Ухвала

від 14.10.2024 по справі 752/16186/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/16186/24

Провадження № 2-з/752/268/24

У Х В А Л А

Іменем України

14 жовтня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Баришівської селищної ради, Друга Київська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

До суду надійшла вищенаведена позовна заява.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В. від 05 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Слободянюк А.В. від 17 вересня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовчий розгляд справи.

10 жовтня 2024 року канцелярією суду зареєстровано заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано судді Слободянюк А.В.

Позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спадкове майно, а саме:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 3,4501 га, кадастровий номер: 3221982000:06:009:0018, яка розташована в Жовтневій сільській раді Згурівському районі Київської області.

Подана заява обґрунтована тим, що наразі під загрозою перебуває ефективний захист порушених, оспорюваних прав та інтересів заявника, за якими він звернувся до суду, оскільки вже під час перебування даної справи в суді, та після вирішення питання про відкриття провадження 17 вересня 2024 року, на етапі не завершення вирішення спору між спадкоємцями щодо спадкового майна, відповідачем 25 вересня 2024 року без достатніх правових підстав було отримано свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно та здійснено перехід права власності. Таким чином, відповідач як власник квартири та земельної ділянки не позбавлений права та можливості, незважаючи на наявність судового спору, продовжувати здійснювати дії, які в даний момент вже будуть спрямовані на відчуження на користь третіх осіб. А отже, є обгрунтовані підстави вважати, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, а спадкове майно може бути відчужене третім особам. Невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому у труднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.153 ЦПК України, п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заява позивача про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

З урахуванням положень ст.153 ЦПК України сторони в судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликались, у зв`язку з чим, фіксація судового засідання не здійснювалась у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Розглянувши обґрунтування заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Предметом даного позову є: визнання недійсним заповіту, складеного 25 травня 2022 року бабою позивача ОСОБА_3 , та посвідчений старостою Лук`янівського старшостинського округу Броварського району Київської області ОСОБА_4 , зареєстрований в реєстрі за №9/1, 9/2; визнання за ОСОБА_1 права власності на кв. АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 3,4501 га, кадастровий номер: 3221982000:06:009:0018, яка розташована в Жовтневій сільській раді Згурівському районі Київської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосовувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

При цьому, такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належало 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом сері та номер: 1-649, видане 22 жовтня 2015 року Другою київською державною нотаріальною конторою. Також ОСОБА_3 належала земельна ділянка з кадастровим номером: 3221982000:06:009:0018 площею 3,4501 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського товариства, що розташована на території Жовтневої сільської ради Згурівського району Київської області, що вбачається із наданої суду Інформації з Державного реєстру речових прав №388686894 від 29 липня 2024 року.

Разом з цим, вбачається, що вказані об`єкти нерухомого майна після відкриття провадження у даній справі перейшли у власність відповідача ОСОБА_2 шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину.

Так, 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину серії та номер: 10-700, виданого 25 вересня 2024 року Другою київською державною нотаріальною конторою, та земельна ділянка з кадастровим номером: 3221982000:06:009:0018 площею 3.4501 га, що розташована на території Жовтневої сільської ради Згурівського району Київської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину серії та номер: 10-701, видане 25 вересня 2024 року Другою київською державною нотаріальною конторою, було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , що вбачається із наданих суду Витягів з Державного реєстру речових прав №398383887 від 08 жовтня 2024 року та №398478026 від 09 жовтня 2024 року.

Отже, наразі за встановлених судом обставин, вбачається, що між сторонами у справі дійсно існує спір з приводу нерухомого майна. Вказані обставини, на думку суду, свідчать про те, що відповідачем може бути вчинено подальші дії щодо відчуження належного йому майна, що може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Таким чином, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно, успадковане після ОСОБА_3 , є саме тим заходом, який є співмірним із позовними вимогами та унеможливить ускладнення чи не виконання рішення суду, у разі задоволення позову, і забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними.

Разом з тим, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач просить суд накласти арешт на спадкове майно, зокрема всю всю квартиру АДРЕСА_2 . Однак, як встановлено судом, спадкодавцю ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності за життя належало 2/3 частки спірної квартири, відносно яких необхідно застосувати заборону відчуження, в зв`язку з чим суд приходить до висновку щодо можливості порушення прав третіх осіб у разі забезпечення позову та накладення арешту на квартиру вцілому, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову, які просить застосувати позивач, заявленим вимогам.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову є обґрунтовано та такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині накладення арешту на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 , реєстровий номер об`єкта нерухомого майна: 756315080000, яка належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер: 10-700 видане 25 вересня 2024 року Другою київською державною нотаріальною конторою, та земельну ділянку площею 3,4501 га, кадастровий номер: 3221982000:06:009:0018, яка розташована в Жовтневій сільській раді Згурівському районі Київської області, яка належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер: 10-701 видане 25 вересня 2024 року Другою київською державною нотаріальною конторою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Заяву позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Баришівської селищної ради, Друга Київська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити частково.

Накласти арешт на 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 , реєстровий номер об`єкта нерухомого майна: 756315080000, яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 10-700, видане 25 вересня 2024 року Другою київською державною нотаріальною конторою;

Накласти арешт на земельну ділянку площею 3,4501 га, кадастровий номер: 3221982000:06:009:0018, що розташована на території Жовтневої сільської ради Згурівського району Київської області, яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 10-701, видане 25 вересня 2024 року Другою київською державною нотаріальною конторою.

В задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;.

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.

Строк пред`явлення до виконання ухвали - три роки.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.В. Слободянюк