Постанова

від 14.10.2024 по справі 400/919/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/919/24

Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Дата і місце ухвалення 18.04.2024р., м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Радсад» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року Акціонерне товариство «Радсад» звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області в ід 10.11.2023 року № 1058714290701 та №1059114290701.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року позовну заяву Акціонерного товариства «Радсад» до Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено. Визнано протиправним та скасовано прийняте 10.11.2023 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 1058714290701. Визнано протиправним та скасовано прийняте 10.11.2023 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 1059114290701.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що у перевіряємий період АТ «РАДСАД» не здійснювало фінансово-господарську діяльність на нежитлових об`єктах, право власності на які було зареєстроване 14.01.2019 року та 18.05.2021 року, при цьому як до податкового органу так і до суду не надано документів щодо використання зазначених об`єктів в господарській діяльності платника та отримання доходів від їх експлуатації. За таких обставин, апелянт вважає, що позивачем в порушення вимог п.п. г) п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України не включено до складу податкових зобов`язань податок на додану вартість, у тому числі за січень 2019 року з вартості майнового комплексу колишнього піонерського табору та за травень 2021 року з вартості готелю, які не використовуються у господарській діяльності платника. З огляду на викладене, апелянт також вважає правомірним застосування штрафної санкції за відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних за операціями, що не є господарською діяльністю платника податку, що призвело до заниження бази оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, щодо взаємовідносин АТ «РАДСАД» з ТОВ «ГРАНДМАРІН ЮГ» апелянт наголошує, що до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, подорожніх листів щодо перевезення вищезазначених ТМЦ, сертифікатів якості/ походження ТМЦ, паспортів виробників продукції. Дослідивши податкову інформацію за ланцюгом постачання, податковий орган дійшов висновку про відсутність руху активів та відображення у первинних документах операцій, що не мали реального характеру, що свідчить про завищення податкового кредиту.

Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та необґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

З огляду на надання пояснень у справі та відсутність додаткових пояснень, сторони в судовому засіданні зазначили, що не заперечують проти продовження апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішила продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 12.09.2023 до 09.10.2023 посадові особи Головного управління ДПС у Миколаївській області провели документальну планову виїзну перевірку Акціонерного товариства «Радсад» (далі Товариство) з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період діяльності з 01.03.2017 до 30.06.2023, а також щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2014 до 30.06.2023, результати якої оформили актом від 16.10.2023 № 9725/14-29-07-01/00413989 (далі Акт, т. 1, арк. 22-184).

Згідно з висновками Акта, Товариство, серед іншого, порушило:

- пункт 189.1 статті 189, пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3, підпункт «г» пункту 198.5 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 842 193 грн.

- пункт 201.1, пункт 201.7, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що полягає у тому, що Товариство не склало та не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за операціями, що не є господарськими операціями платника податку відповідно до вимог пункту 189.1 статті 189, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, з урахуванням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Це порушення призвело до заниження бази оподаткування податком на додану вартість на загальну суму 2 510 390 грн.

Вказані висновки Головне управління ДПС у Миколаївській області (надалі Управління), за результатами розгляду заперечень Товариства, не змінило (т. 1, арк. 185-204, 205-248).

Акт містить твердження про неподання Товариством певних документів, відсутність яких, на думку Управління, свідчить про вказані вище порушення (стор. 20, 23, 57 Акта). Суд першої інстанції зауважив, що до заперечень на Акт позивач додав документи, що мають відношення до відповідних обставин (позиції 1-11 у переліку додатків).

10.11.2023 Управління прийняло податкові повідомлення-рішення:

- № 1058714290701, яким, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу першого пункту 123.1, пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, збільшило суму грошового зобов`язання Товариства з податку на додану вартість на 1 052 741,25 грн., з яких 842 193 грн. податкове зобов`язання, 210 548,25 грн. штраф (далі ППР № 1, т. 1, арк. 249-251).

- № 1059114290701, яким попередило Товариство про необхідність скласти та зареєструвати податкові накладні на загальну суму постачання 2 510 390 грн. (ПДВ 502 078 грн.) та застосувало штраф в сумі 3 400 грн. (далі ППР № 2, т. 1, арк. 252-254). Відповідно до розрахунку до ППР № 2, за порушення, що були вчинені у травні 2021 року (сума постачання 1 910 090 грн.), штрафні санкції не були застосовані; за порушення, що були вчинені в січні 2019 року (сума постачання 600 300 грн.), штрафні санкції були застосовані в максимальному розмірі, встановленому останнім абзацом пункту 1201.2 статті 1201 Податкового кодексу України, - 3 400 грн.

Товариство подало скаргу на податкові повідомлення-рішення (т. 2, арк. 1-20), яку Державна податкова служба України залишила без задоволення (т. 2, арк. 21-30).

Не погодившись з висновками податкового органу про порушення вимог податкового законодавства та прийнятими ГУ ДПС у Миколаївській області податковими повідомленнями-рішеннями від 10.11.2023 року № 1058714290701 та №1059114290701, позивач оскаржив вказані рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі ПК України).

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений ст.ст. 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 44.1, п.п. 2 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Колегією суддів встановлено, що згідно з висновками Акту перевірки, сума заниження податку на додану вартість 842 193 грн. складається з:

340 115 грн. ПДВ, що був задекларований Товариством у вересні, грудні 2019 року, січні, грудні 2020 року у зв`язку з придбанням робіт у ТОВ «ГРАНДМАРІН ЮГ» (стор. 28-70 Акту).

502 078 грн. сума, на яку Товариство мало збільшити податкові зобов`язання з ПДВ (січень 2019 року 120 060 грн., травень 2021 року 382 018 грн.) на підставі підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (стор. 17-24 Акту).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ГРАНДМАРІН ЮГ» колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження реальності господарських правовідносин з ТОВ «ГРАНДМАРІН ЮГ», позивачем як під час перевірки, так і до суду було надано наступні первинні документи:

- 6 договорів підряду, додаткові угоди до них та специфікації, відповідно до яких, зокрема, підрядник - ТОВ «ГРАНДМАРІН ЮГ», виконує роботи на свій ризик, своїми чи залученими силами, за допомогою свого обладнання, зі своїх матеріалів;

- акт прийому-передачі виконаних робіт за червень 2019 р. (підтвердження виконання підрядником своєчасно та в повному обсязі робіт з розвантаження резервуарів вертикальних на 6 ніжках з термосорочкою, об`ємом 37,3 куб.м. у кількості 10 штук на загальну вартість 26 300 грн., в т.ч. ПДВ - 4 383,33 грн.);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2019 року на загальну суму 293 509,18 грн., в т.ч. ПДВ 48 918,20 грн. (комплекс зварювально- монтажних робіт з обв`язування технологічними трубопроводами обладнання Замовника) на будівництві майданчика для зберігання виноматеріалів в резервуарах за адресою: Миколаївський район, с. Радісний Сад, вул. Виноградна,9.

- акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на загальну суму 941 996,39 грн., у т.ч. ПДВ - 156 999,40 грн. (зварювально-монтажні роботи по виготовленню сходів та технологічних площадок (майданчиків) обслуговування резервуарів) на будівництві майданчика для зберігання виноматеріалів в резервуарах за адресою: Миколаївський район, с. Радісний Сад, вул. Виноградна,9.

- акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на загальну суму 94 649,48 грн., в т.ч. ПДВ 15 774,91 грн. (комплекс зварювально- монтажних робіт з обв`язування технологічними трубопроводами обладнання Замовника) на будівництві майданчика для зберігання виноматеріалів в резервуарах за адресою: Миколаївський район, с. Радісний Сад, вул. Виноградна,9.

- акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на загальну суму 280 033,50 грн., в т.ч. ПДВ 46 672,25 грн. (комплекс зварювально- монтажних робіт з по монтажу системи технологічних трубопроводів, що з`єднують обладнання в «цеху переробки винограду» з обладнанням в «Ангарі №2» та «Ангарі №1», що перекачують виноматеріал з Майданчика на зберігання за адресою: с. Радісний Сад, вул.Виноградна,9) на будівництві майданчика для зберігання виноматеріалів в резервуарах за адресою: Миколаївський район, с. Радісний Сад, вул. Виноградна,9.

- акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2020 року на загальну суму 251 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 41 966,67 грн. (обв`язка технологічним трубопроводом ємностей ( резервуарів) для зберігання виноматеріалів в кількості 40 шт.) на будівництві майданчика для зберігання виноматеріалів в резервуарах за адресою: Миколаївський район, с. Радісний Сад, вул. Виноградна,9.

- акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на загальну суму 47 418,02 грн., в т.ч. ПДВ 7 903,00 грн. (зварювально-монтажні роботи з прокладення трубопроводу з нового майданчика відстійно-бродильного відділення в закритому приміщенні. Модуль- Ангар №1).

- актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на загальну суму 104 981,98 грн., в т.ч. ПДВ 17 497,00 грн. (зварювально-монтажні роботи з монтажу запорної арматури на ємностях, які знаходяться в приміщеннях «Ангар №1», виносховище, Ангар №2, виносховище» та модуль виносховища).

- платіжні інструкції, які підтверджують факт перерахування Товариством на поточний рахунок ТОВ «ГРАНДМАРІН ЮГ» 2 040 688,51 грн., у т.ч. ПДВ - 340 114,75 грн. у період з 11.07.2019 р. по 27.08.2020 р. (Товариство здійснило повний розрахунок з підрядником за укладеними з ним договорами).

- податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 340 115 грн.

З наданих до суду копій первинних документів по взаємовідносинах позивача з ТОВ «ГРАНДМАРІН ЮГ», колегією суддів встановлено, що вони мають усі необхідні реквізити та оформлені належним чином, будь-яких недоліків щодо оформлення перелічених документів під час проведення податкової перевірки не встановлено.

Висновки про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 340 115 грн. відповідач обґрунтував тим, що до перевірки не було надано жодних товарно-транспортних накладних, подорожніх листів щодо перевезення вищезазначених ТМЦ, сертифікатів якості/походження ТМЦ, паспортів виробників продукції; позивач не надав, як слідує з акту: « … листів ТОВ «ГРАНДМАРІН ЮГ» щодо працівників підприємства, які будуть виконувати роботи в АТ «РАДСАД», та переліку матеріалів та інструментів, необхідних для виконання зазначених робіт (послуг), журналів (книг) обліку через проходження контрольно-пропускний пункт робітників ТОВ «ГРАНДМАРІН ЮГ» та переміщення матеріалів та інструментів, транспорту за весь період виконання робіт (надання послуг) …» (стор. 57 Акта); ТОВ «ГРАНДМАРІН ЮГ», про що свідчать зареєстровані у ЄРПН податкові накладні, а також інформація щодо самого підрядника (відсутність об`єктів оподаткування, мала чисельність працівників тощо), відповідні роботи придбало у ТОВ «ТСК ГРУПП УКРАЇНА» …». ТОВ «ТСК ГРУПП УКРАЇНА», виходячи з наявної податкової інформації щодо цього платника податків, також, за твердженнями Управління, не мало можливості виконати відповідні роботи (стор. 58-59 Акта).

Відповідач вказав, як слідує з акту, що «… в зв`язку з відсутністю факту (джерела) законного введення в обіг ТМЦ та відсутністю реального задекларованого виробництва, відсутністю у ТОВ «ГРАНДМАРІН ЮГ» необхідних, виходячи із специфіки операції, матеріально-технічних і трудових можливостей для здійснення даної операції з постачання ТМЦ та наявністю сукупності очевидних даних щодо не провадження здійснення ним операцій з постачання вищенаведених робіт та матеріалів, ТОВ «ГРАНДМАРІН ЮГ» здійснено лише документальне оформлення господарських операцій, які фактично не відбулись, тим самим надано податкову вигоду іншим особам …» (стор. 62 Акта).

Також, в Акті зазначено, що «… відсутня інформація щодо місць навантаження та розвантаження товару. У зв`язку з чим не можливо ідентифікувати куди саме прибув товар, яким автотранспортом, спосіб доставки від вищенаведених постачальників …» (стор. 65 Акта); у договорах «… відсутнє будь-яке посилання на документ, що підтверджує повноваження представника, тобто укладеними договорами з постачальником не визначалися ані документи, що підтверджують повноваження представника або коло осіб, які можуть отримувати від імені АТ «РАДСАД» товарно-матеріальні цінності. Також, будь-яких актів органу юридичної особи АТ «РАДСАД» щодо повноважень осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей до перевірки надано не було … не надано журнал обліку довіреностей …» (стор. 66 Акта).

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, зміст господарських зобов`язань визначений умовами відповідних договорів, і в цих умовах відсутній обов`язок підрядника передати замовнику товарно-транспортні накладні, подорожні листи, сертифікати якості/походження ТМЦ, паспорти виробників продукції.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02 березня 2023 року по справі №804/644/16, товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей оскільки її обов`язковість передбачена лише у випадку надання послуг з перевезення, тому наявність або відсутність товарно-транспортної накладної та/або недоліки у її оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції.

Колегія суддів враховує, що за умовами укладених договорів підряду будівельні роботи здійснювалися підрядником зі своїх матеріалів та обладнання, своїми чи залученими силами. Умовами таких договорів підряду на позивача не покладався обов`язок укладення договорів перевезення будівельних матеріалів до місця проведення робіт, їх отримання, проведення розрахунків за перевезення з перевізником, тощо. Таким чином, товарно-транспортна накладна в даній ситуації не може бути тим документом, наявність якого у позивача є обов`язковою.

Стосовно відсутності подорожних листів для перевезення будівельних матеріалів, позивач слушно звертає увагу, що обов`язок складення таких документів при перевезенні фактично відсутній з 13.08.2011 року внаслідок внесення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 5 липня 2011 року N 3565-VI змін в Закон України «Про дорожній рух» та Закон України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання контролюючого органу на відсутність документів, які підтверджують якість товару, паспортів виробників продукції, оскільки сертифікати якості чи інші відповідні документи не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документами, що посвідчують якість товару, а не факт проведення господарської операції, а тому відсутність таких документів не є беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 серпня 2024 року у справі №640/36803/21.

На переконання колегії суддів, доводи апелянта про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів з огляду лише на податкову інформацію щодо його контрагентів (відсутність достатніх трудових ресурсів, осіб з відповідною спеціальною освітою, відсутність основних засобів, необхідних складських, виробничих приміщень та обладнання у періоді, що перевірявся тощо; дослідження ланцюга постачання), оскільки відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17 від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19).

Крім того, укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання договору підряджу; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі № 2а/1770/3360/12.

Як вірно зазначено судом, відсутність листів підрядника з інформацією про його працівників, які мали виконувати роботи на об`єкті позивача, про перелік матеріалів та інструментів, відсутність у замовника певних документів з відомостями про переміщення товарно-матеріальних цінностей підрядника, транспорту підрядника, пропуск працівників підрядника на територію Товариства тощо не спростовує ані факту виконання робіт і проведення розрахунків за них, ані достовірність первинних документів, що були відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що з огляду на встановлені обставини справи, у позивача відсутній обов`язок володіти інформацією про обставини доставки його контрагенту третіми особами тих товарно-матеріальних цінностей, що були використані під час виконання відповідних робіт, тим більше відсутній обов`язок мати та зберігати відповідні первинні документи.

Більш того, колегія суддів наголошує, що податкові накладні, які відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, були видані позивачу та надавали право на формування відповідного податкового кредиту та їх юридична дійсність податковим органом не оспорюється. При цьому, одночасно слід звернути увагу на те, що згідно із ст. 204 ЦК України, існує презумпція правомірності правочину. Тобто, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні жодні докази звернення податкового органу до суду з метою визнання правочинів між АТ «РАДСАД» та ТОВ «ГРАНДМАРІН ЮГ» недійсними.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, дотримуючись правил податкового законодавства, правомірно сформував податковий кредит за рахунок господарських операцій, які здійснені відповідно до умов укладених з контрагентом договорів, що підтверджується первинними документами. При цьому, висновки Акту перевірки щодо наявності ознак нереальності здійснення операцій у господарській діяльності контрагентів позивача та по ланцюгу постачання, які фактично покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача, а тому, такі висновки не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов`язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом. Разом з цим, відсутність або недоведеність вини платника податків як необхідної складової податкового правопорушення обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що висновки Акта (вересень 2019 року - сума 42 883 грн., грудень 2019 року сума 229 865 грн., жовтень 2020 року сума 25 400 грн.) не відповідають встановленим під час перевірки обставинам, тому податкове повідомлення-рішення в частині збільшення податкового зобов`язання з ПДВ на 340 115 грн. та застосування штрафу в сумі 85 028,75 грн.) не може бути визнане правомірним.

Відносно доводів апелянта в частині порушення позивачем вимог п.п. г) п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

У грудні 2018 року Товариство уклало з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області договір купівлі-продажу (приватизації) об`єкта державної власності майнового комплексу колишнього піонерського табору, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі об`єкт). Після сплати позивачем обумовленої договором суми 720 360 грн. (ПДВ 120 060 грн.) об`єкт було передано за актом приймання-передачі, і за позивачем було зареєстровано право власності. Ці події відбулися у січні 2019 року. Суму 120 060 грн. Товариство задекларувало у складі податкового кредиту з ПДВ за січень 2019 року. Перевіркою було встановлено, що «… за період з 14.01.2018 (з дати державної реєстрації) по 30.06.2023 АТ «РАДСАД» не здійснював фінансово-господарську діяльність на нежитловому об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 . До перевірки не надано документів щодо використання зазначеного об`єкта в господарській діяльності платника та отримання доходів від експлуатації зазначеного об`єкта нерухомості …». Також в Акті вказано, що «… станом на 09.10.2023 до перевірки не було надано документів щодо використання зазначеного об`єкта нерухомості в господарській діяльності платника, а також завірених належним чином копій по взаємовідносинам з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, про що складено акт від 09.10.2023 № 965/Ї14-29-07-01/00413989 …».

З посиланням на підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (визначення господарської діяльності), підпункт «г» пункту 198.5 статті 198, пункт 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, Управління дійшло висновку, що у Товариства у січні 2019 року виникло податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 120 060 грн.

У квітні 2021 року Товариство уклало з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях договір купівлі-продажу (приватизації) об`єкта державної власності (об`єкта малої приватизації соціально-культурного призначення), проданого шляхом викупу, - готелю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та перебуває на балансі Товариства. Після сплати позивачем обумовленої договором суми 2 292 108 грн. (ПДВ 382 018 грн.) об`єкт було передано за актом приймання-передачі, і за позивачем було зареєстровано право власності. Ці події відбулися у травні 2021 року. Суму 382 018 грн. Товариство задекларувало у складі податкового кредиту з ПДВ за травень 2021 року. Перевіркою було встановлено, що «… за період з 18.05.2021 (з дати державної реєстрації) по 30.06.2023 АТ «РАДСАД» не здійснювало фінансово-господарську діяльність на нежитловому об`єкті за адресою: АДРЕСА_2 . До перевірки не надано документів щодо використання зазначеного об`єкта в господарській діяльності платника та отримання доходів від експлуатації зазначеного об`єкта нерухомості …». Також, в Акті вказано, що «… станом на 09.10.2023 до перевірки не було надано документів щодо використання зазначеного об`єкта нерухомості в господарській діяльності платника, а також завірених належним чином копій по взаємовідносинам з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, про що складено акт від 09.10.2023 № 965/Ї14-29-07-01/00413989 …».

З посиланням на підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (визначення господарської діяльності), підпункт «г» пункту 198.5 статті 198, пункт 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, Управління дійшло висновку, що у Товариства у травні 2021 року виникло податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 382 018 грн.

Колегія суддів зазначає, що вказані об`єкти нерухомого майна у господарській діяльності позивача не використовуються, що ним фактично визнається. Разом з тим, жодних доказів використання зазначених об`єктів нерухомого майна в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку не містять ані матеріали справи, ані матеріали податкової перевірки.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду з зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операцій протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Господарською діяльністю, відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Системний аналіз зазначених норм податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що лише у тому випадку, якби Товариство почало використовувати придбані об`єкти нерухомості в операціях, що не є господарською діяльністю, у позивача виник би обов`язок (при цьому - у відповідних звітних (податкових) періодах, а не у місяцях, коли був задекларований податковий кредит) визначити податкові зобов`язання та скласти податкові накладні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки факт такого використання перевіркою не встановлений, тому висновок про заниження позивачем податкового зобов`язання з ПДВ на суму 502 078 грн. (120 060 грн. у квітні 2019 року та 382 018 грн. у травні 2021 року) є таким, що не ґрунтується на нормах ПК України, що свідчить про протиправність податкового повідомлення - рішення у відповідній частині.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 14.10.2024 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька