Рішення

від 14.10.2024 по справі 420/25165/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25165/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорноморського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Одеської області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Чорноморського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Одеської області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді 21 рік 10 місяців 6 днів, що дає право на відставку, - додатково трьох років роботи в галузі права під час призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді;

Зобов`язати Чорноморське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, зарахувавши їй до стажу роботи посаді судді додатково три роки роботи в галузі права та виходячи з загального стажу роботи судді 24 роки 10 місяців 6 днів з моменту призначення довічного грошового утримання з 11 липня 2024 року.

Ухвалою суду від 13.08.2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 02.07.2024 року її звільнено з посади судді П?ятого апеляційного адміністративного суду у відставку. Позивач зазначає, що до її суддівського стажу не було зараховано три роки стажу роботи у галузі права, які вимагаються законом для призначення судді вперше. З посиланням на норми Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" позивач вважає дії відповідача щодо відмови у перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання протиправними та такими, що порушують право позивача на отримання довічного грошового утримання судді у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

23.08.2024 року від представника відповідача, ГУ ПФУ в Одеській області, надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не належать до задоволення. Представник відповідача зазначає, що згідно з Електронною пенсійною справою Позивача, заяву відпрацьовано за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення для обчислення пенсії від 18.07.2024 за №951050846195. Враховуючи вищевикладене, заява 11.07.2024 №5273 гр. ОСОБА_1 розглядалася не Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а тому Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області є неналежним відповідачем у даній справі. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року№628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" відбулася реорганізація Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеської області (40386094) шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ:20987385). Звертаємо особливу увагу суду на те, що повноваження Пенсійного Фонду України в даних правовідносинах є дискреційними. Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 02.07.2024 року № 2010/0/15-24, ОСОБА_1 звільнено з посади судді П`ятого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Згідно з наказом П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.074.2024 року № 34-ос/c, ОСОБА_1 відраховано зі штату П`ятого апеляційного адміністративного суду 02.07.2024 року.

З огляду на рішення Вищої ради правосуддя від 02.07.2024 року № 2010/0/15-24 та згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що складений П`ятим апеляційним адміністративним судом, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, складає:

Стаж роботи на посаді судді 21 рік 10 місяці 20 днів; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді - 3 роки.

Суд встановив, що 19.07.2024 року ГУ ПФУ в Одеській області здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки, з урахуванням стажу роботи на посаді судді, що дає їй право на відставку 21 рік 10 місяців 6 днів.

Позивачка вважає, що їй протиправно не враховано до стажу роботи на посаді судді, що дає їй право на відставку 3 роки стажу роботи у галузі права, які вимагаються законом для призначення судді вперше.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості.

Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності.

Відповідно до пункту 8 частини п`ятої статті 48 Закону України від 02.06.2016 № 1402- VIII "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на час призначення довічного грошового утримання), незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

В силу вимог частини сьомої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ (в редакції станом на 09.04.2020 року - дату рішення ВРП про звільнення позивача з посади судді у відставку), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

За приписами ч.3 ст.116 Закону № 1402 рішення про звільнення судді з посади у відставку ухвалює Вища рада правосуддя.

Згідно статті 137 Закону № 1402, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно до ч.3 ст.142 Закону № 1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно абзацу 4 пункту 34 розділу XII « Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 р. №9901/808/18 (провадження №11-1481заі18) вказала, що частину другу статті 137 Закону про судоустрій 2016 року потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.

Згідно з усталеного судовою практикою Великої Палати Верховного Суду частину другу статті 137 Закону 1402-УІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18).

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VШ встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Отже, зарахуванню до стажу роботи на посаді судді підлягають стаж, передбачений статтею 137 Закону № 1402-УШ, період роботи, який вимагався для призначення суддею, а також період роботи, визначений як стаж роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день призначення (обрання).

На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді ( 13.08.2002 року) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося Законом України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (в редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді) суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менш як три роки.

Статтею 43 вказаного Закону у цій редакції визначено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на :осаді судді не менше 10 років.

За результатами дослідження матеріалів справи, суд встановив, що ОСОБА_1 до призначення на посаду судді мала стаж роботи в галузі права більш як 3 роки, оскільки у період з 1990 по 2002 рік працювала юридичний консультантом, завідуючої юридичним відділом, начальником юридичного відділу у Тарутинській районній раді народних депутатів, Тарутинській районній державній адміністрації.

Окрім того, Рішенням Вищої ради правосуддя від 02.07.2024 року № 2010/0/15-24 зафіксовано обставини зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що має право на відставку, стаж роботи у галузі права, які вимагаються законом для призначення судді - 3 роки.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді має бути зараховано три роки стажу роботи у галузі права, які вимагаються законом для призначення судді вперше.

Відтак, на підставі частини другої статті 137 Закону № 1402 та частини третьої статті 127 Конституції України ( в редакції станом на день призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 слід зарахувати стаж (досвід ) роботи ( професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді - тобто три роки, а отже зазначений стаж роботи має бути зарахований при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді.

Таким чином, враховуючи, що позивач має право на зарахування до стажу на посаді судді три роки стажу роботи у галузі права, які вимагаються законом для призначення судді вперше, суд прийшов до висновку, що загальний стаж позивача на посаді судді складає 24 роки 10 місяців 06 днів.

Разом з тим, оскільки довічне грошове утримання ОСОБА_1 призначало не ГУ ПФУ в Одеській області, а ГУ ПФУ у Харківській області, та враховуючи, що рішення про призначення довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 позивачка не оскаржує, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді 21 рік 10 місяців 6 днів, що дає право на відставку, - додатково трьох років роботи в галузі права під час призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки призначення довічного грошового утримання здійснювалося іншим суб`єктом владних повноважень, а відповідне рішення ГУ ПФУ у Харківській області позивачкою не оскаржується.

При цьому, оскільки перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці 19.07.2024 року здійснювався структурним підрозділом ГУ ПФУ в Одеській області, суд робить висновок про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, зарахувавши їй до стажу роботи посаді судді додатково три роки роботи в галузі права та виходячи з загального стажу роботи судді 24 роки 10 місяців 6 днів з моменту призначення довічного грошового утримання, а саме: з 11 липня 2024 року.

Щодо вимог до Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеської області, суд зазначає, що оскільки, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року№628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України", відбулася його реорганізація шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, то позовні вимоги належать до задоволення саме щодо ГУ ПФУ в Одеській області.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд встановив, що за звернення до суду із вказаним позовом позивачка сплатила 2422,40 грн. З урахуванням того, що суд частково задовольнив позовні вимоги, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 1211,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 257-262, 295 , 371, 382 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Чорноморського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Одеської області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, зарахувавши їй до стажу роботи посаді судді додатково три роки роботи в галузі права та виходячи з загального стажу роботи судді 24 роки 10 місяців 6 днів з моменту призначення довічного грошового утримання з 11 липня 2024 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) сплаченого судового збору.

Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Чорноморське об`єднане УПФУ Одеської області (вул. Хантадзе, буд. 8 А, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ: 40386094).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 14 жовтня 2024 року.

СуддяН.В. Бжассо