Рішення

від 18.09.2024 по справі 757/7722/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7722/23-ц

пр. 2-3149/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, за участю третьої особи, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерства культури та інформаційної політики України, про визнання незаконним віднесення до складової частини Музейного фонду України фотографій, бойових нагород та документів про нагородження та зобов`язання повернення їх спадкоємцю нагородженого, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс (далі - відповідач, Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс), за участю третьої особи, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - третя особа, Міністертво), про визнання незаконним віднесення до складової частини Музейного фонду України фотографій, бойових нагород та документів про нагородження та зобов`язання повернення їх спадкоємцю нагородженого.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 21 вересня 1979 року матір`ю позивача, ОСОБА_2 до Українського державного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. (теперішня назва - «Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс») в тимчасове користування/на тимчасове зберігання було передано наступні предмети музейного значення, які належали батьку позивача - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ): фотопортрет ОСОБА_2 1948 (1 шт.); фото групове 1942. Група радянських льотчиків 42-го авіаційного полку далекої дії 1942; посвідчення НОМЕР_1 до медалі «за оборону Радянського Заполяр`я» 24.07.1947 р.; посвідчення НОМЕР_2 до медалі «За оборону Сталінграда». 09.08. 1943 р.; посвідчення НОМЕР_3 до медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» 11.11.1944 р.; посвідчення НОМЕР_4 до медалі «За взяття Кенігсберга». 24.07.1947 р.; посвідчення НОМЕР_5 до медалі «За оборону Москви». 21.07.1944 р.; посвідчення № НОМЕР_6 до медалі «За оборону Ленінграда». 21.07.1944 р.; грамота № 12224 Президії Верховної ради СРСР про присвоєння звання Героя Радянського Союзу. 20.04.1948 р.; свідоцтво № НОМЕР_7 про здійснення навчального парашутного стрибка та отримання нагрудного значка № 40454 згідно з наказом ВПС РСЧА № 28 від 07.03.1932 р. 1935 р.; Орден Леніна № 9637; Орден Червоного Прапора № 19788; Орден Червоного Прапора № 90931; Орден Червоної Зірки № 3349625; Орден Червоної Зірки № 1966424; Орден Вітчизняної війни 1 ступеня № 55524; медаль «Золота зірка» (муляж); медаль «За бойові заслуги» № 1612800; медаль за взяття «Кінігсберга»; медаль «За відвагу» № 17663; медаль «За оборону Ленінграда»; медаль «За оборону Сталінграда»; медаль «За оборону Москви», медаль «За оборону Радянського Заполяр`я»; знак «Гвардія»; посвідчення № НОМЕР_8 до медалі «За відвагу». 12.10.1940.

Позивач вказував, що у зв`язку із тим, що вказані нагороди та документи не надавались в дарунок музею, він звернувся до відповідача із заявою від 28 грудня 2022 року про повернення/видачу йому, як спадкоємцю ОСОБА_2 , предметів музейного значення, переданих музею на тимчасове зберігання. Своїм листом від 30 січня 2023 року № 86 відповідачем було відмовлено позивачу в поверненні зазначених предметів музейного значення, посилаючись на те, що зазначені предмети були прийняті відповідачем на постійне зберігання, пройшли всі етапи обліку та є складовою державної частини Музейного фонду України, та поверненню не підлягають.

В позовних вимогах, позивач просив визнати незаконним віднесення до складової частини Музейного фонду України вищевказаних бойових та ювілейних нагород та документів про нагородження ОСОБА_2 та зобов`язати Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс передати йому у володіння, як спадкоємця нагородженого, вищевказані бойові та ювілейні нагороди.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 31 травня 2023 року.

У травні 2023 року до суду надійшов відзив відповідача Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс., у якому він просить відмовити в задоволенні позову. Відзив обгрунтовано тим, що речі (майно), які є предметом цього судового спору, були прийняті Національним музеєм історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс на постійне зберігання, пройшли всі етапи обліку, а також є складовою державної частини Музейного фонду України, а відповідно державною власністю, відтак зазначені речі (майно), що є предметом цього судового спору, не підлягають поверненню. Підстав для визнання незаконним віднесення до складової державної частини Музейного фонду України фотографій, бойових нагород та документів про нагородження та зобов`язання повернення їх спадкоємцю нагородженого немає.

Зазначає, що твердження позивача про те, що він прийняв спадщину, оскільки фактично вступив у володіння спадковим майном свого батька, а саме, вступив у володіння його ощадною книжкою, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки ним не було надано жодних доказів, які б підтверджували вступ у фактичне володіння спадковим майном його батька, а також не надано свідоцтво про право на спадщину.

У свою чергу, наявні усі підстави вважати, що саме мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 фактично вступила у володіння спадковим майном свого чоловіка, адже здійснила розпорядження його майном шляхом передачі відповідних речей (предметів) Національному музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс на постійне зберігання.

У травні 2023 року до суду надійшло клопотання представника позивача про виклик свідка.

Протокольною ухвалою суду від 31 травня 2023 року задоволено клопотання представника позивача про виклик свідка, розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 12 вересня 2023 року.

У липні 2023 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив про те, що спірні предмети матір`ю позивача були передані відповідачу виключно на умовах повернення зазначених предметів за першою вимогою спадкоємця/спадкоємців нагороджуваного ОСОБА_2 і виключно на тимчасове зберігання (користування). Зазначає, що всупереч домовленостей і акту приймання від 21 вересня 1997 року, яким шляхом підкреслення працівником музею відповідної позначки, якою визначено, що зазначені предмети передаються до музею на тимчасове зберігання/користування, відповідачем було незаконно віднесено спірні предмети до державної складової частини Музейного фонду України, чим порушено майнові права позивача.

Щодо спадкових прав позивача зазначив, що він фактично заволодів ощадною книжкою свого батька та надавши її копію в якості доказу до матеріалів судової справи позивач підтвердив належними доказами факт прийняття останнім спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 . Надання свідоцтва про право на спадщину не є обов`язковим доказом підтвердження факту прийняття спадкоємцем спадщини.

Сторона позивача наголошує на тому, що перебіг позовної давності у цій справі починається від моменту реалізації позивачем витребування свого майна, а саме, моменту подання відповідачу заяви від 17 січня 2023 року про повернення/видачу у володіння спадкоємцю предметів музейного значення переданих музею на тимчасове зберігання.

У вересні 2023 року Національний музей історії України в Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. подав до суду заперечення, у яких просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначає, що після прийняття предметів до Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс були зроблені відповідні записи в книзі надходжень (головній інвентарній книзі). Також була здійснена інвентаризація предметів, про що свідчать відповідні записи у інвентарних книгах.

Позивачем не надано жодних доказів про те, що ОСОБА_1 фактично заволодів спадковим майном у вигляді ощадної книжки саме після смерті батька, ОСОБА_2 у 1977 році. Подавши у 2023 році разом з позовною заявою копії ощадної книжки, ОСОБА_1 , без надання жодних доказів, стверджує, що володіє ними з 1977 року. Наведене свідчить про недостатність доказів, наданих позивачем, та неможливість встановити чи дійсно ОСОБА_1 заволодів ощадною книжкою свого батька ОСОБА_2 безпосередньо після його смерті, а не пізніше.

Зазначає, що перебіг позовної давності починається від моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про факт віднесення до складової державної частини Музейного фонду України фотографій, бойових нагород та документів про нагородження. Отже, позовна заява не підлягає розгляду у зв`язку із спливом позовної давності.

У липні 2023 року Міністерство культури та інформаційної політики України подало до суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких проти позову заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Указує на те, що предмети музейного значення були прийняті музеєм на постійне зберігання, пройшли всі етапи обліку та є складовою державної частини Музейного фонду України, а відповідно державною власністю, та зазначені предмети не підлягають відчуженню.

У вересні 2023 року представник позивача подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначає про те, що отримавши, прийнявши на облік та зберігання спірні нагороди та документи про нагородження до них на підставі Інструкції з обліку і зберігання музейних цінностей музеїв системи Міністерства культури СРСР (крім художніх), затвердженої Міністерством культури СРСР 1968 р., на яку посилається відповідач, зазначені предмети відповідачем було отримано, а також прийнято на облік та зберігання з грубим порушенням установленого порядку, який був чинним на момент прийняття відповідачем від ОСОБА_2 спірних предметів за актом від 21 вересня 1979 року та оформлення рішення про прийняття спірних предметів на постійне зберігання протоколом № 29 від 28 вересня 1979 року.

Крім того, станом на дату прийняття відповідачем спірних предметів, обов`язковою умовою для прийняття музеями нагород та документів про нагороди померлих нагороджених є рішення Президії Верховної Ради СРСР, Президії Верховних Рад союзних, автономних республік, виконкомів крайових, обласних Рад народних депутатів (в залежності від підпорядкування музею) та виключно за згодою спадкоємців. Доказів про наявність такого рішення матеріали справи не містять. Позивач не надавав своєї згоди на передачу спірних предметів на постійне зберігання відповідачу.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року відкладено розгляд справи в підготовчому засідання на 14 грудня 2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті на 25 березня 2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року оголошено перерву у справі для проведення допиту свідка, наступне судове засідання призначено на 05 червня 2024 року.

Допитана в судовому засіданні 05 червня 2024 року свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона є донькою ОСОБА_2 та була безпосереднім свідком передачі усіх нагород батька, фотографій, переписок. Пояснила, що у 1979 році з музею зателефонували і попросили для організації експозиції на честь батька, як героя СРСР, надати медалі, ордена, книжки та інші документи, пов`язані з ним. Взагалі щодо передачі матеріалів до музею, то вона, мати та брат були проти, але працівниця запевнила її, маму, брата, що спірне майно буде передано у тимчасове користування і за першим запитом усі матеріали будуть повернуті. Після смерті батька вона та мати вирішили, що усе майно після смерті батька успадкує брат (позивач по справі). Йому були передані у спадок ордена, медалі, документи до них, листи, фотографії, записи батька, архів батька, ощадну книжку.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року оголошено перерву по справі. Наступне судове засідання призначено на 18 вересня 2024 року.

Позивач та його представник подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримали у повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення позову заперечує з мотивів викладених у його відзиві.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. Причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд установив, що 21 вересня 1979 року за актом прийому № 790642 матір`ю позивача, ОСОБА_2 до Українського державного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. (теперішня назва «Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс») було передано наступні предмети музейного значення (які належали батьку позивача - ОСОБА_2 ): фотопортрет ОСОБА_2 1948 (1 шт.); фото групове 1942 (1 шт.); посвідчення до медалей «За оборону Москви», «За оборону Сталінграда», «За оборону Ленінграда», «За оборону Радянського Заполяр`я» (4 шт.); свідоцтво 1932 р. (1 шт.); Орден Леніна № 9637 (1 шт.); медаль «Золота зірка» (муляж) (1 шт.); Ордени «Червоний прапор» № 90931, 19788 (2 шт.); Ордени «Червона зірка» (2 гт.); Орден «Вітчизняна війна» (1 шт.); медаль «За відвагу» № 17663 (1 шт.); медаль «За оборону Ленінграда» (1 шт.); медаль «За взяття Кенігсберга» (1 шт.); медаль «За оборону Сталінграда» (1 шт.); медаль «За оборону Радянського Заполяр`я» (1 шт.); медаль «За оборону Москви» (1 шт.); медаль «За бойові заслуги» (1 шт.); посвідчення до медалей «За взяття Кенісберга» та «за перемогу над Німеччиною» (2 шт.); грамота Героя Радянського Союзу № 12224 (1 шт.); Знак «Гвардія» (1 шт.); сумка польова (1 шт.); фотопортрет 1944 (1 шт.).

У відповідності з переліком предметів ОСОБА_2 , що перебувають на обліку в Національному музеї історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, станом на 08 листопада 2022 року на зберіганні в музеї знаходяться наступні предмети музейного значення: фотопортрет ОСОБА_2 1948 (1 шт.); фото групове 1942. Група радянських льотчиків 42-го авіаційного полку далекої дії 1942; посвідчення НОМЕР_1 до медалі «за оборону Радянського Заполяр`я» 24.07.1947 р.; посвідчення НОМЕР_2 до медалі «За оборону Сталінграда». 09.08. 1943 р.; посвідчення НОМЕР_3 до медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» 11.11.1944 р.; посвідчення НОМЕР_4 до медалі «За взяття Кенігсберга». 24.07.1947 р.; посвідчення НОМЕР_5 до медалі «За оборону Москви». 21.07.1944 р.; посвідчення № НОМЕР_6 до медалі «За оборону Ленінграда». 21.07.1944 р.; грамота № 12224 Президії Верховної ради СРСР про присвоєння звання Героя Радянського Союзу. 20.04.1948 р.; свідоцтво № НОМЕР_7 про здійснення навчального парашутного стрибка та отримання нагрудного значка № 40454 згідно з наказом ВПС РСЧА № 28 від 07.03.1932 р. 1935 р.; Орден Леніна № 9637; Орден Червоного Прапора № 19788; Орден Червоного Прапора № 90931; Орден Червоної Зірки № 3349625; Орден Червоної Зірки № 1966424; Орден Вітчизняної війни 1 ступеня № 55524; медаль «Золота зірка» (муляж); медаль «За бойові заслуги» № 1612800; медаль за взяття «Кінігсберга»; медаль «За відвагу» № 17663; медаль «За оборону Ленінграда»; медаль «За оборону Сталінграда»; медаль «За оборону Москви», медаль «За оборону Радянського Заполяр`я»; знак «Гвардія»; посвідчення № НОМЕР_8 до медалі «За відвагу». 12.10.1940.

Установлено, що 29 грудня 2022 року засобами поштового зв`язку позивач звернувся до відповідача із заявою від 28 грудня 2022 року про повернення/видачу у володіння спадкоємцю предметів музейного значення, переданих музею на тимчасове зберігання.

Своїм листом від 30 січня 2023 року № 86 відповідачем було відмовлено позивачу в поверненні зазначених предметів музейного значення з посиланням на те, що зазначені предмети були прийняті відповідачем на постійне зберігання, пройшли всі етапи обліку та є складовою державної частини Музейного фонду України, та поверненню не підлягають.

Відповідно до розділу V Прикінцеві Положення Закону України «Про державні нагороди України» від 16 вересня 2000 року № 1549-111 (далі - Закон № 1549-111), встановлено поширення дії цього Закону на правовідносини, пов`язані з нагородженням громадян України, удостоєних державних нагород СРСР або республік, що входили до його складу.

Так, відповідно до статті 2 Закону № 1549-111, законодавство про державні нагороди складається з Конституції України, цього Закону та Указів Президента України, що видаються відповідно до нього.

На час передачі спірних нагород до Українського державного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. (теперішня назва «Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс»), передача нагород здійснювалася на підставі «Инструкции о порядке приема в музеи страны для експонирования и хранения орденов и медалей СССР», затвердженої наказом Міністерства культури СРСР № 838 від 31 жовтня 1977 року.

Так, відповідно до пункту 1 «Инструкции о порядке приема в музеи страны для експонирования и хранения орденов и медалей СССР», ордени і медалі СРСР померлих чи посмертно нагороджених громадян та документи про їх нагородження можуть прийматись музеями для експонування і зберігання за згодою спадкоємців за рішенням Президіуму Верховної Ради СРСР, Президіумів Верховних рад союзних автономних республік, виконкомів крайових, обласних Рад народних депутатів в залежності від підпорядкування музею.

Згідно з статтею 18 Закону № 1549-111, після смерті нагородженого, за наявності спадкоємців, нагорода залишається у сім`ї померлого.

За згодою спадкоємців державні нагороди можуть бути передані на тимчасове або постійне зберігання музеям. Державні нагороди передаються музеям на підставі рішення Комісії державних нагород та геральдики за наявності відповідного клопотання музейного закладу.

Передані музеям на постійне зберігання державні нагороди спадкоємцям померлого або нагородженого посмертно не повертаються.

У разі відсутності у померлого нагородженого спадкоємців державні нагороди і документи про нагородження мають бути передані на зберігання державі.

За загальним положенням про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя стаття 122, частина перша стаття 1220, частина перша стаття 1270 ЦК України).

Суд установив, що при прийнятті винагород та документів нагородженого ОСОБА_2 працівники музею не перевірили чи є ОСОБА_2 (дружина нагородженого) спадкоємицею цього майна і чи діють інші спадкоємці згоду для передачі спірних нагород для експозиції та зберігання до музею.

Суд встановив, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружина ОСОБА_2 передала бойові та ювілейні нагороди з документами до них 21 вересня 1979 року, не прийнявши спадщину у встановленому законом порядку, і передала їх без згоди інших спадкоємців - дочки ОСОБА_3 та сина - ОСОБА_1 .

Представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, вступив у фактичне управління майном батька, на час його смерті проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ) разом із батьком, в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини не звертався.

Також, акт прийому-передачі № 790642 від 21 вересня 1979 року складений з порушенням вимог «Инструкции о порядке приема в музеи страны для експонирования и хранения орденов и медалей СССР», затвердженої наказом Міністерства культури СРСР № 838 від 31 жовтня 1977 року, оскільки в даному акті відсутня інформація про наявність рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів чи будь-якого іншого органу (в залежності від підпорядкування музею) про прийняття на зберігання нагород та документів до них ОСОБА_2 , а також не визначено на постійне чи тимчасове зберігання прийнято відповідачем перелічені у цьому акті нагороди та документи.

Оскільки, при розгляді справи, належними доказами не встановлено, що державні нагороди ОСОБА_2 були передані музею на постійне зберігання, суд не може прийняти доводи відповідача, що спірні нагороди є складовою частини Музейного фонду України і не підлягають поверненню.

Таким чином, враховуючи ряд порушень відповідача при прийнятті спірних нагород, суд вважає, що на даний час вони обліковуються в інвентарній книзі основного фонду музею без правових на те підстав, а тому приходить до висновку про визнання незаконним віднесення до складової державної частини Музейного фонду України бойових та ювілейних нагород та документів про нагородження ОСОБА_2 .

Окрім того, оскільки судом встановлено, що відповідачу не було передано на постійне користування спірними нагородами, а лише на час експозиції, враховуючи наведені обставини й відсутності у вищенаведеному Законі № 1549-111 заборони повернення нагород, переданих музеям на тимчасове зберігання, суд приходить до висновку, що спірні нагороди та документи до них ОСОБА_2 підлягають поверненню його сину ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо можливого пропуску строку позовної давності, про що заявлено представником відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

На підставі частини першої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд установив, що початок перебігу позовної давності за вимогами про повернення позивачу фотографій, бойових та ювілейних нагород та документів про нагородження батька позивача ОСОБА_2 розпочався 30 січня 2023 року, з моменту відмови відповідача у поверненні позивачу спірного майна. З даним позовом ОСОБА_1 звернувся 27 лютого 2023 року, тобто в межах строку визначеного статтею 257 ЦК України строку позовної давності, підстав для відмови в позові за пропуском позовної давності немає.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору: в розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією № 16 від 21.02.2023 року, та в розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією № 105 від 17.02.2023 року.

Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 147,20 грн. у відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про державні нагороди України», статтями 1220, 1270 Цивільного кодексу України, 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, за участю третьої особи, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерства культури та інформаційної політики України, про визнання незаконним віднесення до складової частини Музейного фонду України фотографій, бойових нагород та документів про нагородження та зобов`язання повернення їх спадкоємцю нагородженого, - задовольнити.

Визнати незаконними віднесення до складової частини Музейного фонду України бойових та ювілейних нагород та документів про нагородження ОСОБА_2 :

- фотопортрет ОСОБА_2 1948 (1 шт.);

- фото групове 1942. Група радянських льотчиків 42-го авіаційного полку далекої дії 1942;

- посвідчення НОМЕР_1 до медалі «за оборону Радянського Заполяр`я» 24.07.1947 р.;

- посвідчення НОМЕР_2 до медалі «За оборону Сталінграда». 09.08. 1943 р.;

- посвідчення НОМЕР_3 до медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» 11.11.1944 р.;

- посвідчення НОМЕР_4 до медалі «За взяття Кенігсберга». 24.07.1947 р.;

- посвідчення НОМЕР_5 до медалі «За оборону Москви». 21.07.1944 р.; - посвідчення № НОМЕР_6 до медалі «За оборону Ленінграда». 21.07.1944 р.;

- грамота № 12224 Президії Верховної ради СРСР про присвоєння звання Героя Радянського Союзу. 20.04.1948 р.;

- свідоцтво № НОМЕР_7 про здійснення навчального парашутного стрибка та отримання нагрудного значка № 40454 згідно з наказом ВПС РСЧА № 28 від 07.03.1932 р. 1935 р.;

- Орден Леніна № 9637; Орден Червоного Прапора № 19788;

- Орден Червоного Прапора № 90931; Орден Червоної Зірки № 3349625; - Орден Червоної Зірки № 1966424;

- Орден Вітчизняної війни 1 ступеня № 55524; медаль «Золота зірка» (муляж);

- медаль «За бойові заслуги» № 1612800;

- медаль за взяття «Кінігсберга»;

- медаль «За відвагу» № 17663;

- медаль «За оборону Ленінграда»;

- медаль «За оборону Сталінграда»;

- медаль «За оборону Москви»;

- медаль «За оборону Радянського Заполяр`я»;

знак « Гвардія »;

посвідчення № НОМЕР_8 до медалі «За відвагу». ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс передати у володіння ОСОБА_1 наступні бойові та ювілейні нагороди та документи про нагородження ОСОБА_2 :

- фотопортрет ОСОБА_2 1948 (1 шт.);

- фото групове 1942. Група радянських льотчиків 42-го авіаційного полку далекої дії 1942;

- посвідчення НОМЕР_1 до медалі «за оборону Радянського Заполяр`я» 24.07.1947 р.;

- посвідчення НОМЕР_2 до медалі «За оборону Сталінграда». 09.08. 1943 р.;

- посвідчення НОМЕР_3 до медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» 11.11.1944 р.;

- посвідчення НОМЕР_4 до медалі «За взяття Кенігсберга». 24.07.1947 р.;

- посвідчення НОМЕР_5 до медалі «За оборону Москви». 21.07.1944 р.; - посвідчення № НОМЕР_6 до медалі «За оборону Ленінграда». 21.07.1944 р.;

- грамоту № 12224 Президії Верховної ради СРСР про присвоєння звання Героя Радянського Союзу. 20.04.1948 р.;

- свідоцтво № НОМЕР_7 про здійснення навчального парашутного стрибка та отримання нагрудного значка № 40454 згідно з наказом ВПС РСЧА № 28 від 07.03.1932 р. 1935 р.;

- Орден Леніна № 9637; Орден Червоного Прапора № 19788;

- Орден Червоного Прапора № 90931; Орден Червоної Зірки № 3349625; - Орден Червоної Зірки № 1966424;

- Орден Вітчизняної війни 1 ступеня № 55524; медаль «Золота зірка» (муляж);

- медаль «За бойові заслуги» № 1612800;

- медаль за взяття «Кінігсберга»;

- медаль «За відвагу» № 17663;

- медаль «За оборону Ленінграда»;

- медаль «За оборону Сталінграда»;

- медаль «За оборону Москви»;

- медаль «За оборону Радянського Заполяр`я»;

- знак « Гвардія »;

- посвідчення № НОМЕР_8 до медалі «За відвагу». 12.10.1940.

Стягнути з Національного музею історії України в Другій світовій війні. Меморіальний комплекс на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач - Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 24; код ЄДРПОУ 02224241.

Третя особа - Міністерство культури та інформаційної політики України: 01601, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 19; код ЄДРПОУ 43220275.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 30.09.2024 року.

Суддя Є.С. Хайнацький