Постанова
від 15.10.2024 по справі 183/7765/15
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/549/24 Справа № 183/7765/15 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про витребування майна та визнання права власності,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Щербина Євген Миколайович,

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Корчагін Сергій Володимирович,

на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

11.08.2020р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за підсудністю надійшла цивільна справа №183/7765/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_3 , про витребування майна та визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у якій позивачка просила витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від24березня 2023року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа ОСОБА_3 ) про витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 , визнання за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гудименка Володимира Геннадійовича про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа ОСОБА_3 ) про витребування майна та визнання права власності задоволено.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року шляхом заборони ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає: АДРЕСА_3 ) та будь-яким іншим особам в будь-який спосіб здійснювати відчуження, передавати в іпотеку, заставу квартиру АДРЕСА_2 скасовано.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

02.10.2023рокувід ОСОБА_2 ,в інтересахякого дієадвокат КорчагінСергій Володимировичнадійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2023 року про скасування заходів забезпечення позову.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що на момент винесення ухвали про скасування заходів забезпечення позову судом не було враховане, що йде процедура касаційного оскарження рішення суду, а тому заходи забезпечення позову повинні діяти до касаційного перегляду справи.

10.07.2024 року від ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Щербина Євген Миколайович надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що 01.06.2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений шлюб. За період шлюбу було придбане сумісне майно, в тому числі й квартира АДРЕСА_2 . Ця квартира була оформлена на дружину. Квартира вибула з володіння дружини поза її волею. З цього питання було відкрите кримінальне провадження й вироком суду винну особу було притягнуто до відповідальності за підробку довіреності за ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції не врахував, що укладаючи Договір іпотеки від імені ПП «МІЛІТАРІ» від імені якого діяв ліквідатор Гайовий О.В. та ТОВ «ВІКАН-ЮС» (одним із засновників якого був на той момент ОСОБА_2 ), приховали від нотаріуса реальні умови укладеного раніше Договору позики.

ОСОБА_2 і ОСОБА_6 мали зв`язок ще до проведення аукціону, про свідчить їх спільна діяльність у інших юридичних особах, а тому ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем в розумінні ст.388 ЦК України, а тому у суду першої інстанції були всі підстави для задоволення позовних вимог.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від ОСОБА_2 ,в інтересахякого дієадвокат КорчагінСергій Володимировичнадійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в якому заявник просить закрити апеляційне провадження.

У відзиві зазначено, що ОСОБА_4 не доведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України.

Нові доводи апеляційна скарга не містить, а повторний розгляд доводів суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

А тому вбачається, що ОСОБА_4 зловживає своїми процесуальними правами.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

Представник ОСОБА_4 адвокат Щербіна Є.М. та представник ОСОБА_1 адвокат Гудименко В.Г. доводи апеляційної скарги підтримали

Від представника ОСОБА_2 , адвоката Карчагіна С.В. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Інші учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (т.16 а.с.14-20), у судове засідання не з`явились, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

Як видно зі змісту ухвалених судових рішень у даній справі у частині, що набрали законної сили, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належало наступне майно: торговельний комплекс та самовільні прибудови, що розташовані по АДРЕСА_4 вартістю 22 432 839,00 гривень 00 копійок; квартира АДРЕСА_2 , вартістю 2 600 200, 24 гривень 24 копійки; паркувальні місця № НОМЕР_2 та АДРЕСА_5 (а.с. 38-51 т. 1).

Виходячи з наданих суду копій матеріалів кримінального провадження, оригінали яких знаходяться в провадженні СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, внесеного до ЄРДР № 12015040650001789:

10.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 09.10.2014р. посвідчувальним службовцем Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії секретарем Міністерства юстиції та публічного порядку ОСОБА_8 10.10.2014 року за № 18925/14 (Позичальник) та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.», в особі директора Компанії ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , діючого на підставі статуту (Позикодавець), укладено договір позики, відповідно до якого Позикодавець передав у власність Позичальникові строком 10.03.2015р. грошові кошти в розмірі 2600200,24 грн., які остання зобов`язалась повернути в строк до 16:00 год. 10 березня 2015 року в сумі у розмірі 2600200,00 грн. За п. 6 Договору, сторони домовилися, що у разі, якщо Позичальник своєчасно не поверне позичені кошти, позикодавець має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_2 (а.с.188-189 т.2).

10.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 09.10.2014р. посвідчувальним службовцем Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії секретарем Міністерства юстиції та публічного порядку ОСОБА_8 10.10.2014р. за № 18925/14 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.», в особі директора Компанії ОСОБА_9 , діючого на підставі статуту, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Зайченко І.А., зареєстрований в реєстрі за № 538/3, відповідно до якого ОСОБА_7 , діючи від імені ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 оціночною вартістю 2600200,24 грн., яка належить на праві власності ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеним 10 березня 2015 року між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.» (а.с. 190-194 т. 2).

10.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 09.10.2014р. посвідчувальним службовцем Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії секретарем Міністерства юстиції та публічного порядку ОСОБА_8 10.10.2014р. за № 18925/14 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.», в особі директора Компанії ОСОБА_9 , діючого на підставі статуту укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНР Зайченко І.А., що був зареєстрований в реєстрі за № 539, відповідно до якого ОСОБА_7 , як представник власника - ОСОБА_1 , передала право власності на квартиру АДРЕСА_2 компанії «FiLLiantra Commerce Ltd.» в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 10 березня 2015 року (а.с. 72-73 т. 2).

28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 10.10.2014р. нотаріусом з Ларнака, Кіпр Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії Постійним секретарем Міністерства Юстиції та Громадського порядку М.Мірцу 10.10.2014р. за № 18963d/14 (Позичальник) та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», в особі представника ОСОБА_10 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_7 , діючого по довіреності, посвідченій 02.02.2015р. нотаріусом О.Має, ОСОБА_11 Фремінот, апостиль проставлено 02.02.2015р. в Республіці Сейшельські Острови в м. Вікторія реєстратором Верховного суду Сейшельских островів Дж. Естікот за № 2683 від 2015 року (позикодавець), укладено договір позики, відповідно до якого Позикодавець передав у власність Позичальникові строком до 30 березня 2015 року грошові кошти в розмірі 500000,00 грн., які остання зобов`язалась повернути в сторок до 14:00 год. 30.03.2015р. За п.6 Договору, сторони домовилися, що у разі, якщо Позичальник своєчасно не поверне позичені кошти, Позикодавець має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення нерухомого майна, а саме: паркувального місця АДРЕСА_8 (а.с. 195-196 т. 2).

28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 10.10.2014р. нотаріусом з Ларнака, Кіпр Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії Постійним секретарем Міністерства Юстиції та Громадського порядку М.Мірцу 10.10.2014р. за № 18963d/14 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», в особі представника ОСОБА_10 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_7 , діючого по довіреності, посвідченій 02.02.2015р. нотаріусом О.Має, ОСОБА_11 Фремінот, апостиль проставлено 02.02.2015р. в Республіці Сейшельські Острови в м. Вікторія реєстратором Верховного суду Сейшельских островів Дж. Естікот за № 2683 від 2015 року укладено договір іпотеки, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Зайченко І.А., зареєстрований в реєстрі за № 883/5, відповідно до якого ОСОБА_7 , діючи від імені ОСОБА_1 , передала в іпотеку паркувальне місце АДРЕСА_9 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , оціночною вартістю 250000,00 грн., яка належить на праві власності ОСОБА_1 , з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеним 28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.» (а.с. 197-201 т. 2).

28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 10.10.2014р. нотаріусом з Ларнака, Кіпр Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії Постійним секретарем Міністерства Юстиції та Громадського порядку М.Мірцу 10.10.2014р. за № 18963d/14 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», в особі представника ОСОБА_10 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_7 , діючого по довіреності, посвідченій 02.02.2015р. нотаріусом О.Має, Сейшели Семмі. А. Фремінот, апостиль проставлено 02.02.2015р. в Республіці Сейшельські Острови в м. Вікторія реєстратором Верховного суду Сейшельских островів Дж. Естікот за № 2683 від 2015 року, укладено договір іпотеки, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Зайченко І.А., зареєстрований в реєстрі за № 885/6, відповідно до якого ОСОБА_7 , діючи від імені ОСОБА_1 передала в іпотеку паркувальне місце АДРЕСА_5 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , оціночною вартістю 250000,00 грн., яка належить на праві власності ОСОБА_1 , з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеного 28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.» (а.с. 204-208 т. 2).

31.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 10.10.2014р. нотаріусом з Ларнака, Кіпр Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії Постійним секретарем Міністерства Юстиції та Громадського порядку М.Мірцу 10.10.2014р. за № 18963d/14 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», в особі представника ОСОБА_10 , зареєстрованиого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , діючого по довіреності, посвідченій 02.02.2015р. нотаріусом О.Має, Сейшели Семмі. А. Фремінот, апостиль проставлено 02.02.2015р. в Республіці Сейшельські Острови в м. Вікторія реєстратором Верховного суду Сейшельских островів Дж. Естікот за № 2683 від 2015 року укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНР Зайченко І.А., зареєстрований в реєстрі за № 903, відповідно до якого ОСОБА_7 , як представник власника ОСОБА_1 , передала право власності на паркувальне місце АДРЕСА_10 , приміщення № 31 компанії «FiLLiantra Commerce Ltd.» в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 28.03.2015р. (а.с. 74-76 т. 2).

31.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 10.10.2014р. нотаріусом з Ларнака, Кіпр Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії Постійним секретарем Міністерства Юстиції та Громадського порядку М.Мірцу 10.10.2014р. за № 18963d/14 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», в особі представника ОСОБА_10 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_7 , діючого по довіреності, посвідченій 02.02.2015р. нотаріусом О.Має, Сейшели Семмі. А. Фремінот, апостиль проставлено 02.02.2015р. в Республіці Сейшельські Острови в м. Вікторія реєстратором Верховного суду Сейшельских островів Дж. Естікот за № 2683 від 2015 року, укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНР Зайченко І.А., зареєстрований в реєстрі за № 904, відповідно до якого ОСОБА_7 , як представник власника ОСОБА_1 , передала право власності на паркувальне місце АДРЕСА_11 , приміщення № 31 компанії «FiLLiantra Commerce Ltd.» в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 28 .03.2015р. (а.с. 77-79 т. 2).

28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 09.10.2014р. нотаріусом з Ларнака, Кіпр Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії Постійним секретарем Міністерства Юстиції та Громадського порядку М.Мірцу 10.10.2014р. за № 18923d/14 (Позичальник) та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», в особі представника ОСОБА_10 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , діючого по довіреності, посвідченій 02.02.2015р. нотаріусом О.Має, Сейшели Семмі. А. Фремінот, апостиль проставлено 02.02.2015р. в Республіці Сейшельські Острови в м. Вікторія реєстратором Верховного суду Сейшельских островів Дж. Естікот за № 2683 від 2015 року (позикодавець), укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав у власність Позичальникові строком до 30.03.2015р. грошові кошти в розмірі 1000000,00 грн., які остання зобов`язалась повернути в строк до 14:00 год. 30.03.2015р. За п.6 Договору, сторони домовилися, що у разі, якщо Позичальник своєчасно не поверне позичені кошти, Позикодавець має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення нерухомого майна, а саме: комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 209-210 т. 2).

28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 09.10.2014р. нотаріусом з Ларнака, Кіпр Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії Постійним секретарем Міністерства Юстиції та Громадського порядку М.Мірцу 10.10.2014р. за № 18923d/14 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», в особі представника ОСОБА_10 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , діючого по довіреності, посвідченій 02.02.2015р. нотаріусом О.Має, Сейшели Семмі. А. Фремінот, апостиль проставлено 02.02.2015р. в Республіці Сейшельські Острови в м. Вікторія реєстратором Верховного суду Сейшельских островів Дж. Естікот за № 2683 від 2015 року, укладено договір іпотеки, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Зайченко І.А. зареєстрований в реєстрі за № 887/7, відповідно до якого ОСОБА_7 , діючи від імені ОСОБА_1 передала в іпотеку комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеним 28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.» (а.с. 211-215 т. 2).

28.03.2015р. між ОСОБА_7 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 09.10.2014р. нотаріусом з Ларнака, Кіпр Панайотіс А. Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії Постійним секретарем Міністерства Юстиції та Громадського порядку М.Мірцу 10.10.2014р. за № 18923d/14 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», в особі представника ОСОБА_10 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , діючого по довіреності, посвідченій 02.02.2015р. нотаріусом О.Має, Сейшели Семмі. А. Фремінот, апостиль проставлено 02.02.2015р. в Республіці Сейшельські Острови в м. Вікторія реєстратором Верховного суду Сейшельских островів Дж. Естікот за № 2683 від 2015 року, укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНР Зайченко І.А., зареєстрований в реєстрі за № 905, відповідно до якого ОСОБА_7 , як представник власника ОСОБА_1 , передала право власності на комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 компанії «FiLLiantra Commerce Ltd.», в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 28.03.2015р. (а.с. 80-81 т. 2).

10.03.2015р. ОСОБА_12 за договором купівлі - продажу нерухомого майна посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстровано в реєстрі за №540, придбав у Компанії «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.» квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 216-219 т. 2).

В забезпечення виконання зобов`язання за договором позики від 05 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_12 (Позичальник) та ОСОБА_5 (Позикодавець), відповідно до якого ОСОБА_12 передано 2134170,00 гривень, які повинен повернути до 10.06.2015р., посвідченого 05.06.2015р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Л.В. за № 299 між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , укладено договір іпотеки, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Огородник Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 301, відповідно до якого ОСОБА_12 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_12 (а.с. 220-224 т. 2).

11.06.2015р. ОСОБА_12 уклав договір про задоволення вимог іпотекодержателя з ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Огородник Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 326, відповідно до якого ОСОБА_12 , передав право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_12 в рахунок погашення заборгованості за договором позики (а.с. 225-227 т. 2).

11.06.2015р. ОСОБА_5 уклав договір позики грошових коштів з ОСОБА_3 , відповідно до якого ОСОБА_5 передано 8286720,00 гривень, які той повинен повернути до 11.06.2017р. Договір посвідчений 11.06.2015р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Л.В. за реєстровим № 327 (а.с. 38-39 т. 4).

11.06.2015р. в забезпечення виконання зобов`язання за договором позики від 11.06.2015р. ОСОБА_5 укладено договір іпотеки з ОСОБА_3 , згідно з яким ОСОБА_5 передав ОСОБА_3 в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 . Відповідно до вказаного договору іпотеки, між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , строк повернення позики призначений на 11.06.2017р. (а.с. 33-37 т. 4).

Згідно із відповіддю Міністерства Внутрішніх справ Республіки Кіпр від 13.12.2017р., отриманої на запит про надання міжнародної правової допомоги, під час перевірки розглянутого документального періоду, а саме жовтня 2014 року, пана ОСОБА_13 не було призначено сертифікованим працівником і тому він не мав законного права діяти в цій якості протягом цього періоду. Зокрема, його перше призначення було скасовано 2/05/2014, а потім повторно призначено станом на 29/05/2015. Як повідомила адміністрація округу Ларнаки, пан Авраам повернув відповідну печатку 19/05/2014. Уточнено, що навіть законно призначений пан Авраам, у цей період, як і будь-який інший сертифікований працівник не має повноваження засвідчувати документи уповноваженої особи, а тільки засвідчення справжності підпису або штампу/печатки, розміщених перед ним. Це також пояснюється відповідною печаткою (стандартизований текст, який є Додатком до Закону про сертифікацію працівника), який був включений до документів для сертифікації підпису. Тому штамп співробітника по сертифікації не повинен розміщуватися в інших документах, що може вказувати на те, що вони були розглянуті компетентним органом (державним службовцем). Пані ОСОБА_14 , член адміністрації округу Ларнака, мала повноваження засвідчувати підписи та печатки працівників з сертифікації працівник ОСОБА_15 , однак ... не могла підписати, оскільки призначення пана Авраама було відкликано станом на 2.05.2014р., і, як наслідок, він повернув відповідну печатку. Як заявила пані ОСОБА_16 у своїй заяві, в її аффідавіті, «І підпис і печатку сертифікаційних офіційних документів, які свідчать про те, що вони були засвідчені нею, від імені працівника округу Ларнаки є підробками». Крім того, як вона стверджує, «передбачуваний штамп окружного сертифікованого працівника ОСОБА_15 , який проставлений, не є правильним, і вказує «Ларнакський район» замість «Адміністрація округу Ларнаки». Крім того, печатка адміністрації округу Ларнака проставляється на марках і ніколи не підписується. Що стосується питання про сертифікацію Міністерством юстиції (компетентним органом з проставлення штампу Апостиль), як ви вже повідомляли міністерство, з розгляду відповідних документів було виявлено, що ці документи не є справжніми, оскільки пані Мірцоу склала свої повноваження в Міністерстві з 31/07/2012, і її підпис не має ніякого відношення до тих, що містяться в цих документах, а інша інформація вказана в листі Міністерства юстиції, від 15/05/2015, виявляють, що вони є продуктом підробки (а.с. 15-16, 17-18, 19 т. 6).

Вирішуючи позов в частині вимог про скасування договорів позики, договорів іпотеки, договорів про задоволення вимог іпотекодержателя з приводу комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 та паркувальних місць №№ НОМЕР_2 , АДРЕСА_11 , приміщення № 31, квартиру АДРЕСА_2 , суд першої інстанції (Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області) при первісному розгляді виходив із того, що генеральні довіреності від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_7 в період 09 10 жовтня 2014 року не видавалися, не посвідчувалися в установленому законом порядку та компетентним органом держави, в якій такий документ був складений, не проставлено апостилю. Сторонами не надано доказів того, що ОСОБА_1 своїми наступними діями схвалила укладені від її імені договори, що свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладання договорів позики, іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя та відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, яка уклала договори ОСОБА_7 на укладання означених договорів, внаслідок чого оспорювані договори повинні бути визнані недійсними.

Задовольняючи вимогипозивачки ОСОБА_1 провизнанняправа власностітавитребуванняквартири АДРЕСА_2 судвиходив зтого,що нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза її волею (шляхом використання нікчемної довіреності) та без її відома, тому наявні підстави для застосування положень ст. 388 ЦК України до спірних правовідносин та повернення майна власнику, визнання за власником права власності на майно в судовому порядку.

Як було вказано вище, направляючи рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2019р. на новий розгляд, Верховний Суд виходив із того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки на момент розгляду справи апеляційним судом власником спірного об`єкту нерухомості є ОСОБА_2 , а відтак ОСОБА_1 не позбавлена права звернутись з новим позовом до належного відповідача.

Також судом встановлено, що заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018р. у справі № 200/5082/18 задоволені були позовні вимоги ТОВ «Векро» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики.

Звернуте стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11.06.2015 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського (нова назва Дніпровського) міського нотаріального округу Огродник Лесею Василівною за реєстром № 328, а саме на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 , шляхом набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКРО» права власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалено зареєструвати право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 ) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Векро».

Знято заборону на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 , а саме; номер запису про обтяження 2054600 зареєстровану на підставі ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 183/7765/15 від 22.05.2017 р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35322696 від 23.05.2017 р.; номер запису про обтяження 16898865 (спеціальний розділ) зареєстровану на підставі ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.10.2016 р. по справі № 201/10879/16-к, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31865909 від 13.10.2016 р.; номер запису про обтяження 9997362 зареєстровану на підставі договору позики грошових коштів, серія та номер 327, виданий 11.06.2015, видавник приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Леся Василівна, договір іпотеки, № 328 виданий 11.06.2015, видавник нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Леся Василівна, заборона на нерухоме майно № 329, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 21993266 від 11.06.2015 р..

Позивач вказує, що ОСОБА_1 не приймала участь у цій справі, про існування даного рішення дізналася випадково 27.03.2019р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, отримавши інформаційну довідку.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018р. скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.07.2019р. в оскаржуваній частині. У задоволенні позовних вимог ТОВ «Векро» про стягнення заборгованості за договором позики, звернення стягнення на нерухоме майно, реєстрацію права власності та зняття арешту - відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.07.2019р. заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018р. в оскаржуваній частині скасовано. У задоволенні позовних вимог ТОВ «Векро» до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, звернення стягнення на нерухоме майно, реєстрацію права власності та зняття арешту відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04.03.2020р. постанову Дніпровського апеляційного суду від 24.07.2019р. залишено без змін.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду в Дніпропетровській області по справі № 185/2833/19 від 29.03.2019р. у межах кримінального провадження накладено арешт на нерухоме майно. Однак арешт було скасовано рішенням державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальовим С.В. від 10.04.2019р., індексний номер 46397191 на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду в Дніпропетровській області по справі № 185/2833/19 від 07.04.2019р.

Однак, як вказує позивачка, ухвала Павлоградського міськрайонного суду в Дніпропетровській області по справі № 185/2833/19 відсутня в реєстрі судових рішень. За цим фактом порушено кримінальне провадження № 42019041880000084 від 03.07.2019 р., в я кому ОСОБА_1 визнано потерпілою.

10.04.2019р. після незаконного скасування державним реєстратором Ковальовим С.В. обтяження, відбулося чергове відчуження нерухомого майна, а саме, приватний нотаріус Дніпровського МНО Міссіяж О.А. здійснено державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ПП «Мілітарі» (код ЄДРПОУ 34368224) на підставі договору купівлі-продажу № 175 від 10.04.2019р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 46404215 від 10.04.2019р.

12.04.2019р. цим же нотаріусом внесені зміни до права власності на підставі договору про внесення змін до договору купівлі-продажу № 176 від 12.04.2019р., виданого приватним нотаріусом Дніпровського МНО Міссіяж О.А. на підставі рішення від 12.04.2019р. індексний №46454815.

23.04.2019р. приватним нотаріусом Дніпровського МНО Нугаєвою О.М. здійснено державну реєстрацію договору іпотеки № 281 від 23.04.2019р. № 281 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.04.2019 року, індексний номер 46618586.

На підтвердження вказаного представником позивачки надано Інформацію із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек станом на 24.05.2019р. (а.с. 48 78 т. 11).

ПП «Мілітарі» придбало спірну квартиру за договором купівлі-продажу від 10.04.2019р. в ТОВ «Векро» як власника квартири. Однак постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 24.07.2019р. (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 04.03.2020р.) скасовано у відповідній частині заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27.04.2018р. та відмовлено в позові ТОВ «Векро» щодо звернення стягнення на іпотечне майно шляхом набуття права власності на спірну квартиру.

Як вказує представник позивачки, 29.07.2019р. власником даного нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 29.07.2019р. став ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 22.11.2022р. зупинене провадженні у даній цивільній справі до оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/976/19 за заявою Приватного підприємства «Мілітарі» про визнання банкрутом, за заявою ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності та здійснення державної реєстрації (а.с. 33-37 т. 12).

За результатами перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/976/19, поставною Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022р. за скаргою ОСОБА_1 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020р. у справі № 908/976/19 змінено в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. У решті постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020р. залишено без змін (а.с. 42 52 т. 12).

У даній справі господарськими судами встановлено таке.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 28.05.2020р. заяву ОСОБА_1 задовольнив частково, визнав недійсними: результати аукціону, що відбувся 29.07.2019р. на Правобережній товарній біржі, а саме лота № 1 цілісного майнового комплексу, квартири; протокол № 1 про проведення аукціону з продажу нерухомого майна банкрута, складений 29.07.2019р. Правобережною товарною біржею; акт № 1 про передання права власності на придбане нерухоме майно, укладений між ПП «Мілітарі» та ОСОБА_2 ; договір купівлі-продажу нерухомого майна банкрута на аукціоні, укладений 29.07.2019р. між ПП «Мілітарі» та ОСОБА_2 ; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, посвідчене 30.07.2019р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міссіяж О. А. та зареєстроване в реєстрі за № 418; в іншій частині заяви суд відмовив.

Господарський суд Запорізької області постановою від 13.06.2019р. визнав банкрутом ПП «Мілітарі» в порядку статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон про банкрутство), відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором голову ліквідаційної комісії ОСОБА_6 , про що на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України розміщено повідомлення № 60283.

Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор виявив та включив до ліквідаційної маси як нерухоме майно, яке належить ПП «Мілітарі», квартиру АДРЕСА_12 .

За результатомпроведеного аукціону з продажу майна банкрутаквартиру реалізовано за ціною 4 590 000,00 грн. переможцю аукціону ОСОБА_2 , про що складений протокол про проведення аукціону № 1 від 29.07.2019р.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 11.09.2019р. затвердив звіт ліквідатора, реєстр вимог кредиторів та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував ПП «Мілітарі» та закрив провадження у справі.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 07.11.2019р. залучив до участі у справі про банкрутство ПП «Мілітарі» Прядко О.В.; ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.09.2019р. скасував, а справу передав на розгляд до Господарського суду Запорізької області на стадію ліквідаційної процедури.

15.11.2019р. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Запорізької області із заявою, в якій (з урахуванням заяви про зміну вимог від 07.04.2020р.) просила визнати недійсними: результати аукціону, що відбувся 29.07.2019р. на Правобережній товарній біржі, а саме лота № 1 цілісного майнового комплексу, квартири; протокол № 1 про проведення аукціону з продажу нерухомого майна банкрута, складений 29.07.2019р. Правобережною товарною біржею; акт № 1 про передання права власності на придбане нерухоме майно, укладений ПП «Мілітарі» та ОСОБА_2 ; договір купівлі-продажу нерухомого майна банкрута на аукціоні, укладений 29.07.2019р. ПП «Мілітарі» та ОСОБА_2 ; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, посвідчене 30.07.2019р. приватним нотаріусом Дніпровського МНО Дніпропетровської області Міссіяж О.А. та зареєстроване в реєстрі за № 418; також просила скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру, визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру та здійснити за нею ж державну реєстрацію права власності на квартиру.

ОСОБА_1 зазначила, що реалізована квартира перебувала у її власності і вибула в подальшому з її власності незаконно поза її волею, на підставі підроблених документів. Тому спірна квартира не могла бути включена до ліквідаційної маси банкрута та реалізована у межах справи про банкрутство, а її продаж порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 . Аукціон з продажу майна проводився з порушенням порядку визначення організатора аукціону, порушенням процедури здійснення реалізації майна, що вплинуло на результати аукціону, та за наявності встановлених судами обтяжень майна.

Господарський судЗапорізькоїобластіухвалою від28.05.2020р.заяву ОСОБА_1 задовольнивчастково,визнавнедійсними:результатиаукціону,щовідбувся29.07.2019р.наПравобережнійтоварній біржі,асамелота №1цілісногомайнового комплексу,квартири;протокол№1пропроведенняаукціону зпродажунерухомогомайна банкрута,складений29.07.2019р.Правобережноютоварноюбіржею;акт№1пропереданняправа власностінапридбаненерухоме майно,укладенийміжПП «Мілітарі»та ОСОБА_2 ;договіркупівлі-продажунерухомогомайнабанкрута нааукціоні,укладений29.07.2019р.міжПП«Мілітарі» та ОСОБА_2 ; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, посвідчене 30.07.2019р. приватним нотаріусом Дніпровського МНО Дніпропетровської області Міссіяж О.А. та зареєстроване в реєстрі за № 418; в іншій частині заяви суд відмовив.

Задовольняючи заяву, суд дійшов висновку про те, що на аукціоні з продажу майна банкрута було продано майно, яке не належало банкруту та незаконно увійшло до ліквідаційної маси. Також організатор аукціону не забезпечив у повній мірі доступу до інформації про майно. Результати аукціону, проведеного з порушенням порядку та умов, визначених Законом про банкрутство, можуть бути визнані недійсними в судовому порядку, що спричиняє недійсність договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 12.10.2020р. ухвалу суду першої інстанції скасував, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовив повністю.

Судове рішення мотивував так.

На час здійснення інвентаризації майна боржника та формування ліквідаційної маси в процедурі банкрутства спірна квартира в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була зареєстрована за ПП «Мілітарі» на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2019р., доказів визнання недійсним цього договору матеріали справи не містять. Обставини, які свідчать про те, що на час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна банкрута на аукціоні у заявниці існували права на майно, яке є предметом договору, або що відчуження цього майна було спрямоване на порушення її майнових інтересів, відсутні. Відтак немає підстав вважати, що спірне нерухоме майно незаконно включено до складу ліквідаційної маси та реалізовано на спірному аукціоні. Ліквідатор як замовник аукціону вжив необхідних заходів для організації та проведення аукціонів з продажу майна банкрута відповідно до положень, зокрема, статей 49, 51, 57, 65, 66 Закону про банкрутство; з боку організатора аукціону та ліквідатора відсутні порушення щодо оприлюднення інформації про продаж активів боржника.

Обраний заявницею спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах не є ефективним, адже ОСОБА_1 не є учасником правовідносин за спірним договором купівлі-продажу нерухомого майна банкрута на аукціоні.

Апеляційний суд, зокрема, звернувся до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.11.2018р. у справі № 504/2864/13-ц, відповідно до якої визнання недійсним договору, стороною якого є заявниця, не призведе до відновлення або ефективного захисту прав заявниці, які вона вважає порушеними. Права особи, яка вважає себе власником майна, не захищаються шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням механізмів, передбачених статтями 215 та 216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а такий захист можливий шляхом подання віндикаційного позову до кінцевого набувача ОСОБА_2 .

У жовтні2020року ОСОБА_1 подала доКасаційного господарськогосуду ускладі ВерховногоСуду касаційнускаргу,у якійпросила постановуЦентрального апеляційногогосподарського судувід 12.10.2020р.скасувати,залишити всилі ухвалуГосподарського судуЗапорізької областівід 28.05.2020р.Заявницяпослалася напомилкове застосуванняапеляційним судомположень статей7,42,73Кодексу Україниз процедурбанкрутства,статей 317,319,321,388,626,656ЦК України,статей 49,50,55,58,59Закону пробанкрутство успірних правовідносинах. Зазначила, що частиною другою статті 388 ЦК України унормовано, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тож, на думку ОСОБА_1 , вона позбавлена можливості скористатись таким способом захисту, як витребування нерухомого майна із чужого володіння шляхом пред`явлення віндикаційного позову до ОСОБА_2 , який набув цю нерухомість у порядку виконання судового рішення.Разом з тим судовими рішеннями встановлено той факт, що на аукціоні відчужено нерухоме майно, яке не належало боржнику в процедурі банкрутства, а вибуло з володіння ОСОБА_1 поза її волею.

Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2021р. справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 3 ст. 302 ГПК України, вказавши на наявність у цій справі проблематики, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, щодо застосування ч. 2 ст. 388 ЦК України під час вирішення питання витребування (повернення) майна, яке було продане під час процедури банкрутства, зокрема:

чи ототожнюється продаж майна боржника під час процедури банкрутства з продажем, встановленим для виконання судових рішень;

чи потрібно для віндикації визнавати недійсним аукціон з продажу майна боржника в процедурі банкрутства, у разі якщо перший з низки договорів, предметом яких було відчуження спірного майна до набуття боржником відповідного права власності на нього, визнано недійсним.

Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком суду апеляційної інстанції про те, що заявниця, звертаючись з вимогами в межах справи про банкрутство, обрала спосіб захисту, який не є ефективним, оскільки не відновить її порушених прав, а правильним захистом буде саме подання віндикаційного позову до кінцевого володільця майна спеціальний спосіб захисту, прямо передбачений для спірних правовідносин чинним законодавством.

Разом з тим у цій справі суд апеляційної інстанції, констатувавшинеефективність у цілому вимоги заявниці щодо визнання недійсним договору, стороною якого вона не є, безпідставно надав правову оцінку вимогам ОСОБА_1 у частині оспорення нею результатів аукціону, відокремивши їх таким чином від вимоги провизнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні.

Суд указав, зокрема, що процедура з продажу активів боржника проводилась без будь-яких порушень, замовник та організатор аукціону вчинили всі необхідні заходи для організації та його проведення в порядку, визначеному статтями 49, 51, 57, 65, 66 Закону про банкрутство. Це суд апеляційної інстанції і зазначив як підставу для відмови у цій частині позовних вимог (п.п. 5.31. - 5.33.).

У контексті наведених заявницею вимог та висновків апеляційного суду питання дотримання ліквідатором та організатором законодавчих приписів процедури організації та проведення аукціону у справі про банкрутство мають значення настільки, наскільки засвідчують добросовісність чи недобросовісність набувача майна.Відповідність нормам права та передбаченій такими нормами процедурі проведення аукціону не може бути оцінена в межах розгляду цієї заяви, якщо суд відмовив у задоволенні позову про недійсність правочину (договору) через обрання неефективних способів захисту порушеного права.Приформальному порушенні порядку проведення публічних торгів і недоведеностіфактунедобросовісноїповедінки їхпереможцятакепорушення самепособіне можеспричинитинегативнихнаслідків дляпереможця,добросовісністьякогопрезюмується (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункт 57)). (п. 5.35.)

З урахуванням наведеного,Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, щовизнання недійснимирезультатіваукціонута укладеногозаїхнаслідками відповідачамиспірногодоговоруне призведедопоновленнямайнових правзаявниці(довведенняїїяк власниціуволодінняквартирою),щосвідчитьпро неефективністьозначенихспособівзахисту танаявністьпідставдля відмовивпозовіу ційчастині(п. 5.36.).

Натомість задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 125), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 146), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.43), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 92), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 44)) (п. 5.37.).

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на свої попередні висновки про те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Судувід7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116),від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13(пункт 10.29),від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74),від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц(пункт 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 12121215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Судувід6 липня 2022 року у справі №914/2618/16(пункт 38)) (п. 5.38).

Тому Велика ПалатаВерховногоСуду мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції в частині розгляду вимогипро визнання недійсними результатів аукціонузмінила,виклавшивредакції цієїпостанови(п. 5.39.).

Щодо вимог про визнання недійсними свідоцтва про право власності, протоколу про проведення аукціону й актапро передання права власності, то з огляду на те, щопротокол про проведення аукціону й акт про передання права власності тежне є правовстановлюючими документами, враховуючи висновки, викладені у постанові від15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), Велика Палата Верховного Суду вважала неефективними вимоги про визнання недійснимиозначених документів(п. 5.46).

Щодо позову про витребування майна, проданого в процедурі банкрутства, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

«5.47.На час реалізації спірної квартири згідно із частиною першою статті 2Закону про банкрутствопровадження у справах про банкрутство регулювалося цимЗаконом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.Стаття 9 Закону про банкрутство визначала, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченимиГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

5.48.За змістом положень частин першої та четвертої статті 42 і частин першої та третьої статті 46 Закону про банкрутство, законодавець передбачив певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури, та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком усіх проведених ним дій у ході ліквідаційної процедури, розгляд та затвердження ліквідаційного балансу судом є обов`язковим предметом судового засідання, за наслідком якого приймається рішення про ліквідацію (припинення) юридичної особи боржника.

5.49.Продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється у порядку, встановленому цимЗаконом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів (частина перша статті49 Закону про банкрутство).

5.50.Так, законодавець передбачив, що процедура проведення аукціону у справі про банкрутство складається з чотирьох етапів її організації: 1) передпідготовка проведення аукціону (призначення ліквідатора, отримання згоди заставного кредитора на реалізацію заставного майна, вибір організатора аукціону, оформлення проєкту договору на проведення аукціону); 2) підготовка до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участь в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону); 3) проведення аукціону; 4) оформлення його результатів.

5.51.Особливістю вирішення спорів про банкрутство є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістюЗакону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси, у тому числі майна, яке безпідставно вибуло з володіння банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення таких вимог.

5.52.Ще однією особливістю у процедурі банкрутства щодо примусового продажу майна у справі про банкрутство є те, що банкрут свою волю не виявляє, незалежно від того, хто ініціював провадження у справі про банкрутство боржник чи кредитор (хоча воля власника майна часто може бути у такому спорі на стороні ініціатора процедури), оскільки його правосуб`єктність обмежена законом, а продаж здійснюється арбітражним керуючим та під контролем суду. Натомість зацікавленість і в боржника, і в кредитора є спільною реалізувати майно за найвищою ціною на аукціоні для формування ліквідної маси.

5.53.Іншими словами, поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, тобто боржник повинен мати на меті добросовісно виконати всі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав і правомірних інтересів кредитора.

5.54.Воля власника майна боржника вже при відкритті справи про банкрутство обмежується як у силу закону, так і шляхом призначення спеціального суб`єкта арбітражного керуючого. Обмеження правосуб`єктності у цьому випадку відбувається на підставі прямих, імперативних законодавчих приписів, що пов`язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання відносин банкрутства (неспроможності), що виходять з інтересів підтримки усталеного господарського обігу, недопуску серйозних економічних потрясінь, з необхідності захисту інтересів не тільки боржника, а й осіб, пов`язаних із ним. Одним з наслідків визнання боржника банкрутом є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, а також припинення повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

5.55.В свою чергу, відповідно до статті 107 Закону про банкрутство арбітражні керуючі несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом.

5.56. Утакому контексті питання наявності (відсутності) волі власника майна у процедурі банкрутства є подібним до інших процедур відчуження майна особи з обмеженою правосуб`єктністю.Воля такої особи формується її представником, яким є спеціальний суб`єкт (арбітражнийкеруючий, виконавець тощо).Тому добросовісний набувач, який відплатно придбав майно у такій процедурі, не може бути позбавлений цього майна за критерієм вибуття цього майна з володіння за волею чи поза волеюборжника.

5.57.Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.

5.58.Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.

5.59.Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17, пункт 7.6). Тому в разі якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця.

5.60.Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23жовтня 2019року у справі №922/3537/17 (пункти37), від 2листопада 2021року у справі №925/1351/19 (пункт6.45), від6 липня 2022 року у справі №914/2618/16(пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

5.61.Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від6 липня 2022 року у справі №914/2618/16(пункт 54).

5.62.Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинніпередусімперевірятидобросовісність набувачамайна.Добросовісністьєоднією іззагальнихзасадцивільного законодавства(пункт6частинипершоїстатті 3ЦКУкраїни).Обидвісторониправочину,починаючизістадії,якапередуєйого вчиненню,маютьповодитисяправомірно,зокремадобросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20(пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі №610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

5.63.Саме при вирішенні питання про витребування майна, здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна (у цих спірних правовідносинах ОСОБА_2 ), у тому числі з`ясуванню підлягає й те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця (у цих спірних правовідносинах ПП «Мілітарі»), зокрема за наявності зв`язків із ліквідатором продавця (їхню спільну участь в діяльності інших юридичних осіб). Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, пункт 52).

5.64.Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності / недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.

5.65.Згідно із частиною другою статті 388 ЦК Українимайно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконаннясудових рішень. У постанові від29 травня 2019 рокуу справі №367/2022/15-цВелика Палата Верховного Суду вже робила висновок про те, щона підставічастини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача, якщо воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому саме для примусового виконання судових рішень (пункт 84).

5.66.Неможевважатисядобросовісною особа,яканабуламайно наприлюднихторгах,якщовоназнала чимоглазнатипро порушенняпорядкуреалізаціїмайна абозналачимогла знатипронабуттянею майнавсуперечзакону,зокремапов`язанаособа (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61),від6 липня 2022 року у справі №914/2618/16(пункт 55)).

5.67.Сторони договору повинні поводитися правомірно як під час його виконання, так і на переддоговірній стадії. Зокрема, мають поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків, як і можливої недобросовісної чи нерозумної поведінки, є численними. Їх не можна визначити вичерпно. Недобросовісною поведінкою може бути необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема, з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад із конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)).

5.68.Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у всіх випадках відповідно до приписів статті 387 ЦК України.

5.69.Таким чином, у контекстівиключної правової проблеми, вказаної Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що:

продаж майна боржника під час процедури банкрутства не є продажем у порядку, встановленому для виконання судових рішень, порядок виконання яких визначається Законом України «Про виконавче провадження». Водночас заознакою наявності (відсутності) волі боржника як власника майна у процедурі банкрутства такий продаж подібний до інших процедур відчуження майна особи з обмеженою правосуб`єктністю;

для витребування майна від набувача не потрібно визнавати недійсним аукціон з продажу майна боржника в процедурі банкрутства, у тому числі в разі якщо перший з договорів, предметом яких було відчуження спірного майна до набуття боржником відповідного права власності на нього, визнано недійсним».

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 «7.5. відмовляючи в задоволенні позову в цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний заявницею спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах не є ефективним. Разом з тим суд помилково надав оцінку законності процедури проведення аукціону, що має бути предметом самостійної оцінки суду під час вирішення вимоги про витребування спірного майна».

Отже, за вищенаведеними висновками Великої Палати Верховного Суду, від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у всіх випадках, однак від добросовісного - лише після перевірки добросовісності / недобросовісності, що є суттєвим для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У судовому засіданні під час проведення судових дебатів, наполягаючи на недобросовісності відповідача ОСОБА_2 , представник позивачки ОСОБА_1 посилався на те, що суддею Великої Палати Верховного Суду Гудимою Д.А. виготовлено окрему думку з цього питання.

З змістом вказаної окремої думки, «вирішуючи справу № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду могла не натякати на те, що у справі про витребування квартири суд має перевірити добросовісність її набувача (те, чи він знав або міг знати про недобросовісну поведінку продавця, зокрема за наявності зв`язків із ліквідатором продавця). Можливо та достатньо було прямо вказати на таке: головою комісії з припинення ПП «Мілітарі» (ліквідатором продавця) є ОСОБА_6 ; згідно з відкритими даними як він, так і ОСОБА_2 , який є набувачем квартири, були керівниками й учасниками ТОВ «Ремресурс» (код в ЄДР: 39041002), тобто є пов`язаними особами (https://clarity-project.info/edr/39041002/history/edrpou). Тому заявниця має можливість довести недобросовісність такого набувача, який знав або міг знати про недобросовісну поведінку продавця (близький за змістом підхід до оцінки добросовісності набувача майна Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункти 41-43))» (а.с. 53 т. 12).

При цьому, представником позивача під час дебатів невірно процитовано окрему домку як: «головою комісії з припинення ПП «Мілітарі» (ліквідатором продавця) є ОСОБА_6 , згідно з відкритими даними як він, так і ОСОБА_2 , який є набувачем квартири, були керівниками й учасниками ТОВ «Ремресурс», тобто є пов`язаними особами, з чого можливо зробити висновок про те, що відповідач по справі ОСОБА_2 , не є добросовісним набувачем спірного майна».

Адже, зі змісту окремої думки судді Великої Палати Верховного Суду Гудими Д.А. вбачається, що суддя в цілому погодився із тим, що суд має перевірити добросовісність її набувача (те, чи він знав або міг знати про недобросовісну поведінку продавця, зокрема за наявності зв`язків із ліквідатором продавця). Однак суддя Гудима Д.А. зазначив, що заявниця «має можливість довести недобросовісність набувача, який знав або міг знати про недобросовісну поведінку продавця».

Під час проведення судових дебатів представник позивача надав суду інформацію із загальновідомих джерел про те, що ОСОБА_6 12.07.2021р. став засновником ТОВ «Ремремурс» (код в ЄДР: 39041002), а 22.06.2021р. ОСОБА_2 став керівником цього товариства, до цього з 18.08.2017р. був засновником товариства (а.с. 61 63 т. 12).

Як видно із наданої представником позивачки інформації ТОВ «Ремремурс» зареєстроване у м. Києві, займається діяльністю у сфері інжинірингу, геології та геодезії, торгівлею машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками, оптовою торгівлею іншими товарами господарського призначення, ремонтом і технічним обслуговуванням електричного устаткування, виробництвом і торгівлею металевими виробами та іншою господарською діяльністю.

Судом з Єдиного державного реєстру судових рішень перевірено, що Господарський суд Запорізької області постановою від 13.06.2019р. визнав банкрутом ПП «Мілітарі» в порядку статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором голову ліквідаційної комісії ОСОБА_6 .

Ліквідатор виявив та включив до ліквідаційної маси як нерухоме майно, яке належить ПП «Мілітарі», квартиру АДРЕСА_12 .

За результатом проведеного аукціону з продажу майна банкрута квартиру реалізовано за ціною 4 590 000,00 грн. переможцю аукціону ОСОБА_2 , про що складений протокол про проведення аукціону № 1 від 29.07.2019р.

З наведеного видно, що торги були проведені 11.09.2019р., а ОСОБА_6 став засновником ТОВ «Ремремурс» 12.07.2021р., тобто через два роки після придбання спірної квартири на торгах.

Під час судових дебатів представник позивачки посилався на те, що ОСОБА_2 був засновником ТОВ «Вікан-Юс», яке було кредитором ПП «Мілітарі» під час процедури банкрутства.

Під час пошуку судом інформації з відкритих джерел встановлено, що ТОВ «Вікан-Юс» (код ЄДРПОУ 20478057) зареєстроване 01.10.1993р., уповноваженою особою є ОСОБА_17 . 01.11.2021р. доданий бенефіціарний власник - ОСОБА_18 , 12.11.2020р. видалений бенефіціарний власник ОСОБА_2 , 28.10.2021р. видалений засновник ОСОБА_2 (а.с. 71 72 т. 12).

За іншими даними з відкритих джерел ОСОБА_2 значиться засновником ТОВ «Вікан-Юс» (код ЄДРПОУ 20478057) з 02.08.2021р. (а.с. 73 т. 12).

Тобто, засновником ТОВ «Вікан-Юс» ОСОБА_2 значиться з 02.08.2021р., тоді як торги відбулися два роки тому - 29.07.2019р.

Інших відомостей стосовно ПП «Мілітарі», ТОВ «Вікан-Юс» і ТОВ «Ремремурс» суду не надано. Також позивачем не надано суду жодних документів щодо проведення торгів та укладення за їх наслідками договору купівлі-продажу, інших матеріалів господарської справи про банкрутство ПП «Мілітарі».

Як видно зі змісту постанови Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020р. у справі № 908/976/19, на обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначав, що в оскаржуваній ухвалі від 28.05.2020р. судом не зроблено жодного посилання на порушення ст. 203 ЦК України під час укладання договору купівлі-продажу майна з аукціону. Вважав, що підстави для скасування результатів аукціону, визначені спеціальними нормами Закону про банкрутство, спростовуються матеріалами та обставинами справи, позивачкою обрано не вірний спосіб захисту, відсутні порушення під час підготовки та проведення аукціону. Зазначав, що 04.09.2019р. ліквідатором ПП «Мілітарі» подано до господарського суду Запорізької області звіт ліквідатора, до якого було додано заяву на участь Правобережної товарної біржі та супровідний лист з пропозицією та рядом документів у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Серед доданих документів, окрім іншого, наявна довідка про проведені аукціони №1906/19/4 від 19.06.2019р. та список-перелік проведених аукціонів за період 11.01.2016р. по 19.06.2019р., тобто за останні три роки. Оголошення про продаж майна було розміщено безпосередньо на самому нерухомому майні, про що організатором було надано фото-роздруківки ОСОБА_2 для підтвердження. 29.07.2019р. на момент проведення аукціону та укладення договору купівлі-продажу майна з ОСОБА_2 майно належало ПП «Мілітарі» було зареєстровано за таким на підставі права приватної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та не мало жодних обтяжень та заборон. Документи на підтвердження права власності на майно були розміщені організатором на сайтах ВГСУ та МЮУ в оголошеннях про проведення аукціону. Тобто право власності належало банкруту.

Як вказано у п. 5.60, 5.61 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі 908/976/19, якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).

Визначаючи добросовісність набувача за критерієм наявності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 вказував під час розгляду справи господарським судом, що спірне майно (квартира) було зареєстроване на праві власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та не мало жодних обтяжень та заборон.

Означене не спростовувалося і під час розгляду даної справи.

Тому відповідач міг покладатися на офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, які були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Доказів того, що ОСОБА_2 знав чи міг знати про порушення порядку реалізації майна або знав чи міг знати про набуття продавцем майна всупереч закону, зокрема був пов`язаною із продавцем особою суду не надано.

Як визначено у п. 5.56. постанови Великої Палати Верховного Суду воля власника формується її представником - арбітражним керуючим. Тому добросовісний набувач, який відплатно придбав майно у такій процедурі, не може бути позбавлений цього майна за критерієм вибуття цього майна з володіння за волею чи поза волею боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 107 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом про банкрутство» арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом. Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом..

Матеріали справи не містять відомостей про те, що арбітражний керуючий (ліквідатор) був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення під час ліквідаційної процедури ПП «Мілітарі», або наявне кримінальне провадження стосовно арбітражного керуючого.

Судом постановлювалася ухвала від 14.09.2020р., якою замінено первісного відповідача ОСОБА_5 належним відповідачем - ПП «Мілітарі» і справу було передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи №908/976/19 про банкрутство ПП «Мілітарі» (а.с. 167 169 т. 10).

ПП «Мілітарі» оскаржило вказану ухвалу в апеляційному порядку, посилаючись на те, що не є належним відповідачем по справі, адже право власності ОСОБА_2 зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і до цього часу не скасоване.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02.02.2021р. скасовано вказану ухвалу суду, зокрема, із тих підстав, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.11.2020р. позов ОСОБА_1 до ПП «Мілітарі» вже розглянуто по суті і у задоволенні відмовлено (а.с. 242 245 т. 10).

Арбітражний керуючий (ліквідатор), ПП «Мілітарі» не є учасником даної справи, адже відповідних клопотань про його залучення сторони не надавали, із клопотаннями про витребування доказів у вказаних осіб не зверталися.

У п.5.59. постанови Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, пункт 7.6). Тому в разі якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця.

Як було зазначено вище, до матеріалів справи позивачем не надано документів щодо проведення торгів, їх учасників, укладення за їх наслідками договору купівлі-продажу, інших матеріалів господарської справи про банкрутство ПП «Мілітарі».

З урахуванням такої конструкції, що покупцю не може бути протиставлене те, що право власності належало не боржнику, а іншій особі (навіть якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею) і лише за умови добросовісності покупця, то судом не встановлено у межах даної справи того, що торги булим проведені незаконно, із порушенням порядку, а кінцевий набувач ОСОБА_2 у цих торгах є недобросовісним.

Доводи сторони позивача про те, що майно може бути витребуване у кінцевого набувача у будь-якому випадку, не залежно від підставі його набуття, не відповідають позиції, наведеній у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022р. № 908/976/19 та знівельовують доцільність перевірки набувача на предмет його добросовісності/недобросовісності з метою дотримання вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції стосовно того, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним.

Слід звернути увагу нате, що у п. 7.5. постанови Велика Палата Верховного суду зазначила, що суд помилково надав оцінку законності процедури проведення аукціону, що має бути предметом самостійної оцінки суду під час вирішення вимоги про витребування спірного майна.

Після того як справа була передана на новий розгляд Верховним Судом, під час нового розгляду представник позивачки подав позовну заяву, якою позовні вимоги виклав у новій редакції від 01.10.2021р. (а.с. 37 47 т. 11).

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанова Верховного Суду від 14.07.2021р. у справі № 161/2823/19 (провадження № 61-6515св20).

У фактичних підставахпозовупредставникпозивачки вказав,що 29.07.2019р. власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 29.07.2019р. став ОСОБА_2 . Також зазначив, що ОСОБА_1 є власником спірної квартири, тому є всі підстави для застосування ст. 387 ЦК України. Вважав, що позовні вимоги підтверджені належними і допустимими доказами, які підтверджують, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза її волею (шляхом використання підроблених довіреностей, виготовлених від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_19 ) та без її відома, а тому наявні підстави для застосування положень ст. 388 ЦК України до спірних правовідносин.

Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20 та від 17.08.2021р. у справі № 910/19210/15.

Одними ізосновнихзасадцивільного судочинстває змагальністьсторін (ст.2ЦПК України).Відповідно доч.ч.1-3ст.12ЦПК Україниц ивільнесудочинствоздійснюється назасадахзмагальностісторін. Учасникисправимаютьрівні праващодоздійсненнявсіх процесуальнихправтаобов`язків,передбаченихзаконом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимі докази). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом із тим, позовна заява як й інші матеріали справи, не містять жодних фактичних підстав для застосування судом ст. 388 ЦК України до спірних правовідносин. Позивач упродовж всього розгляду справи не змінював підстави позову, не звертався до суду із відповідним клопотанням щодо доцільності зміни початкових вимог, витребування додаткових доказів на підтвердження процедури проведення аукціону, а також взагалі не посилався на законність або незаконність процедури проведення аукціону, і як було вказано, не надав жодних документів стосовно його проведення.

При цьому, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020р. у справі № 908/976/19, якою відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 у задоволені вимоги про визнання недійсним результатів аукціону і договору купівлі-продажу майна банкрута, змінена у мотивувальній частині, тобто суду не надано остаточного судового рішення, яким би підтверджувалася законність або незаконність процедури проведеного аукціону.

Суд першої інстанції зазначив, що погоджується із доводами представника позивача про те, що спірна квартира вибула із законного володіння ОСОБА_1 поза її волею, адже означене підтверджено остаточним судовим рішенням.

Водночас суду не обґрунтовано і не доведено належними доказами факт недобросовісності кінцевого набувача спірного майна ОСОБА_2 , тому відсутні підстави застосовування ст. 388 ЦК України до спірних правовідносин.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Вказана справа вже переглядалась Верховним судом за касаційною скаргою ОСОБА_2 , за результатами касаційного перегляду справи, постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року скасовано, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року залишено без змін (т.14 а.с.136-148).

Верховний Суд у постанові від 26 червня 2024 року, справа № 183/7765/15 зазначив, що у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем квартири

АДРЕСА_2 , оскільки він не знав і не міг знати, що придбав майно у ПП «Мілітарі», яке не мало права це майно відчужувати.

Такого висновку суди попередніх інстанцій дійшли, врахувавши критерії перевірки добросовісності набувача майна, які зазначені в постановах Великої

Палати Верховного Суду від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16

(провадження № 12-25гс21) пункт 52, та від 21 вересня 2022 року

у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21), пункт 5.63).

Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності та необґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 не оскаржувала в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині висновків про добросовісне набуття відповідачем спірного майна, тобто фактично погодилася з цим висновком.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у пункті 5.65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року

у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) про те, що «згідно з частиною другою статті 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц Велика

Палата Верховного Суду вже робила висновок про те, що на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача, якщо воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому саме для примусового виконання судових рішень (пункт 84)».

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року

в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном

(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року

у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

В постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц (провадження № 61-35744св18) зазначено, що «конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь Дніпропетровської міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, за таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову».

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20 (провадження № 61-15705св21).

Надавши належну оцінку встановленим у справі обставинам, а саме щодо процедури набуття ОСОБА_2 спірного майна (придбання в процедурі банкрутства), необізнаності останнього про недобросовісну поведінку продавця (ПП «Мілітарі») та відсутність зв`язків із ліквідатором продавця, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість витребування спірної квартири, оскільки задоволення позову про витребування майна в цій справі матиме наслідком покладення на добросовісного набувача індивідуального й надмірного тягаря.

Встановивши аналогічні обставини та погодившись з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного майна, суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 388 ЦК України, не врахував правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21), та Верховним Судом у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц (провадження № 61-35744св18) і від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20 (провадження № 61-15705св21), тому дійшов помилкового висновку про існування правових підстав для витребування спірного нерухомого майна у добросовісного набувача.

За таких обставин касаційна скарга є обґрунтованою, наведені заявником підставикасаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, щодо застосування судом апеляційної інстанції норм права

без урахування висновків, викладенихВеликою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) та Верховним Судом у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц (провадження № 61-35744св18) та від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20 (провадження № 61-15705св21),знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, правильно застосував норми права і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке суд апеляційної інстанції помилково скасував.

У апеляційній скарзі зазначено, що відповідач ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем спірного майна, але відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України до апеляційної скарги не додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цього ствердження.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а ствердження, що ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем спірного майна, є саме припущенням, оскільки не підтверджено жодним доказом.

За таких обставинах апеляційна скарга ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Щербина Євген Миколайович на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року задоволенню не підлягає.

Щодо ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2023 року.

Задовольняючи клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гудименка Володимира Геннадійовича про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа ОСОБА_3 ) про витребування майна та визнання права власності суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2023 у справі № 183/7765/15 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про витребування майна та визнання права власності відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.08.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24.03.2023 скасоване і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про витребування майна та визнання права власності задоволені частково. Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нерухоме майно : квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9 передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діютьдо виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вказаним пунктом також роз`яснено, що підставою для скасування заходів забезпечення позову також є випадки, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

За вказаних обставин, приймаючи до уваги те, що рішенням суду витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нерухоме майно : квартиру АДРЕСА_2 , рішення набрало законної сили, а забезпечення позову вжите на підставі клопотання самого позивача, суд приходить до переконання, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги на зазначену ухвали зводяться до того, що на час подання апеляційної скарги йде касаційний перегляд справи.

В наступний час касаційний перегляд справи закінчено та постановою Верховного суду від 26 червня 2024 року касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена. Постанова Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року скасована і залишено в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 24 березня 2023 року.

Тобто справа розглянута по суті та пройшла вертикаль апеляційного та касаційного оскарження, а тому відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діютьдо виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При таких обставинах апеляційна скарга на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2023 року задоволенню не підлягає.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Щербина Євген Миколайович на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Корчагін Сергій Володимирович на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2023 року залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2023 року залишити без змін.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2024 шляхом заборони ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та будь-яким іншим особам в будь-який спосіб вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на квартиру АДРЕСА_2 , скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 15.10.2024 року.

Судді:


Суд	Дніпровський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	15.10.2024
Оприлюднено	18.10.2024
Номер документу	122333451
Судочинство	Цивільне
Категорія	Інші справи

Гапонов А. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 15.10.2024 по справі 183/7765/15ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —183/7765/15

Постанова від 15.10.2024

Постанова
від 15.10.2024 по справі 183/7765/15
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД