Ухвала

від 14.10.2024 по справі 380/17487/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

14 жовтня 2024 рокусправа № 380/17487/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у ВНЗ, -

в с т а н о в и в

Львівський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ кошти в сумі 33 211 (тридцять три тисяч двісті одинадцять) грн 10 коп.

Ухвалою від 10.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 04.09.2023 клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження задоволено та зупинено провадження у справі №380/17487/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/13983/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі.

Ухвалою від 01.10.2024 поновлено провадження у адміністративній справі №380/17487/23 за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у ВНЗ.

Представник відповідача 07.10.2024 подав клопотання про залишення позову без розгляду, мотивоване тим, що позовну заяву склав і підписав юрисконсульт ЛьвДУВС, одночасно самозайнята особа-адвокат, який на підтвердження своєї адміністративної процесуальної дієздатності надав в суд лише довіреність на представництво навчального закладу в судових інстанціях, тощо, проте не надав жодних інших документів, які надають йому право здійснювати таке представництво. Представник позивача вважає, що наявність або відсутність у ЄДР відомостей про право особи вчиняти дії від імені юридичної особи, а також наявність довіреності юридичної особи не підтверджують повноваження діяти за правилами самопредставництва. Такі повноваження підтверджуються законом, статутом, положенням, умовами трудового договору (контракту), посадовою інструкцією.

При розгляді клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду суд виходить із такого.

Відповідно до статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Отже, з аналізу статті 55 КАС України висновується таке:

1) учасники справи та особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, можуть брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника;

2) юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу (прим. тільки для юридичних осіб, в яких створений такий орган), іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту);

3) юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада можуть брати участь у справі також через представника.

Повноваження представника підтверджуються документами, визначеними статтею 59 КАС України, а саме: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

У тих випадках, коли законом для деякої категорії справ передбачено участь лише адвоката як представника, то його повноваження підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Таким чином, КАС України надано можливість учасникам справи брати участь у судовому процесі через самопредставництво або через представника та чітко визначено перелік документів, які необхідно подати для підтвердження такої участі.

З огляду на імперативні вимоги статей 1, 3 КАС України про те, що процесуальні повноваження суду та порядок здійснення судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, суд дійшов висновку, що адміністративний суд, для підтвердження повноважень особи на участь в судовому процесі через самопредставництво або через представника, має право вимагати тільки ті документи, які визначені статтею 55 КАС України (для підтвердження повноважень по самопредставництву) або статтею 59 КАС України (для підтвердження повноважень представника).

Проте, суд не має права відмовляти у доступі до правосуддя, якщо із поданих учасником справи або його представником документів можна установити вид участі в судовому процесі та повноваження такої особи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.09.2024 у справі №440/18385/23.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2020 у справі № 9901/39/20 зазначила, що питання самопредставництва не закріплені в нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів, зокрема, частинами третьою та четвертою статті 55 КАС України. Також Велика Палата Верховного Суду в цій справі звернула увагу на те, що з урахуванням положень статті 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Окрім цього, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21), Велика Палата Верховного Суду аналізувала положення Цивільного процесуального кодексу України, які є аналогічними статтям 55, 59 КАС України, а також відповідним статтям, та вказала, що «з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

Повертаючись до змісту правовідносин, щодо яких виник спір суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Згідно з частиною другою статті 43 КАС України адміністративна процесуальна правосуб`єктність здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Приписами частин 1-3 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. У разі задоволення заявленого клопотання щодо посвідчення довіреності фізичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи. Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Львівський державний університет внутрішніх справ, який є юридичною особою публічного права, реалізуючи своє право, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у ВНЗ у справі незначної складності (щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби) через свого представника ОСОБА_2 , долучивши при цьому довіреність, видану останньому від імені юридичної особи за підписом уповноваженої посадової особи ректора цього університету ОСОБА_3 на виконання вимог статті 59 КАС України.

Натомість, представник відповідача необґрунтовано послався на норми, що стосуються самопредставництва юридичної особи, та помилково зазначив про відсутність належних доказів на підтвердження повноважень Шевчука А.В. представляти інтереси та вчиняти дії від імені ЛьвДУВС в адміністративному суді (норми закону, відповідні статут, положення, трудовий договір (контракт).

З огляду на те, що процесуальним законом передбачена можливість представляти інтереси юридичної особи у справах незначної складності через представника - фізичну особу, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, підтвердивши його повноваження відповідною довіреністю, то викладені в клопотанні доводи щодо відсутності доказів на підтвердження його повноважень є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2023 року у справі №560/6532/23.

З цих же підстав суд не бере до уваги покликання представника відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.11.2023 у справі №149/289/21, в ухвалах від 07.06.2023 у справі № 340/7964/21 та від 07.06.2023 по справі № 160/5130/21, оскільки правовідносини, щодо яких у вказаних справах досліджувалось питання про достатність наданих сторонами документів на право представництва сторони спору в суді не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається. Також суд відхиляє покликання представника відповідача на ухвалу Верховного Суду від 26 лютого 2024 року у справі №380/26410/23, оскільки як вбачається із вказаної ухвали, підставою для повернення касаційної скарги скаржнику стало те, що у скарзі не було викладено передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, а не відсутність документів на право представництва скаржника у судах.

Суд також зазначає, що Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що при застосуванні процесуальних норм необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 та від 21.09.2023 у справі №380/18170/22).

Отже, суд приходить до висновку, що під час звернення до суду представником позивача були надані усі необхідні документи, які підтверджують право на представництво Львівського державного університету внутрішніх справ у суді, а відтак клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 243, 248, 250, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у ВНЗ - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна