Ухвала

від 14.10.2024 по справі 400/2861/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 жовтня 2024 р.м.ОдесаСправа № 400/2861/21Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Осіпова Ю.В.,

суддів: Скрипченка В.О., Турецької І.О.,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ КОР-БУД» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ КОР-БУД» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «ДІ КОР-БУД» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2021р. №277814290701, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 714221,25 грн., в т.ч. основний платіж 571377 грн. та штрафні (фінансові) санкції 142844,25 грн., та №277914290701, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1075185,35 грн., в т.ч. основний платіж 891325 грн. та штрафні (фінансові) санкції 183860,35 грн. в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 718829, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 166610,75 грн.- відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 08.07.2024р., позивач 27.09.2024р. подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неналежне вручення йому даного судового рішення, заявив клопотання про поновлення строку його оскарження.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024р. дану апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження. Апелянту надано 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Вказану вище ухвалу було направлено в електронний кабінет позивача та отримано ним - 30.09.2024р., що підтверджується відповідною довідкою.

10.10.2024р. на виконання вказаної ухвали судді від позивача надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування доводів, апелянт посилається на запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022р., і тому просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження в розглядуваній справі поважними та поновити його.

Дослідивши вищезазначені доводи позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, ч.1 ст.295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, оскаржуване рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ухвалено - 08.07.2024р. та отримано апелянтом - 08.07.2024р. А відтак, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у даному випадку, спливає - 08.08.2024р.(із урахуванням вихідних днів). Натомість, апеляційна скарга подана відповідачем до суду апеляційної інстанції лише - 27.09.2024р., тобто зі значним пропуском визначеного ст.295 КАС України строку на апеляційне оскарження.

Аналіз положень ст.5,13 і 293 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням після розгляду справи у суді першої інстанції, можуть скористатися правом його оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.

Відповідно до ч.5 ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Однак, КАС України передбачає і можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Встановлення процесуальних строків КАС України передбачено з метою дисциплінування учасників справи та своєчасного виконання ними передбачених цим же Кодексом процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці процесуальні строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено виключно у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Такі обставини мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.

Наведене дає підстави для висновку про те, що обставини пропуску строку звернення до суду є оціночними, комплексними і такими, що потребують дослідження в кожному окремому випадку. Питання наявності або ж відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою поважними вирішується судом апеляційної інстанції на підставі фактичних обставин справи, із урахуванням наведених обґрунтувань та наданих доказів.

Водночас, доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду покладається лише на особу, яка звертається із апеляційною скаргою, та клопотанням щодо поновлення такого строку.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019р. у справі №826/17879/17.

Також, варто зазначити про те, що звернення до суду з апеляційної скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, то реалізація цього права має відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Щодо посилання апелянта на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022р., слід наголосити на тому, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Разом із тим, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у всіх абсолютно випадках.

Між пропуском процесуального строку та введенням воєнного стану має бути безпосередній, прямий причинний зв`язок.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх ухвалах від 23.06.2022р. у справі №380/7251/21, у справі №520/8674/2020 та у справі №440/2822/20.

Так, позивач у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовує наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи той факт, що повний текст рішення від 08.07.2024р. було отримано апелянтом - 08.07.2024р.

Отримання ж позивачем зазначених вище ухвал П`ятого апеляційного адміністративного суду підтверджується довідками суду про доставлення електронних листів, які, у свою чергу, є належними доказами отримання стороною копій судових рішень, із урахуванням приписів п.2 ч.6 ст.251 КАС України, а тому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на отримання ним копії судового рішення у паперовій формі аж 03.09.2024р.

При цьому, надаючи оцінку заяві позивача в частині поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у зв`язку з перебуванням апелянта у відпустці в період з 01.08.2024р. по 31.08.2024р., та у відрядженні з 10.09.2024р. по 13.09.2024р., з 16.09.2024р. по 20.09.2024р., з 23.09.2024р. по 24.09.2024р. включно, колегія суддів приходить до висновку, що вказані причини не можуть свідчити про поважність пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою і жодним чином не впливає на процесуальний обов`язок дотримання закону щодо строків апеляційного оскарження судового рішення.

Крім цього, доводи позивача на обстріли критичної інфраструктури та перебої у зв`язку з цим з електроенергією та доступом до мережі інтернет колегія суддів також оцінює критично, оскільки наданий до заяви додаток №2 з офіційного сайту АТ «Миколаївобленерго» по вул. Соборна не співпадає із зареєстрованим адресом апелянта (вул. Кругова), що у свою чергу, не обґрунтовує безпідставне зволікання з поданням апеляційної скарги.

Отже, у даному випадку, відповідачем допущено необ`єктивне та необґрунтоване зволікання з поданням апеляційної скарги, оскільки звернення до суду апеляційної інстанції відбулося через майже 3 місяці після винесення оскаржуваного рішення, що, у свою чергу, значно перевищує строк, встановлений ст.295 КАС України.

Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання відносно поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р.).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011р. у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Серед іншого, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, а також мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

У п.46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», т.б. принципу «остаточності рішення», згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Частиною 2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права із урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той же час, приписи п.4 ч.1 ст.299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Отже, беручи до уваги значний пропуск апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ КОР-БУД» про поновлення строку апеляційного оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ КОР-БУД» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Осіпов Ю.В. Судді Скрипченко В.О. Турецька І.О.