Ухвала

від 09.10.2024 по справі 335/11411/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/11411/23 1-кс/335/4317/2024

09 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника потерпілого Класичного приватного університету адвоката ОСОБА_3 про часткове скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.12.2023 року, у кримінальному провадженні № 42023082010000121, на майно, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2024 до провадження слідчого судді надійшло клопотання Класичного приватного університету про часткове скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.12.2023 року, у кримінальному провадженні № 42023082010000121 на майно Класичного приватного університету шляхом заборони його відчуження, дій пов`язаних з відчуженням, оформленням правовстановлюючих документів та державною реєстрацією права, а також заборони державним та приватним виконавцям вчиняти виконавчі дії щодо майна, на яке накладено арешт цією ухвалою, а також на рахунки та заборонено звернення стягнення з рахунків на кошти Класичного приватного університету в банківських установах.

Клопотання мотивоване тим, що вказаний арешт накладено слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки слідчим суддею при накладенні арешту встановлено, що зазначене майно відповідає критеріям, визначенимст. 98 КПК України. Разом з тим, на сьогоднішній день у Класичного приватного університету існує обов`язок щодо сплати заборгованості за рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.11.2022 року на підставі якого видано виконавчий лист № 404/8493/18 від 26.01.2023 року, основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження в межах відкритого виконавчого провадження № 76099938.

Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження, 20.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження № 76099938 з примусового виконання виконавчого листа № 404/8493/18 виданого 26.01.2023 Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення з Класичного приватного університету на користь ОСОБА_5 залишку заборгованості за договором в сумі 77301,86 (сімдесят сім тисяч триста один) долар США 86 центів.

Зазначене підтверджується також копією виконавчого листа № 404/8493/18 виданого 26.01.2023 Кіровським районним судом м. Кіровограда, копіями постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанови про стягнення з боржника основної винагороди, долученими Класичним приватним університетом до клопотання про часткове скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.12.2023 року, у кримінальному провадженні № 42023082010000121 на майно.

Зазначені банківські рахунки не є знаряддям вчинення злочину.

Представник потерпілого та слідчий в судове засідання не з`явилися. Надали заяви про розгляд клопотання за їх відсутністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, розгляд клопотання проведено без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив такі обставини.

Згідно з ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1ст. 174 КПК Україниарешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Під час розгляду клопотання встановлено, що в провадженні слідчого відділення відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №42023082010000121 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченогост. 365-2 ч. 3 КК України.

07.12.2023року слідчимсуддею Орджонікідзевськогорайонного судуміста Запоріжжя,у кримінальномупровадженні №42023082010000121,було задоволеноклопотання старшогослідчого слідчоговідділення відділуполіції №1Запорізького районногоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Запорізькійобласті,погоджене зпрокурором Вознесенівськоїокружної прокуратурим.Запоріжжя (судова справа № 335/11411/23) та накладено арешт на майно шляхом заборони його відчуження, дій пов`язаних з відчуженням, оформленням правовстановлюючих документів та державною реєстрацією права, а також заборони державним та приватним виконавцям вчиняти виконавчі дії щодо майна, на яке накладено арешт цією ухвалою, а також на рахунки та заборонено звернення стягнення з рахунків на кошти Класичного приватного університету в банківських установах.

Вказаний арешт накладено слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки слідчим суддею при накладенні арешту встановлено, що зазначене майно відповідає критеріям, визначенимст. 98 КПК України.

Разом з тим, 20.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження № 76099938 з примусового виконання виконавчого листа № 404/8493/18 виданого 26.01.2023 Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення з Класичного приватного університету на користь ОСОБА_5 залишку заборгованості за договором в сумі 77301,86 (сімдесят сім тисяч триста один) долар США 86 центів.

Отже, на сьогоднішній день у Класичного приватного університету існує обов`язок щодо сплати заборгованості за рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.11.2022 року на підставі якого видано виконавчий лист № 404/8493/18 від 26.01.2023 року, основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження в межах відкритого виконавчого провадження № 76099938, чому перешкоджає арешт, накладений на рахунки зазначеною ухвалою суду.

Зазначені перешкоди не мають існувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, встановлено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами 1, 2 статті 18 ЦПК України та частинами 2, 4 статті 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів регламентовано, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, ч. 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).

На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У Рішенні Конституційного Суду України від 20 грудня 2018 р. № 13-р/2018 зазначено, що Конституцією України встановлено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (стаття 151-2); рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов`язковими до виконання на всій території України; органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об`єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними; рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади; додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання (абзаци 2, 3, 6 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000).

Згідно з ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1ст. 174 КПК Україниарешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Виходячи зст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 28 КПК Українипередбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі „Іатрідіс проти Греції [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі „Антріш проти Франції, від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та „Кушоглу проти Болгарії, заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі „Спорронг та Льонрот проти Швеції, пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі „Джеймс та інші проти Сполученого Королівства, n. 50, Series A N 98).

Оскільки арешт накладено обґрунтовано, на даний час досудове розслідування триває, підстави для накладення арешту не відпали, але наразі розмір спричиненої шкоди кримінальним правопорушенням не встановлено, з урахуванням принципу обов`язковості судового рішення, принципів розумності та співмірності застосування заходів забезпечення кримінального провадження, суд вважає, що на сьогодні необхідно скасувати арешт, накладений на рахунки Класичного приватного університету ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 07.12.2023 року у кримінальному провадженні № 42023082010000121, в частині стягнення приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_4 коштів з рахунку Класичного приватного університету в банківській установі, а саме:

1) АТ „УКРСИББАНК Київ, код банку 351005

UA593510050000026001504757200 Валюта: UAH 980

в межах виконавчого провадження № 76099938 з метою повного та фактичного виконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда на підставі якого видано виконавчий лист № 404/8493/18 від 26.01.2023 року.

Отже, вивчивши доводи, викладені в клопотанні та дослідивши матеріали відповідно до яких накладено арешт, слідчий суддя приходить до висновку, що накладення арешту на грошові кошти, за рахунок яких має бути виконано рішення суду є неправомірним.

Крім того, оскільки на час розгляду даного клопотання розмір спричиненої шкоди кримінальним правопорушенням не встановлено, з урахуванням принципів розумності та співмірності застосування заходів забезпечення кримінального провадження, наслідки накладеного арешту для третіх осіб, слідчий суддя вважає можливим скасувати арешт накладений на рахунки в частині стягнення приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_4 коштів з рахунку Класичного приватного університету в банківській установі, а саме:

1) АТ „УКРСИББАНК Київ, код банку 351005

UA593510050000026001504757200 Валюта: UAH 980

в межах виконавчого провадження № 76099938 з метою повного та фактичного виконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда на підставі якого видано виконавчий лист № 404/8493/18 від 26.01.2023 року.

Враховуючи вищевикладене, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.98,167,170,171,172,173,174 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання Класичного приватного університету про скасування арешту в частині стягнення приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_4 коштів з рахунку Класичного приватного університету в банківській установі, а саме:

1) АТ „УКРСИББАНК Київ, код банку 351005

UA593510050000026001504757200 Валюта: UAH 980

в межах виконавчого провадження № 76099938 з метою повного та фактичного виконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда на підставі якого видано виконавчий лист № 404/8493/18 від 26.01.2023 року задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на рахунки Класичного приватного університету ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 07.12.2023 року у кримінальному провадженні № 42023082010000121, в частині стягнення приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_4 коштів з рахунку Класичного приватного університету в банківській установі, а саме:

1) АТ „УКРСИББАНК Київ, код банку 351005

UA593510050000026001504757200 Валюта: UAH 980

в межах виконавчого провадження № 76099938 з метою повного та фактичного виконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда на підставі якого видано виконавчий лист № 404/8493/18 від 26.01.2023 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 09.10.2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1