Ухвала

від 15.10.2024 по справі 405/7040/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/7040/24

2-о/405/204/24

УХВАЛА

15.10.2024 року cуддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Шевченко І.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Кропивницька районна рада Кіровоградської області, Обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» про встановлення факту, який має юридичне значення, -

ВСТАНОВИЛА:

Заявник ОСОБА_1 звернувся в Ленінський районний суд м. Кіровограда з завою про встановлення факту, щ має юридичне значення, в якій просить встановити факт належності до права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлового будинку який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а також, визнати факт помилкового віднесення цього житлового будинку до суспільної групи господарств колгоспний двір.

Відповідно дост. 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 3, 4ст. 294 ЦПК Українисправи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Вирішуючи питання про прийняття справи до провадження суд приходить до наступного висновку.

Окреме провадження - це провадження, в якому відсутній спір про право.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Відповідно до роз`яснень, викладених уПостанові Пленуму Верховного Суду України за №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

Звертаючись до суду з вказаною заявою заявник просить встановити факт належності до права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлового будинку який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а також, визнати факт помилкового віднесення цього житлового будинку до суспільної групи господарств колгоспний двір, при цьому заявником не зазначається з якому метою необхідно йому встановлення даного факту.

У частині першійстатті 315 ЦПК Українивизначено перелік фактів, що мають юридичне значення та які можуть бути встановлені в порядку окремого провадження, який не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2ст. 315 ЦПК України).

Згідно ч. 4ст. 315 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Слід зазначити, що встановлення факту належності до права спільної сумісної власності подружжя, а також, визнання факту помилкового віднесення цього житлового будинку до суспільної групи господарств колгоспний двір породжує права та обов`язки як для членів колгоспного двору.

Згідноз положеннями ст. 120Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року № 1540-Vмайно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу.

Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Відповідно до абзацу другого пункту 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права власності"спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбанедо 15 квітня 1991 рокумають вирішуватись за нормами, що регулюють власність цього двору.

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Пунктом 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права власності"передбачено, що положення статей 17, 18Закону України "Про власність"щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

1.право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 рокуне втратили права на частку в його майні.Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

2.розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

3.у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору було внесено вклад у кредитну установу на ім`я члена двору, його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад перевищує належну цьому члену частку, з нього стягуються відповідні грошові суми на користь інших членів колгоспного двору;

4.згідно зі статею 4Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність", загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуютьсяз 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

За приписами ст. 120, 121, 123Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року № 1540-VI, майно колгоспного двору належить його членам направі спільної сумісної власності. При цьому розмір часток учасників у праві спільної сумісної власності залежить від участі кожного із членів у його створенні.

Отже, як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 існує спір про право, який має розглядатися в позовному провадженні.

У даному випадку вимоги заявника не можуть бути розглянуті у порядку окремого провадження, оскільки наявний спір про право.

В роз`ясненнях,викладених уп.42постанови ПленумуВищого СпеціалізованогоСуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справ№ 3від 01.03.2013року «Продеякі питанняюрисдикції загальнихсудів тавизначення підсудностіцивільних справ», визначено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Окрім цього, суд зазначає, що майно про встановлення факту належності якого до спільної сумісної власності подружжя розташоване за адресою, АДРЕСА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. На вказану територію розповсюджується юрисдикція Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.

У відповідності до ч. 4ст. 315 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.293,315 ЦПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Кропивницька районна рада Кіровоградської області, Обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» про встановлення факту, який має юридичне значення.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі після набрання нею законної сили надіслати заявнику разом із позовом та доданими до нього документами.

На підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1010910001 від 14.10.2024 року повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , сплачену при пред`явленні заяви про встановлення юридичного факту суму судового збору в розмірі 606 грн. (шістсот шість гривен).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко