весела Долина», проведених після укладення недійсного договору купівлі-продажу майнових прав на СФГ «Весела Долина» від 30.03.2020, зокрема: державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 31.03.2020 11:44:00,12181070018000165, Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, ОСОБА_5. Приватний нотаріус ОСОБА_5.; державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 31.03.2020 18:02:39, 12181070019000165, Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, ОСОБА_5. , Приватний нотаріус ОСОБА_5.; державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 14.04.2020 17:49:16, 12181050020000165, Інші зміни, ОСОБА_5. , Приватний нотаріус ОСОБА_5.; державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 27.07.2020 09:47:31, 12181070021000165, Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, ОСОБА_18. , Приватний нотаріус ОСОБА_18.; державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 16.12.2020 13:56:52, Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, Заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, крім випадку збільшення розміру такої частки, ОСОБА_19. , Приватний нотаріус ОСОБА_19.; державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 17.12.2020 11:16:15, 1002181070022000165, Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, ОСОБА_5. , Приватний нотаріус ОСОБА_5. змінено, виклавши їх мотивувальні частині в редакції цієї постанови; постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 та рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2022 у справі № 917/202/21 (917/339/21) в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майнових прав Селянського (фермерського) господарства «Весела долина» як цілісного майнового комплексу скасовано; справу № 917/202/21 (917/339/21) в частині розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майнових прав СФГ «Весела долина» як цілісного майнового комплексу направлено на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.02.2024 у справі №917/202/21(917/339/21) в задоволенні позовних вимог в частині розгляду вимог ОСОБА_1 про витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майнових прав СФГ «Весела долина» як цілісного майнового комплексу - відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне встановленням обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2024 у справі №917/202/21(917/339/21) у повному обсязі, ухвалити нове рішення, яким вимоги позовної заяви ОСОБА_1 задовольнити (з урахуванням Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2023 року у справі №917/202/21 (917/339/21), витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майнові права Селянського (фермерського) господарства «Весела долина» (код ЄДРПОУ 21900245) як цілісного майнового комплексу.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції всупереч правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у даній справі, зазначив, що факт насильства, в тому числі психічного тиску, має бути встановлений саме вироком суду, постановленим у кримінальній справі, а також не надав належної оцінки обставинам кримінального провадження №12020040000000752, в якому позивача було визнано потерпілим.

Так, стосовно недоліку у формуванні волі позивача при прийнятті ним оспорюваного рішення засновника та укладення договору позивач зазначав, що оспорювані рішення та договір укладені ним без його внутрішньої волі під впливом психічного насильства. Під час розгляду вказаної справи неодноразово звертав увагу суду, що 30.03.2020 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 застосовуючи психічне насильство щодо ОСОБА_1 , що полягало в погрозах вбивством його та всіх членів його сім`ї, змусили його підписати у приміщенні приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_5. документи: рішення №30/20 засновника Селянського (фермерського) господарства «Весела долина» від 30.03.2020; договір купівлі-продажу майнових прав на Селянське (фермерське) господарство «Весела долина» від 30.03.2020; акт приймання-передачі майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав на Селянське (фермерське) господарство «Весела долина» від 30.03.2020; заява від 30.03.2020.

Вищевказані обставини, на думку позивача, підтверджені показаннями ОСОБА_1 та наявними в матеріалах справи письмовими доказами, серед яких, зокрема, копії: витягу з ЄРДР КП №12020040000000752; листа СУ ГУНП в Дніпропетровській області №2/219СВ від 26.02.2021; протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 18.02.2021; стенограми допиту свідка ОСОБА_4 ; клопотання про проведення допиту свідка під час досудового розслідування в судовому засіданні від 09.03.2021; ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_3 від 11.06.2021; витягу з ЄРДР №12020040000000752; протоколу огляду від 19.10.2020; протоколу допиту потерпілого ОСОБА_8 ; пояснень ОСОБА_1 ; довідки про статус потерпілого; копія повідомлення про підозру ОСОБА_3 ; повідомлення про підозру ОСОБА_2 ; протоколів НСРД. Додатковим доказом того, що відповідні документи були підписані позивачем проти його волі, внаслідок протиправних дій з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , свідчить також той факт, що ОСОБА_1 не було сплачено грошові кошти за продані майнові права Селянського (фермерського) господарства «Весела долина» у розмірі 700000 грн.

Заявник апеляційної скарги також посилається на те, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12020040000000752 від 09.10.2020 встановлено, що ОСОБА_2 , діючи у складі організованої групи у складі ОСОБА_3 та інших осіб, подавивши волю ОСОБА_1 до можливого опору, вчинили протиправне заволодіння майном СФГ «Весела долина» шляхом вимоги припинити займатися господарською діяльністю, тим самим незаконно позбавили ОСОБА_1 проти його волі права власності на належне йому фермерське господарство з наявними об`єктами нерухомості, земельними ділянками та іншим, що в свою чергу вказує на те, що оскаржувані документи були підписані позивачем під впливом психічного насильства. У вищевказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 має статус потерпілого.

Окрім того, позивач вважає, що суд першої інстанції не надав оцінку суб`єктному складу набувачів за спірним договором купівлі-продажу майнових прав на Селянське (Фермерське) господарство «Весела Долина» від 30.03.2020, яким майнові права на Селянське (Фермерське) господарство «Весела Долина» були передані у власність ОСОБА_2 - 70 %, ОСОБА_3 - 30 %, які не є родичами всупереч вимогам ЗУ «Про фермерське господарство»;

Враховуючи також те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Селянське (фермерське) господарство «Весела долина» було повторно відчужене ОСОБА_4 , який став лише його формальним власником, за грошову винагороду прибув до приміщення нотаріуса для підписання документів та не здійснював жодних дій щодо володіння, керування та розпорядження вказаним фермерським господарством, наявні законні підстави для заявлення віндикаційного позову та витребування вказаного майна від ОСОБА_4 .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. №1051П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2024 у справі №917/202/21(917/339/21), повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 25.06.2024.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя ОСОБА_9.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 розгляд справи відкладено на 23.07.2024, про що повідомлено учасників справи та Нікопольську районну державну адміністрацію, як правонаступника Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_9 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 оголошено у судовому засіданні перерву до 03.09.2024; витребувано у учасників справи актуальну інформацію щодо стану (обставин) кримінальних проваджень №12020040000000752 та №12021040000000487 (зокрема, щодо обставин вчинення/невчинення відповідачами психологічного насильства на позивача та членів його родини) з підтверджуючими доказами, а також матеріали реєстраційної справи Селянського (фермерського) господарства «Весела долина».

21.08.2024 від позивача на виконання ухвали суду від 23.07.2024 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи таких копій доказів: адвокатського запиту від 07.08.2024 року; відповіді на адвокатський запит від 09.08.2024 року; клопотання про ознайомлення із матеріалами кримінального провадження №12020040000000752 із відміткою про дату ознайомлення; клопотання про ознайомлення із матеріалами кримінального провадження №12021040000000487 із відміткою про дату ознайомлення; тому 12 матеріалів кримінального провадження №12020040000000752, зокрема реєстраційної справи СФГ «Весела Долина»; обвинувального акту у кримінальному провадженні №12020040000000752; журналу судового засідання у кримінальному провадженні №12020040000000752, зокрема, встановлення порядку дослідження доказів; обвинувального акту у кримінальному провадженні №12021040000000487; журналу судового засідання у кримінальному провадженні №12021040000000487, зокрема встановлення порядку дослідження доказів.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2024 у зв`язку з відпусткою судді Пуль О.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.

Згідно з положеннями ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

02.09.2024 від представника ОСОБА_2 - адвоката Бартош-Стрельникової А.В. надійшла заява про перенесення судового засідання у зв`язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 оголошено у судовому засіданні перерву до 08.10.2024

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СФГ «Весела Долина» (код ЄДРПОУ 21900245) зареєстровано як юридичну особу 16.08.1995, дата запису: 27.02.2006, номер запису: 12181200000000165.

13.07.2017 рішенням голови СФГ «Весела Долина» затверджено Статут СФГ «Весела Долина» (зареєстровано в реєстрі за №539).

Згідно з пунктами 1.4 та 1.5 Статуту членом та головою господарства є ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 4.1 Статуту майно господарства (складений капітал) складають основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі господарства. До складу майна господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами господарства до його складеного капіталу (п. 4.2 Статуту).

Формування майна господарства відбувається шляхом добровільного внесення членами господарства майна, майнових прав до складеного капіталу господарства та шляхом набуття майна господарством в процесі подальшої господарської діяльності (п. 4.4.1 Статуту).

Згідно з п. 4.4.2 Статуту майно та майнові права членів господарства, що входять до складеного капіталу господарства, передаються йому на час членства в господарстві або на інших умовах, що визначаються додатковою угодою. Господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод в порядку, передбаченому даним Статутом, а також шляхом укладання договорів дарування (п. 4.4.3 Статуту).

Складений капітал господарства складається із вкладів його членів. Розмір складеного капіталу господарства дорівнює сумі вкладів членів і становить 700000,00 грн., який розподілено між членами господарства у співвідношенні: ОСОБА_1 , розмір частки у складеному капіталі ФГ - 100%, розмір вкладу - 700000,00 грн. (п. 4.4.5 Статуту).

Відповідно до п. 7.2 Статуту вибуття з членів господарства відбувається, зокрема, за власним бажанням.

Органами управління господарством є: загальні збори членів господарства та/або голова господарства, у випадку його одноосібного членства у господарстві (п. 11.1 Статуту).

У випадку, коли членом господарства є або залишилася одна особа, вона є головою та до її компетенції віднесено вирішення всіх питань, що належать до компетенції загальних зборів та голови. В цьому випадку рішення приймаються головою одноосібно (п. 11.3.5 Статуту).

30.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до загальних зборів учасників (засновників) СФГ «Весела Долина» з заявою про добровільний вихід зі складу учасників господарства та відступлення у повному обсязі належної йому частки у складеному капіталі господарства розміром 100%, що становить 700000,00 грн на користь ОСОБА_2 - 70% та ОСОБА_3 - 30% за договором купівлі- продажу майнових прав на СФГ «Весела Долина». Вказана заява зареєстрована приватним нотаріусом ОСОБА_5

30.03.2020 відбулися збори учасників СФГ «Весела Долина», на яких були присутні засновник ОСОБА_1 , з часткою в розмірі 100% складеного капіталу господарства, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до порядку денного яких включено такі питання:

1. Про відступлення частки у складеному капіталі господарства, яка належить ОСОБА_1 вартістю 700000,00 грн., що відповідає 100% складеного капіталу господарства, на користь ОСОБА_2 - 70 % та на користь ОСОБА_3 - 30% складеного капіталу господарства на підставі договору купівлі - продажу майнових прав на СФГ «Весела Долина».

2. Про звільнення з посади Голови господарства ОСОБА_1 та призначення нового Голови господарства ОСОБА_2 .

3. Про проведення державної реєстрації змін до СФГ «Весела Долина».

За наслідками розгляду вказаних питань зборами учасників було прийнято рішення №30/20, згідно якого по першому питанню порядку денного вирішено відступити належну ОСОБА_1 частку у складеному капіталі господарства вартістю 700000,00 грн., що відповідає 100% складеного капіталу господарства, на користь ОСОБА_2 - 70% та на користь ОСОБА_3 - 30% на підставі договору купівлі - продажу майнових прав на СФГ «Весела Долина»; по другому питанню - вирішили звільнити з посади Голови господарства ОСОБА_1 та призначити нового Голову господарства - ОСОБА_2 ; по третьому питанню - провести державну реєстрацію змін до С(Ф)Г «Весела Долина».

30.03.2020 між ОСОБА_1 (продавець), ОСОБА_2 (покупець 1) та ОСОБА_3 (покупець 2) укладено договір купівлі - продажу майнових прав на С(Ф)Г «Весела Долина», відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати майнові права на СФГ «Весела Долина» у власність покупцям, а саме: ОСОБА_2 - 70% відсотків майнових прав на господарство та ОСОБА_3 - 30% відсотків майнових прав на господарство, а покупці зобов`язуються прийняти майнові права на господарство і сплатити за них обговорену грошову суму (п. 1.1 договору). Відповідно до п. 1.2 договору у власність покупців передаються майнові права на господарство в цілому, що використовуються для здійснення господарської діяльності, до складу яких входять всі види майна, що призначене для його діяльності, а також права на позначення, що індивідуалізують господарство, його продукцію, роботи, послуги, в т.ч фірмове найменування, товарний знак, та інші виключні права, за винятком тих прав та обов`язків, які продавець у відповідності до законодавства України не має права передавати іншим особам (п. 1.2 договору). До складу майнових прав господарства входять, зокрема, основні фонди загальною вартістю 29000000,00 грн, борги (зобов`язання) загальною вартістю 45000000,00 грн та нерухоме майно (п. 1.5.1 -1.5.3 договору). Цей продаж вчинюється шляхом повної оплати вартості господарства та передачі продавцем покупцям документів та інших атрибутів, що підтверджують юридичний статус господарства та його характеристики, який передається за цим договором. Передача господарства продавцем покупцям вчинюється за актом прийому - передачі. Акт прийому - передачі укладається та підписується сторонами протягом трьох днів з моменту повної оплати вартості господарства покупцем продавцям. Складання та надання на підпис акту прийому - передачі є обов`язком продавця та вчинюється за його рахунок. З моменту підписання акту прийому - передачі господарство вважається переданим покупцям (п. 1.6 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору цей продаж вчинюється за 700000,00 грн. Сторони своїми підписами під цим договором підтверджують факт розрахунку за продані майнові права на СФГ «Весела Долина» в готівковій формі в день підписання цього договору (п.2.2 договору).

30.03.2023 між сторонами складено акт приймання-передачі майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав на СФГ «Весела Долина», за яким у відповідності до умов договору продавець передав, а покупці прийняли майнові права. Вказаний акт приймання - передачі зареєстрований нотаріусом в реєстрі за №299-301.

31.03.2020 здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу: 12181070018000165, зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., ОСОБА_5. , приватний нотаріус ОСОБА_5.; державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, 12181070019000165, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи., ОСОБА_5. , приватний нотаріус ОСОБА_5.

07.04.2020 рішенням загальних зборів СФГ «Весела Долина», оформленим протоколом, затверджено нову редакцію Статуту СФГ «Весела Долина».

14.04.2020 здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, 12181050020000165, інші зміни., ОСОБА_5. , приватний нотаріус ОСОБА_5.

Рішенням засновників СФГ «Весела Долина» від 24.07.2020 виключено ОСОБА_1 з числа підписантів.

27.07.2020 здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, 12181070021000165, зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, приватний нотаріус ОСОБА_18.

16.12.2020 здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, крім випадку збільшення розміру такої частки, ОСОБА_19. , приватний нотаріус ОСОБА_19.

17.12.2020 здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, 1002181070022000165, зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., ОСОБА_5. , приватний нотаріус ОСОБА_5.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.01.2021 (станом на час звернення до суду з даним позовом) єдиним засновником (учасником), кінцевим бенефіціарним власником, керівником СФГ «Весела Долина» є ОСОБА_4 , який має 100% частки статутного капіталу в юридичній особі, розмір статутного капіталу 700000,00 грн.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідачів: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5; приватного нотаріусу Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_18; Селянського (фермерського) господарства «Весела долина», в якій, зокрема, (в редакції заяви позивача про зміну підстав позову) просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 майнові права Селянського (фермерського) господарства «Весела долина» як цілісного майнового комплексу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що до 30.03.2020 він був єдиним учасником та головою СФГ «Весела долина». Проте, 30.03.2020 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , всупереч його волі та застосовуючи фізичне та психічне насильство, змусили його підписати такі документи: рішення №30/20 засновника СФГ «Весела долина» від 30.03.2020; договір купівлі - продажу майнових прав на СФГ «Весела долина» від 30.03.2020; акт приймання - передачі майнових прав за договором купівлі -продажу майнових прав на СФГ «Весела долина» від 30.03.2020; заяву від 30.03.2020. На підставі вказаних документів було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу. Крім того, на протязі 2020 року було проведено низку інших реєстраційних дій, в результаті яких станом на час подання позову єдиним членом СФГ «Весела долина» є ОСОБА_4 із розміром внеску до статутного фонду 700000,00 грн. При цьому, в реєстрі змінено і місцезнаходження юридичної особи на: АДРЕСА_6 .

Позивач зазначає, що у провадженні СУ ГУНП у Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12020040000000752 від 09.10.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206, ч. 1,2 ст. 255, ч. 2,3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 187, ч. 1,2 ст. 255, ч. 2,3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 1,2 ст. 255,ч. 1 ст. 129 КК України по факту того, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інші особи діючи у складі організованої групи та керуючи такою організацією, серед іншого, вчинили протиправне заволодіння майном підприємства, шляхом вимоги припинити займатися господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, захоплення цілісного майнового комплексу, його частини, будівель, споруд, земельної ділянки, що заподіяло велику шкоду. Потерпілими у кримінальному провадженні є ОСОБА_1 та його діти ОСОБА_8 і ОСОБА_10 . Наразі в рамках вказаного кримінального провадження затримані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інші особи, причетні до вчинення вказаних злочинів, їм повідомлено про підозру, 19.02.2021 стосовно них застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тому, на переконання позивача, правочин підлягає визнанню недійсним як такий, що вчинений під впливом насильства.

Також, підставою визнання недійсним правочину, на думку позивача, є вчинення його без згоди іншого подружжя. Так, СФГ «Весела долина» було зареєстровано в період шлюбу позивача з ОСОБА_11 , отже це є спільне сумісне майно. Проте, договір від 30.03.2020 був укладений за відсутності згоди одного із співвласників (колишнього подружжя) на розпорядження таким майном, що є підставою для визнання його недійсним.

Окрім того, позивач посилаючись на порушення норм ст. 22 Закону України «Про фермерське господарство» та положень Статуту СФГ «Весела долина» зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є один одному родичами або членами сім`ї, тому фермерське господарство як цілісний майновий комплекс не може бути відчужене цим особам на підставі цивільно - правових угод.

Отже, з урахуванням наведеного, позивач просить визнати недійсними оспорюваний договір купівлі - продажу майнових прав на СФГ «Весела Долина» від 30.03.2020, рішення засновника СФГ «Весела Долина» від 30.03.2020 та скасувати державну реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесених на підставі спірного правочину, оскільки їх вчинено за відсутності справжнього волевиявлення позивача із застосуванням фізичного й психічного тиску щодо нього, частка в статутному капіталі придбана фізичними особами, які не пов`язані між собою родинними зв`язками та договір укладено за відсутності згоди одного із співвласників - колишньої дружини позивача.

Також, враховуючи, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СФГ «Весела Долина» було повторно відчужено ОСОБА_4 , на якого згодом перереєстровано господарство, ОСОБА_1 просить витребувати зазначене майно у ОСОБА_4 як у добросовісного набувача в порядку частини першої статті 388 Цивільного кодексу України.

Нормативно-правовим обґрунтуванням поданого позову визначено, зокрема, приписи статей 191, 215, 220, 231, 321, 330, 355, 386, 388, 627, 657 ЦК України, статей 60, 65, 68 Сімейного кодексу України (далі - СК України), статей 1, 3, 19, 20, 22 Закону України «Про фермерське господарство».

В свою чергу, приватний нотаріус ОСОБА_5. проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, зокрема, таке:

- позивачем не надано будь-яких доказів, що свідчать про застосування щодо нього фізичного чи психологічного тиску з метою спонукання до відчуження майнових прав;

- підписи позивача на рішенні засновника №30/20 та акті приймання-передачі майнових прав СФГ «Весела долина» нотаріально посвідчені 30.03.2020, тоді як звернення позивача до правоохоронних органів здійснені 08.10.2020 та 30.12.2020. Такий значний розрив у часі між нотаріальним посвідченням підпису позивача та зверненням до правоохоронних органів спростовує його твердження про укладання правочину під впливом насильства;

- факт застосування насильства обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі, який на сьогодні відсутній;

- позивачем не надано належних і допустимих доказів належності відчужених прав селянського фермерського господарства до спільної сумісної власності позивача та його колишньої дружини - ОСОБА_12 ;

- позивач уклав оспорюваний договір без посилань на наявність прав третіх осіб на СФГ «Весела долина», не заявив про порушення прав та законних інтересів колишньої дружини;

- будь-яких судових проваджень за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, стягнення вартості (частки) в СФГ «Весела долина», тощо в системі «Судова влада» не зареєстровано.

ОСОБА_2 також проти позовних вимог заперечує та зазначає таке:

- всі правочини було укладено в рамках чинного законодавства, з власної волі без будь-яких насильницьких дій, погроз, психологічного чи фізичного тиску, насильства будь-кого зі сторін. Крім того, протягом тривалого часу позивачем не заявлялося жодних нарікань, скарг чи заяв щодо відчуження ним своїх майнових прав, а позов ним подано фактично через рік від дати укладання угоди;

- частина друга статті 22 Закону України «Про фермерське господарство», на яку посилається позивач, не містить імперативної норми щодо відчуження фермерського господарства виключно як цілісного майнового комплексу, а передбачає таку можливість поряд із іншими цивільно-правовими механізмами. Фермерське господарство може бути відчужене в інший спосіб, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, за умови наявності відповідного рішення членів фермерського господарства. Таке рішення від 30.03.2020 про відчуження майнових прав прийняте позивачем та посвідчене належним чином відповідачем 4;

- позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи, а його твердження щодо застосування до нього насильства ґрунтується лише на припущеннях. Окрім того, ним не доведено безпосереднього причинного зв`язку між психічним тиском та волевиявленням сторони правочину щодо його підписання;

- позивачем не надано належних і допустимих доказів участі його колишньої дружини - ОСОБА_12 в сімейному фермерському господарстві, як і доказів належності фермерського господарства до спільної сумісної власності подружжя. Шлюб ОСОБА_12 та ОСОБА_1 було розірвано 15.02.2017, тому до поділу майна подружжя застосовується загальна позовна давність у три роки. Станом на 20.10.2021 жодні спори щодо поділу майна подружжя відсутні. Крім того, позивачем не залучено ОСОБА_12 ані у якості співпозивача, ані у якості третьої особи;

- при укладанні договору купівлі-продажу майнових прав, норма Закону України «Про фермерське господарство» щодо кола осіб, які можуть входити до фермерського господарства не порушена, оскільки довідка про склад сім`ї, акт обстеження житлово-побутових умов свідчать про наявність родинних зв`язків між відповідачами 1 та 2;

- наявність спрямованого на відчуження майна рішення позивача від 30.03.2020 свідчить, що власник виявив волю на відчуження. Будь-яких доказів того, що майно, яке є предметом віндикації, вибуло з володіння позивача поза його волею не надано.

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду даної справи ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.05.2021 у справі № 917/202/21 відкрито провадження у справі про банкрутство Селянського (фермерського) господарства «Весела долина»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Селянського (фермерського) господарства «Весела долина»; введено процедуру розпорядження майном боржника - Селянського (фермерського) господарства «Весела долина», розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Родя Андрія Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 875 від 23.05.2013р.) з наданням йому повноважень відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.06.2021 у справі №917/339/21 матеріали даної справи передано для розгляду в межах справи №917/202/21 про банкрутство СФГ «Весела долина», що розглядається Господарським судом Полтавської області.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.01.2022 у справі №917/202/21 припинено повноваження голови Селянського (фермерського) господарства «Весела Долина» ОСОБА_4 ; покладено виконання обов`язків голови Селянського (фермерського) господарства «Весела Долина» на арбітражного керуючого Родя Андрія Олександровича.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном Селянського (фермерського) господарства «Весела долина» та припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Родя Андрія Олександровича; визнано банкрутом Селянське (фермерське) господарство «Весела Долина»; відкрито ліквідаційну процедуру Селянського (фермерського) господарства «Весела Долина»; призначено ліквідатором Селянського (фермерського) господарства «Весела Долина» арбітражного керуючого Родя Андрія Олександровича з наданням йому повноважень відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.02.2022 у справі №917/202/21 (917/339/21), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2022, в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №917/202/21 (917/339/21) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 та рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2022 у справі №917/202/21 (917/339/21) в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення №30/20 засновника Селянського (фермерського) господарства «Весела долина» від 30.03.2020; визнання недійсним Договору купівлі-продажу майнових прав на засновника Селянське (фермерське) господарство «Весела долина» від 30.03.2020, що укладений між ОСОБА_1 , як продавцем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як покупцями; скасування державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно засновника Селянського (фермерського) господарства «Весела Долина», проведених після укладення недійсного договору купівлі-продажу майнових прав на СФГ «Весела долина» від 30.03.2020, зокрема: державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 31.03.2020 11:44:00, 12181070018000165, Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, ОСОБА_5. , Приватний нотаріус ОСОБА_5.; державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 31.03.2020 18:02:39, 12181070019000165, Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, ОСОБА_5. , Приватний нотаріус ОСОБА_5.;державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 14.04.2020 17:49:16, 12181050020000165, Інші зміни, ОСОБА_5. , Приватний нотаріус ОСОБА_5.; державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 27.07.2020 09:47:31, 12181070021000165, Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, ОСОБА_18. , Приватний нотаріус ОСОБА_18.; державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 16.12.2020 13:56:52, Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, Заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, крім випадку збільшення розміру такої частки, ОСОБА_19. , Приватний нотаріус ОСОБА_19.; державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 17.12.2020 11:16:15, 1002181070022000165, Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, ОСОБА_5. , Приватний нотаріус ОСОБА_5. змінено, виклавши їх мотивувальні частині в редакції цієї постанови. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 та рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2022 у справі № 917/202/21 (917/339/21) в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майнових прав Селянського (фермерського) господарства «Весела долина» як цілісного майнового комплексу скасовано. Справу № 917/202/21 (917/339/21) в частині розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майнових прав Селянського (фермерського) господарства «Весела долина» як цілісного майнового комплексу направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в касаційному порядку, зазначив, що визнання недійсним рішення засновника фермерського господарства про відступлення частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав - частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу не є належним та ефективним способом захисту порушених прав особи, яка прагне відновити склад засновників (учасників) фермерського господарства, що існував до стверджуваного порушення її прав чи інтересів. Водночас захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо ефективності способу захисту порушених прав особи у разі неодноразово відчуження належної їй частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства та відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання недійсним рішення засновника фермерського господарства про відступлення частки у складеному капіталі фермерського господарства, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав - частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу з підстав недоведеності заявлених вимог позивачем. Однак, незважаючи на правильність вирішення спору по суті в цій частині, суди попередніх інстанцій не надали оцінки ефективності й належності обраного способу захисту порушеного права позивача та не встановили чи призведе вимога позивача до реального захисту і поновлення його порушених прав та інтересів, натомість відмовили в позові в цій частині з підстав його недоведеності, з урахуванням чого мотивувальні частини оскаржених судових рішень в цій частині були змінені з викладенням їх в редакції зазначеної постанови.

Водночас, Верховний Суд зазначив, що позивач також заявив вимогу про витребування у ОСОБА_4 (останнього набувача майна, відповідача 3) на користь ОСОБА_1 майнових прав СФГ «Весела Долина» як цілісного майнового комплексу. Проте, внаслідок прийняття оскарженого рішення засновника та укладення оспорюваного договору відбулося саме відчуження належної йому частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, право на яку належить до майнових прав, а не цілісного майнового комплексу як майнових прав, про що зазначає помилково позивач. Однак, як свідчить пред`явлений позов, його підстави та встановлені судами обставини справи, така вимога заявлена позивачем, а згодом підтримана під час розгляду справи у визначеній ним редакції, виходячи зі змісту найменування укладеного ним з відповідачами 1, 2 договору купівлі-продажу майнових прав, характеристик складових майнових прав, визначених пунктом 1.5. договору, яка ототожнена позивачем за своїми ознаками в сукупності як майнові права у вигляді цілісного майнового комплексу та наданої судами правової оцінки оспорюваного договору. У ході перегляду справи судом касаційної інстанції визнано помилковою надану судами попередніх інстанцій правову кваліфікацію оспорюваного договору та з`ясовано, що пред`явлений позивачем позов за своєю суттю фактично є направленим на відновлення складу засновників (учасників) фермерського господарства, який існував до стверджуваного порушення його права та інтересів. Утім в оскаржених судових рішеннях оцінка правомірності заявлених позивачем вимог в цій частині здійснена судами з огляду на правову кваліфікацію оспорюваного договору як договору купівлі-продажу майнових прав та без належної оцінки обраного способу захисту порушених прав (витребування майнових прав) з точки зору його ефективності як інструменту поновлення стверджуваного порушення прав позивача.

Направляючи на новий розгляд дану справу в частині розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майнових прав Селянського (фермерського) господарства «Весела долина» як цілісного майнового комплексу, Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи, суду слід вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін та надати оцінку змісту заявлених вимог позову ОСОБА_1 здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів з урахуванням правил та стандартів оцінки доказів визначених ГПК України, зокрема:

1) надати належну юридичну оцінку наявності волі позивача (вчинення щодо нього тиску, психологічного насильства тощо) на прийняття оспорюваного рішення засновника та укладення договору;

2) перевірити та встановити добросовісність набуття відповідачем 3 права на частку в статутному (складеному) капіталі СФГ «Весела долина»;

3) з`ясувати можливість застосування у світлі обставин цієї справи приписів частини четвертої статті 74 ГПК України, зокрема щодо витребування:

- інформації щодо стану (обставин) кримінального провадження №12020040000000752, відкритого на підставі заяви ОСОБА_13 ;

- матеріалів реєстраційної справи щодо СФГ «Весела долина».

4) надати оцінку суб`єктному складу покупців за оспорюваним договором із урахуванням відчуження частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства на користь двох фізичних осіб (покупців) на предмет його відповідності статті 3 Закону України «Про фермерське господарство».

При цьому, Верховний Суд зробив такі висновки:

1. Щодо оборотоздатності частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства та умов її відчуження.

Тлумачення норм статей 1, 3 Закону України «Про фермерське господарство» свідчить про те, що фермерське господарство визначається як підприємництво саме сімейного типу, коли його членами можуть бути саме подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, тобто головною особливістю фермерського господарства як організаційно-правової форми є його сімейно-трудовий або родинно-трудовий характер.

Відповідні обмеження щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства (за винятком набуття членства юридичною особою) не стосуються випадку, коли частка в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства належить 100 % одній особі. У такому разі зазначена особа за аналогією механізму відчуження частки учасником товариства з обмеженою відповідальністю, визначеного статтею 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», може відчужити належну їй частку (100 %) іншій особі - не обов`язково члену своєї сім`ї, адже бути головою фермерського господарства має право будь-яка особа і не вимагається, щоб вона була пов`язана родинними/сімейними стосунками з відчужувачем частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.

Проте, зазначені особливості суб`єктного складу членів фермерського господарства не можуть бути не враховані при вирішенні питання щодо можливості відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, в якому частка в статутному (складеному) капіталі належить декільком особам - членам сім`ї.

Належна одній особі частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в розмірі 100 % може бути відчужена без жодних обмежень на користь іншої особи, а у разі відчуження її на користь двох або більше осіб - з урахуванням особливостей щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства, визначених статтею 3 Закону України «Про фермерське господарство».

2. Щодо правової природи спірного договору купівлі-продажу майнових прав.

Назва договору та найменування його сторін не свідчать про його правову природу, оскільки саме предмет правочину визначає його відповідну правову природу. Визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов`язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття (зміну, припинення) ними певних прав та обов`язків.

3. Щодо способу захисту права особи, що прагне відновити себе у складі засновників фермерського господарства після неодноразового відчуження частки в статутному (складеному) капіталі господарства на користь інших осіб:

Визнання недійсним рішення засновника фермерського господарства про відступлення частки у складеному капіталі фермерського господарства, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав - частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу не є належним та ефективним способом захисту порушених прав особи, яка прагне відновити склад засновників (учасників) фермерського господарства, що існував до стверджуваного порушення її прав чи інтересів. У разі порушення права чи законного інтересу змінами у складі чи розподілі частки фермерського господарства, яка була неодноразово відчужена, належним способом захисту права такої є витребування частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в останнього набувача.

При новому розгляді справи №917/202/21 (917/339/21) суд першої інстанції зазначив, що факт вчинення кримінального правопорушення повинен бути підтверджений відповідними доказами, а саме вироком суду. На дату ухвалення даного рішення вирок суду у кримінальному проваджені №12020040000000752 відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є відповідачами у справі, суду не надано. Наявність відкритого кримінального провадження відносно зазначених осіб не може слугувати належним та достатнім доказом для визнання осіб винними у кримінально-карному злочині. Отже, позивач, у порушення приписів процесуального законодавства, не надав належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що відчуження ним майнових прав на СФГ «Весела долина» відбулось всупереч його дійсній волі внаслідок застосування до нього або членів його родини фізичного та/або психологічного тиску.

Враховуючи, що предметом нового розгляду є вимоги первісного учасника СФГ «Весела долина» ОСОБА_1 про витребування від відповідача 3 майнових прав як цілісного майнового комплексу, розглянувши вказану вимогу суд першої інстанції зазначив, що для правильного вирішення спору має бути з`ясовано та перевірено передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном. Приймаючи до уваги те, що суд дійшов висновку про недоведеність вимог позивача в частині визнання недійсними рішення №30/20 засновника СФГ «Весела долина» від 30.03.2020 та договору купівлі-продажу майнових прав на СФГ «Весела долина» від 30.03.2020, він відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині витребування від ОСОБА_4 майнових прав СФГ «Весела Долина» як цілісного майнового комплексу.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Визначення правової природи договору як основи виникнення правовідносин є невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судом спірних правовідносин. Назва договору та найменування його сторін не свідчать про його правову природу, оскільки саме предмет правочину визначає його відповідну правову природу.

Під предметом договору в теорії права розуміються необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 904/4003/21).

Визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов`язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття (зміну, припинення) ними певних прав та обов`язків.

Тобто важливим та визначальним для віднесення договору до певної категорії правочинів є не назва договору чи поіменування статусу сторін, а дійсна сутність такого договору, зміст зобов`язань, визначених цим договором.

Тому досліджуючи дійсні правовідносини сторін суди повинні проаналізувати його правову природу (суть умов договору) та ті дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання зобов`язань, їх відповідність умовам договором.

У даній справі сукупність встановлених обставин щодо ухвалення засновником СФГ «Весела долина» рішення про відступлення належної йому частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, змісту та умов договору, зобов`язань сторін за цим договором та правових наслідків, зумовлених укладенням такого договору - вчинення реєстраційних дій зі зміни засновника (власника, учасника) фермерського господарства, свідчать, що оспорюваний договір за своєю правовою природою фактично є договором відчуження частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.

Тож той факт, що оспорюваний договір має назву договір купівлі-продажу майнових прав на СФГ «Весела долина» жодним чином не нівелює його правову природу як договору відчуження частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, право на яку належить до майнових прав.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

За частиною першою статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Отже, об`єктами цивільних прав також є майнові права, які можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Законодавство не містить чіткого та вичерпного переліку майнових прав. Абзац третій частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» такими правами визначає будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

До майнових прав належить право на частку в статутному капіталі господарської організації, а до корпоративних - права із частки, які відповідно до статті 167 ГК України надають право на управління, на дохід у вигляді дивідендів та інші права, передбачені законом та статутними документами.

Ураховуючи наведене, об`єктом обороту (продажу, спадкування тощо) є саме частка в статутному (складеному) капіталі господарської організації, з набуттям прав на яку в особи виникають і корпоративні права. Статутний капітал, який є лише засобом бухгалтерського обліку, та самі по собі корпоративні права відчужуватися не можуть, адже не є оборотоздатним об`єктом цивільного права (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16).

Надаючи оцінку суб`єктному складу покупців за оспорюваним договором із урахуванням відчуження частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства на користь двох фізичних осіб (покупців) на предмет його відповідності статті 3 Закону України «Про фермерське господарство», колегія суддів зазначає таке.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств визначені Законом України «Про фермерське господарство».

Аналіз положень Закону України «Про фермерське господарство» свідчить про відсутність в ньому норм, які б розкривали поняття частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, прав, які надаються нею (корпоративні права), в тому числі порядок виділення та продажу частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в примусовому порядку.

Такі норми також відсутні й у інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств.

Частиною шостою статті 20 Закону України «Про фермерське господарство» закріплено лише право члена фермерського господарства на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або в разі припинення членства у фермерському господарстві, розмір та порядок отримання якої визначаються статутом фермерського господарства.

Окрім того, частинами другою, третьою статті 22 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено можливість продажу фермерського господарства як ЦМК, визначивши, що за рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства на державну реєстрацію.

До складу цілісного майнового комплексу згідно з приписами частини першої статті 22 Закону України «Про фермерське господарство» віднесено майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Однак частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства не входить до складу цілісного майнового комплексу, адже не належить фермерському господарству, а є власністю його членів.

До того ж за змістом частини другої статті 22 Закону України «Про фермерське господарство» відчуження цілісного майнового комплексу допускається лише за цивільно-правовими угодами та на підставі відповідного рішення членів фермерського господарства.

Отже, наразі питання відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства нормативно невизначене та неурегульоване.

Суд враховує, що зареєстроване як юридична особа фермерське господарство за своєю природою є специфічним суб`єктом господарювання, правове регулювання статусу якого має певні, характерні лише для нього, особливості, що відрізняють його від інших суб`єктів господарювання.

Однією з таких особливостей є визначений частиною першою статтею 3 Закону України «Про фермерське господарство» суб`єктний склад фермерського господарства. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа. Для цілей цього Закону до членів сім`ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім`ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти) (частини друга, третя статті 3 цього Закону).

Згідно з абзацом 1 частини п`ятої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства за умови, що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім`ї відповідно до статті 3 СК України. Такі самі умови визначені абзацом другим частини п`ятої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» для фермерського господарства без статусу юридичної особи.

Залучення сімейним фермерським господарством інших громадян відповідно до статті 27 Закону України «Про фермерське господарство» може здійснюватися виключно для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов`язані з діяльністю господарства і потребують спеціальних знань чи навичок (абзац четвертий частини п`ятої статті 1 цього Закону).

Тож, фермерське господарство як юридична особа наближена за своїми ознаками до підприємств корпоративного типу, має певні особливості, а саме: воно засновано на членстві, а також майновій та особистій трудовій участі його членів, яка є обов`язковою; коло учасників/членів фермерського господарства обмежується членами сім`ї; діяльність фермерського господарства може стосуватися лише фермерства.

Така специфіка правового статусу фермерського господарства щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства зумовлює неможливість набуття статусу члена господарства юридичними особами та особами, не пов`язаними родинними або сімейними зв`язками з існуючими членами господарства.

Більше того, поза межами сімейних/родинних зв`язків такий суб`єкт господарювання існувати не може, адже якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом, діяльність фермерського господарства припиняється (пункт 4 частини першої статті 35 Закону України «Про фермерське господарство»).

Відповідні обмеження щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства (за винятком набуття членства юридичною особою) не стосуються у випадку, коли частка в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства належить 100 % одній особі. У такому разі зазначена особа за аналогією механізму відчуження частки учасником товариства з обмеженою відповідальністю, визначеною статтею 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», може відчужити належну їй частку (100 %) іншій особі - не обов`язково члену своєї сім`ї, адже бути головою фермерського господарства має право будь-яка особа і не вимагається, щоб вона була пов`язана родинними/сімейними стосунками з відчужувачем частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.

Однак зазначені особливості суб`єктного складу членів фермерського господарства не можуть бути не враховані при вирішенні питання щодо можливості відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, в якому частка в статутному (складеному) капіталі належить декільком особам - членам сім`ї (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16).

Ураховуючи наведене, належна одній особі частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в розмірі 100 % може бути відчужена без жодних обмежень на користь іншої особи, а у разі відчуження її на користь двох або більше осіб - з урахуванням особливостей щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства, визначених статтею 3 Закону України «Про фермерське господарство».

З огляду на викладене, в даному випадку ОСОБА_1 як учасник, що володів 100% частки у статутному капіталі СФГ «Весела долина», мав право відчужити на користь інших осіб належну йому частку у статутному капіталі.

Водночас відчуження частки відбулось на користь двох фізичних осіб ОСОБА_2 - 70 % та ОСОБА_3 - 30%, які у розумінні ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство» не є ані членами сім`ї, ані родичами один одному. Отже, суб`єктний склад покупців за оспорюваним договором не відповідає вимогам статті 3 Закону України «Про фермерське господарство». А отже, суд не може вважати його таким, що відповідає вимогам закону, що в силу положень ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Надаючи оцінку наявності волі позивача (вчинення щодо нього тиску, психологічного насильства тощо) на прийняття оспорюваного рішення засновника та укладення договору, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Правочини з недоліками у формуванні волі можна поділити на дві основні групи: 1) правочини, які вчиненні без внутрішньої волі особи на вчинення правочину; 2) правочини, в яких внутрішню волю сформульовано неправильно. Без внутрішньої волі вчиняються правочини, зокрема під впливом насильства. Правові наслідки недотримання вимог закону (частини третьої статті 203 ЦК України) передбачені, зокрема в статті 231 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Під насильством необхідно розуміти фізичний чи психічний тиск з боку другої сторони або іншої особи з метою спонукати вчинити ті дії, які особа не бажала б вчинити без наявності таких фізичних чи психічних страждань.

Насильство може мати будь-які прояви: фізичне насильство (катування, биття, заподіяння болі); психічне насильство (залякування, загроза вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень самій особі або її близьким); насильство дією (викрадення дитини, пошкодження майна особи) (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 907/113/18).

У разі вчинення правочину під впливом насильства формування волі особи, яка вчиняє правочин, відбувається внаслідок втручання стороннього фактора - фізичного чи психічного тиску з боку контрагента або іншої особи з метою спонукання до вчинення тих дій, які особа не бажала б вчинити без наявності таких фізичних чи психічних страждань.

Насильство, у розумінні цієї норми ЦК України, може виражатися у незаконних, але не обов`язково злочинних діях. Такі дії можуть вчинятися як стороною правочину, так і іншою особою.

Факт насильства, в тому числі психічного тиску, не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі. Психічне насильство може виражатися у залякуванні, погрозах вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень самій особі чи її близьким тощо. Характерною рисою насильства є його незаконність, а також те, що воно є результатом поведінки винного. Факт насильства для визнання правочину недійсним може встановлюватися не лише в кримінальному, а й у господарському судовому процесі.

Для визнання правочину недійсним через вчинення його під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного або психічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину, тобто насильство розуміється як заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. При цьому не обов`язково, щоб контрагент особисто здійснював насильство, - достатньо, щоб він знав про факт насильства та використав це для примушення особи до вчинення правочину.

На відміну від насильства, погроза полягає у здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце за наявності як неправомірних, так і правомірних дій. Вона може бути підставою для визнання правочину недійсним, коли через обставини, які мали місце на момент його вчинення, були підстави вважати, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам (див. висновки, викладені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 910/19566/14, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.06.2019 у справі № 342/139/16-ц, від 30.07.2020 у справі № 299/1523/16-ц).

Верховний Суд переглядаючи судові рішення у даній справі вказав, що суди попередніх інстанцій в оцінці наявності дійсної волі позивача на прийняття оспорюваного рішення засновника та укладення договору, незважаючи на наявність відповідної згадки в оскаржених судових рішеннях, 1) не звернули увагу, що факт насильства, в тому числі психічного тиску, не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі, а такий факт може бути встановленим також і у господарському судовому процесі та 2) не надали в межах наявних повноважень належної оцінки обставинам кримінального провадження № 12020040000000752, в якому позивача було визнано потерпілим.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що суд враховуючи положення ст. 74 ГПК України не позбавлений права з урахуванням установлених обставин справи у разі виникнення в нього сумнівів щодо наявності дійсної волі позивача на прийняття ним оспорюваного рішення та договору і добросовісності набуття відповідачем 3 права на спірне майно, витребувати докази, що можуть підтверджувати такі обставини, зокрема: 1) інформацію щодо стану (обставин) кримінального провадження № 12020040000000752, відкритого на підставі заяви ОСОБА_13 ; 2) матеріали реєстраційної справи щодо СФГ «Весела долина».

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обвинувальний вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

За відсутності вироку обставини (факти), на які посилається позивач не є преюдиційними, а тому встановлюються/спростовуються у загальному порядку на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

При цьому господарський суд не уповноважений встановлювати обставини (факти), що підлягають встановленню виключно у порядку кримінального судочинства (наявність у діянні складу кримінального правопорушення, винуватість особи у його вчиненні тощо), проте зобов`язаний дослідити подані йому докази та встановити на їх підставі наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників господарської справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення господарської справи.

Якщо подані докази відповідають вимогам, що висуваються до їх процесуальної форми згідно з ГПК України, містять інформацію про предмет доказування в господарському провадженні, у суду виникає обов`язок надати їм оцінку з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України). Законодавство не встановлює заборону дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76-79, 86 ГПК України.

Отже, обов`язок доказування обставин вчинення відповідачами психологічного насилля на позивача та членів його родини (в даному випадку щодо відчуження частки у статутному капіталі та укладання відповідних правочинів 30.03.2020) покладено на особу, яка оспорює правочини, при цьому докази повинні бути належними та допустимими, як того вимагають положення ГПК України, та з урахуванням того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування вказаних обставин позивачем до матеріалів справи надано копії: витягу з ЄРДР №12020040000000752, протоколу огляду від 19.10.2020, протоколу допиту потерпілого ОСОБА_8 , пояснень ОСОБА_1 , довідки про статус потерпілого, повідомлення про підозру ОСОБА_3 , повідомлення про підозру ОСОБА_2 , протоколів НСРД.

Так, з наданого витягу з ЄРДР номер кримінального провадження 12020040000000752 вбачається:

- 09.10.2020 за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень внесено відомості до ЄРДР, відповідно до яких СУ ГУНП від УКР ГУНП надійшла інформація про те, що на території Дніпропетровської області група осіб у складі «В1», «В2», інші невстановлені особи вимагають від громадянина «Ш» передачі майна, кваліфікація кримінального правопорушення ч. 2ст. 189 КК України;

- 26.10.2020 за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень внесено відомості до ЄРДР, відповідно до яких СУ ГУНП в Дніпропетровській області надійшла інформація про те, що на території Дніпропетровській області група осіб у складі «В1», «В2» та «К» вчинили розбійний напад із застосуванням насилля небезпечного для життя та здоров`я потерпілого та застосування такого насилля на громадянина «Ш» в ході чого заволоділи його майном, кваліфікація кримінального правопорушення ч. 4 ст. 187 КК України;

- 30.12.2020 за заявою ОСОБА_1 внесено відомості в ЄРДР, відповідно до яких гр. «Ш» вказує на гр. «В», який в телефонній розмові погрожує заявнику вбивством шляхом розстрілу з карабіну за те, що заявник звертався до органів поліції із заявою відносно останнього, кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст. 129 КК України;

- 28.01.2021 внесено відомості до ЄРДР, відповідно до яких прокурором самостійно виявлено кримінальне правопорушення, що кваліфікується за ч. 2 ст. 206 КК України, а саме встановлено, що група осіб, до якої входить «В.О.», «В.М.» та «К» з березня 2020 року на території Дніпропетровської області протиправно перешкоджають законній діяльності СФГ, яке належить потерпілому;

- 11.02.2021 за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень внесено відомості до ЄРДР про те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42020040000000764 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, встановлено факт вчинення незаконного позбавлення волі відносно потерпілого «Ш», учиненого за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, кваліфікація кримінального правопорушення ч. 2ст. 146 КК України;

- 12.02.2021 за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень внесено відомості до ЄРДР про те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №12020040000000752, відомості про яке внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 129, ч. 2 ст. 146, ч. 2ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 206 КК України, виявлено створення гр. «В» злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 255 КК України.

Проте, колегія суддів зазначає, що внесення відомостей до ЄРДР визначає лише момент початку досудового розслідування та не є і не може бути доказом, що підтверджує обставини вчинення насильства, в тому числі психічного тиску на позивача, на які останній посилається в обґрунтування своїх доводів та вимог.

18.02.2021 слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції Занудько Г.А., розглянуто матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12020040000000752 від 09.10.2020 та повідомлено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про підозри у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених, зокрема, ч.3 ст. 206 КК України, а саме: протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, захоплення ЦМК, його частини, будівель, споруд, земельної ділянки, за відсутності ознак вимагання, що заподіяло велику шкоду, вчинене у складі організованої групи.

Так, згідно повідомлень про підозру досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно у 2015 році ОСОБА_2 увійшовши в довірливі стосунки з ОСОБА_1 , запропонував останньому знаходити покупців для його врожаю, на що потерпілий погодився та в подальшому надав номера своїх рахунків, на які надходили оплати за замовлений врожай різними підприємствами. За вказане сприяння у торгівлі ОСОБА_2 отримував свою частину прибутку. Приблизно у 2017 році ОСОБА_2 , володіючи інформацією про наявні рахунки СФГ «Весела долина», почав незаконно переводити грошові кошти, які примусово заставив ОСОБА_1 знімати та віддавати ОСОБА_2 , при цьому на відмову потерпілого займатися незаконною діяльністю, погрожував фізичною розправою останньому та членам його сім`ї, тим самим на протязі з 2017 року по 2020 рік перевів та отримав від ОСОБА_1 близько 50 мільйонів грн., тим самим створив останньому податкові борги. У період з серпня по листопад 2019 ОСОБА_2 домовився з ТОВ «ГрейнПавер» про переказ грошових коштів близько 25 мільйонів грн. на рахунок СФГ «Весела долина» за врожай пшениці, якої в наявності у ОСОБА_1 не було, тим самим штучно створив борг проти волі останнього. Продовжуючи виконувати дії, спрямовані на протиправне заволодіння майном СФГ «Весела долина», ОСОБА_2 , діючи у складі організованої групи, до якої залучив ОСОБА_3 та ОСОБА_14 , із застосуванням психологічного тиску та користуючись безвихідністю потерпілого ОСОБА_1 у січні 2020 примусили потерпілого передати юридичні права на СФГ «Весела долина», так як останній розуміючи фізичну перевагу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_14 , боявся за своє життя та здоров`я, на пропозицію останніх погодився. 30.03.2020 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_14 , подавивши волю ОСОБА_1 до можливого опору прибули до нотаріальної контори, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , де ОСОБА_1 , проти своєї волі, в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надав довіреність, зареєстровану в реєстрі за №313 на будь-які правочини відносно його майна, а саме: СФГ «Весела долина» та актом приймання - передачі майнових прав, зареєстрованого в реєстрі №299-301 ОСОБА_1 передав на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , юридичні права. В подальшому з метою уникнення кримінальної відповідальності 21.12.2020 СФГ «Весела долина» переоформлено на ОСОБА_4 . Також, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, які, за даними досудового розслідування відбувались з вересня 2020 року, тобто після відчуження частки у статутному капіталі та укладання відповідних правочинів 30.03.2020.

Колегія суддів, звертає увагу, що підозра - це лише ймовірне судження, припущення, в даному випадку слідчого, про причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яке формалізовано в повідомлення про підозру та повинно бути перевірено з метою спростування або підтвердження в межах кримінального провадження, тому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення також само по собі не може бути доказом наявності тих чи інших обставин у господарському процесі.

З інформації, отриманої в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій в період починаючи з 13.11.2020, а саме: зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж у рамках ст. 263 КПК України відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з номерів операторів мобільного зв`язку; встановлення технічних засобів аудіоконтролю відносно ОСОБА_2 , про що складено відповідні протоколи, не вбачається наявності психічного тиску (залякування, погрози вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень самій особі чи її близьким) на ОСОБА_1 саме щодо відчуження частки у статутному капіталі господарства та укладання 30.03.2020 відповідних правочинів, що є предметом даного позову.

Пояснення ОСОБА_1 надані 23.12.2020 УСР в Дніпропетровській області ДСР НПУ про те, що 18.12.2020 у телефонній розмові ОСОБА_2 погрожував ОСОБА_1 вбивством за те, що він звертався до правоохоронних органів із заявою відносно того, що 30.03.2020 ОСОБА_2 та його спільник ОСОБА_3 шахрайським шляхом заволоділи корпоративними правами СФГ «Весела долина», також не можуть бути доказом психологічного насилля щодо відчуження частки у статутному капіталі господарства та укладання відповідних правочинів 30.03.2020, оскільки це лише повідомлення особою обставин, які на його суб`єктивну думку, мають значення для встановлення тих чи інших обставин у даній справі.

В свою чергу, в матеріалах справи також містяться письмові пояснення приватного нотаріуса ОСОБА_5., яка на підтвердження обставин відсутності психологічного тиску на ОСОБА_1 надала протокол допиту потерпілого ОСОБА_1 від 28.01.2021 у кримінальному провадженні №42021040000000078 (яке в подальшому об`єднано в одне провадження №12020040000000752).

Згідно протоколу допиту потерпілого у 2015 році ОСОБА_1 познайомився з ОСОБА_2 та домовився співпрацювати. ОСОБА_2 повинен був допомагати реалізовувати врожай, а ОСОБА_1 оплачував процент за допомогу продажу. Проте, за твердженням ОСОБА_1 , на протязі декількох років, ОСОБА_2 почав штучно створювати борги. У період з серпня по листопад 2019 року на рахунок підприємства від ТОВ «ГрейнПавер» почали частинами надходити грошові кошти в сумі 25 мільйонів грн на врожай пшениці у кількості 5200 тон, якого в наявності не було. Вказаною угодою, за твердженням ОСОБА_1 , займався ОСОБА_2 . Також, ОСОБА_1 зазначав, що оскільки грошові кошти надходили частинами, він почав закривати борги, які утворились від ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 повідомили ОСОБА_13 , що останній має передати ним права на підприємство з метою закриття боргів перед ТОВ «ГрейнПавер» та впевнили, що угода носить формальний характер і після погашення боргів права на підприємство повернуть ОСОБА_13 . За твердженням ОСОБА_1 , він довірився ОСОБА_2 та 30.03.2020 передав корпоративні права на СФГ «Весела долина» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому він вважав, що права на господарство будуть повернуті йому після збору врожаю, а перехід прав на господарство носить формальний характер.

Отже, з вказаного протоколу допиту потерпілого ОСОБА_13 також не вбачається, що правочини від 30.03.2020 були вчинені ним під впливом насильства у будь-якій формі.

Колегія суддів, враховуючи вказівки Верховного Суду, викладені у даній справі, а також суперечливі пояснення учасників процесу, зокрема, щодо обставин вчинення/невчинення відповідачами психологічного насильства на позивача та членів його родини, на підставі ч. 4 ст. 74 ГПК України, ухвалою від 23.07.2024 витребувала у учасників справи актуальну інформацію щодо стану (обставин) кримінальних проваджень №12020040000000752 та №12021040000000487 (зокрема, щодо обставин вчинення/невчинення відповідачами психологічного насильства на позивача та членів його родини) з підтверджуючими доказами, а також матеріали реєстраційної справи Селянського (фермерського) господарства «Весела долина».

На виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 позивачем надано, зокрема, копії:

- журналу судового засідання в режимі конференції у справі №201/7782/23 провадження №1-кп/201/364/2024; обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021040000000487, внесеному до ЄРДР 30.06.2021, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч.4 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 362 КК України; реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021040000000487;

- журналу судового засідання в режимі конференції у справі №195/1276/21 провадження 1-кп/201/280/2023; обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020040000000752, внесеному до ЄРДР 09.10.2020, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 203; ч. 3. Ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 296; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 129 КК України; реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020040000000752;

- реєстраційної справи Селянського (фермерського) господарства «Весела долина» (код ЄДРПОУ 21900245).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що не може прийняти до уваги надані під час кримінального провадження особисто ОСОБА_1 або членами його родини пояснення щодо вчинення проти них насильства, за відсутності в матеріалах господарської справи інших доказів на підтвердження цих обставин, а також при наявності, зокрема, заперечуючих ці обставини пояснень, зокрема, ОСОБА_5 .

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

Тобто обвинувальний акт - це документ, в якому міститься оцінка, надана прокурором певним фактам, які він вважає встановленими, і поведінки, причетних до них осіб.

Таким чином, враховуючи презумпцію невинуватості, висловлені слідчим в повідомленні про підозру або прокурором в обвинувальному акті припущення про причетність певних осіб до вчинення кримінального правопорушення не можуть бути доказом наявності тих чи інших обставин у господарському процесі та покладені в основу рішення господарським судом.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційним господарським судом не було обмежено сторін у наданні доказів з кримінальних проваджень, які, на їх думку, мають підтвердити обставини вчинення/невчинення відповідачами психологічного насильства на позивача та членів його родини.

Проте, надані позивачем документи у розумінні ст. 76-79, 86 ГПК України не є доказами, на підставі яких можливо встановити факт насильства, в тому числі психічного тиску на нього з метою відчуження 30.03.2020 частки у статутному капіталі СФГ «Весела долина».

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, наразі відсутній також і вирок суду, який би набрав законної сили, та був би обов`язковим в силу положень ст. 75 ГПК України для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Позивач звернувся, зокрема, з вимогою про витребування від ОСОБА_4 майнових прав СФГ «Весела Долина», як цілісного майнового комплексу. При цьому як правову підставу витребування позивач зазначив положення частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що в даному випадку майно вибуло з володіння власника поза його волею, тому власник має право витребувати таке майно у добросовісного набувача.

Надаючи оцінку способу захисту права особи, що прагне відновити себе у складі засновників фермерського господарства після неодноразового відчуження частки у статутному капіталі господарства на користь інших осіб, колегія суддів зазначає таке.

За частинами першою, другою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Спосіб захисту, визначений законом або договором у розумінні статті 5 ГПК України - це спосіб захисту, передбачений законами України або договором, або не передбачений ними, але такий, що не суперечить законам України.

Спосіб захисту є визначеним законом або договором у тому разі, коли закон (нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України) та/або умови укладеного сторонами договору передбачають можливість захисту прав чи законних інтересів учасника відповідного правовідношення за допомогою певного способу. Такий спосіб захисту може бути універсальним (застосування якого можливе до всіх чи більшості видів цивільних правовідносин і який може мати певний конкретизований зміст в конкретній правовій ситуації), стосуватися певної обмеженої групи цивільних правовідносин чи навіть бути суто індивідуальним (наприклад, передбачений договором для конкретного порушення і одночасно такий, що не є різновидом універсального чи групового способу захисту).

Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні.

Натомість суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 19.05.2020 у справі №922/4206/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» («Kudla v. Poland», заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» («Garnaga v. Ukraine», заява № 20390/07, § 29).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» («Chahal v. the United Kingdom», заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» («Afanasyev v. Ukraine» (заява № 38722/02, § 75)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland) зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

У рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Конституційний Суд України в пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №233/4365/18).

Безпосередню мету, якої прагне досягнути позивач звертаючись з позовом до суду, втілює спосіб захисту порушеного права, застосування якого має за ціль попередити, усунути чи компенсувати наслідки порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного цивільного права та інтересу.

Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорювання та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 18.01.2013 у справі № 488/2807/17, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).

Позивач вправі обирати будь-який із передбачених частиною другою статті 16 ЦК України, частиною другою статті 20 ГК України, способів захисту, а також способи захисту, передбачені договором або іншим законом. Проте не кожен спосіб захисту за своїми властивостями може бути застосований в окремо визначених конкретних правовідносинах (конкретній правовій ситуації).

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів як ефективність - можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Належність та ефективність за своєю природою є різними за змістом властивостями (критеріями) способу захисту порушених прав та інтересів, які характеризують спосіб захисту з точки зору допустимості застосування в межах судової юрисдикції з огляду на правовий характер вимоги та наявності умов до його застосування у конкретних правовідносинах (належність) та можливості за наслідком його застосування відновлення (отримання найбільшого ефекту у відновленні) порушених прав та інтересів позивача (ефективність).

Належним способом захисту порушених прав є спосіб захисту, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, правовій меті, якої прагне суб`єкт захисту, тоді як під ефективним способом захисту розуміється такий, що забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).

Ураховуючи наведене, такі властивості (критерії) способу захисту як належність та ефективність не можуть вважатися тотожними за змістом, оскільки належність свідчить про відповідність способу захисту конкретній правовій ситуації (наявність умов до його застосування), натомість ефективність перш за все пов`язана з наслідками застосування способу захисту для позивача.

Ефективність оцінюється лише з точки зору інтересів позивача (особи, право якої порушено), адже йому з урахуванням принципу диспозитивності належить право самостійно обрати спосіб захисту, який на його думку, забезпечить відновлення порушеного права та саме він може визначити чи відповідає спосіб захисту його інтересам (меті, стратегії його захисту), в той час як належність передбачає з`ясування наявності закріплення такого способу захисту в законі, договорі, а у разі відсутності - відповідності його вимогам закону. Будь-який ефективний спосіб захисту є належним, проте не кожен належний спосіб захисту є ефективним.

Аналіз змісту та характеру заявлених ОСОБА_1 позовних вимог свідчить, що позивач, звертаючись до суду з позовом за визначеного ним предмету спору, фактично прагне відновлення становища, яке існувало до стверджуваного порушення його прав, тобто прагне відновити себе у складі засновників (учасників) СФГ «Весела долина», який існував до 30.03.2020.

Тобто, у спірних правовідносинах, поновлення порушених корпоративних прав позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про засновників (учасників) фермерського господарства, тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку - здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про склад засновників (учасників) СФГ «Весела долина».

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів, зокрема: д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Отже, у частині п`ятій статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Такий перелік є чітко визначеним і є вичерпним. Тобто, у зазначеній нормі міститься вичерпний перелік способів захисту порушених прав учасників товариства.

Верховний Суд неодноразово робив висновок, що у подібних спірних правовідносинах належним способом захисту є витребування власником майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та звертав увагу на недоцільності у такому випадку оскаржувати весь ланцюжок правочинів, які були укладені після вибуття майна із володіння власника.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що єдиний належний спосіб захисту у такій категорії справ міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 18.03.2020 у справі № 466/3221/16-а, від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18, від 08.09.2020 у справі № 916/667/19, від 03.11.2020 у справі № 922/88/20).

Отже, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 911/803/20).

В даному випадку внаслідок прийняття оскарженого рішення засновника та укладення оспорюваного договору відбулося саме відчуження належної йому частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, право на яку належить до майнових прав, а не цілісного майнового комплексу як майнових прав, про що помилково зазначає позивач.

Однак, як свідчить пред`явлений позов, його підстави та встановлені судом обставини справи, така вимога заявлена позивачем, а згодом підтримана під час розгляду справи у визначеній ним редакції, виходячи зі змісту найменування укладеного ним з відповідачами 1, 2 договору купівлі-продажу майнових прав, характеристик складових майнових прав, визначених пунктом 1.5 договору, яка ототожнена позивачем за своїми ознаками в сукупності як майнові права у вигляді цілісного майнового комплексу та наданої судами правової оцінки оспорюваного договору.

Отже, пред`явлений позивачем позов за своєю суттю фактично є направленим на відновлення складу засновників (учасників) фермерського господарства, який існував до стверджуваного порушення його права та інтересів, тому належним та ефективним способом захисту в даному випадку є витребування з володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 частки у статутному капіталі СФГ «Весела долина» у розмірі 100%.

Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. (частина друга статті 328 ЦК України). Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Колегія суддів виходить з того, що частка у статутному капіталі господарства є особливим видом майна, тому загальні засади захисту права власності застосовуються й для захисту права власника частки у статутному капіталі, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Таким чином, власник майна з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула його з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для витребування майна оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна, документів, що посвідчують відповідне право, рішень загальних зборів, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Колегія суддів не може вважати обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права шляхом застосування положень п. 3 ч.1 ст. 388 ЦК України як правової підстави для витребування майна належним, оскільки умовами застосування даної конструкції є, зокрема, оплатність договору та добросовісність набувача.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних, функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки, інше) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумки такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Так, згідно протоколу загальних зборів від 15.12.2020 учасниками СФГ «Весела Долина» (засновниками) прийнято рішення укласти та підписати договір купівлі-продажу майнових прав на СФГ «Весела Долина», а саме: відчужити майнові права, які належать ОСОБА_16 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 ; звільнити з посади Голови господарства ОСОБА_2 за власним бажанням та призначити на посаду Голови господарства ОСОБА_4 ; змінити місцезнаходження господарства; затвердити Статут господарства у новій редакції, з урахуванням змін, що відбулись.

15.12.2020 між ОСОБА_2 (продавець 1), ОСОБА_3 (продавець 2) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі - продажу майнових прав на С(Ф)Г «Весела Долина», відповідно до умов якого продавці зобов`язуються передати майнові права на СФГ «Весела Долина» у власність покупцю, а саме ОСОБА_2 передає 70% майнових прав на господарство покупцю та ОСОБА_3 передає 30% майнових прав на господарство у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти майнові права на господарство і сплатити за них обговорену суму. Продаж вчиняється за 700000,00 грн.

15.12.2020 між сторонами договору складено та підписано акт приймання - передачі майнових прав за договором купівлі - продажу майнових прав СФГ «Весела Долина».

15.12.2020 загальними зборами учасників (засновників) СФГ «Весела Долина» затверджено нову редакцію Статуту СФГ «Весела Долина». Відповідно до п. 1.3 Статуту місцезнаходженням господарства є АДРЕСА_8 . Членом і головою господарства є ОСОБА_4 .

Водночас, суд апеляційної інстанції враховує, що матеріали справи не містять доказів проведення оплати за набуте спірне майно ні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ні поточним власником ОСОБА_4 .

При цьому, в силу статті 14 ГПК України поточний власник витребуваного у нього на підставі ст. 388 ЦК України майна вправі заперечувати підстави для відібрання у нього спірного майна з усіх підстав, які зазначені у законі. У випадку ненадання суду доказів оплатності, такий власник має вважатися таким, що набув майно безоплатно.

Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Частинами першою, другою статті 388 ЦК України встановлений перелік випадків, коли власник має право на витребування майна від добросовісного набувача за відплатним договором. Водночас з огляду на висновок про безвідплатність набуття майна зазначені норми не підлягають застосуванню у цій справі. Натомість релевантними є положення статті 387 та частини третьої статті 388 ЦК України, відповідно до яких власник має право витребувати своє майно як у добросовісного, так і недобросовісного набувача, який набув його за безвідплатним правочином.

Крім того, на переконання колегії суддів, саме неправильне тлумачення позивачем добросовісності набувача ОСОБА_4 призвело до покладення в обґрунтування ним своїх доводів та вимог не тих норм права, що фактично регулюють спірні правовідносини щодо витребування майна.

Так, згідно з ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до приписів статті 330 Цивільного кодексу України добросовісність є умовою набуття права власності. Оскільки спір про віндикацію є титульним спором для обох сторін, саме на набувача покладено обов`язок довести свою добросовісність.

При цьому колегія суддів враховує, що частина 5 статті 12 Цивільного кодексу України встановлює загальну презумпцію добросовісності, однак виходить з того, що у віндикаційному спорі пріоритет має спеціальна норма - стаття 330 Цивільного кодексу України.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

Колегія суддів зауважує, що зокрема за змістом статті 388 Цивільного кодексу України недобросовісним є такий набувач, який знав або повинен був знати, що відчужувач, у якого він отримав майно, не має права його відчужувати; добросовісність (недобросовісність) незаконного володільця характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.

Отже, добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна також неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Саме при вирішенні питання про витребування майна здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна, у тому числі з`ясуванню підлягає й те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16).

Отже, під час розгляду цієї справи мають бути встановлені шляхом дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності з урахуванням вірогідності та взаємозв`язку обставини, які б свідчили про наявність підстав для висновку про добросовісність ОСОБА_4 . При цьому позивач має право надати суду будь-які докази недобросовісності поточного власника.

Так, в матеріалах справи міститься протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 18.02.2021 у кримінальному провадженні №12020040000000752 від 09.10.2020, в якому відповідаючи на питання слідчого про обставини перереєстрації СФГ «Весела Долина» на ім`я ОСОБА_4 , останній повідомив, що у листопаді 2020 року в м. Херсон, під час відпочинку, до нього звернувся незнайомий йому чоловік на ім`я ОСОБА_17 , який запропонував працевлаштуватися керівником фермерського господарства, в якому ОСОБА_4 отримував би мінімальну заробітну плату та мав би можливість використовувати сільськогосподарську продукцію даного підприємства у власному господарстві. В подальшому йому повідомили, що необхідно прибути до м. Дніпро для підписання документів щодо вищевказаного працевлаштування. У м. Дніпро ОСОБА_4 з незнайомим йому раніше чоловіком прибув до нотаріальної контори для підписання документів назви та зміст яких він не пам`ятав. Лише пам`ятав, що в документах фігурувала назва підприємства «Весела Долина» та його обрали керівником, а також те, що на час підписання ним документів були відсутні інші підписи. Після підписання ним усіх документів, йому передали 5000 грн. та зазначили, що про наступні дії повідомлять пізніше. Проте, станом на дачу показань у даному кримінальному провадженні, ніяких дій щодо його працевлаштування не відбулося. При цьому ОСОБА_4 повідомляв, що ніякого відношення до діяльності СФГ «Весела Долина» він не має.

Отже, обставини даної справи свідчать саме про недобросовісну поведінку набувача ОСОБА_4 , який за вказаних обставин відчуження майна, повинен був та міг знати про неправомірність набуття ним майна або принаймні здогадуватися про недобросовісну поведінку осіб, які відчужують це майно.

Колегія суддів також звертає увагу, що дії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично свідчать про удаваність укладеного 15.12.2020 між ними правочину.

Так, за змістом статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

При цьому, досліджуючи мотиви укладання такого правочину, колегія суддів звертає увагу на спрямованість волі кожної із сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином.

Так, з пояснень ОСОБА_4 вбачається, що підписуючи відповідний договір у нотаріуса він не переслідував мету набуття частки у статутному капіталі СФГ «Весела Долина», здійснення фактичного управління ним та його господарською діяльністю відповідно до статуту, а погоджувався за обіцяну йому винагороду у вигляді коштів та сільськогосподарської продукції фіктивно «на папері» бути власником та займати посаду керівника цього підприємства, не виконуючи фактично таких обов`язків.

При цьому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не переслідували мети продажу (отриманих ними незаконно всупереч положенням Закону України «Про фермерське господарство») часток у фермерському господарстві та відповідних прав щодо його управління, а навпаки, фактично безоплатно (в даному випадку не на умовах прямо передбачених договором), здійснивши формальну перереєстрацію майнових прав шляхом переоформлення фермерського господарства на ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продовжували зберігати контроль над цією юридичною особою та її господарською і фінансовою діяльністю, намагаючись створити штучні умови задля унеможливлення майбутнього витребування майна.

В свою чергу, удаваність правочину свідчить про його недійсність та, відповідно, можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 387 ЦК України щодо витребування майна із чужого незаконного володіння.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, беручи до уваги вказівки Верховного Суду у даній справі, враховуючи передбачений законом належний та ефективний за обставин даної справи спосіб захисту права, колегія суддів дійшла висновку необхідність часткового задоволення позову та витребування з володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 частки у статутному (складеному) капіталі Селянського (фермерського) господарства «Весела долина» (код ЄДРПОУ 21900245) у розмірі 100%.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За положеннями ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

Керуючись статтями 269, 270, 277, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2024 у справі №917/202/21(917/339/21) скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов в частині вимог про витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майнових прав Селянського (фермерського) господарства «Весела Долина» як цілісного майнового комплексу задовольнити частково.

Витребувати з володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 частку у статутному (складеному) капіталі Селянського (фермерського) господарства «Весела долина» (код ЄДРПОУ 21900245) у розмірі 100%.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.10.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	08.10.2024
Оприлюднено	17.10.2024
Номер документу	122317719
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин про оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління

Ореховська О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 08.10.2024 по справі 917/202/21СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —917/202/21

Постанова від 08.10.2024

Постанова
від 08.10.2024 по справі 917/202/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД