Постанова

від 09.10.2024 по справі 2а-7778/09/2670

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 2а-7778/09/2670 Головуючий у 1 інстанції - Марич Є.В.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шведа Е.Ю.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 за заявою приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» про видачу виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення до виконання у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» до Державної служби геології та надр України, треті особи - Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та захисту довкілля України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

02.02.2024 приватне акціонерне товариство «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» звернулося до суду першої інстанції із заявою про видачу виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення до виконання у справі за № 2а-7778/09/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2021 заяву приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» про видачу виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення до виконання у справі №2а-7778/09/2670 задоволено; поновлено приватному акціонерному товариству «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за №2а-7778/09/2670; видано приватному акціонерному товариству «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» виконавчий лист у справі за №2а-7778/09/2670, в якому стягувачем є приватне акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2; код ЄДРПОУ 33152471), а боржником - Державна служба геології та надр України (місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16; код ЄДРПОУ 37536031).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою Державна служба геології та надр України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» про видачу виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення до виконання у справі № 2а-7778/09/267 - відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову в даній адміністративній справі № 2а-7778/09/2670 за позовом закритого акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (далі перейменоване у приватне акціонерне товариство «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння») до Державної служби геології та надр України, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кабінету Міністрів України, Міністерства енергетики та захисту довкілля України, була правомірність дій Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної геологічної служби, що полягала у поверненні заяви та переліку документів закритому акціонерному товариству «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на видобування нафти, газу, конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі.

Так, у липні 2009 року закрите акціонерне товариство «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (приватне акціонерне товариство «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною (дію) бездіяльність Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної геологічної служби, що полягає у поверненні заяви та переліку документів закритому акціонерному товариству «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на видобування нафти, газу, конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі;

- зобов`язати відповідачів надати протягом п`яти днів з моменту набрання рішенням у справі законної сили спеціальний дозвіл на видобування нафти, газу, конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі, а також укласти із позивачем угоду про умови користування надрами, що є невід`ємною частиною спеціального дозволу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2009, позов задоволено.

На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2009, яка набрала законної сили, на підставі наказу Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України № 23 від 19.01.2020, 05.02.2010 товариству надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 5139.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.05.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2009 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014:

- визнано протиправними дії (бездіяльність) Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної геологічної служби, що полягає у поверненні заяви та переліку документів закритому акціонерному товариству «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на видобування нафти, газу, конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі;

- зобов`язано Державну службу геології та надр України надати закритому акціонерному товариству «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» спеціальний дозвіл на видобування нафти, газу, конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі, а також укласти із закритим акціонерним товариством «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» угоду про умови користування надрами, що є невід`ємною частиною спеціального дозволу.

На підставі наказу Держгеонадр №221 від 10.07.2019 відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Кодексу України про надра, спеціальний дозвіл №5139 від 05.02.2010 скасовано.

Постановою Верховного Суду від 26.11.2019 касаційні скарги Державної служби геології та надр України, Міністерства енергетики та захисту довкілля України задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 у справі №2а-7778/09/2670 скасовано в частині зобов`язання Державної служби геології та надр України надати закритому акціонерному товариству «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» спеціальний дозвіл на видобування нафти, газу, конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі, а також укласти із закритим акціонерним товариством «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» угоду про умови користування надрами, що є невід`ємною частиною спеціального дозволу; ухвалено нове рішення у зазначеній частині позовних вимог, яким позов задоволено частково, тим самим: зобов`язано Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяву приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» про видачу спеціального дозволу на видобування нафти, газу, конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі, а також розглянути заяву про укладення із приватним акціонерним товариством «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» угоди про умови користування надрами, що є невід`ємною частиною спеціального дозволу.

10.05.2019 за вих. № 85/5-05/19 приватним акціонерним товариством «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» подано заяву на підставі підпункту 2 пункту 8 Порядку про видачу спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з розширенням меж розробки Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища по горизонту В-16, що розташоване на 14 км. На південний схід.

27.06.2019 Державною службою геології та надр України відповідно до пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, видано наказ № 204 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами», яким зобов`язано надати спеціальні дозволи на користування надрами відповідно до пунктів першого, другого, третього, шостого, сьомого, дев`ятого, десятого пункту 8 Порядку.

Відповідно до пункту 2 наказу управлінню дозвільної та аукціонної діяльності вжити необхідних заходів щодо надання спеціальних дозволів на користування надрами згідно з переліками, наведеними у додатках до останнього.

На підставі наказу № 204 від 27.06.2019 Державною службою геології та надр України видано спеціальний дозвіл на користування надрами № 6349 від 10.07.2019.

12.06.2023 відповідач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив вирішити питання про поворот виконання рішення суду у справі № 2а-7778/09/2670 шляхом скасування наказу № 204 від 27.06.2019, анулювання спеціального дозволу користування надрами № 6349 від 10.07.2019, який видавався не на виконання відповідних рішень судів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 зазначену заяву залишено без задоволення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 задоволено апеляційну скаргу Державної служби геології та надр, тим самим скасовано наведену ухвалу Київського окружного адміністративного суду та прийнято нове рішення, яким задоволено заяву Держгеонадра про поворот виконання судового рішення у справі № 2а-7778/09/2670 та здійснено відповідний поворот шляхом скасування наказу № 204 від 27.06.2019 та анулювання дозволу № 6349 від 10.07.2019.

Позивач стверджує, що у зв`язку із анулюванням дозволу № 6349 від 10.07.2019, ним вжито заходів щодо припинення експлуатації Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища та станом на грудень 2023 року повністю видобування газу та рідких вуглеводів.

У той же час, протягом тривалого часу Держгеонадра не виконує кінцеве судове рішення у даній справі, яким визнано протиправними дії останньої, що полягали у поверненні заяви закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" від 02.06.2009 про видачу спеціального дозволу на користування надрами та зобов`язано Держгеонадра повторно розглянути заяву позивача про видачу спеціального дозволу на користування надрами.

Листом від 15.12.2023 позивач вимагав від Держгеонадра у найкоротший строк виконати постанову Верховного Суду від 26.11.2019, яка наразі залишається не виконаною.

Листом від 19.12.2023 позивачу повідомлено про те, що заява від 02.06.2009 з пакетом документів зберігалась в архівній справі спеціального дозволу, проте 10.02.2020 була вилучена Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва (провадження №кс/752/496/20, справа № 752/166/20).

Отже, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду 26.11.2019 залишається не виконаною, заявник звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просив видати йому виконавчий лист у справі № 2а-7778/09/2670, який раніше виданий не був та поновити пропущений строк для пред`явлення запитуваного до видачі виконавчого листа.

Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що оскільки у матеріалах справи виконавчого листа, який мав бути виданий за результатами розгляду справи №2а-7778/09/2670 немає, то його слід видати та задовольнити заяву в цій частині. При цьому, оскільки заявником пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин, то заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у даній справі також підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції без належної оцінки нормам законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Колегія суддів погоджується з ухвалою суду першої інстанції та вважає доводи апелянта необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ст. 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ст. 2, 14 КАС України обов`язковість судового рішення є одним з принципів (основних засад) адміністративного судочинства. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 19 березня 1997 року по справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 ст. 376 КАС України передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Колегія суддів звертає увагу, що поважними причинами пропущення строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із пп. 18. 2 п.18 Розділу VII Перехідних Положень КАС України оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів (у тому числі про виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; відстрочку чи розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; зупинення виконання судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження), здійснюються в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності. Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександра Шевченко проти України»).

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка набрала чинності для України з 11.09.1997 р. та згідно зі ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п.53 рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 р. у справі «Устименко проти України» заява №32053/13).

Мотивуючи пропущений строк заявник вказував на те, що мав дозвіл на користування надрами (від 05.02.2010 №5139), яким був виданий Держгеонадра на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2009 (набрала законної сили 09.11.2009), втім за наслідками розгляду справи №2а-7778/09/2670 Верховним Судом винесено постанову, якою замість зобов`язання Держгеонадра видати заявнику відповідний дозвіл, встановлено обов`язок повторно розглянути заяву щодо видачі такого дозволу.

В подальшому, за результатами розгляду заяви представника Держгеонадра про поворот виконання рішення суду у справі №2а-7778/09/2670, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 здійснено відповідний поворот шляхом скасування наказу 2019 року та анулювання дозволу 2019 року. У постанові судом вказано на те, що без дозволу 2010 року не був би виданий дозвіл 2019 року, тобто, дозвіл 2019 року виданий на підставі дозволу 2010 року, з чого слідує, що фактично дозвіл 2019 року є продовженням дозволу 2010 року.

Відтак, заявник стверджує, що до винесення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 28.11.2023, була відсутня необхідність в отриманні виконавчого листа у справі № 2а-7778/09/2670, адже був дійсним спеціальний дозвіл на користування надрами. Водночас, необхідність отримання виконавчого листа з поновленням строку на його пред`явлення до виконання зумовлена протиправною бездіяльністю Держгеонадра щодо виконання постанови Верховного Суду 26.11.2019, яка підтверджується доданими до заяви ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» листами-відповідями Держгеонадра на прохання заявника виконати рішення у справі № 2а-7778/09/2670.

Таким чином, враховуючи відсутність у матеріалах справи виконавчого листа, який мав бути виданий за результатами розгляду справи № 2а-7778/09/2670, у зв`язку із чим відповідний виконавчий документ позивачем не був отриманий та пред`явлений до виконання у строк, передбачений законодавством, а також зважаючи на скасування спеціального дозволу заявника на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023, а також те, що 19.12.2023 у заявника з`явились обґрунтовані підстави вважати, що рішення у справі №2а-7778/09/2670 добровільно відповідачем виконано не буде (лист Держгеонадра від 19.12.2023), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин, що свідчить про те, що заява про видачу виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення до виконання є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності ухвали суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 312, 315, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Швед Е.Ю.