Ухвала

від 16.10.2024 по справі 910/1967/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1967/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Астоніш Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуюча - Сітайло Л.Г., судді - Андрієнко В.В., Сулім В.В.)

від 04.09.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Астоніш Україна"

до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оазис 4"

про зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Астоніш Україна" (далі - Товариство, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач, Адміністрація) про зобов`язання виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про Аксьонова Юрія Васильовича , як керівника та підписанта Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку "Оазис 4" (далі - ОСББ).

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 16 статуту ОСББ повноваження Аксьонова Ю.В., як голови правління ОСББ, припинені ще з 05.08.2022, що є підставою для виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про Аксьонова Ю.В. як керівника та підписанта ОСББ.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 позов задоволено, зобов`язано Адміністрацію виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про Аксьонова Ю.В. , як керівника та підписанта ОСББ.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що у цьому випадку права позивача підтягаються захисту шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України. З огляду на припинення повноважень голови правління ОСББ, в силу пункту 13 статуту ОСББ, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про зобов`язання Адміністрації, як реєстратора, вчинити реєстраційні дії.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки наявність повноважень Аксьонова Ю.В. , як голови правління ОСББ, на дату ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, позивачем належними та достатніми доказами не спростована, правові підстави для зобов`язання виключити відповідні відомості з Єдиного державного реєстру щодо Аксьонова Ю.В. відсутні.

7. 02.10.2024 Товариство надіслало до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

8. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та установив наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

9. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

10. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

11. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

12. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

13. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

14. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставою касаційного оскарження судового рішення є наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

15. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.

16. У касаційній скарзі скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму частини восьмої статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", і відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.

17. При цьому, обґрунтовуючи зазначену підставу касаційного оскарження, скаржник цитує частину вісімнадцяту статті 10 зазначеного Закону (порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами).

18. Отже у такому разі, скаржнику необхідно уточнити стосовно якої саме норми статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" відсутній висновок Верховного Суду, навести обґрунтування як на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах і у який спосіб необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.

19. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

20. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

21. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

22. Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

23. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

24. Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

25. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.

26. Відповідно до вимог касаційної скарги заявник за подання касаційної скарги мав сплатити судовий збір у розмірі 4 844,80 грн (3 028,00 грн х 200% х 0,8).

27. До касаційної скарги скаржник не додав документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, про що уповноваженими працівниками Касаційного господарського суду 03.10.2024 складено акт № 32.1-13/470, тому касаційна скарга також підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків у частині сплати судового збору.

28. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

29. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Астоніш Україна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/1967/24 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом її уточнення, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 16-18 цієї ухвали;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншим учасника справи, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України;

- сплатити судовий збір у розмірі 4 844,80 грн та надати суду документ, що підтверджує його сплату.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова