Постанова

від 08.10.2024 по справі 520/27839/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Заічко О.В.

08 жовтня 2024 р.Справа № 520/27839/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника позивача Виконавчого комітету Ізюмської міської ради адвоката Бондарук Яни Михайлівни на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року у справі за позовом Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в:

22.12.2021 року позивач Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- вимогу про сплату боргу(недоїмки) від 14.09.2021 року № Ю-0018835-0718;

- рішення № 00188400718 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого внеску;

- рішення № 00188420718 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок, які були прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі акту від 12.08.2021 року № 13940/20-40-07018-06/04058806 про результати документальної позапланової перевірки Виконавчого комітету Ізюмської міської ради з питань дотримання вимог законодавства про збір та облік ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.06.2020 року.

Позов мотивовано тим, що 12.08.2021 року за результатами перевірки було складено Акт № 13940/20-40-07-18-06/04058806 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Виконавчого комітету Ізюмської міської ради з питань дотримання вимог законодавства про збір та облік ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.06.2020 року. Органами фіскальної служби встановлено, наступні порушення: індексація середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 46579,12 грн. та компенсація втрати частини заробітної плати у сумі 144 517,83 грн., в наслідок чого занижено нарахування єдиного внеску на загальну суму 64244,41 грн (з них за ставкою 36,3% - 56 361,66 грн, за ставкою 22% - 7 882,75 грн), а також занижено суму утриманого єдиного внеску у сумі 9471,24 грн (за ставкою 6,1%); дохід нарахований та виплачений у сумі 62 803,18 грн., в наслідок чого занижено нарахування єдиного внеску на загальну суму 15449.58 грн. (з них за ставкою 36,3% - 4145,01 грн, за ставкою 22% - 11304,57 грн), а також занижено суму утриманого єдиного внеску у сумі 696,54 грн (за ставкою 6,1%); неправомірне коригування на суму доходу 46975,23 грн., в наслідок чого неправо мірно зменшено утримання єдиного внеску на суму 2865,48 грн. компенсація втрати частини заробітної плати у сумі 60963 грн., в наслідок чого за нижено нарахування єдиного внеску на загальну суму 17609,28 грн (з них за ставкою 36,3% - 10654,98 грн, за ставкою 22% - 6954,3 грн), а також занижено суму утрима ного єдиного внеску у сумі 1790,51 грн (за ставкою 6,1%); середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на загальну суму 7259,28 грн., в наслідок чого занижено нарахування єдиного внеску на загальну суму 1785,77 грн (з них за ставкою 36,3% - 479,11 грн, за ставкою 22% - 1306,66 грн), а також занижено суму утриманого єдиного внеску у сумі 80,51 грн (за ставкою 6,1%).

Також позивач зазначає, що ним було подано заперечення на вказаний акт, за результатом розгляду якого, відповідачем було направлено лист ГУ ДПС у Харківській області № 1790/Ж12/20-40- 07-18-13 від 13.09.2021 року у якому було змінено суми донарахувань та зазначено: індексація середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 46579,12 грн. та компенсація втрати частини заробітної плати у сумі 144 517,83 грн,, в наслідок чого занижено нарахування єдиного внеску на загальну суму 42041,33 грн.; дохід нарахований та виплачений у сумі 62 803,18 грн., в наслідок чого занижено нарахування єдиного внеску на загальну суму 13816,70 грн.; неправомірне коригування на суму доходу 46975,23 грн., в наслідок чого неправомірно зменшено утримання єдиного внеску на суму 2865,48 грн; компенсація втрати частини заробітної плати у сумі 60.963 грн., в наслідок чого за нижено нарахування єдиного внеску на загальну суму 13411, 86 грн: середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на загальну суму 7259,28 грн., в наслідок чого занижено нарахування єдиного внеску на загальну суму 1597,03 грн. Разом за актом донараховано ЄСВ на загальну суму 73 732, 40 грн.

Крім того, позивач зазначає, що 16.09.2021 року йому було вручено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2021 року №Ю-0018835-0718, Рішення № 00188400718 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та Рішення № 00188420718 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансо вих платежів) на які нараховується єдиний внесок( далі по тексту вимога та рішення), прийнятих ГУ ДПС у Харківській області, з яких вбачається, що виконавчий комітет IMP має: 73732, 40 грн. - заборгованість (недоїмку), 38 055,40 грн. штраф, 2525, 00 грн. - штраф. Після чого він намагався оскаржити в адміністративному порядку вказані Вимогу та Рішення шляхом надіслання до ДПС України скарги № 3558 від 23.09.2021 року, проте 02.12.2021 року було отримано рішення про результати розгляду скарги від 25.11.2021 року № 16263/5/99-00-06-02-01-05, якою вказану скаргу залишено без задоволення.

Також позивач зазначає, що Виконавчий комітет Ізюмської міської ради на момент проведення перевірки не мав жодного обов`язку стосовно сплати ЄСВ з вказаних сум, адже Виконавчий комітет був незгодний з постановою суду і саме тому використав передбачені нормами чинного законодавства можливість оскарження незаконного рішення до Верховного Суду, в результаті чого і було скасовано Постанову Борівського районного суду Харківської області від 11,01.2016 року по справі № 614/1033/15-а, Вказані суми не є заробітною платою в розумінні чинного законодавства, а тому на ці суми не може бути нараховано ЄСВ, тому ставити в провину виконавчому комітету Ізюмської міської ради те, що вони протиправно не сплатили суму ЄСВ на нараховані скасованим рішенням суду суми, є протиправним.

Середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці». Тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду пропоновлення на роботі працівника є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

ГУ ДФС незаконно визначило суми на які повинен був нараховуватись ЄСВ. Також, незаконними та протиправними, у зв`язку з невідповідністю сум, на які може бути нараховано ЄСВ є Рішення № 00188400718 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та Рішення № 00188420718 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат авансових платежів, на які нараховується єдиний внесок, у зв`язку з чим наведені документи підлягають скасуванню.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що відповідно до первинних бухгалтерських документів та інших документів відповідно до яких провадилось нарахування (обчислення) сум доходу, які виплачувались на користь гр. ОСОБА_1 , та які підтверджують нарахування (обчислення), виплату доходу гр. ОСОБА_1 вказані суми доходу Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради визначені, як суми заробітної плати гр. ОСОБА_1 та у бухгалтерському обліку проведені за Кт - 661 «розрахунки із заробітної плати» та Дт - 802 «видатки з місцевого бюджету на утримання установи». Індексація середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови суду не віднесено до виплат, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суми доходу нараховані та виплачені на користь гр. ОСОБА_1 є базою нарахування та утримання єдиного соціального внеску.

Також відповідач зазначив, що Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради не визначено як базу нарахування єдиного внеску наступні суми доходу виплачені на користь гр. ОСОБА_1 , в зв`язку з чим єдиний внесок не нараховувався та в перевіряємому періоді не утримувався, а саме: індексація середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 46579,12 грн та компенсація втрати частини заробітної плати у сумі 144 517,83 грн., в наслідок чого занижено нарахування єдиного внеску на загальну суму 42 041,33 грн (за ставкою 22%); дохід нарахований та виплачений у сумі 62 803,18 грн., в наслідок чого занижено нарахування єдиного внеску на загальну суму 13 816,70 грн (за ставкою 22%); не правомірне коригування на суму доходу 46975,23 грн., в наслідок чого не правомірно зменшено утримання єдиного внеску на суму 2865,48 грн; компенсація втрати частини заробітної плати у сумі 60963 грн., в наслідок чого занижено нарахування єдиного внеску на загальну суму 13 411,86 грн (за ставкою 22%); середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на загальну суму 7259,28 грн., в наслідок чого занижено нарахування єдиного внеску на загальну суму 1597,03 грн (за ставкою 22%). Разом за актом донараховано єдиного внеску на загальну суму 73 732,40 грн.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не визначено як базу нарахування єдиного внеску: індексація середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 46 579,12 грн, компенсація втрати частини заробітної плати у сумі 144 517,83 грн, дохід нарахований та виплачений у сумі 62 803,18 грн, компенсація втрати частини заробітної плати у сумі 60 963 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на загальну суму 7 259,28 грн. Крім того, проведено не правомірне коригування на суму доходу 46 975,23 грн, у наслідок чого не правомірно зменшено єдиний внесок на суму 2 865,48 гривень. Відповідно до підпункту 2.2.8 пункту 2.2 розділу II Інструкції № 5 до фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. Перевіркою пропорційної сплати єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, встановлено несвоєчасне перерахування сум єдиного внеску (авансових платежів) в розмірі 2525,02 грн одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок за липень 2014 року, березень 2016 року, чим порушено вимоги абзацу 2 частини 8 статті 9 Закону № 2464. На підставі вищезазначеного ГУ ДПС у Харківській області винесені вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2021 року № Ю-00188350718, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.09.2021 року № 00188400718, рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок, від 14.09.2021 року № 00188420718, відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження) у задоволенні вимог адміністративного позову Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що перевіркою встановлено, порушення вимог ст. 7 ч. 8, ст. 9 Закону України, «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме занижено базу нарахування єдиного внеску та відповідно занижено суми нарахування єдиного внеску у звітах.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити вимоги адміністративного позову.

Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеним у позові.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 року залучено ОСОБА_1 до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року у справі № 2005/1595/12 частково задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 .

Судовим рішенням визнані неправомірними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, Ізюмської міської ради, Ізюмського міського голови з приводу скликання та проведення 44 сесії Ізюмської міської ради 5 скликання у відповідності до її регламенту.

Визнано незаконним та скасовано рішення Ізюмської міської ради 44 скликання сесія 5 скликання № 2551 від 12.09.08.року «Про звільнення першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства ОСОБА_1 ».

ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 31.06.2008 року.

З Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 стягнутий середній заробіток, за час вимушеного прогулу з 31 червня 2008 р. станом на день звільнення (по 5350,46 грн. щомісяця) з урахуванням виплаченої суми за розпорядженням по Виконкому Ізюмської міської ради № 175-К від 11.09.2008 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013 року було скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалено в цій частині нову постанову, якою відмовлено позивачу у задоволенні позову. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 року ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013 року скасована, а постанова Борівського районного суду Харківської обл. від 18.12.2012 року залишена без змін.

17.09.2015 року ОСОБА_1 фактично поновлено на роботі.

28.09.2015 року позивачеві було виплачено 63 002,96 грн середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Платіжним дорученням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 11.12.2015 року ОСОБА_1 було додатково перераховано середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 291 791,15 грн.

Уважаючи, що під час виконання судового рішення в справі №2005/1592/12 Виконавчий комітет одночасно з виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу протиправно не виплатив йому індексацію, компенсацію втрати частини заробітної плати та 3% річних, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у порядку, передбаченому ч. 9 ст. 267 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року), звернувся до суду із заявою з вимогами:

- визнати протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають у ненарахуванні та несплаті індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 3% річних за користування належними заявникові коштами у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року;

- стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь заявника індексацію середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення в сумі 46 579,12 грн;

- стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь заявника компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 144517,83 грн у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь заявника 3% річних у сумі 10621,80 грн за коштами середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року;

- зобов`язати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області в особі його керівника Ізюмського міського голови ОСОБА_2 у встановлений судом термін подати звіт про виконання прийнятого рішення.

Постановою Борівського районного суду Харківської області від 11.01.2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 року, заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, Ізюмського міського голови задоволено частково.

Судовим рішенням, визнано протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області щодо ненарахування та невиплати індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року;

Стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 індексацію середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року в сумі 46 579,12 грн;

Стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року в сумі 144 517,83 грн;

Зобов`язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області в особі його керівника ОСОБА_2 у термін до 01.02.2016 року подати звіт про виконання прийнятого рішення.

У подальшому постановою Верховного Суду від 20.03.2020 року постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 року була скасована, а адміністративна справа № 614/1033/15-а направлена на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.

Верховний Суд зазначив, що такі вимоги ОСОБА_1 не свідчать про його намір оскаржити дії чи бездіяльність, учинену Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради на виконання вказаної постанови суду, для забезпечення фактичного виконання у повному обсязі відповідного судового рішення.

Однак такі вимоги заявника свідчать про наявність між ним і Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради самостійного спору, предмет якого не пов`язаний із предметом спору, вирішеного по суті постановою Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року в справі № 2005/1592/12, адже в своїй заяві ОСОБА_1 просить стягнути індексацію та компенсацію, право на яку у нього виникло після виконання в повному обсязі вказаної постанови.

Переглядаючи постанову Борівського районного суду Харківської області від 11.01.2016 року, суд апеляційної інстанції правильно уважав, що цей спір належало вирішувати за правилами, установленими КАС України, для розгляду позовних заяв, а не в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначеному частиною дев`ятою статті 267 КАС України.

Проте суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що суд першої інстанції заяву позивача розглянув в порядку судового контролю за виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року в справі № 2005/1592/12 і правову оцінку правильності застосування судом першої інстанції спеціальних положень статті 267 КАС України під час вирішення цієї справи не надав, зосередившись на перегляді постанови суду першої інстанції виключно в частині висновків про наявність підстав для стягнення індексації та компенсації втрати частини доходів.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 року задоволена апеляційна скарги Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, - скасована постанова Борівського районного суду Харківської області від 11.01.2016 року по справі № 614/1033/15-а. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання дій, що вчинені суб`єктом владних повноважень - Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року по справі № 2005/1595/12 неправомірними та порушенням прав позивача, підтверджених цією постановою відмовлено.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2021 року відмовлено у задоволені заяви Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про поворот виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 11.01.2016 року по справі № 614/1033/15-а та клопотання про закриття провадження - відмовити.

На підставі 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі ПК України), статті 13 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI), наказу ДПС України від 21.07.2021 року № 713, наказу ГУ ДПС України у Харківській області від 27.07.2021 року № 5584-п, головним державним ревізором інспектором відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_3 та головним державним ревізором інспектором відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області Пурей Є.Ю., згідно направлень від 28.07.2021 року № 10077 та № 10078, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Виконавчого комітету Ізюмської міської ради (код ЄДРПОУ 04058806) з питань дотримання вимог законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.06.2020 року.

За результатами перевірки складено акт від 12.08.2021 року № 1390/20-40-07-18-06/04058806 (а.с.12-28), згідно з яким під час перевірки встановлені наступні порушення:

1) ст. 7 Закону № 2464-VI зі змінами та доповненнями, а саме: занижено базу нарахування єдиного внеску та відповідно занижено суми нарахування та утримання єдиного внеску у звітах за березень, жовтень 2016 року, лютий, березень 2017 року, жовтень 2019 року на загальну суму нарахованого та утриманого єдиного внеску 113 993,32 грн.

За актом перевірки донараховано єдиного внеску у сумі 113 993,32 грн.

- завищено базу нарахування єдиного внеску та відповідно завищено суми нарахування та утримання єдиного внеску у звітах за вересень, грудень 2015 року на загальну суму нарахованого та утриманого єдиного внеску 35 266,41 грн.

Таким чином зайво нараховано та утримано єдиного внеску у сумі 35 266,41 грн.

- занижено базу нарахування єдиного внеску та відповідно занижено суми нарахування єдиного внеску за березень 2015 року, яку самостійно донарахована у квітні 2015 року, за січень 2016 року, яку самостійно донараховано у лютому 2016 року, за березень 2016 року, яку самостійно донараховано у серпні 2016 року, за червень 2020 року, яку самостійно донараховано у вересні 2020 року;

2) п. 2 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI зі змінами та доповненнями, суб`єктом господарювання допущено неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок;

3) ч. 8 ст. 9 України № 2464-VI.

За результатами розгляду заперечень Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області від 27.08.2021 року № 3016 (вх. ГУ ДПС від 30.08.2021 № 31392/5) на акт перевірки від 12.08.2021 року № 13940/20-40-07-18-06/04058806 відповідачем прийнято рішення щодо коригування висновків акту перевірки (відповідь на заперечення до акту перевірки від 13.09.2021 №1790/ж12/20-40-07-18-13) щодо визначення розміру ставок при нарахуванні єдиного внеску.

Так, відповідачем, з урахуванням наданих заперечень, зазначено, що Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради не визначено як базу нарахування єдиного внеску наступні суми доходу, які виплачені на користь гр. ОСОБА_1 , в зв`язку з чим з цих сум доходу ЄСВ не нараховувався та в перевіряємому періоді не утримувався, а саме:

- індексація середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 46 579,12 грн та компенсація втрати частини заробітної плати у сумі 144 517,83 грн., в наслідок чого занижено нарахування єдиного внеску на загальну суму 42 041,33 грн (за ставкою 22%);

- дохід на рахований та виплачений у сумі 62 803,18 грн., в наслідок чого занижено нарахування єдиного внеску на загальну суму 13 816,70 грн (за ставкою 22%);

- проведене не правомірне коригування на суму доходу 46 975,23 грн., в наслідок чого не правомірно зменшено утримання єдиного внеску на суму 2 865,48 грн;

- компенсація втрати частини заробітної плати у сумі 60 963 грн., в наслідок чого занижено нарахування єдиного внеску на загальну суму 13 411,86 грн (за ставкою 22%);

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на загальну суму 7 259,28 грн., в наслідок чого занижено нарахування єдиного внеску на загальну суму 1 597,03 грн (за ставкою 22%).

Разом за актом донараховано єдиного внеску на загальну суму 73 732,40 грн, так як: - завищено базу нарахування єдиного внеску та відповідно завищено суми нарахування та утримання єдиного внеску у звітах за вересень, грудень 2015 року на загальну суму нарахованого та утриманого єдиного внеску 35 266,41 грн (таким чином, зайво нараховано та утримано єдиного внеску у сумі 35 266,41 гривень); - занижено базу нарахування єдиного внеску та відповідно занижено суми нарахування єдиного внеску за березень 2015 року, яку самостійно донарахована у квітні 2015 року, за січень 2016 року, яку самостійно донараховано у лютому 2016 року, за березень 2016 року, яку самостійно донараховано у серпні 2016 року, за червень 2020 року, яку самостійно донараховано у вересні 2020 року.

Перевіркою пропорційної сплати єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, встановлено не своєчасне перерахування сум єдиного внеску (авансових платежів) в розмірі 25 250,02 грн. одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок за липень 2014 року, березень 2016 року, чим порушено вимоги абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI.

В іншій частині висновки акту від 12.08.2021 року № 13940/20-40-07-18-06/04058806 залишені без змін як такі, що відповідають чинному законодавству України.

На підставі матеріалів перевірки від 12.08.2021 року № 13940/20-40-07-18-06/04058806 рішеннями ГУ ДПС у Харківській області від 14.09.2021 року: № 00188400718 та 0018420718 на підставі п. 3 та п. 6 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради застосовані штрафні санкції у розмірі 38 055,40 грн та у розмірі 2 525 грн (т. 1, а.с. 40, 41) та скерована податкова вимога № Ю-00188350718 про необхідність сплати суми боргу (т. 1, а.с. 34).

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2021 року № Ю-00188350718, рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахуван відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.09.2021 року № 00188400718. рішенням про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок від 14.09.2021 року № 00188420718 ГУ ДПС у Харківській області, Виконавчий комітет Ізюмської міської ради подав скаргу до Державної податкової служби України, в якій просив скасувати вищезазначені виконавчі документи, як такі, що суперечать вимогам законодавства.

ДПС України рішенням про результати розгляду скарги від 25.11.2021 року № 16263/5/99-00-06-02-01-05, керуючись пунктом 2 розділу IX Порядку розгляду податковим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 року № 1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 року за № 178/28308, зі змінами, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2021 року № Ю-00188350718, рішення про застосування штрафних санкцій та донарахування відповідним податковим органом або платник своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.09.2021 року № 00188400718, рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдине внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок від 14.09.2021 року № 00188420718 ГУ ДПС у Харківській області залишено без змін, а скаргу Виконкому Ізюмської міської ради від 23.09.2021 року № 3558 - без задоволення.

Погоджуючись висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року (справа № 755/12623/19) визначила правову природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що такий заробіток є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію. Незаконне звільнення - це незаконне припинення роботодавцем із працівником трудового договору в односторонньому порядку. У свою чергу, виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати, бо є заробітною платою.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

У цій постанові Велика Палата розмежувала правову природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (ст.117 КЗпП): середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є; відступила від раніше висловлених об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та неодноразово продубльованих нею висновків про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Отже, у разі визнання звільнення незаконним та постановлення судом рішення про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі держава гарантує отримання ним середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, - оскільки цей працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату. Тому при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний одночасно прийняти рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період, що обчислюється починаючи з дати незаконного звільнення по дату постановлення рішення про поновлення на роботі, що підлягає негайному виконанню (ст.235 КЗпП). При цьому стягнуті судом суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу мають правову природу заробітної плати.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками податку єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною 7 ст. 7 Закону № 2464-VI передбачено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок.

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистки заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27.01.2004 року за № 314/8713 (далі - Інструкція № 5).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Частиною 4 ст. 9 Закону № 2464-VI визначено, що обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно з ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки.

Згідно з ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою. (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиної внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція № 449), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, за формою згідно з додатком 6 до Інструкції № 449 (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахування висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відповідно до п.п. 3 п. 2 розділу VII Інструкції № 449 для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиної внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки віл податкового органу або в якому він подав звітність, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску, де зазначено такі донараховані суми.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованої (своєчасно не обчисленого) єдиного внеску, за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону № 2464-VI накладається штраф у порядку та розмірах, визначених абзацах першому та другому підпункту 3 пункту 2 розділу VII Інструкції № 449.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 13 до Інструкції № 449.

Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиної внеску.

Згідно з п. 6 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Відповідно до п.п. 5 п. 2 розділу VII Інструкції № 449 рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок складається за формою згідно з додатком 15 до інструкції № 449.Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску.

Рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом (ч. 15 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Згідно з ч. 6 ст. 25 Закону № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платиш єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до п. 7 розділу VII Інструкції № 449 за результатами розгляду акта документальної перевірки рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 12.08.2021 року № 13940/20-40-07-18-06/04058806, яким встановлено порушення вимог ст. 7, ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, а саме: занижено базу нарахування єдиного внеску та відповідно занижено суми нарахування єдиного внеску у звітах за березень 2016 року, жовтень 2016 року, лютий березень 2017 року, жовтень 2019 року на загальну суму 73732,40 грн.

Скаржником не визначено як базу нарахування єдиного внеску: індексація середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 46 579,12 грн, компенсація втрат частини заробітної плати у сумі 144 517,83 грн, дохід нарахований та виплачений у сумі 62 803,18 грн, компенсація втрати частини заробітної плати у сумі 60 963 грн, середні заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на загальну суму 7 259,28 грн. Крім того, проведено не правомірне коригування на суму доходу 46 975,23 грн. у наслідок чого не правомірно зменшено єдиний внесок на суму 2 865,48 грн.

Колегія суддів зазначає, що наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованого в Мінюсті України 27.01.2004 року за № 114/8713, затверджена Інструкція зі статистики заробітної плати.

Відповідно підпункт 2.2.8 пункту 2.2 розділу II Інструкції № 5 до складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, суми компенсації працівника втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Відповідно до п. 164.6 ст. 164 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Колегія суддів також зазначає, що виконавчий лист по справі № 2005/1595/12, виданий Борівським районним судом Харківської області 16.01.2015 року, тобто після розгляду справи Вищим адміністративним судом України (ухвала від 11.12.2014 року).

12.05.2015 року Харківський апеляційний адміністративний суд відхилив апеляційну скаргу Ізюмського управління Державної казначейської служби України Харківської області на постанову Борівського районного суду Харківської області від 03.03.2015 року по справі № 2005/1595/12 за позовом ОСОБА_1 до Ізюмського управління Державної казначейської служби України Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

При цьому, постановою Борівського районного суду Харківської області від 03.03.2015 року по справі № 2005/1595/12 Ізюмське управління Державної казначейської служби України Харківської області зобов`язано прийняти до виконання виконавчий лист виданий 16 січня 2015 року Борівським районним судом Харківської області по адміністративній справі № 2005/1595/12 про стягнення з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 липня 2008 року станом на день звільнення (по 5350,46 грн. щомісяця) з урахуванням виплаченої суми за розпорядженням по Виконкому Ізюмської міської ради №175-К від 11.09.2008 року від 11.09.2008 року у сумі 6869,13 грн. та моральної шкоди.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про незаконність стягнення сум 46 579,12 грн та 144 517,83 грн з рахунків Виконавчого комітету Ізюмської міської ради на користь позивача, оскільки вважає, що в межах виконання судового рішення (в добровільному порядку, в межах виконавчого провадження, тощо) Виконавчий комітет не був позбавлений можливості виконати судове рішення Борівським районним судом Харківської області в адміністративній справі № 2005/1595/12 від 18.12.2012 із дотриманням вимог ПК України.

Колегія суддів також зазначає, що частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», яка діє з 31.03.2005 року, визначено, що у разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

З урахуванням наведено вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Виконавчого комітету Ізюмської міської, та не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача Виконавчого комітету Ізюмської міської ради адвоката Бондарук Яни Михайлівни залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді А.О. Бегунц Л.В. Курило Постанова у повному обсязі складена і підписана 15 жовтня 2024 року.