Рішення

від 11.10.2024 по справі 420/25484/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25484/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» до Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача про коригування митної вартості № UA403060/2024/000008/2 від 05.08.2024.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення ввезених товарів до Тернопільської митниці було надано митну декларацію № 24UA403060002783U1. Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA403060/2024/000008/2. Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України. Позивач вважає прийняте відповідачем рішення протиправним, оскільки з наданих документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару та відсутні будь-які суперечності та неповнота в наданих документах, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару, а відповідач формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими.

30.08.2024 року від Тернопільської митниці надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що декларантом для здійснення митного оформлення товару до Тернопільської митниці подано митну декларацію. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. Під час здійснення Тернопільською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів. Оскільки в документах, які надані позивачем до Тернопільської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

03.09.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заяви чи клопотання від сторін.

30.08.2024 року до суду від представника Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, яке обґрунтовано тим, що складність даної справи полягає у характері спірних правовідносин та предметі спору, які потребують надання усних пояснень з метою з`ясування всіх обставин.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про розгляд справи №420/25484/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Обставини справи.

14.10.2021 року між компанією «SHANXI ELECTRIC MOTOR MANUFACTURING CO., LTD» (Китай) (Продавець) та ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС" (Покупець) укладений контракт № 14102021, відповідно до якого Продавець зобов`язується поставляти Покупцеві Товари, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товари у відповідності до положень цього Договору.

05.08.2024 року декларантом з метою здійснення митного оформлення поставленого товару за вказаним Контрактом № 14102021 від 14.10.2021 року до Одеської митниці була подана митна декларація № 24UA403060002783U1.

Митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження митної вартості товару та методу її визначення за ціною договору, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: - митна декларація № 24UA403060002783U1 від 05.08.2024; - проформа-інвойс № SD2024034 від 29.02.2024; - прайс-лист виробника від 29.02.2024; - комерційний інвойс № INV2024SD0514 від 14.05.2024; - пакувальний лист № INV2024SD0514 від 14.05.2024; - контейнер-лист № INV2024SD0514 від 14.05.2024; - сертифікат походження б/н; - експортна декларація № 021720240000116530 від 17.05.2024; - платіжна інструкція № 197 від 05.03.2024; - платіжна інструкція № 212 від 07.05.2024; - коносамент № BW24050242 від 21.05.2024; - автотранспортна накладна № 8689 від 30.07.2024; - автотранспортна накладна № 9980 від 30.07.2024; - комерційний інвойс № INV2024SD0514/1 від 14.05.2024; - комерційний інвойс № INV2024SD0514/2 від 14.05.2024; - договір транспортно-експедиторського обслуговування № ПП12/02 від 12.10.2023; - рахунок від експедитора № 3138 від 29.07.2024; - договір автомобільного перевезення № 0101/2023 від 01.01.2023; - рахунки від автомобільного перевізника № 2013 від 01.08.2024, № 2014 від 01.08.2024; - довідки про транспортні витрати (фрахт) № 3107/1 від 31.07.2024, № 3107/2 від 31.07.2024; - довідки про транспортні витрати (авто) № 01/08/2024-1 від 01.08.2024, № 01/08/2024- 2 від 01.08.2024; - зовнішньоекономічний договір (контракт) поставки № 14102021 від 14.10.2021; - додаткова угода № 1 від 01.06.2022; - додаткова угода № 2 від 01.08.2023; - додаткова угода № 3 від 04.08.2023; - договір про надання послуг митного брокера № 19072024 від 19.07.2024; - транзитні декларації: 24ROCT1900H22324L0 від 31.07.2024, 24ROCT1900I22325L3 від 31.07.2024; - лист-пояснення щодо страхування № 0108 від 01.08.2024; - лист-пояснення щодо експортного контролю № 3007/1 від 30.07.2024; - лист-пояснення щодо ліцензування № 3007-2 від 30.07.2024.

Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:

1) Наданий прайс-лист від 29.02.2024 №б/н адресовано виключно ТОВ "Дніпроресурс" і містить інформацію щодо цін товарів виключно на умовах поставки FOB Tianjin та не містить терміну дії, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару, тобто даний документ не є прайс-листом для необмеженого кола покупців.

2) У платіжній інструкції на попередню оплату за товар від 05.03.2024 №197 у графі «Платник» зазначено іншу адресу ТОВ «Дніпроресурс», а саме: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Індустріальна 7, хоча у проформі інвойс від 29.02.2024 № SD2024034 та у комерційному інвойсі на поставку від 14.05.2024 № INV2024SD0514 зазначено адресу резидента - 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, будинок 103, офіс 428.

3) Також, у проформі інвойс від 29.02.2024 № SD2024034 на поставку електродвигунів вказано вартість 143 електродвигунів 118508 доларів США, і платіжні доручення на попередню оплату за товар на загальну суму 118508 доларів США, що не відповідає кількості та вартості товарів, які надійшли та подані до митного оформлення МД № 24UA403060002783U1 кількість електродвигунів 114 штук, вартістю 94644 доларів США.

На підставі зазначеного було зобов`язано позивача протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 Митного кодексу України.

05.08.2024 року декларантом подано письмові пояснення та повідомлено, що ним надано всі документи необхідні для здійснення митного оформлення товарів.

05.08.2024 року Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення № UA403060/2024/000008/2 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу.

Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.ч.2-3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Висновки суду.

Суд зазначає, що ч.2 статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі Контракту № 14102021 від 14.10.2021 року, укладеного між компанією «SHANXI ELECTRIC MOTOR MANUFACTURING CO., LTD» (Китай) (Продавець) та ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС" (Покупець).

Досліджуючи аргументи відповідача, що стали підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.

Щодо тверджень відповідача про те, що наданий прайс-лист від 29.02.2024 №б/н адресовано виключно ТОВ "Дніпроресурс" і містить інформацію щодо цін товарів виключно на умовах поставки FOB Tianjin та не містить терміну дії, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару, тобто даний документ не є прайс-листом для необмеженого кола покупців.

Суд звертає увагу, що прейскурант (прайс-лист) є одним з допоміжних (додаткових) документів, який митний орган може витребувати у декларанта відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Зазвичай прейскуранти (прайс-листи) виробника товару містять пропозицію продавця, адресовану необмеженому колу покупців, з відомостями, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми.

Враховуючи те, що інформація, яка міститься у прайс-листі № б/н від 29.02.2024 року відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, а саме: рахунку (інвойсу), специфікації, експортній митній декларації країни відправлення, то ціни, вказані у прайс-листі продавця є актуальними на час здійснення замовлення покупцем щодо поставки партії товару.

Також суд зазначає висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.10.2020 року у справі № 810/690/17 про те, що митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість відомостей прайс-листа як на підставу для коригування митної вартості товару.

Стосовно зауважень митного органу про те, що у платіжній інструкції на попередню оплату за товар від 05.03.2024 №197 у графі «Платник» зазначено іншу адресу ТОВ «Дніпроресурс», а саме: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Індустріальна 7, хоча у проформі інвойс від 29.02.2024 № SD2024034 та у комерційному інвойсі на поставку від 14.05.2024 № INV2024SD0514 зазначено адресу резидента - 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, будинок 103, офіс 428, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до Платіжної інструкції № 197 від 05.03.2024 року в графі «Місцезнаходження/адреса платника» зазначено: 74900, Херсонська обл. м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 7.

Відповідно до Платіжної інструкції № 212 від 07.05.2024 року в графі «Місцезнаходження/адреса платника» зазначено: 65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 103 офіс 428.

Судом встановлено, що згідно з Контрактом № 14102021 від 14.10.2021 року в пункті АДРЕСИ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН, адресою ТОВ «Дніпроресурс» (Покупець) зазначено: 74900, Херсонська обл. м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 7.

01.06.2022 року між компанією «SHANXI ELECTRIC MOTOR MANUFACTURING CO., LTD» (Китай) (Продавець) та ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС" (Покупець) укладено Додаткову угоду до Контракту № 14102021 від 14.10.2021 року, відповідно до якої адресою ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС" (Покупець) є: 65003, Одеська область, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, будинок 103, офіс 428.

Зміна адреси позивача також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких місцезнаходження юридичної особи ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС": Україна, 65003, Одеська обл., місто Одеса, вул.Чорноморського козацтва, будинок 103, офіс 428

Також митними органом не зазначено яким чином вказані обставини не дають змоги визначити вартість оплаченого товару.

Щодо доводів відповідача про те, що у проформі інвойс від 29.02.2024 № SD2024034 на поставку електродвигунів вказано вартість 143 електродвигунів 118508 доларів США, і платіжні доручення на попередню оплату за товар на загальну суму 118508 доларів США, що не відповідає кількості та вартості товарів, які надійшли та подані до митного оформлення МД № 24UA403060002783U1 кількість електродвигунів 114 штук, вартістю 94644 доларів США.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 04.08.2023 року до Контракту № 14102021 від 14.10.2021 року, Сторони домовилися доповнити Контракт пунктом 3.2.1. та викласти його у наступній редакції:

« 3.2.1. Проформа-інвойс підписується Сторонами на ще невідвантажений товар з метою погодження основних характеристик та ціни товару. Умови поставки, у тому числі порти завантаження та призначення, умови оплати та інші умови можуть бути уточнені або змінені Сторонами в процесі узгодження остаточного замовлення та можуть бути зазначені в такому випадку у комерційному інвойсі (щодо умов оплати) або коносаменті (щодо портів завантаження та призначення)».

Так, у Проформі-інвойсі № SD2024034 від 29.02.2024 року сторонами погоджено загальне замовлення на загальну суму 118 508,00 доларів США, загальна кількість одиниць товару 143 од.

Таким чином, вартість та кількість товару за комерційним інвойсом є меншою, аніж сума всього замовлення, оскільки товар поставляється партіями, сума якого зазначається саме в комерційному інвойсі.

При цьому дані щодо партії товару, зазначеному в комерційному інвойсі № INV2024SD0514 від 14.05.2024, у всіх товаросупровідних документах (сертифікат якості, пакувальний та контейнер-листи, коносамент, CMR) повністю узгоджуються між собою: характеристики товару, його вага, кількість та ціна, а також реквізити контракту та інвойсу співпадають.

Суд зазначає, що наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 року у справі №160/1329/19.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що при розгляді цієї справи не встановлено у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.

Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA403060/2024/000008/2 від 05.08.2024 року є протиправним та належить до скасування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2924,00 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» (вул. Чорноморського козацтва, буд. 103, офіс 428, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 24112229) до Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA403060/2024/000008/2 від 05.08.2024 року.

3. Стягнути з Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43985576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 24112229) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2924,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяА.В. Бутенко