Рішення

від 26.12.2024 по справі 580/7426/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року справа № 580/7426/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянув у залі суду у спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

26.07.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) (далі відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати йому коштів (добових) за час перебування у відрядженні;

зобов`язання нарахувати та виплатити йому кошти (добові) за час перебування у відрядженні в сумі 69000,00грн.

Обґрунтовуючи зазначив, що з 21.06.2023 вибув у відрядження із залишенням на військовій службі до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області. Згідно з наказом від 06.02.2024 №85-ОС позивач вважається таким, що прибув з відрядження із залишенням на військовій службі з 06.02.2024. Стверджує, що за час перебування у відрядженні, а саме 230 діб набув права на отримання коштів (добових) в сумі 69000,00грн, які відповідач не нарахував та не виплатив. Вважає, що така бездіяльність відповідача суперечить чинному законодавству.

Ухвалою від 04 листопада 2024 року суд прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішив здійснити її розгляд правилами спрощеного провадження.

11.11.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи зазначив, що відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції 582 службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням начальника органу Державної прикордонної служби України на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби. Враховуючи вищезазначене встановлено наступне, що позивач був звільнений із займаної посади начальника лазне - прального дезінфекційного пункту Головного центру та направлений до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області і починаючи з 21.06.2023 до 05.02.2024 виконував обов`язки за посадою старшого інспектора з питань мобілізаційної підготовки та спеціальної роботи Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області згідно розпоряджень начальника Сєвєродонецької міської військової адміністрації. Вибуття позивача до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, в силу вищезазначених нормативних документів, не може вважатися службовим відрядження,. оскільки військовослужбовці, які направляються в службові відрядження не звільняються з займаних посад. Законодавством України не визначено порядок оформлення звітних документів за час перебування у відрядженні. Натомість, чинним законодавством України встановлений порядок звітування після службового відрядження. Законодавством на військовослужбовців покладено обов`язок після повернення з відрядження до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної служби, подати звіт про використання коштів, виданих йому на відрядження. Тобто позивач, у разі службового відрядження, мав подати відповідний звіт про використання коштів після повернення з відрядження 06.02.2024 до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної служби -13.02.2024. Такого звіту позивач не подав. Тому відсутні підстави вважати, що позивач перебував у службовому відрядження. Просив суд звернути увагу на доданий до позовної заяви відрядний листок позивача №1088, який не містить дати прибуття його у пункт відрядження, вибуття з відрядження до місця постійної служби відсутня та прибуття до місця постійної служби, тобто неналежно оформлений. Зазначені обставини, унеможливлюють виплату добових за час не службового відрядження.

Оцінивши заявлені доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно з довідкою від 30.08.2022 №7101-500206420 позивач взятий на облік внутрішньо переміщеної особи.

Посвідченням серії НОМЕР_3 підтверджується, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 18.06.2023 №848-ОС на підставі клопотання Сєвєродонецької міської військової адміністрації від 06.06.2023 № 371ВА та рапорту позивача від 16 червня 2023 року його звільнено згідно з п.160 Положення №1115/2009 з посади начальника лазне - прального дезінфекційного пункту групи побутового обслуговування відділення матеріального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 та відряджено із залишенням на військовій службі до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

Відповідно до наказу начальника Головного центру від 20.06.2023 №309-ОС позивач 21.06.2023 вибув до Сєвєродонецької міської військової адміністрації із залишенням на військовій службі.

У посвідченні про відрядження №1088 від 20.06.2023 позивача, долученому до позовної заяви, дата вибуття його з відрядження до місця постійної служби відсутня, у відмітках про перебування в пунктах відрядження зазначено, що позивач 21.06.2023 прибув до Сєвєродонецької міської військової адміністрації. У тому ж посвідченні про відрядження №1088 від 20.06.2023 позивача, долученому відповідачем до відзиву, дата вибуття його з відрядження до місця постійної служби також відсутня, у відмітках про перебування в пунктах відрядження зазначено, що позивач 21.06.2023 прибув до Сєвєродонецької міської військової адміністрації. Водночас у зазначеному вище посвідченні, долученому представницею позивача до клопотання вх. №53071/24, у відмітках про перебування в пунктах відрядження зазначено, що позивач 21.06.2023 прибув до Сєвєродонецької міської військової адміністрації та вибув з відрядження 02.2024 до Військової частини НОМЕР_4 .

Розпорядженням начальника Сєвєродонецької міської військової адміністрації від 21.06.2023 позивача призначено до нього на посаду старшого інспектора з питань мобілізаційної підготовки та спеціальної роботи. У розпорядженні зазначено, що позивача залишено на військовій службі з виплатою грошового забезпечення відповідно до постанов КМУ від 30.08.20217 №704 та 01.04.2022 №397, а також наказу Адміністрації державної прикордонної служби від 10.02.2023 №170-ОС. 02.02.2024 його розпорядженням звільнено зі вказаної посади.

Витягом з наказу відповідача від 06.02.2024 №85-ОС підтверджується, що позивач прибув з відрядження із залишенням на військовій службі.

27.02.2024 позивач звернувся рапортом до офіцера відділення матеріального забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_2 , в якому просив його клопотання перед вищим керівництвом щодо вирішення питання про нарахування та виплату йому коштів (добових) за відрядження, в якому він перебував на підставі наказу Голови ДПСУ з 21.06.2023 до 05.02.2024 у Сєвєродонецькій міській військовій адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

Заступник начальника Головного центру з тилу полковник Артем ШЕВЧЕНКО рапортом від 27.02.2024 клопотав по суті рапорту позивача до Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Довідкою Військової частини НОМЕР_5 від 07.05.2024 №08/655 підтверджується, що позивач у період з 22.04.2024 до 02.05.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Дніпропетровській області, н.п. Нікополь.

Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області листом від 14.06.2024 повідомила на адвокатський запит, що позивач працював у Сєвєродонецькій міській військовій адміністрації на посаді старшого інспектора з питань мобілізаційної підготовки та спеціальної роботи з 21.06.2023 до 05.02.2024. Під час перебування на посаді позивач не забезпечувався гарячим котловим харчуванням, грошові кошти йому не виплачувались. Під час відрядження йому грошові кошти за відрядження (у т.ч. добові) не виплачувалися.

Листом від 02.07.2024 відповідач на адвокатський запит від 04.06.2024 повідомив, що позивач перебував 230 діб у службовому відрядженні у Сєвєродонецькій військово цивільній адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, службове відрядження не було із зняттям з військової служби. Йому за період перебування у відрядженні ІНФОРМАЦІЯ_1 виплачене грошове забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 року №397 «Про затвердження Порядку фінансового забезпечення діяльності військових адміністрацій», Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558. Позивач знімався з обліку гарячого котлового харчування у відповідача. Службові відрядження та склад витрат на відрядження військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюються та регулюються згідно постанови Кабінету Міністрів від 02.02.2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів», наказу Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», Інструкції про службові відрядження військовослужбовців Державної прикордонної служби України в межах України та за кордон, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2012 № 582. Позивач надавав відповідні документи до відповідних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач з питань проходження відрядження позивачем не звертався до Сєвєродонецької військово - цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області. Виплата коштів за відрядження позивачу не здійснювалася. Відповідно до поданих рапортів у 2023 році позивачу виплачено допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань згідно з займаною посадою начальника лазне - прального дезінфекційного пункту групи побутового обслуговування відділення матеріального забезпечення. У 2024 році відповідно до поданого рапорту йому виплачено допомогу для оздоровлення згідно з посадою, на якій був до відрядження.

Тому позивач звернувся в суд з позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзац п`ятий ст.17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст.40 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі ЗУ №2232-XII) гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Частина перша ст.43 вказаного Закону встановлює, що фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов`язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Отже, нарахування грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Вимогами ст.92 Конституції України визначено, що Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України. Виключно законом про Державний бюджет України відповідно до ст.95 Конституції України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Згідно зі ст.96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Відповідно до ст.9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі ЗУ №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі Положення).

Згідно з п.153 Положення військовослужбовці можуть бути направлені у службові відрядження самостійно або у складі підрозділу (команди) з метою:

навчання на курсах, проходження зборів, у тому числі навчальних, стажування, вступу до вищих військових навчальних закладів;

участі у заходах, пов`язаних з охороною державного кордону;

здійснення розвідувальних, контррозвідувальних та оперативно-розшукових заходів;

забезпечення охорони, супроводження і доставки військових вантажів, озброєння, техніки та інших матеріальних засобів;

супроводження нарочних із секретними документами і матеріалами або доставки таких документів і матеріалів як нарочним;

супроводження осіб, які підлягають видворенню за межі України;

супроводження (у разі потреби) окремих військовослужбовців, хворих або команд військовослужбовців, супроводження затриманих;

отримання нагород;

участі в засіданнях судів або прибуття (в разі потреби) до органів досудового розслідування;

участі у планових заходах, у тому числі за кордоном (перевірки, збори, семінари, засідання, наради, міжнародні та представницькі зустрічі, паради, спортивні та культурно-масові заходи тощо);

ліквідації надзвичайних ситуацій та окремих їх наслідків;

проведення службових розслідувань, дізнання;

виконання обов`язків військової служби у складі органів Держприкордонслужби, задіяних до ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України, забезпечення їх здійснення;

лікування, реабілітації або проходження медичного огляду військово-лікарською, лікарсько-льотною комісією;

в інших випадках за розпорядженням старших начальників.

Військовослужбовці направляються у службові відрядження за рішенням їх прямих начальників - від начальника органу Держприкордонслужби, в якому вони проходять службу, і вище, про що видається наказ.

Встановлені обставини спору свідчать, що наказ про відрядження позивача не містить доручення виконати службове відрядження. Натомість його звільнено за поданням військової адміністрації та його особистого рапорту.

Відповідно до п.154 Положення військовослужбовцям, які направляються у службове відрядження, видається посвідчення про відрядження.

Військовослужбовці після прибуття до місця відрядження зобов`язані в установлений строк з`явитися до посадової особи, в розпорядження якої вони відряджені, повідомити свого безпосереднього начальника про прибуття і виконувати поставлені завдання.

Як встановлено вище, при відсутності наказу про направлення позивача у службове відрядження надані суду копії посвідчень про службове відрядження позивача відрізняються від наданого позивачем та відповідачем, мають різне оформлення. При цьому відмітки про прибуття/вибуття позивача до військової адміністрації наявні лише в останньо поданій суду копії позивачем вх від 12.11.2024, а відмітка про прибуття до відповідача відсутня в кожній з наданих суду копій. У наданій відповідачем копії відсутні відмітки про вибуття від нього та прибуття до нього позивача.

Відповідно до п.1.1 розділу I Загальні положення Інструкції про службові відрядження військовослужбовців Державної прикордонної служби України в межах України та за кордон, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 30.07.2012 № 582 (далі Інструкція), службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням начальника органу Державної прикордонної служби України (далі - орган Держприкордонслужби) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби.

Відсутні докази виковання позивачем службового завдання відповідача у вказаній вище військовій адміністрації.

Згідно з п.1.2 розділу I Загальні положення Інструкції орган Держприкордонслужби, що відряджає військовослужбовця, зобов`язаний забезпечити його коштами. Аванс відрядженому військовослужбовцю може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Відсутні докази виплати відповідачем на період роботи у військовій адміністрації таких коштів позивачу.

Відповідно до п.1.7 розділу I Загальні положення Інструкції після повернення з відрядження до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної служби, військовослужбовець зобов`язаний подати звіт про використання коштів, виданих йому на відрядження. Сума залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження, підлягає поверненню військовослужбовцем до каси або зарахуванню на відповідний рахунок органу Держприкордонслужби, що їх видав (у разі відрядження за кордон - у грошових одиницях, в яких було видано аванс).

У разі якщо під час службових відряджень відряджений військовослужбовець отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання коштів, виданих на відрядження, і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження (банківського дня, що наступає за днем прибуття до місця постійної служби).

У разі якщо під час службових відряджень відряджений військовослужбовець застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі та строк подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, не перевищив 10 банківських днів, за наявності поважних причин начальник органу Держприкордонслужби може продовжити такий строк до 20 банківських днів (до з`ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Разом із звітом про використання коштів, виданих на відрядження, подаються оформлене посвідчення про відрядження, оригінали документів, що підтверджують вартість зазначених у зв`язку з відрядженням витрат, а саме: проїзні документи, документи про витрати на наймання житлового приміщення, страхові поліси тощо.

Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, виплата зазначених коштів здійснюється до закінчення третього банківського дня після затвердження звіту про використання коштів, виданих на відрядження.

Належні, достовірні та допустимі докази формування та подачі позивачем такого звіту відповідачу відсутні.

Відповідно до п.2.6 розділу II Інструкції направлення та умови відшкодування військовослужбовцям витрат на службові відрядження в межах України Інструкції фактичний час перебування у відрядженні визначається за наявними відмітками у посвідченні про відрядження, засвідченими печаткою про дати вибуття військовослужбовця з місця постійної служби, прибуття його у пункт (пункти) службового відрядження, вибуття з нього (з них) та прибуття до місця постійної служби. Тривалість службового відрядження обчислюється за кількістю днів перебування у відрядженні з урахуванням вихідних, святкових і неробочих днів та часу перебування у дорозі.

Відмітки засвідчуються: в органах Держприкордонслужби - підписом службової особи, на яку наказом (розпорядженням) начальника органу Держприкордонслужби покладено обов`язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього.

Якщо відмітки про дати вибуття військовослужбовця з місця постійної служби, прибуття його у пункт (пункти) службового відрядження, вибуття з нього (з них) та прибуття до місця постійної служби у посвідченні про відрядження немає, то добові не виплачуються.

Посвідчення про відрядження №1088 від 20.06.2023 позивача, долучене, як позивачем, так і відповідачем не відповідає зазначеним вимогам щодо оформлення. То ж обгрунтовано не оплачене.

Сду урахував п.160 Положення, згідно з яким військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з подальшим призначенням на посади в державних органах, підприємствах, установах, організаціях, державних та комунальних закладах освіти відповідно до Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних закладах освіти, який затверджується Президентом України.

У разі потреби у військовослужбовцях для заміщення вакантних посад у державних органах, підприємствах, установах, організаціях, державних та комунальних закладах освіти керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби письмовий запит з інформацією про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати військовослужбовці для зайняття таких посад.

Рішення про відрядження військовослужбовця приймається Головою Державної прикордонної служби України та оформлюється його наказом на підставі запиту керівника державного органу, підприємства, установи, організації, державного чи комунального закладу освіти та рапорту військовослужбовця.

Про призначення відряджених військовослужбовців на посади та переміщення по службі керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти письмово повідомляють Адміністрацію Держприкордонслужби.

У заявленому періоді позивач відряджений зі звільненням із займаної посади з подальшим призначенням на посаду в державному органі. Рішення про його відрядження прийняте Головою Державної прикордонної служби України та оформлене наказом від 18.06.2023 №848-ОС на підставі клопотання Сєвєродонецької міської військової адміністрації від 06.06.2023 №371ВА та рапорту (згоди) позивача від 16 червня 2023 року, відповідно до вказаного вище п.160 Положення. Його звільнено з посади начальника лазне - прального дезінфекційного пункту групи побутового обслуговування відділення матеріального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 та відряджено із залишенням на військовій службі до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

Пунктом 162 Положення визначено, що за відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі види забезпечення, гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям, у тому числі оплата проїзду до місця проведення відпустки і назад, здійснюється у порядку та за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Належні види матеріального забезпечення (речове майно, продовольчий пайок або компенсації, медичне обслуговування) зазначені військовослужбовці одержують за рахунок Держприкордонслужби за нормами і в порядку, що встановлені для відповідних категорій військовослужбовців, за попереднім місцем служби або у найближчому органі Держприкордонслужби.

Після повернення до Держприкордонслужби зазначеним військовослужбовцям у разі їх зарахування у розпорядження відповідних начальників з дня їх повернення до Держприкордонслужби (але не раніше дня, до якого вони отримали грошове забезпечення або заробітну плату за останнім місцем роботи) і до призначення на посади або звільнення з військової служби виплачується грошове забезпечення за посадами, які вони займали в Держприкордонслужбі до відрядження.

Механізм фінансового забезпечення діяльності військових адміністрацій, зокрема здійснення оплати праці працівників та грошового забезпечення військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного захисту, які відряджаються до них в установленому законодавством порядку визначає Порядок фінансового забезпечення діяльності військових адміністрацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2022 року № 397 (далі - Порядок №397).

Згідно з абз.2 п.4 Порядку №397 військовослужбовцям військових формувань, утворених відповідно до законів, особам рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного захисту, відрядженим до військових адміністрацій, виплачується грошове забезпечення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, інші щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення в порядку та розмірах, установлених нормативно-правовими актами для військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного захисту, за останньою посадою, займаною перед відрядженням.

Водночас порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558 (далі - Інструкція №558).

Згідно з п.8 Інструкції №558 військовослужбовцям, відрядженим (прикомандированим) до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ і організацій (далі - державні органи)із залишенням на військовій службі, органи Держприкордонслужби виплачують належне їм грошове забезпечення до дня відрядження (відкомандирування) включно з урахуванням часу, необхідного для проїзду до нового місця служби.

Військовослужбовцям, які за встановленим порядком були відряджені із залишенням на військовій службі до державних органів, установ та організацій з дня їх повернення до Держприкордонслужби, але не раніше дня, до якого їм виплачено грошове забезпечення в зазначених органах, і до дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за новими посадами, на які призначені, грошове забезпечення виплачується виходячи з посадового окладу за посадою, яку вони займали в державних органах, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з урахуванням пункту 1 глави 3 розділу V цієї Інструкції.

Вказаним вище листом відповідача підтверджується, що позивачу за період перебування у відрядженні відповідач виплачував грошове забезпечення відповідно до зазначеного вище законодавства. Позивач знятий з обліку гарячого котлового харчування у відповідача. Відповідач з питань проходження відрядження позивачем не звертався до Сєвєродонецької військово - цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області. Виплата коштів за відрядження позивачу не здійснювалась, а відповідно до поданих рапортів у 2023 році йому виплачено допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань згідно з обійманою посадою. У 2024 році відповідно до поданого рапорту йому виплачено допомогу для оздоровлення згідно з посадою, яку він обіймав до відрядження.

Постановою Кабінету Міністрів від 02.02.2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (далі Постанова КМУ №98) установлено затвердити суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1.

Згідно з абз.4 п.6 Постанови КМУ №98 строк відрядження військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу та працівників, які в особливий період направляються в межах України в райони воєнних (бойових) дій для участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також здійснення заходів із забезпечення правопорядку на деокупованих територіях та на державному кордоні, не повинен перевищувати період здійснення таких заходів.

Чинним законодавством передбачена виплата коштів (добових) за період перебування військовослужбовцем саме у службовому відрядженні для виконання доручення робоодавця у разі належним чином оформлених щдо цього документів та не передбачено такої виплати за час служби в іншому державному органі. Сєвєродонецька міська військова адміністрація, зарахувавши на посаду старшого інспектора з питань мобілізаційної підготовки та спеціальної роботи, яка не передбачена у відповідача, мала обов`язок оплачувати позивачу кошти за цей період. Тому позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на результат вирішеного спору, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про:

визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати йому коштів (добових) за час перебування у відрядженні;

зобов`язання нарахувати та виплатити йому кошти (добові) за час перебування у відрядженні в сумі 69000,00грн.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, підписане та виготовлене в повному обсязі 26.12.2024.