Рішення

від 10.10.2024 по справі 380/9027/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 рокусправа № 380/9027/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; далі - Позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ; далі Відповідач 1), НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ; далі Відповідач 2) , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_7 ) ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ; далі Відповідач 3) з вимогами:

1. Визнати протиправними дії представників ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , студента денної форми навчання на військову службу під час мобілізації.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.03.2024 "Про призов військовозобов?язаних на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації" в частині призову по мобілізації солдата запасу ОСОБА_1 .

3. Визнати протиправним та скасувати наказ від 18.03.2024 року №б/н ОС начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби у 18.03.2024 року «про особовий склад» в частині зарахування старшого солдата ОСОБА_1 , який призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розпорядження начальника прикордонного загону з 18.03.2024 року, на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, у списки особового складу та на всі види забезпечення.

4. Визнати протиправним та скасувати п.2.7 наказ від 23.03.2024 року № 134-ВВ «про особовий склад» в частині п.2.7, яким начальника прикордонного загону прикордонної служби України, направлено у службове відрядження старшого солдата ОСОБА_1 , (II-091269), який перебуває у розпорядженні начальника загону військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 , з 24.03.2024року до окремого розпорядження, з метою навчання.

5. Визнати протиправним та скасувати наказ від 25.03.2024 року № ІНФОРМАЦІЯ_7 , вважати таким, що з 25.03.2024року зарахований на підготовку: 1.1. до відділу підготовки молодших інспектора підготовки молодших інспекторів 1.1.2 За програмою базової загальновійськової підготовки (для підготовки військовослужбовців за призовом під час мобілізації досвіду служби) в новій редакції, затвердженою наказом Держприкордонслужби України від 05.07.2023 року № 461-АГ), 1.1.2.1 до третього відділення підготовки в четверту навчальну групу: старшого солдата ОСОБА_1 .

6. Визнати протиправним та скасувати наказ від 19.03.2024 №173-ОС начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 "про особовий склад" в частині зарахування на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у списки особового складу та на всі види забезпечення: старшого солдата ОСОБА_1 , який призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_9 , у розпорядження начальника прикордонного загону з 18.03.2024 року на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, у списки особового складу та на всі види забезпечення.

Представник позивача обгрунтовує позовні вимоги тим, що на час виникнення спірних правовідносин позивач був студентом та навчався у Відокремленому структурному підрозділі «Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Національного університет «Львівська політехніка» денної формою навчання та відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Представник позивача в позовній заяві стверджує, що в період з 17.03.2024 року по 19.03.2024 року позивач незаконно був затриманий та позбавлений волі працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , які з 10:00 год., ранку 17 березня 2024 року відвезли позивача разом із його товаришем до ІНФОРМАЦІЯ_1 , забрали у позивача мобільний телефон та документи та на його прохання повернути йому телефон та документи працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 не реагували. Вказує на те, що позивач повідомляв, що він є студентом денної форми навчання, у зв?язку з чим за ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку мобілізацію» він має право на відстрочку від призову, просив викликати поліцію та надати йому адвоката, на що представники ТЦК не реагували. Зазначає, що від проходження ВЛК позивач відмовився, аргументуючи це тим, що у нього немає всіх необхідних документів для проходження комісії. Однак позивачем було пройдено ВЛК та визнано придатним до військової служби. Крім того, представник позивача зазначила, що позивач жодного підпису у будь яких документах не підписував.

Крім того представник позивача вказує, на те що 19.03.2024 року позивач звернувся до чергової частини ВП № 2 з заявою про те, щодо вжиття заходів до співробітників ІНФОРМАЦІЯ_10 які незаконно позбавили заявника свободи. Так, згідно до ухвали Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04.04.2024 року по справі № 489/2207/24 скаргу адвоката Петренко К.Д., в інтересах ОСОБА_1 задоволено, зобов?язано слідчого СВ ВП № 2 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області відповідно до ст. 214 КПК України внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 19.03.2024 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України, за фактом незаконного позбавлення волі ОСОБА_1 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вжити відповідних заходів для початку розслідування. Так, до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження №2024152040000506 від 11.04.2024 року за ч. 1 ст. 146 КК України за обставинами того, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинили дії щодо незаконного позбавлення волі ОСОБА_1

ТУ ДБР листом від 27.03.2024 року розглянуто звернення ОСОБА_1 , 19.03.2024 року щодо можливого службового підроблення військовослужбовцями центру комплектування та соціальної підтримки. У ході перевірки звернення, встановлено, що викладено інформація має ознаки складу злочину, передбаченого ст. 366 КК України службове підроблення». Звернення щодо службового підроблення за належністю передано до ГУНП в Одеській області.

У відзиві представник відповідача 3 зазначає, що в позовних вимогах, не знайдено обґрунтування протиправності видання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) 25.03.2024 року №305-ОД, відтак позовна вимога не підлягає до задоволенню. Крім того, зазначають, що ст. солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи військовослужбовцем, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в умовах воєнного стану, після закінчення звільнення 07.04.2024 не з`явився в розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ), що дислокується у АДРЕСА_5 як наслідок, на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_11 намагався незаконно перетнути Державний кордон України з Республікою Молдова, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст 204-1 КУпАП. (матеріали справи знаходяться в відповідача 2). Станом на 18 квітня 2024 року відносно ОСОБА_1 , за нез`явлення після звільнення до Головного центру підготовки особового складу внесено відомості до ЄРДР № 62024100140000200 за ч. 5 ст. 407 КК України. Справа підслідна четвертому слідчому відділу (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві Процесуальне керівництво: Черкаська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону.

Відповідач 1 у відзиві на адміністративний позов заперечує проти позовних вимог та зазначає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_12 були вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства України та у межах повноважень, жодної бездіяльності чи протиправних дій з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 допущено не було, а дії позивача направлені на ухилення від виконання військового обов?язку та ухилення від проходження військової служби по мобілізації.

Відзив на позовну заяву від відповідача 2 до суду не надійшов.

Представником позивача подано відповідь на відзив.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 29 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 07 червня 2024 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 належним чином завірені копії документів, на підставі яких було прийнято рішення щодо мобілізації - ОСОБА_1 . Витребувано у НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України військової частини НОМЕР_2 завірені належним чином документи: наказ від 18.03.2024 року б/н ОС начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» в частині зарахування старшого солдата ОСОБА_1 ; наказ від 19.03.2024 року № 173- ОС начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» в частині зарахування старшого солдата ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 10 червня 2024 року заяву представника позивача про зміну предмета позову від 06 червня 2024 року (вх. № 43154) повернуто без розгляду. У задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.

Ухвалою суду від 20 червня 2024 року об`єднано в одне провадження адміністративну справу №380/12971/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій із адміністративною справою №380/9027/24 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, присвоївши їй єдиний номер 380/9027/24.

Ухвалою суду від 01 липня 2024 року у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку для прийняття заяви про зміну предмету позову - відмовлено.

Ухвалою суду від 04 липня 2024 року у задоволенні клопотань представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Згідно Витягу з наказу Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Національного університет «Львівська політехніка» від 29.11.2022 року № 235/У, «Про зарахування на навчання»,зараховано з 01 грудня 2022 року студентами ІІ курсу очної денної форми навчання для здобуття освіти спеціальності спеціальності 275.02 «Транспортні технології» на залізничному транспорті за кошти юридичних або фізичних осіб ОСОБА_1 .

Відокремленим структурним підрозділом «Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Національного університет «Львівська політехніка» видано довідку від 20.03.2024 року за № 198, ОСОБА_1 1989 року народження, згідно якої судом вбачається, що він у 2022 році вступив до ВСП ЛФКТІ НУ «ЛП» і зараз навчається на ІV курсі денного відділення. Строк закінчення навчального закладу 30 червня 2024 року.

Листом Відокремлений структурний підрозділ «Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Національного університет «Львівська політехніка» від 16 квітня 2024 року № 124, у відповідь на адвокатський запит від 04.04.2024 року №02/04/24 щодо надання інформації ІНФОРМАЦІЯ_1 про осіб, які вступили на денну форму навчання, повідомлено, що зі супровідним листом від 02.10.2023 № 357 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_13 був відправлений список осіб, які навчаються на денній формі навчання та перебувають на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_14 . Студент денної форми навчання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , є у зазначеному списку.

Згідно Витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 (з основної діяльності) від 18 березня 2024 року № 61, «Про призов на військову службу по мобілізації», старшого солдата ОСОБА_1 , призвано на військову службу по мобілізації.

Згідно Витягу з Наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18 березня 2024 року б/н, старшого солдата запасу ОСОБА_1 , який призваний на військову службу по мобілізації Білгород ІНФОРМАЦІЯ_15 у розпорядження начальника прикордонного загону, з 18 березня 2024 року.

Згідно Витягу з Наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19 березня 2024 року № 173-ОС, «Про особовий склад», зараховано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у списки особового складу та на всі види забезпечення старшого солдата запасу ОСОБА_1 , який призваний на військову службу по мобілізації Білгород ІНФОРМАЦІЯ_15 , з 18 березня 2024 року.

Згідно Витягу з Наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23 березня 2024 року №134-ВВ, п. 2.7 старшого солдата запасу ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника загону до військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 , з 24 березня 2024 року до окремого розпорядження, з метою навчання.

Згідно Витягу з Наказу ІНФОРМАЦІЯ_16 , від 25 березня 2024 року № 305- ОД, «Про зарахування на підготовку фахівців бойового спрямування та військовослужбовців за призовом під час мобілізації (без досвіду служби), наказано вважати таким, що з 25 березня 2024 року зарахований на підготовку старший солдат ОСОБА_1 .

Представник позивача наполягає, що відповідачами були винесені протиправні накази, оскільки він не підлягає мобілізації в силу ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як студент ВНЗ денної форми навчання.

З цих підстав позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з вказаним Указом, мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначено статтею 22 Закону № 3543-XII.

Зокрема, приписами частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни України зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина п`ята статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

При цьому, статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Так, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Своєю чергою, громадяни мають обов`язок з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) або у строки, визначені командирами військових частин. Це також стосується військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, які повинні з`явитися на виклики керівників відповідних органів.

За текстом позовної заяви слідує, що згідно Витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 (з основної діяльності) від 18 березня 2024 року № 61, «Про призов на військову службу по мобілізації», старшого солдата ОСОБА_1 , призвано на військову службу по мобілізації.

За змістом абзацу другого частини третьої статті 23 Закону №3543-XII особи, які отримують фахову передвищу або вищу освіту, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, під час мобілізації не підлягають призову на військову службу.

З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з наказу Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Національного університет «Львівська політехніка» від 29.11.2022 року № 235/У, «Про зарахування на навчання», позивача зараховано з 01 грудня 2022 року студентом ІІ курсу очної денної форми навчання для здобуття освіти спеціальності спеціальності 275.02 «Транспортні технології» на залізничному транспорті за кошти юридичних або фізичних осіб ОСОБА_1 . . Строк закінчення навчання - 30 червня 2024 року.

Отже, на момент призову на військову службу позивач відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону №3543-XII мав право на одержання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.

При цьому, відповідач 1 стверджує, що позивачу з 24.02.2022 року ніхто не перешкоджав за місцем реєстрації подати до ІНФОРМАЦІЯ_13 ( АДРЕСА_7 ) заяву та подати документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивач за місцем реєстрації ( ІНФОРМАЦІЯ_17 » надавав документи будь-які документи для підтвердження наявності у нього статусу здобувача освіти за денною формою навчання та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Представник позивача в позовній заяві посилається, що обов?язок щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу покладено на відповідні районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому ІНФОРМАЦІЯ_18 мав перевірити наявність чи відсутність підстави у ОСОБА_1 , для одержання відстрочки від призову за мобілізацією. Позивач перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_19 , відповідач 1 повинен був витребувати особову справу ОСОБА_1 .

Так, відповідно до листа Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Національного університет «Львівська політехніка» від 16 квітня 2024 року № 124, вбачається, що супровідним листом від 02.10.2023 № 357 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_13 був відправлений список осіб, які навчаються на денній формі навчання та перебувають на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_14 . Студент денної форми навчання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , є у зазначеному списку. Також відповідна обставина підтверджується витягом з наказу від 29.11.2022 року №235/У про зарахування позивача на навчання.

Водночас суд звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22.

Так, п. 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

При цьому відповідно до ч.11 ст. 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Таким чином, на позивача, як на військовозобов`язаного, на момент виникнення спірних правовідносин, було покладено обов`язок повідомляти відповідний орган, де він перебував на військовому обліку, зокрема про його освіту.

Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку призовників, військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації, особливого періоду на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Отже, право на відстрочку від призову на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов`язком призовників, військовозобов`язаних, резервістів дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 520/7954/22.

Крім того, відповідно до п.п. 8 п.1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з п.33 ч.1 ст.7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації належать з-поміж іншого до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Так, з наведеного вище випливає, що про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти органи, в яких вони перебувають на військовому обліку.

Позивач, будучи 33 річним студентом денної форми навчання Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Національного університет «Львівська політехніка» мав можливість реалізувати своє право на відстрочку як особисто, так і через представника, однак таким правом не скористався.

В той же час, доказів звернення до відповідного органу щодо внесення змін до облікових даних у зв`язку із зарахування на денну форму навчання до Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Національного університет «Львівська політехніка» з наданням підтверджуючих документів, позивач до суду не надав.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вказує, що відсутність в матеріалах справи відомостей про те, що позивач повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_19 (перебуває на військовому обліку), про обставини, які надають йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, дозволяють дійти висновку, що позивач можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб не скористався.

Разом з тим, надаючи правову оцінку аргументам представника позивача, про те що в період з 17.03.2024 року по 19.03.2024 року позивач незаконно був затриманий та позбавлений волі працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що НОМЕР_9 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України листом повідомив В.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 підполковника березня ОСОБА_2 , що 17 березня 2024 року на ділянці відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_20 » НОМЕР_9 Прикордонного загону (військова частина НОМЕР_10 ) Державної прикордонної служби було затримано громадян України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_21 , за спробу незаконного перетину державного кордону України, які підлягають призову на військову службу по мобілізації. 17 березня 2024 року даних громадян України передано представникам ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Водночас суд звертає увагу, що представником позивача не надано суду жодних доказів, що його примусово було доставлено в ТЦК, шляхом незаконного затримання, позбавлення волі того, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Згідно ухвали Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04.04.2024 року по справі № 489/2207/24 скаргу адвоката Петренко К.Д., в інтересах ОСОБА_1 задоволено, зобов?язано слідчого СВ ВП № 2 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області відповідно до ст. 214 КПК України внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 19.03.2024 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України, за фактом незаконного позбавлення волі ОСОБА_1 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вжити відповідних заходів для початку розслідування.

За результатами службового розслідування за фактом вчинення дій щодо незаконного позбавлення волі громадянина ОСОБА_1 , посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначеного відповідно до повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_22 від 09.05.2024 року Nє802/6044 стало відомо, що 10.04.2024 року до відділу поліції № 2 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області надійшли матеріали з Ленінського районного суду м. Миколаєва про те, що 17.03.2024 працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи біля кордону з республікою Молдова, вчинили дії щодо незаконного позбавлення волі громадянина ОСОБА_1 .

З акту службового розслідування, п. 3 Обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування, судом встановлено наступне.

Під час вивчення документів було встановлено, що 17 березня 2024 року на ділянці відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_20 " НОМЕР_9 прикордонного загону Державної прикордонної служби України було затримано громадян України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_21 за спробу незаконного перетину Державного кордону України. Цього ж дня дані громадяни України були передані військовослужбовцями Державної прикордонної служби представникам ІНФОРМАЦІЯ_23 .

В листі начальника НОМЕР_9 прикордонного загону також зазначено, що, відповідно до вимог мобілізаційного розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України від 29.02.2024 року Nє2370/(гриф) він просить сприяти керівництво ІНФОРМАЦІЯ_12 у призові на військову службу по мобілізації даних громадян до військової частини НОМЕР_2 .

3.2. З пояснень заступника начальника - начальника відділення обліку мобілізаційної роботи другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_12 майора ОСОБА_4 було з?ясовано, що 17.03.2024 року в пункті пропуску "СТЕПАНІВКА' прикордонниками ПСУ був затриманий громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який мешкає: АДРЕСА_6 при спробі незаконно пересікти Державний кордон України в напрямку Республіки Молдова під час дії військового стану, без відповідних документів. При перевірці його наявних документів з?ясувалось, що ОСОБА_1 , не має при собі військово-облікового документу та інших документів, які б підтверджували його право на відстрочку від призову на військову службу. З метою перевірки військово-облікових даних ОСОБА_1 , було запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_24 (м. Татарбунари, Білгород-Дністровського району). ОСОБА_1 , не заперечував і був запрошений до ІНФОРМАЦІЯ_25 .

17.03.2024 року, після встановлення військово-облікових даних, було з`ясовано, що старший солдат запасу ОСОБА_1 , з 20.11.2007 по 19.11.2008 року проходив військову службу у лавах Національної гвардії України та підлягає призову на військову службу за мобілізацією. ОСОБА_1 за його згодою, без фізичного та психологічного тиску, пройшов військово-лікарську комісію. При проходженні ВЛК скарг на стан здоров?я з боку ОСОБА_1 , не надходило. За результатами ВЛК визнаний придатним до військової служби. Заяв та скарг на рішення військово-лікарської комісії ОСОБА_1 , не подавав. В той же день він був направлений до ІНФОРМАЦІЯ_26 для подальшої відправки до військової частини в/ч № НОМЕР_2 для проходження служби за мобілізацією.

В акті службового розслідування також наведено пояснення інших працівників ІНФОРМАЦІЯ_24 , аналогічного змісту.

З повідомлення Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві від 22.04.2024 року № 11-05-1089/24/чк вбачається, що 18.04.2024 року до Єдиного реєстру досудових рослідувань внесено кримінальне провадження за ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України «Самовільне залишення військової частини за підозрою ОСОБА_1 . З телефонної розмови зі старшим слідчим четвертого слідчого відділу ДБР (з дислокацією у м. Черкасах) Сергієм Пителем, стало відомо, що ОСОБА_1 , затриманий та знаходиться під вартою, тому пояснення від ОСОБА_1 , відібрати не має можливості.

У висновку службового розслідування зазначено, що ОСОБА_1 , намагаючись ухилитися від мобілізації та конституційного обов?язку громадянина України по захисту України під час повномасштабної агресії російської федерації в порушенні Статті 65 Конституції України «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України», намагався незаконно перетнути Державний кордон України, а після призову на військову службу по мобілізації та направлення до військової частини - самовільно залишив місце служби, що в черговий раз підтверджує небажання даного громадянина виконувати конституційний обов?язок громадянина України по захисту України від агресора.

В діях посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 порушень законодавства України щодо незаконного позбавлення волі громадянина ОСОБА_1 не встановлено.

За таких обставин, на час виникнення спірних правовідносин у службовців ІНФОРМАЦІЯ_1 були відсутні підстави вважати, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, суд приходить до висновку, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_12 під час прийняття наказу від 18.03.2024 за № 61 в частині призвання та направлення для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період діяв на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією України, законами України та підзаконними нормативного-правовими актами.

Щодо позовним вимог в частині визнання протиправними та скасування: наказу Начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.03.2024 року №б/н ОС «Про особовий склад» в частині зарахування старшого солдата ОСОБА_1 , який призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_27 , у розпорядження начальника прикордонного загону з 18.03.2024 року, на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, у списки особового складу та на всі види забезпечення; п.2.7 наказу Начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23.03.2024 року № 134-ВВ «Про особовий склад» в частині, направлення у службове відрядження старшого солдата ОСОБА_1 , (II-091269), який перебуває у розпорядженні начальника загону військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 , з 24.03.2024року до окремого розпорядження, з метою навчання; наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 25.03.2024 року № 305- ОД, яким старшого солдата ОСОБА_1 з 25.03.2024 року зараховано на підготовку 1.1. до відділу підготовки молодших інспектора підготовки молодших інспекторів 1.1.2 За програмою базової загальновійськової підготовки (для підготовки військовослужбовців за призовом під час мобілізації досвіду служби) в новій редакції, затвердженою наказом Держприкордонслужби України від 05.07.2023 року № 461-АГ), 1.1.2.1 до третього відділення підготовки в четверту навчальну групу; наказу Начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.03.2024 №173-ОС "Про особовий склад" в частині зарахування на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у списки особового складу та на всі види забезпечення: старшого солдата ОСОБА_1 , який призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_9 , у розпорядження начальника прикордонного загону з 18.03.2024 року на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, у списки особового складу та на всі види забезпечення, суд зазначає наступне.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому вичерпуються їх реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що "за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

В свою чергу, оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_18 від 18.03.2024 року № 61 «Про призов на військову службу по мобілізації» є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби.

Після видання спірного наказу начальником ІНФОРМАЦІЯ_18 від 18.03.2024 року № 61 «Про призов на військову службу по мобілізації» виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням № 1153/2008.

Ці акти індивідуальної дії вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

Суд наголошує, що аналіз наведених вище законодавчих і підзаконних актів свідчить про те, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов`язків матеріального, та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов`язків та інше.

У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, не вирішується.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_7 ) ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна