Ухвала

від 14.10.2024 по справі 280/6037/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення частини позовних вимог без розгляду

14 жовтня 2024 року Справа № 280/6037/24 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку, подану в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Запорізької районної філії Запорізького обласного центру зайнятості про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою від 24.06.2024 суд відкрив провадження у справі, призначив її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

Ухвалою від 27.06.2024 суд роз`єднав позовні вимоги ОСОБА_1 ; виділено у самостійне провадження позовні вимоги у частині, у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати належних ОСОБА_1 : посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), додаткових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань), грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного, грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, компенсації за невикористані дні відпустки та премії, надбавок тощо в повному обсязі;

2) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити нарахування та виплатити позивачці недоплачені суми грошового забезпечення в частині нарахування і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 26 повних років служби з урахуванням проведеного перерахунку грошового забезпечення за рішенням та висновками суду і раніше виплачених сум;

3) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 18 (вісімнадцять) днів невикористаної частини щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2021 рік та середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, а саме 27.09.2021 року;

4) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за період з 2011 року по 27.09.2021 рік та середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби;

5) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити нарахування та виплатити грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно впродовж всієї служби, без застосування часу, що минув з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення до дати підписання наказу про звільнення за цінами, відповідно до «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» затверджених постановою КМУ від 16.03.2016 року № 178;

6) визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо не виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з чим зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області, нарахувати та виплатити позивачці вихідну допомогу відповідно до ч. 4, ст. 87 Закону № 889-УІІІ у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та ч. З, ст. 83 Закону № 889-УІІІ у розмірі середньої місячної заробітної плати, здійснивши обчислення вихідної допомоги відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 та вихідну допомогу передбачену ст. 44 КЗпП України, у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку внаслідок порушення власником, або уповноваженим ним органом законодавства про працю колективного та трудового договору, здійснивши обчислення вихідної допомоги відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100;

7) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити нарахування та виплатити позивачці грошову компенсацію вартості не отриманого продовольчого забезпечення, з моменту виникнення права під час проходження служби за нормою харчування № 7 лікувально-профілактична затвердженою постановою КМУ Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу підрозділів Державної фіскальної служби, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (в редакції на час звільнення позивачки) від 29.03.2002 року № 426;

8) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати і виплатити недораховану та недоплачену суму грошової компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні, яка передбачена частиною 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням індексації грошового забезпечення та грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення; 9) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати і виплатити щомісячну грошову компенсацію у розмірі утриманих сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення, відшкодування утриманих сум податку з грошового забезпечення, право на яке набула позивачка під час проходження служби у розмірі фактично сплаченого податку на доходи фізичних осіб;

10) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області виплатити грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

11) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити, з урахуванням виплачених сум, грошову компенсацію за невикористані дні чергової відпустки зазначених в наказі про звільнення №185-0 від 27.09.2021 р. та середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, а саме 27.09.2021 р.;

12) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період набуття права по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки;

13) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої вихідної грошової допомоги при звільненні, компенсацію за невикористані дні відпусток з 28.09.2021 року по день фактичної виплати заборгованості включно за весь час затримки;

14) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, відпускні, премії") по день фактичної виплати заборгованості включно за весь час затримки;

15) визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо нездійснення повного розрахунку при звільненні зі служби та зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити середній заробіток, обчислений з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні;

16) стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області моральну шкоди в сумі 5 000,00 грн.

Адміністративній справі із зазначеними позовними вимогами присвоєно єдиний унікальний номер № 280/6037/24 та передано її на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Мінаєвій К.В. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.06.2024).

Ухвалою від 02.07.2024 суд прийняв до провадження адміністративну справу № 280/6037/24.

16.08.2024 до суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№38340), обґрунтоване тим, що звернення особи до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежено строками. Як видно з наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 № 185-о, позивача було повідомлено про суми нараховані та виплачені йому при звільненні. Разом з тим, з позовом ОСОБА_1 звернулася до суду фактично через два роки і дев`ять місяців з моменту звільнення та повідомлення їй про належні суми при звільненні.

Ухвалою від 25.09.2024 суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надав їй строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, у спосіб подання до суду належним чином оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення строку звернення (з урахуванням висновків, зазначених у мотивувальній частині ухвали) до суду з доказами поважності причин пропуску такого строку, з визначенням обставин, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій щодо позовних вимог, за якими позивач просить:

- зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити нарахування та виплатити грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно впродовж всієї служби, без застосування часу, що минув з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення до дати підписання наказу про звільнення за цінами, відповідно до «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» затверджених постановою КМУ від 16.03.2016 року № 178 (пункт 5);

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо не виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з чим зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області, нарахувати та виплатити позивачці вихідну допомогу відповідно до ч. 4, ст. 87 Закону № 889-УІІІ у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та ч. З, ст. 83 Закону № 889-УІІІ у розмірі середньої місячної заробітної плати, здійснивши обчислення вихідної допомоги відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 та вихідну допомогу передбачену ст. 44 КЗпП України, у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку внаслідок порушення власником, або уповноваженим ним органом законодавства про працю колективного та трудового договору, здійснивши обчислення вихідної допомоги відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 (пункт 6);

- зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити нарахування та виплатити позивачці грошову компенсацію вартості не отриманого продовольчого забезпечення, з моменту виникнення права під час проходження служби за нормою харчування № 7 лікувально-профілактична затвердженою постановою КМУ Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу підрозділів Державної фіскальної служби, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (в редакції на час звільнення позивачки) від 29.03.2002 року № 426 (пункт 7);

- зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області виплатити грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пункт 10);

- зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити, з урахуванням виплачених сум, грошову компенсацію за невикористані дні чергової відпустки зазначених в наказі про звільнення №185-0 від 27.09.2021 р. та середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, а саме 27.09.2021 р. (пункт 11);

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо нездійснення повного розрахунку при звільненні зі служби та зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити середній заробіток, обчислений з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні (пункт 15).

08.10.2024 судом отримана заява позивача про поновлення строку звернення до суду (вх.№46596), у якій зазначено, що пропуск строків звернення з питань, викладених в ухвалі суду від 25.09.2024, позивач пояснює своєю необізнаністю і недоведеністю законодавчо-нормативних приписів з боку керівництва ДФС під час несення служби. Ознайомлення з нормативною базою слугувало приводом підготовки позову після звільнення зі служби. З боку позивача вживалися заходи по захисту своїх прав під час несення служби. Також вказано, що причину не звернення відразу до суду за захистом свого права після підняття питання щодо її звільнення позивач пояснює мізерністю питання стосовно днів відпустки з огляду врахування судового збору і співставлення ціни і розміру судового збору. Зауважує, що момент дізнання і факту обізнаності щодо порушення прав з боку відповідача до позивача розпочався саме з відвідування пенсійного фонду, тобто саме з цього моменту позивач почала вчиняти дії і використовувати можливості дізнатися про порушення своїх прав. Саме з цього моменту позвиач отримала реальну об`єктивну можливість і виявила належну зацікавленість та почала вчиняти активні дії, підтвердженням чого є звернення з позовом по справі № 280/7665/23. Подаючи позов, була впевнена про розповсюдження на неї тримісячного строку з дня, коли вона дізналася про порушення свого права у частині виплати належних сум. Лише після конкретного з`ясування під час подання позову виявлено допущення бездіяльності у частині нарахування днів невикористаної відпустки. Порушення строків пояснюється і ознайомленням з соціальними правами в частині самостійного ознайомлення з законодавчою базою з боку позивача, оскільки обов`язок повного розрахунку під час звільнення зі служби покладається на державний орган, у якому проходить службу особа. Про порушення наказу МВС № 772 від 12.09.2017 з боку ДФС у частині видачі атестату з`ясувалося позивачем після виключення зі списків під час звільнення в частині цього питання запізненість строків позивач пояснює незнанням, оскільки під час несення служби жодного разу не ставила підпису в арматурній картці. Також зауважує, що постановою КМУ № 728 від 02.09.2015 передбачений обов`язок житлових комісій письмово інформувати про право на отримання компенсації, чого по відношенню до позивача зроблено не було.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами (пункти 5, 6, 7, 10, 11, 15), дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

При вирішенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд виходить передусім із завдань адміністративного судочинства, якими відповідно до частини першої статті КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, положеннями частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У розглядуваній частині позовних вимог предметом спору є ненарахування та невиплата грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно впродовж всієї служби, грошової компенсації вартості не отриманого продовольчого забезпечення, невиплата вихідної допомоги у належному розмірі, невиплата грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки, а також нездійснення повного розрахунку при звільненні зі служби.

Отже, заявлені позовні вимоги пов`язані з проходженням публічної служби.

За приписами частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як встановлено судом, доказів більш пізнього ознайомлення позивача з наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 №185-о «Про звільнення ОСОБА_1 », ніж він датований, матеріали позовної заяви не містять і у позові про таке не зазначено, відтак, наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 була ознайомлена з означеним наказом саме 27.09.2021.

Суд констатує, що встановленими строками законодавцем обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.

Крім того, дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Тобто, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.04.2024 у справі №990/135/22.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права. Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

З аналізу зазначених законодавчих норм слідує, що у випадку, коли особа вважає, що її права під час прийняття на публічну службу, проходження чи звільнення з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах.

Суд зазначає, що при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом першочергово слід визначитись із строком, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та моментом початку його перебігу. Лише після встановлення зазначених обставин суд переходить до оцінки поважності причин пропуску такого строку, якщо він дійсно був пропущений. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06.07.2023 у справі № 380/7418/22.

Залишаючи позовну заяву у визначеній частині без руху, в ухвалі від 25.09.2024 суд з посиланням на правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 та від 11.02.2021 у справі №240/532/20, зазначив, що нарахування та виплату грошової компенсації не отримане речове майно та продовольчого забезпечення (пункти 5,7) за змістом стосуються дотримання відповідачем права позивача на соціальні гарантії, а відтак є відносинами щодо проходження публічної служби під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення спеціальної норми, частини п`ятої статті 122 КАС України.

Суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, звернув увагу позивача, що вихідна допомога при звільненні зі служби (пункт 6) за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», у зв`язку з чим підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 122 КАС України.

Також стосовно позовних вимог про виплату середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку, середнього заробітку з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні (пункти 11, 15) суд зауважив, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є за своєю правовою природою спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку, то до спірних правовідносин має бути застосований спеціальний процесуальний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України для спорів, пов`язаних зі звільненням з публічної служби. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 240/532/20, від 10.02.2022 у справі № 300/3142/20, від 08.09.2022 у справі № 320/2675/21, від 17.11.2022 у справі № 520/12661/19, від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22 та інших.

Крім того, щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДФС у Запорізькій області виплатити грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пункт 10) суд вказав, що позов у цій частині відноситься до спорів щодо соціальних гарантій військовослужбовців, а отже на цей спір поширюється шестимісячний строк звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши питання строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами суд в ухвалі від 25.09.2024 дійшов висновку, що з вимогами нарахування та виплату грошової компенсації не отримане речове майно та продовольчого забезпечення, бездіяльність відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні, виплату середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку, середнього заробітку з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні позивач мала можливість протягом місячного строку (до 27.10.2021) після ознайомлення з наказом про звільнення оскаржити у судовому порядку зазначені дії / бездіяльність відповідача, а з вимогами про виплату компенсації за належне для отримання жиле приміщення протягом шестимісячного строку (до 27.03.2022), проте до суду з відповідними позовними вимогами звернулася лише 04.06.2024 (засобами поштового зв`язку), тобто з пропуском встановленого статтею 122 КАС України строку звернення до суду.

Частиною шостою статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Під час звернення до суду позивачем не було подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав пропуску такого, відповідну заяву подано позивачем після залишення судом позовної заяви без руху.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Аналізуючи доводи позивача про визнання поважними причин пропуску строку до суду, викладені у заяві про поновлення такого строку, суд виходить з наступного.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Суд зазначає, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Отже, суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин такого строку та наданих нею доказів, яким може бути надано відповідну правову оцінку судом.

Заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду мотивована необізнаністю із законодавством, вчиненням нею активних дій при виявленні порушення її прав, неналежною поведінкою відповідача як суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.

Суд зауважує, що необізнаність позивача з нормами законодавства не може свідчити про поважність причин пропуску такого строку, оскільки вказана обставина не є незалежною від його волі та не пов`язана з дійсними істотними перешкодами та труднощами, а також не змінює момент, з якого вона повинна була дізнатись про порушення її прав та інтересів, позаяк вказують лише на час, коли вона почала вчиняти дії щодо захисту таких прав та інтересів. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.02.2021 по справі №540/2097/18, відповідно до якої юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.

Крім того, позивач не була позбавлена можливості укласти договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом та, як наслідок, здійснити реалізацію своїх прав та обов`язків, з дотриманням вимог КАС України.

Також суд зазначає, що про неотримання належних сум (грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно впродовж всієї служби, та вартості не отриманого продовольчого забезпечення, виплати вихідної допомоги у належному розмірі, грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, грошової компенсації а невикористані дні чергової відпустки, нездійснення повного розрахунку при звільненні зі служби) позивач повинна була дізнатися після нарахування та виплати їй таких сум при звільненні відповідно до грошового атестату.

Не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду той факт, що ОСОБА_1 зацікавилась питанням отримання належним при звільненні лише тоді, коли постало питання призначення їй пенсії (як зазначає позивач, з моменту відвідування пенсійного фонду), позаяк це прямо свідчить про триваючу пасивну поведінку позивача та не може буди підставою для поновлення строку звернення до суду.

Щодо доводів позивача про неможливість звернення до суду з урахуванням мізерності питання стосовно днів відпустки та співставлення з ціною та розміром судового збору, то слід звернути увагу, що встановлюючи сплату судового збору, законодавець як гарантію права на звернення до суду встановив пільги зі сплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»), а також можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати судом (стаття 8 Закону України «Про судовий збір»). Відтак доводи позивача у цій частині також не свідчать про поважність пропуску строку звернення до суду.

Стосовно покладення відповідальності з грошового утримання на суб`єкта владних повноважень, неналежна поведінка якого вплинула на пропуск строку звернення до суду, то доцільно зазначити, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права.

Разом з тим, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відтак, положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Проте для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Суд підсумовує, що за виявлення належної активності та небайдужості, у позивача існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк. Початок перебігу строку, встановленого для подання до суду позову стосується всіх суб`єктів, та не пов`язується із моментом вчинення особою активних дій, адже інше призводить до можливості такої особи через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення до суду за власним волевиявленням.

Таким чином, наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останню можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки. Відтак, порушення позивачем строку звернення з позовом до суду спричинено виключно пасивною поведінкою позивача.

З аналізу матеріалів справи, змісту конкретних обставин, хронології та послідовності дій позивача судом не встановлено підстав для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, нею не надано та судом не знайдено.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, враховуючи, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з наведеними вище позовними вимогами, суд дійшов висновку про залишення відповідної частини позовних вимог без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241-243, 248, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди у частині про:

- зобов`язання Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити нарахування та виплатити грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно впродовж всієї служби, без застосування часу, що минув з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення до дати підписання наказу про звільнення за цінами, відповідно до «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» затверджених постановою КМУ від 16.03.2016 року № 178;

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо не виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з чим зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області, нарахувати та виплатити позивачці вихідну допомогу відповідно до ч. 4, ст. 87 Закону № 889-УІІІ у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та ч. З, ст. 83 Закону № 889-УІІІ у розмірі середньої місячної заробітної плати, здійснивши обчислення вихідної допомоги відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 та вихідну допомогу передбачену ст. 44 КЗпП України, у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку внаслідок порушення власником, або уповноваженим ним органом законодавства про працю колективного та трудового договору, здійснивши обчислення вихідної допомоги відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100;

- зобов`язання Головного управління ДФС у Запорізькій області здійснити нарахування та виплатити позивачці грошову компенсацію вартості не отриманого продовольчого забезпечення, з моменту виникнення права під час проходження служби за нормою харчування № 7 лікувально-профілактична затвердженою постановою КМУ Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу підрозділів Державної фіскальної служби, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (в редакції на час звільнення позивачки) від 29.03.2002 року № 426;

- зобов`язання Головного управління ДФС у Запорізькій області виплатити грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язання Головного управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити, з урахуванням виплачених сум, грошову компенсацію за невикористані дні чергової відпустки зазначених в наказі про звільнення №185-0 від 27.09.2021 р. та середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, а саме 27.09.2021 р.;

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо нездійснення повного розрахунку при звільненні зі служби та зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити середній заробіток, обчислений з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.

Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 14.10.2024.

Суддя К.В.Мінаєва