Постанова

від 16.10.2024 по справі 580/7426/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/7426/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

26.07.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:

визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати йому коштів (добових) за час перебування у відрядженні;

зобов`язання нарахувати та виплатити йому кошти (добові) за час перебування у відрядженні в сумі 69000,00грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з 21.06.2023 вибув у відрядження із залишенням на військовій службі до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області. Згідно з наказом від 06.02.2024 № 85-ОС, позивач вважається таким, що прибув з відрядження із залишенням на військовій службі з 06.02.2024. За час перебування у відрядженні, а саме 230 діб набув права на отримання коштів (добових) в сумі 69000,00грн, які відповідач не нарахував та не виплатив. Вважає, що така бездіяльність відповідача суперечить чинному законодавству.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 р. відмовлено повністю у задоволенні заяв вх. від 12.08.2024 № 38385/24 та № 38280/24 адвокатки Герасимової Т.І. від імені ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку.

Повернуто позовну заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням всіх обставин справи та порушенням судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні на 16.10.2024.

23.09.2024, під № 37092 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до норм ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України,

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що для оскарження в суді витрат на відрядження діє тримісячний строк, встановлений статтею 233 КЗпП України, з моменту звільнення або коли дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права. Законодавством на військовослужбовців покладено обов`язок після повернення з відрядження до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної служби, подати звіт про використання коштів, виданих йому на відрядження. Тобто, позивач мав обов`язок подати відповідний звіт про використання коштів після повернення з відрядження 06.02.2024 до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної служби, і, відповідно, знав про порушення своїх прав щодо остаточного розрахунку за відрядження 13.02.2024. У посвідченні про відрядження №1088 від 20.06.2023 позивача, долученому до позовної заяви, дата вибуття його з відрядження до місця постійної служби відсутня. На виконання вимог ухвали, представниця позивача додала до заяви довідку Військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2024 № 08/415, згідно з якою, позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України з 07.03.2024 до теперішнього часу.

За висновками суду, позивач та його представниця не обґрунтували та не подали суду належних, достовірних та допустимих доказів щодо залучення позивача до безпосереднього здійснення заходів надання відсічі та захисту Батьківщини. Докази перебування Військової частини НОМЕР_1 у зоні ведення активних бойових дій не надані та не можуть бути достатніми для висновку про відсутність фізичної можливості подати позов і захистити свої права. Враховуючи і ту обставину, що рапортом щодо вирішення питання про нарахування та виплату йому коштів (добових) за відрядження позивач звертався до відповідача 27.02.2024, строк звернення до суду пропущено. Викладені у заяві доводи не стосуються об`єктивних факторів, свідчать про необґрунтоване зволікання позивача щодо звернення до відповідача та суду про нарахування та виплату йому добових за час перебування у відрядженні (з 21.06.2023 до 06.02.2024), а отже, не обґрунтовані. Тобто, за змістом не містить посилань на обставини, які перешкодили своєчасно звернутися до суду.

Натомість, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував, що розглядаючи причини пропуску строку на звернення до суду з даним позовом, суд не оцінював їх у взаємозв`язку одна з одною, не вивчиав їх через призму причинно-наслідкових подій та наслідків, як і не враховано, що згідно наказу від 06.02.2024 № 85-ОС «Про особовий склад», позивач вважається таким, що прибув з відрядження із залишенням на військовій службі з 06.02.2024, однак вже 07.03.2024 був переведений до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України, яка безпосередньо знаходилась у зоні ведення активних бойових дій, а виключений із списків особового складу позивач був 14.05.2024. Факт того, що військова частина знаходилась безпосередньо в зоні ведення активних бойових дій, а позивач був безпосередньо задіяний до здійснення заходів надання відсічі та захисту Батьківщини підтверджується довідкою від 07.03.2024 та витягом з наказу від 14.05.2024, які були долучені до клопотання про поновлення строків, однак судом не було надано відповідної оцінки цим доказам.

Тобто, після подання рапорту 27.02.2024 через 10 днів позивач прибув до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, де знаходився до 14.05.2024 та не мав фізичної можливості подати позов та захистити свої порушені права, дізнатись про стан розгляду його рапорту, адже був залучений до безпосереднього здійснення заходів надання відсічі та захисту Батьківщини.

З огляду на вказане, апелянт вважає, що у суду першої інстанції були наявні підстави для визнання пропуску строку звернення до суду із позовом таким, що відбувся з поважних причин.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У відповідності до змісту статті 121 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Згідно з ч. 5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Суд першої інстанції виснував, що про відсутність нарахування та виплати добових за час перебування позивача у відрядженні (з 21.06.2023 до 06.02.2024), позивач міг дізнатися отримуючи щомісячно грошове забезпечення.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не міг отримувати щомісяця добові, оскільки посвідчення № НОМЕР_2 має дати прибуття в пункт відрядження та дату вибуття, тому виплата добових та відшкодування витрат на найм здійснюється за наявності на посвідченні відміток.

Також, колегія суддів вважає передчасним аналіз та висновок суду першої інстанції порядку виплати добових та обов`язку після повернення з відрядження до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної служби, подати звіт про використання коштів, виданих йому на відрядження (позивач мав обов`язок подати відповідний звіт про використання коштів після повернення з відрядження 06.02.2024 до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної служби, і, відповідно, знав про порушення своїх прав щодо остаточного розрахунку за відрядження 13.02.2024), позаяк, вказане має досліджуватись під час розгляду спору по суті та впливає саме на наявність/відсутність підстав для нарахування та виплати спірних добових, у контексті порушення заявником процедури подачі рапорту тощо, проте не під час вирішення питання про відкриття провадження у справі та дотримання строку звернення до суду з даним позовом.

Крім того, суд першої інстанції виснував, що рапортом щодо вирішення питання про нарахування та виплату йому коштів (добових) за відрядження позивач звертався до відповідача 27.02.2024, строк звернення до суду пропущено, а викладені у заяві доводи не стосуються об`єктивних факторів, свідчать про необґрунтоване зволікання позивача щодо звернення до відповідача та суду про нарахування та виплату йому добових за час перебування у відрядженні (з 21.06.2023 до 06.02.2024), а отже, не обґрунтовані. Тобто, за змістом не містить посилань на обставини, які перешкодили своєчасно звернутися до суду.

Водночас, судом першої інстанції не було враховано, що згідно наказу від 06.02.2024 № 85-ОС «Про особовий склад», позивач вважається таким, що прибув з відрядження із залишенням на військовій службі з 06.02.2024, однак вже 07.03.2024 був переведений до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України, яка, як наголошує позивач, безпосередньо знаходилась у зоні ведення активних бойових дій, а виключений із списків особового складу позивач був 14.05.2024. Тобто, після подання рапорту 27.02.2024 через 10 днів позивач прибув до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, де знаходився до 14.05.2024 та не мав фізичної можливості подати позов та захистити свої порушені права, дізнатись про стан розгляду його рапорту, адже був залучений до безпосереднього здійснення заходів надання відсічі та захисту Батьківщини.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були наявні підстави для визнання пропуску строку звернення до суду із позовом таким, що відбувся з поважних причин.

Відтак, обставинам проходження позивачем військової служби в умовах воєнного стану судом оцінки надано не було.

Вказані обставини свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків.

Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, в постанові від 20 вересня 2023 року у справі № 240/33951/22.

Так, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією Російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказане свідчить, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, а тому, передчасно повернув позовну заяву.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу про те, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі № 580/8540/24 відкрито адміністративне провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, а позов поданий з тих же підстав і з тим же предметом (відповідачем подано до суду відповідне обґрунтоване клопотання про пропуск позивачем строку звернення до суду), з огляду на що, у разі задоволення апеляційної скарги, у суді першої інстанції буде розглядатися два позови з тим самим предметом та з тих самих підстав, що в силу КАС України є неприпустимим, колегія суддів враховує такі доводи, проте зазначає, що вказане не є підставою для повернення позовної заяви у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду з даним позовом та залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, водночас, у разі встановлення наявності позову, поданого з однаковим предметом, підставами та вимогами, у суду першої інстанції наявні інші процесуальні механізми, визначені КАС України щодо такого позову.

Отже, висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі є передчасними та здійснені без врахування всіх обставин справи та проходження позивачем військової служби на момент спірних правовідносин, що вказує на необхідність першочергового виконання обов`язку із захисту України, при цьому, право на звернення до суду, не завжди може бути реалізоване під час проходження служби.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість її доводів та наявність підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, через передчасність її висновків, при цьому, на даному етапі, правова оцінка дотримання/недотримання позивачем процедури звернення за спірною виплатою добових, не має надаватись.

Згідно з ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Підстави для розподілу судових витрат наразі відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 312, 315, 317, 320, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 р. - скасувати.

Справу направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Є.О. Сорочко