Рішення

від 04.10.2024 по справі 462/7435/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/7435/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 жовтня 2024 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Чайко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - приватне підприємство «Авто-Фортуна», Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

встановив:

ТОВ «Автокат» 26.09.2023 року звернулося до Залізничного районного суду м.Львова з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002393 (CГ) від 08.08.2018 року автомобіля марки «MAN 23.414 11967», 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_2 автомобіля марки «MAN 23.414 11967», 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_1 за ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002380 від 07.08.2018 року напівпричіпу марки «SCHMITZ SPR 24», 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2 , укладений в ПП «АВТО ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_2 на напівпричіп марки «SCHMITZ SPR 24», 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2 та поновити/визнати право власності на напівпричіп марки «SCHMITZ SPR 24», 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2 за ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002379 від 07.08.2018 року автомобіля марки «MAN 19.403 11967» 1996 року випуску, № шасі НОМЕР_3 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_2 на автомобіль марки «MAN 19.403 11967» 1996 року випуску, № шасі НОМЕР_3 , та поновити/визнати право власності на автомобіль марки «MAN 19.403 11967», 1996 року випуску, №шасі НОМЕР_4 за ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002108 від 12.06.2018 року транспортного засобу марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_2 на транспортний засіб марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E» 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 , та поновити/визнати право власності на транспортний засіб марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 за ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002107 від 12.06.2018 року автомобіля марки «MAN 19.403», 11973 куб.см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_2 на автомобіль марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 та поновити/визнати право власності на автомобіль марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 за ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/21/011068 від 26.11.2021 року напівпричіпа марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E», 1999 року випуику, № шасі НОМЕР_5 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_3 на напівпричіп марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 , та поновити/визнати право власності на напівпричіп марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E» 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 за ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/22/011815 від 17.09.2022 року, автомобіля марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_4 на автомобіль марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, №шасі НОМЕР_6 , та поновити/визнати право власності на автомобіль марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_7 за ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом ТОВ «Автокат» до ФОП ОСОБА_1 про відшкодування збитків та стягнення переплати. Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.09.2018 року в задоволенні позову відмовлено, однак постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 року рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2018 року скасовано, та прийнято нове рішення, яким позов ТзОВ «Автокат» про відшкодування збитків та стягнення переплати задоволено частково. На виконання вказаної постанови 18.02.2022 року Господарським судом Львівської області для примусового виконання видано судові накази. 15.09.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А. були відкриті виконавчі провадження, які в подальшому були зведені у виконавче провадження НОМЕР_14. Проте, ОСОБА_1 , з метою уникнення стягнення з нього грошових коштів, у 2018 році, на підставі договорів купівлі-продажу, переоформив належні йому транспортні засоби за ОСОБА_2 , а саме: автомобіль марки «MAN 23.414 11967», напівпричіп марки «SCHMITZ SPR 24», автомобіль марки «MAN 19.403 11967», напівпричіп марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E», автомобіль марки «MAN 19.403», що свідчить про фраудаторність укладених ним договорів. В подальшому, ОСОБА_2 , на підставі договорів купівлі-продажу, переоформала напівпричіп марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E» на ОСОБА_3 , а автомобіль марки «MAN 19.403» на ОСОБА_4 . Таким чином, відчуження транспортних засобів після 22.05.2018 року, тобто після відкриття Господарським судом Львівської області, свідчить про умисне та цілеспрямоване ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду про стягнення в порядку регресу збитків на суму 420807 грн. Також відомо, що ОСОБА_1 , з метою ухилення від виконання рішення суду, відчужив свою квартиру ОСОБА_2 , у зв?язку з чим позивачем було подано позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Однак, коштів від реалізації квартири буде недостатньо для погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Автокат». Враховуючи, що оспорювані договори укладені при зловживанні ОСОБА_1 правом власності на шкоду ТОВ «Автокат», тобто є фраудаторними правочинами, у зв?язку з чим просить визнати вказані договори недійсними.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 24.11.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву та третім особам - п`ятнадцятиденний строк для подання пояснення на позовну заяву та п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання пояснень щодо нього, із викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову або відзиву.

Відповідачі у встановлений судом строк не надали до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

11.12.2023 року на адресу суду від уповноваженого представника третьої особи РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарплатській областях - Марка І.Г. надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, щоу вирішенні позову покладається на розсуд суду. При цьому зазначив, що РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях не наділений повноваженнями визнавати правочини недійсними, а також самовільно вносити будь-які відомості в Єдиний державний реєстр транспортних засобів щодо скасування чи зняття з реєстрації транспортного засобу.

04.09.2024 року в порядку ст.200 ЦПК України судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач, який був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не забезпечив явку в судове засідання 04.10.2024 року свого уповноваженого представника, натомість представник позивача ОСОБА_5 подав суду заяву про розгляд справи за відсутності такого, що є його правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України.

Відповідачі, які належним чином були повідомлені про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, відзиву, заяви про розгляд справи за їх відсутності не подали, про причини своєї неявки суд не повідомили.

При цьому, 12.01.2024 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_4 надійшла заява, в якій він зазначив, що є добросовісним набувачем автомобіля марки «MAN 19.403», а тому просить в позові відмовити. Також просив застосувати до вимог позивача строк позовної давності.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Посікіра Р.Р., який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився та про причини своєї неявки суд не повідомив.

За таких обставин, відповідно до ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Автокат» задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2018 року у справі №914/905/18 та додаткове рішення від 04 жовтня 2018 року; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Автокат» в порядку регресу збитки на суму 420 807,00 грн., 6 312,11 грн - судового збору за подання позовної заяви, 1 418,24 грн - витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 9 468,15 грн - судового збору за подання апеляційної скарги, та 3966,88 грн - судових витрат пов?язаних з проведенням експертизи (т.1, а.с.16 -23).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 року між ТОВ «Автокат» (експедитор) та ТОВ «Карі Україна» (замовник) укладено договір на надання транспортно-експедиційних послуг №030614-АК від 03.06.2014 року, за умовами якого експедитор зобов?язується організовувати за заявками доставку автомобільним транспортом ввірених йому замовником вантажів у пункти призначення та видачу вантажів уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов?язується сплатити за здійснене перевезення встановлену провізну плату. На виконання зазначеного договору позивач у справі запропонував ФОП ОСОБА_1 здійснити перевезення по маршруту Олександрія-Кіровоград-Кременчук-Мартусівка відповідно до заявки, що розміщена ТОВ «Карі Україна» на площадці електронних торгів Cislink.

За умовами укладеного між ТОВ «Автокат» та ФОП ОСОБА_1 договору №1102-ЕД від 02.03.2016 передбачено умови перевезення та додаткові умови (такі як: нагляд за розміщенням вантажу в кузові автомобіля для виключення перевантаження по осях, контроль за розташуванням більш цінного вантажу ближче до кабіни водія, повідомлення експедитора про розвантаження товару в телефонному режимі), а тому між сторонами виникли договірні зобов?язання з перевезення.

04.03.2016 року при прийманні вантажу на складі вантажоодержувача ТОВ «Карі Україна» у пункті розвантаження за адресою: Бориспільський р-н., с. Мартусівка, вул.Мойсеєва, 72, комісією було виявлено нестачу 28 коробів та пошкодження 4 коробів із індивідуальними штрих-кодами.

Відповідно до розрахунку збитку від пошкодженого та втраченого товару затвердженого актом №UATT00112633 від 04.03.2016 року та наявними у матеріалах справи рахунками фактури й накладними розмір таких збитків становить 420807 грн.

У серпні 2016 року ТОВ «Карі Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення із ТОВ «Автокат» збитків в розмірі 420807 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 року позов задоволено, стягнуто із ТОВ «Автокат» на користь ТОВ «Карі Україна» відшкодування збитків в сумі 420807 грн.

Отже, на підставі судового рішення у справі №910/14398/16 з ТОВ «Автокат» на користь ТОВ «Карі Україна» стягнуто завдані збитки в розмірі 420807 грн.

Ці збитки повністю сплачені ТОВ «Автокат» у порядку примусового виконання рішення суду відповідно до платіжного доручення №104048АXV9 від 04.04.2018 року.

Відтак, вже станом на день ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 року ОСОБА_1 , будучи третьою особою у справі, не міг не знати про виникнення у нього фінансових зобов`язань стосовно ТОВ «Автокат».

18.08.2022 року Господарським судом Львівської області видано судові накази №914/905/18, на підставі яких приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А. відкрито виконавчі провадження НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17 та НОМЕР_18, які постановою ВП НОМЕР_15 об`єднано у зведене виконавче провадження НОМЕР_14 (т.1, а.с.25-28).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.04.2023 року подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. задоволено, тимчасово обмежено боржника - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов?язань, покладених на нього згідно зведеного виконавчого провадження ЗВП НОМЕР_14 (т.1, а.с.29-32).

Судом також встановлено, що станом на день відкриття провадження Господарським судом Львівської області у справі №914/905/18 22.05.2018 року (т.1, а.с.15), ОСОБА_1 на праві власності належали квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , напівпричіп марки «SCHMITZ SPR 24», автомобіль марки «MAN 23.414 11967», напівпричіп марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E», автомобіль марки «MAN 19.403», автомобіль марки «MAN 19.403 11967» (т.1, а.с.35, 71).

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 06.02.2024 року, яке набрало законної сили, позов задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений 04.06.2018 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Василюком В.М., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за №799; скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 29,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1567719346101, за ОСОБА_2 , проведену відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 04.06.2018; поновлено право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 29,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1567719346101, за ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «АВТОКАТ» по 18355 грн судових витрат з кожного та 30000 грн витрат на правову допомогу (т.2, а.с.118-123).

Як встановлено рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 06.02.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.10.1989 року, який на підставі рішення суду м.Кіровська Луганської області від 19.07.1995 року розірвано.

Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС №31/829АЗ-11060-2023 від 25.05.2023 року напівпричіп марки «SCHMITZ SPR 24», 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2 , 07.08.2018 року на підставі договору №5959/18/002380 від 07.08.2018 року перереєстрований на ОСОБА_2 ; автомобіль марки «MAN 23.414 11967», 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , 08.08.2018 року на підставі договору №5959/18/002393 від 08.08.2018 року перереєстрований на ОСОБА_2 ; напівпричіп марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 , 12.06.2018 року на підставі договору №5959/18/002180 від 12.06.2018 року перереєстрований на ОСОБА_2 ; автомобіль марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 , 12.06.2018 року на підставі договору №5959/18/002107 від 12.06.2018 року перереєстрований на ОСОБА_2 ; автомобіль марки «MAN 19.403 11967» 1996 року випуску, № шасі НОМЕР_3 , 07.08.2018 року на підставі договору №5959/18/002379 від 07.08.2018 року перереєстрований на ОСОБА_2 (т.1, а.с.66-67).

Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС №31/841АЗ-11239-2023 від 29.05.2023 року напівпричіп марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 , 26.11.2021 року на підставі договору №5959/21/011068 перереєстрований на ОСОБА_3 , автомобіль марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 , 17.09.2022 року на підставі договору №5959/22/011815 перереєстрований на ОСОБА_4 (т.1, а.с.68-69).

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 07.03.2024 року клопотання представника позивача ТОВ «Автокат» - адвоката Кубрака О.О. про витребування доказів задоволено.

25.03.2024 року РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях частково надано витребуванні ухвалою суду від 07.03.2024 року документи, а саме: копії матеріалів реєстраційних справ відносно транспортних засобів, що були зареєстровані за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та матеріали створені при оформленні перереєстрації при втраті свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів за заявою ОСОБА_2 (т.2, а.с.169-200).

Так, із вказаних реєстраційних справ вбачається, що 26.11.2021 року між ПП «Авто-Фортуна» (продавець), яке діє від імені ОСОБА_2 на підставі договору комісії №5959/21/1/011068 від 25.11.2021 року, та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №5959/21/011068, згідно якого було здійснено продаж транспортного засобу марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E», червоного кольору, № шасі НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_8 (т.2, а.с.174 зворот - 175).

Також, 17.09.2022 року між ПП «Авто-Фортуна» (продавець), яке діє від імені ОСОБА_2 на підставі договору комісії №5959/22/1/011815 від 14.09.2022 року, та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №5959/22/1/011815, згідно якого було здійснено продаж транспортного засобу марки «MAN», білого кольору, № шасі НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_9 (т.2, а.с.178 - 179).

Відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 витребуванні ухвалою суду від 07.03.2024 року документи на підтвердження вчинення оплачуваного правочину, проведення розрахунків за ним (належним чином завірені копії) по автомобілях марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 , «SCHWARZMUELLER SPA 3/E», №шасі НОМЕР_5 , «MAN 23.414», № шaci НОМЕР_1 ; «SCHMITZ SPR 24», № шасі НОМЕР_2 ; «MAN 19.403», № шасі НОМЕР_3 , а також документи на підтвердження оплати вартості вказаних автомобілів та відомостей про вартість, за якою їх було відчужено, суду не надані.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов?язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі №638/11094/20, договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. До обставин, які дозволяють кваліфікувати правочин як фраудаторний, зокрема, відносяться: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника; пов?язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, як на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), так і з посиланням на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, зокрема, статті 228, 234 ЦК України.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п?ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов?язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №369/11268/16-ц, постанові Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі №405/1820/17 зроблено висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичом з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року в справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19) зроблено висновок, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

З огляду на сталу практику Верховного Суду, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов?язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності.

На переконання суду сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач ОСОБА_1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення позивачем, як стягувачем на його майно, як боржника, так як спірні договори укладені після відкриття провадження Господарським судом Львівської області у справі №914/905/18 за позовом ТОВ «Автокат» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу збитків у розмірі 420807 грн., а також відповідачами не надано документів на підтвердження вчинення оплачуваних правочинів.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов?язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов?язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов?язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов?язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов?язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам стягувача.

Припинення права власності на спірне майно за договором купівлі-продажу не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.

Боржник ОСОБА_1 , уникаючи сплати боргу та відчужуючи належне йому майно на підставі договорів купівлі-продажу діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно стягувача, оскільки припинення права власності ОСОБА_1 на належне йому майно порушує майнові інтереси ТзОВ «Автокат». Такі дії боржника не можуть залишатись поза реакцією суду, оскільки такі хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 року у справі №522/5850/19.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що відповідачами не надано будь-яких доказів на спростування викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації права власності та поновлення права власності підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_4 про пропущення позивачем строку звернення до суду, то суд вважає такі безпідставними та такими що не можуть прийматись судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

За правилами ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц).

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Автокат» довідалося про порушення свого права 20.06.2023 року із відповіді Головного сервісного центру МВС на авокатських запит (т.1, а.с.72).

Таким чином, з огляду на приписи ст.256 ЦПК України, та встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 26.09.2023 року, та початок перебігу строку позовної давності, який розпочався від дня, коли позивач довідався про порушення свого права, тобто з 20.06.2023 року, трирічна позовна давність у справі позивачем не пропущена.

Щодо стягнення з відповідачів та користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладено договір про надання правової допомоги №02-12/05 від 12.05.2023 року.

Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку підтверджується актом №105 про надання послуг від 04.10.2024 року та звітом про надання правової допомоги від 04.10.2024 року, згідно яких загальна вартість наданих послуг правничої допомоги становить 50000 грн.

Відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 року у справі №757/24445/21-ц.

Згідно з п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі №910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (постанова ВС від 16.02.2023 у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22).

Враховуючи складність справи, характер спірних правовідносин, предмет позову, те, що розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, виходячи з конкретних обставин справи, віднесення справи до категорії малозначних, а також обсяг наданих адвокатом послуг та долучених до матеріалів справи доказів, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу стороною позивача завищено та такий неспівмірний із заявленим позовом.

Виходячи із наведеного, враховуючи очевидну неспівмірність заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 30000 грн., що відповідатиме критерію реальності витрат та розумності їх розміру.

Таким чином, із вдповідачів підлягає стягненню на користь позивача по 7500 (30000:4) грн. витрат на правничу допомогу.

За положеннями ст.141 ЦПК України, у разі задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України із відповідачів підлягає стягненню на користь позивача по 4697 (18788:4) грн. судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову (т.1, а.с.87) та по 302,80 грн. (1211,20:4) грн. за подання заяви про забезпечення позову по даній справі (т.2, а.с.11, 12), а всього по 4999,80 грн.

Керуючись ст.3, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002393 (CГ) від 08.08.2018 року автомобіля марки «MAN 23.414 11967», 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Скасувати державну реєстрацію права власності автомобіля марки «MAN 23.414 11967» 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_1 за ОСОБА_2 , проведену відповідно до договору купівлі-продажу №5959/18/002393 (CГ) від 08.08.2018 року.

Поновити право власності на автомобіль марки «MAN 23.414 11967», 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_1 за ОСОБА_1 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002380 від 07.08.2018 року напівпричіпа марки «SCHMITZ SPR 24», 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Скасувати державну реєстрацію права власності напівпричіпа марки «SCHMITZ SPR 24», 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2 за ОСОБА_2 , проведену відповідно до договору купівлі-продажу №5959/18/002380 від 07.08.2018 року.

Поновити право власності на напівпричіп марки «SCHMITZ SPR 24», 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2 за ОСОБА_1 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002379 від 07.08.2018 року автомобіля марки «MAN 19.403 11967», 1996 року випуску, № шасі НОМЕР_3 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Скасувати державну реєстрацію права власності автомобіля марки «MAN 19.403 11967», 1996 року випуску, № шасі НОМЕР_3 за ОСОБА_2 , проведену відповідно до договору купівлі-продажу №5959/18/002379 від 07.08.2018 року.

Поновити право власності на автомобіль марки «MAN 19.403 11967», 1996 року випуску, № шасі НОМЕР_3 за ОСОБА_1 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002108 від 12.06.2018 року напівпричіпа марки «SCHWARZMUELLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/21/011068 від 26.11.2021 року напівпричіпа марки «SCHWARZMUELLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Скасувати державну реєстрацію права власності напівпричіпа марки «SCHWARZMUELLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 за ОСОБА_3 , проведену відповідно до договору купівлі-продажу №5959/21/011068 від 26.11.2021 року.

Поновити право власності на напівпричіп марки «SCHWARZMUELLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 за ОСОБА_1 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002107 від 12.06.2018 року автомобіля марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/22/011815 від 17.09.2022 року автомобіля марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Скасувати державну реєстрацію права власності автомобіля марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 за ОСОБА_4 , проведену відповідно до договору купівлі-продажу №5959/18/002107 від 12.06.2018 року.

Поновити право власності на автомобіль марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 за ОСОБА_1 .

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» по 4999,80 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору та по 7500 грн. витрат на правничу допомогу, а всього по 12499,80 грн. судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Відповідачі, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем та третіми особами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення.

Позивач і треті особи, яким повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокат», місцезнаходження - 04073, м.Київ, пр.Степана Бандери, буд.6, офіс808, ЄДРПОУ 39120932;

відповідачі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_13 , місце проживання: АДРЕСА_5 ;

треті особи - Приватне підприємство «Авто-Фортуна», місцезнаходження - м.Львів, вул.Під Голоском, 6,ЄДРПОУ 37304637;

Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, місцезнаходження - м.Львів, вул.Данила Апостола, 11, ЄДРПОУ 43611996.

Повний текст рішення складено 11.10.2024 року.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний