Постанова

від 15.10.2024 по справі 320/1765/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1765/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області, Міністерства соціальної політики України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 компенсації як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за особою похилого віку, яка потребує стороннього догляду та не здатна до самообслуговування, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі, не нижче від прожиткового мінімуму;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок вже наданої (виплаченої) компенсаційної виплати ОСОБА_1 , як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за особою похилого віку, яка потребує стороннього догляду та не здатна до самообслуговування ОСОБА_2 , відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі, не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», починаючи з 06.07.2015 з урахуванням раніше виплачених сум;

- стягнути солідарно з Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області та Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 154 102 грн за заподіяну моральну шкоду;

- зобов`язати Міністерство соціальної політики України, повідомити інших отримувачів компенсаційних виплат, за допомогою кількох друкованих українських видань, котрі згідно пункту 2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 29.04.2004 №558 отримували компенсації, про можливість здійснення перерахунку наданих їм компенсаційних виплат у бік збільшення, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі, не нижче від прожиткового мінімуму

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сума компенсації, яку позивач отримує у зв`язку з доглядом ОСОБА_2 , яка відповідно до огляду МСЕК потребує постійного стороннього догляду, є дуже малою і не відповідає рівню прожиткового мінімуму, встановленого Законом. Зазначена компенсація є єдиним джерелом доходу та відповідно до статті 46 Конституції України не може бути нижчою за прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. У проведенні перерахунку компенсації відповідач йому відмовив через те, що даний вид та розмір допомоги він отримував відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №832 «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян». Однак, на думку позивача, вказана постанова Кабінету Міністрів України суперечать Конституції України, а тому дії відповідача є неправомірними.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначає, що відповідач здійснює позивачу компенсацію виплати як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за особою похилого віку у відповідності до вимог чинного законодавства.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 компенсації як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за особою похилого віку, яка потребує стороннього догляду та не здатна до самообслуговування, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі, не нижче від прожиткового мінімуму. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок вже наданої (виплаченої) компенсаційної виплати ОСОБА_1 , як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за особою похилого віку, яка потребує стороннього догляду та не здатна до самообслуговування ОСОБА_2 , відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі, не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», починаючи з 06.07.2015 з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, а також просить змінити рішення суду першої інстанції в частині обраного судом способу відновлення порушеного права.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що наявні беззаперечні підстави для стягнення на його користь моральної шкоди. Також наголошує, що повним відновленням порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вже наданої (виплаченої) компенсаційної виплати у розмірі, не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» затвердженої на момент виплати такої компенсації, починаючи з 06.07.2015 з урахуванням раніше виплачених сум.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , являється офіційним доглядачем своєї бабусі - ОСОБА_2 . За висновком Лікарської консультативної комісії Яготинської ЦРЛ № 157 від 02.07.2015, вона була визнана особою, котра потребує постійного стороннього догляду.

Так, як бабуся позивача досягла похилого віку, вона потребує стороннього догляду та не здатна до самообслуговування, тому позивач як працездатна особа, на котру покладений обов`язок доглядати за бабусею, доглядає за нею, та відповідно до Порядку, з 06 липня 2015 року отримує компенсацію в розмірі 10% від прожиткового мінімуму.

Всього з часу призначення позивачу компенсації, як фізичній особі, що надає соціальні послуга було сплачено 11 345,27 грн (згідно даних з УСЗН Ягогинської РДА).

22.09.2020 позивач звернувся з клопотанням до відповідача про відновлення його конституційних прав. У даному клопотання просив відновити його конституційні права та провести перерахунок наданої йому компенсації (згідно Порядку) та виплатити йому за період з 06.07.2015 по 31.12.2019, І за період з01.01.2020 по теперішній час.

Відповідач надав відповідь від 23.09.2020 за №03.03/1574, якою звернення позивача від 22.09.2020 не задовольнив, а перерахунок коштів не здійснив.

Позивач вважаючи, що дані дії відповідача є неприпустимим порушенням, яке суттєво звужує його конституційні права, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на забезпечення соціальною виплатою не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом. При цьому наголошено, що об`єктивних доказів завдання позивачу в спірних правовідносинах моральної шкоди суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, а також в частині обраного судом способу відновлення порушеного права, саме в цій частині судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 154 102,00 грн, колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим, позивач має довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі, в тому числі, встановлений статтею 78 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.11.2019 року по справі № 818/1430/17.

Колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем того, що оскаржуваною бездіяльністю (діями) відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме, не надано належних пояснень того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

При цьому, сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

За таких обставин, в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Щодо доводів апелянта, що повним відновленням порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вже наданої (виплаченої) компенсаційної виплати у розмірі, не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» затвердженої на момент виплати такої компенсації, починаючи з 06.07.2015 з урахуванням раніше виплачених сум, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив, зокрема, зобов`язати Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок вже наданої (виплаченої) компенсаційної виплати ОСОБА_1 , як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за особою похилого віку, яка потребує стороннього догляду та не здатна до самообслуговування ОСОБА_2 , відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі, не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», починаючи з 06.07.2015 з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року, позовні вимоги в цій частині задоволено, а саме зобов`язано Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок вже наданої (виплаченої) компенсаційної виплати ОСОБА_1 , як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за особою похилого віку, яка потребує стороннього догляду та не здатна до самообслуговування ОСОБА_2 , відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі, не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», починаючи з 06.07.2015 з урахуванням раніше виплачених сум.

З вищевикладеного вбачається, що судом першої інстанції було повністю задоволено позовні вимоги у спірній частині, у спосіб, як того просив позивач у своїй позовній заяві.

Разом із тим, в апеляційній скарзі позивач просить змінити рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року в цій частині та зобов`язати Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок вже наданої (виплаченої) компенсаційної виплати ОСОБА_1 , як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за особою похилого віку, яка потребує стороннього догляду та не здатна до самообслуговування ОСОБА_2 , відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі, не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» затвердженої на момент виплати такої компенсації, починаючи з 06.07.2015 з урахуванням раніше виплачених сум.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги фактично змінюють позовні вимоги позивача викладені ним у позовній заяві, що на стадії апеляційного перегляду судового рішення чинним процесуальним законодавством не передбачено, тому відсутні підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 15.10.2024.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна