Рішення

від 11.10.2024 по справі 136/1932/23

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/1932/23

провадження № 2/136/431/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участі секретаря судового засідання Вознюк М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суд із зазначеним позовом до Комунального закладу "Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області" (далі - відповідач), у якому на вирішення суду поставив наступні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати наказ директора Комунального закладу "Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області" від 08.09.2023 «Про звільнення вчителя історії ОСОБА_1 »;

- поновити його, ОСОБА_1 , на посаді вчителя історії з 09.09.2023 у Комунальному закладі "Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області";

- стягнути з Комунального закладу "Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області" на його, ОСОБА_1 , користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 09.09.2023 по дату поновлення на роботі із розрахунку 231, 03 грн. за кожен день вимушеного прогулу;

- вирішити питання судових витрат

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 15.08.1978 наказом Районного відділу народної освіти №61 від 11.07.1978 його, ОСОБА_1 , було прийнято на роботу на посаду вчителя історії та суспільствознавства Козинецької середньої школи Липовецького району. У подальшому, 01.11.1981 відповідно до наказу за №58, переведено на посаду директора Приборівської восьмирічної школи, де він також виконував викладацьку роботу як вчитель історії в цьому закладі.

Наказами по Відділу освіти за 2007, 2012, 2017, 2022 роках було підтверджено його вищу кваліфікаційну категорію та педагогічне звання «Вчитель методист» та вчитель історії.

Приборівську восьмирічну школу було перейменовано в Загальноосвітню школу І-ІІ ступенів Липовецького районної ради, а пізніше в Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Липовецького районної ради, Комунальний заклад «Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Турбівської селищної ради» та Комунальний заклад «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району».

18.03.2020 набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020, де у абзаці другомучастини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту"(далі - Закон), було передбачено, що педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цьогоЗаконута законодавства про працю, де у абзаці третьому частини другої вказаної статті передбачалося, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

09.09.2021 його, ОСОБА_1 , було звільнено з роботи у Комунальному закладі «Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Турбівської селищної ради» з посади директора.

10.09.2021 його було прийнято на роботу на посаду вчителя історії з неповним тижневим навантаженням за строковим трудовим договором до Комунального закладу «Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Турбівської селищної ради».

Позивач вказує у позові, що умова строковості при прийнятті його на роботу 10.09.2021 визначалася виконанням вимог абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 за № 463-ІХ, а не його волевиявленням.

07.02.2023 на пленарному засіданні Конституційний Суд України ухвалив рішення №1-р/2023 у справі №1-5/2020(118/20 та визнав неконституційним абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 №463-ІХ та скасував дискримінаційні трудові умови для педагогів-пенсіонерів.

14.08.2023 він, ОСОБА_1 , звернувся до КЗ «Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Турбівської селищної ради» із заявою із посиланням на вказане рішення Конституційного Суду України, про відкликання своєї згоди на укладення строкового трудового договору, на виконання скасованої норми Закону № 463-ІХ, відновлення його права на роботу на умовах безстрокового трудового договору із встановленням повного тижневого навантаження

За наслідками розгляду зазначеної заяви директор закладу знехтував волевиявленням позивача щодо продовження безстрокових трудових відносин і недопущенням дискримінації за віковою ознакою та 08.09.2023 видав наказ за №22-к про його звільнення, на підставі п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Позивач вважає вищевказаний наказ директора Комунального закладу "Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області" від 08.09.2023 за №22-к незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки директор КЗ «Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Турбівської селищної ради» знехтував заявленим волевиявленням позивача щодо продовження з ним безстрокових трудових відносин і недопущення дискримінації за віковою ознакою, у зв`язку із чим звільнення відбулось із порушенням норм трудового законодавства, чим порушено його право на працю.

Наведене послугувало підставою звернення до суду з даним позовом.

У визначенийсудом строкпредставник відповідачаКомунального закладу"Приборівськагімназія Турбівськоїселищної радиВінницького районуВінницької області"директор ФурманюкО.подав досуду відзив,відповідно доякого просивсуд взадоволенні позовувідмовити уповному обсязі,мотивуючи тим,що поданий ОСОБА_1 позов маєштучний характер,є безпідставним,аргументуючи своюпозицію тим,що хоча рішенняКонституційного СудуУкраїни від07.02.2023№ 1-р/2023є обов`язковим,остаточним татаким,що неможе бутиоскаржено,утім підлягаєдо застосуваннялише занаявності необхіднихпередумов,зокрема:педагог маєдосягти пенсійноговіку таотримувати пенсію;після 07.02.2023педагог узв`язку звиходом напенсію маєбути змушенийукласти строковийтрудовий договірна 1-3роки самечерез діюабзацу третьогочастини другоїстатті 22Закону України"Проповну загальнусередню освіту"від 16січня 2020року №463-ІХ;при прийняттіна роботупісля виходупедагога напенсію таприйняття КСУрішення від07.02.2023,пенсіонер звернувсяіз заявоюдо роботодавцяпро укладеннябезстрокового трудовогодоговору,а роботодавецьвідмовив йомуу прийоміна роботуза безстроковимтрудовим договоромпославшись надію абзацутретього частинидругої статті22Закону України"Проповну загальнусередню освіту"від 16січня 2020року №463-ІХ,при цьомусвавільно вимагаввід пенсіонера-педагогаукладення саместрокового договору;після прийняттяКСУ рішення№ 1-р/2023від 07.02.2023педагог-пенсіонер,який вжепрацював застроковим договором,звернувся дороботодавця іззаявою проукладення безстроковоготрудового договору,а роботодавецьвідмовив йомуу переукладеннітрудового договоруз строковогона безстроковийз посиланнямна абзацтретій частинидругої статті22Закону України"Проповну загальнусередню освіту"від 16січня 2020року №463-ІХ.Зазначеним рішеннямКСУ №1-р/2023від 07.02.2023не забороненороботодавцям:за наявностічітко вираженоїволі педагога-пенсіонераукладати зним строковийтрудовий договір;за наявностіволевиявлення роботодавцяпереукладати зпедагогом-пенсіонеромукладений до07.02.2023строковий договірна безстроковий.Відтак,після визнанняабзацу третьогочастини другоїстатті 22Закону України"Проповну загальнусередню освіту"неконституційним,пенсіонер -педагог відповіднодо висловленоїчітко власноїволі можеукладати якстроковий такі безстроковийтрудовий договір.Після укладеннястрокового договорупедагог-пенсіонерможе вимагатийого розірванняна підставірішення КСУвід 07.02.2023,якщо наведедокази примусуз бокуроботодавця,який після07лютого 2023року пославсяпри прийоміна роботуна абзацтретій частинидругої статті22Закону України"Проповну загальнусередню освіту".Тлумачення рішенняКСУ від07.02.2023№ 1-р/2023як заборонуроботодавцю взагаліукладати надаліз педагогами-пенсіонерамистрокові трудовідоговори,слід визнатидискримінацією завіком,так якпри наявностіволі педагога-пенсіонерата згодироботодавця наукладення строковоготрудового договорувідсутні будь-якіперепони наукладення трудовогодоговору відповіднодо положеньст.23КЗпП України.Зі змістузаяви ОСОБА_1 від 09.09.2021встановлено,що уній відсутнєпосилання наабзац третійчастини другоїстатті 22Закону України"Проповну загальнусередню освіту".Таке посиланнявідсутнє іу наказі№ 17-Квід 10.09.2023. Назва заяви гр. ОСОБА_1 від 14.08.2023 - «Про відновлення попередніх умов трудового договору», - що була адресована директору Комунального закладу «Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області», може формально свідчити про те, що він вимагав від директора ОСОБА_2 відновити договір з ним як з директором цього закладу, оскільки яке саме відновлення та яких саме попередніх умов трудового договору гр. ОСОБА_1 у заяві від 14.08.2023 не зазначає. У той же час, 10.09.2021 гр. ОСОБА_1 був прийнятий вчителем історії на роботу до Комунального закладу «Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області», який у подальшому був перейменований на КЗ «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області», відтак вимога здійснити відновлення попередніх умов безстрокового трудового договору шляхом внесення змін у наказ від 10.09.2021 та відкликання у заяві від 14.08.2023 своєї згоди на укладення 10.09.2021 строкового трудового договору може свідчити про те, що заява гр. ОСОБА_1 стосувалась наказу № 17-К від 10.09.2021. Тоді як відкликання згоди на укладення строкового трудового договору чинним законодавством України не передбачено, а позивачем не ініціювалось питання про розірвання укладеного із ним строкового трудового договору, тому дії директора Комунального закладу «Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» ґрунтувались на чинному законодавстві, зокрема положеннях п.1 ч.1 ст.23 КЗпП України. Крім цього, відповідач вважає, що не заслуговують на увагу доводи позивача в частині неінформування його, як працівника, який працює за строковим договором про вакансії, оскільки такий обов`язок виникає у роботодавця якщо наявні вакантні посади відповідають його кваліфікації. Обов`язку роботодавця повідомляти працівнику, який працює за строковим договором, про відсутність вакансій чинним законодавством не передбачений, а у відповідача у штатному розписі на 2023 рік були відсутні вакансії вчителя історії, які могли бути запропоновані позивачеві, оскільки було приведено штатну чисельність працівників та видатки на заробітну плату у відповідність до фонду заробітної плати на 2023 рік відповідно до наказу Відділу освіти, туризму, молоді та спорту за №74.

Позивач надав відповідь на відзив в межах визначеного судом строку, відповідно до якої просив позовні вимоги задовольнити у заявленому обсязі, обґрунтовуючи тим, що доводи сторони відповідача в частині необхідності приведення штатної чисельності працівників та видатків на заробітну плату у відповідності до фонду заробітної плати на 2023 рік за наказом Відділу освіти, туризму, молоді та спорту за №74 не є спроможними, оскільки такі посилання у наказі про звільнення позивача відсутні, а належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин не надано, тоді як педагогічне навантаження з годин історії та правознавства директор розподілив між собою та педагогом організатором, у якого відсутня відповідна освіта. Укладення з позивачем строкового трудового договору було обумовлено нормою Закону №463-ІХ, а не власним бажанням позивача, його звільнення всупереч поданій заяві за закінченням строку договору, відтак є незаконним, таким, що обмежує його право на працю за ознаками досягнення пенсійного віку та отримання пенсії за віком у порівнянні із іншими працівниками, які займають аналогічну (тотожну) з позивачем посаду в закладах середньої освіти, що не є державними та комунальними, тощо. Крім цього, директором не було дотримано норм діючого законодавства, зокрема Типових штатних нормативів (наказ МОН від 06.12.2020 №1205) Професійного стандарту «Вчитель закладу загальної освіти (наказ Мінекономіки від 23.12.2020 №2736-20), Інструкції про порядок обчислення заробітної плати (наказ МОН України від 20.12.1993 №102, а також Галузевої угоди між МОН України та Профспілками працівників культури та освіти на 2021-2025 роки при розподілі педагогічного навантаження на 2023-2024 навчальний рік. При цьому, слід урахувати, що у відносинах із роботодавцем працівник вважається слабкою стороною та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, розумності та добросовісності. Отже, наказ директора від 08.09.2023 є протиправним і підлягає скасуванню, а порушене право позивача відновленню шляхом поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідач в межах визначеного судом строку направив до суду заперечення, відповідно до яких просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, аргументуючи тим, що при виданні розпорядчого документу керівник учбового закладу сам вирішує на які підстави йому посилатись, відтак твердження позивача в частині не зазначення у наказі за №22-к посилання на наказ за №74 Відділу культури, освіти, молоді та спорту Турбівської селищної ради від 30.08.2023 є безпідставними та не аргументованими. Тоді як доводи позивача про перерозподіл педагогічного навантаження після звільнення позивача 09.09.2023, а також посилання на нормативні документи - Типові штатні нормативи (наказ МОН від 06.12.2020 №1205) Професійні стандарти «Вчитель закладу загальної освіти (наказ Мінекономіки від 23.12.2020 №2736-20), Інструкцію про порядок обчислення заробітної плати (наказ МОН України від 20.12.1993 №102, Галузеву угоду між МОН України та Профспілками працівників культури та освіти на 2021-2025 роки при розподілі педагогічного навантаження на 2023-2024 навчальний рік, - не є предметом цього спору та розподіл керівником учбового закладу педагогічного навантаження на 2023-2024 роки входить до компетенції директора. Наявність вакантної посади вчителя історії з неповним тижневим навантаженням у гімназії позивачем не доведено. Що стосується тверджень позивача про відсутність у нього у вересні 2021 року волевиявлення на укладення строкового трудового договору на два роки, то вони не відповідають дійсності, оскільки в заяві позивач чітко зазначив посаду вчитель історії; навантаження неповне; вид договору строковий; строк договору два роки. Позивач не взяв до уваги, що у заяві від 14.08.2023 він просив про відновлення попередніх умов трудового договору, тоді як на підставі його заяви від 09.09.2021 з відповідачем уперше було укладено трудовий договір, як з вчителем історії строком на 2 роки на викладених у заяві умовах, тоді як був звільнений 09.09.2021 Відділом культури (іншим роботодавцем) з посади директора, а не у зв`язку із тим, що не погодився укласти строковий трудовий договір відповідно до положень ст..22 Закону України «Про повну загальну середню освіту». Що стосується відкликання ОСОБА_1 у заяві від 14.08.2023 згоди на укладення 10.09.2021 строкового трудового договору, то позивач не зазначив, яку саме згоду він відкликає та діючим законодавством такої дії не передбачено.

Третьою особою у визначений судом строк письмових пояснень у даній справі не було надано.

Ухвалою суду від 09.10.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

23.10.2023 ухвалою суду було задоволено клопотання представника відповідача Комунального закладу «Прибоівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» Фурманюка О. частково, суд перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

03.11.2023 ухвалою суду було задоволено заяву представника відповідача - адвоката Ситцевого В.В. про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

11.03.2024 ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Турбівську селищну раду Вінницького району Вінницької області.

Протокольними ухвалами від 11.03.2024 було прийнято наступні судові рішення:

- залишено без розгляду заяву представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору директора КЗ «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» ОСОБА_2 (а.с.116-117 том 1)

- залишено без розгляду клопотання позивача про витребування додаткових доказів (а.с.221, 222 том1);

- залишено без розгляду клопотання представника відповідача щодо застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу;

- задоволено клопотання представника відповідача про доручення до матеріалів справи додаткових доказів - відповіді з Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області від 15.01.2024;

- задоволено клопотання позивача про долучення додаткових доказів копії наказу за №35 від 04.09.2023 про розподіл педагогічного навантаження «Приборівської гімназії Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» на 2023-2024 роки (а.с.222 том1).

Протокольними ухвалами від 15.07.2024 за результатами поданих учасниками цивільного процесу клопотань було ухвалено наступні судові рішення:

- відмовлено в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Управління гуманітарної політики Турбівської селищної ради та визнання явки обов`язковою в судове засідання представників Турбівської селищної ради та Управління гуманітарної політики Турбівської селищної ради (а.с.10 том2);

- задоволено клопотання представника відповідача про долучення додаткових доказів у вигляді наказів від 31.08.2023 за №27 та від 11.09.2023 за №40 КЗ «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (а.с.11, 12 том 2).

15.07.2024 розгляд справи було відкладено, оскільки як повідомила секретар представник відповідача ОСОБА_3 відключився від системи відеоконференцзв`язку, а представник відповідача ОСОБА_2 вважав за недоцільне продовжувати розгляд справи за відсутності його представника.

Протокольною ухвалою від 10.10.2024 було залишено без розгляду зауваження представника відповідача на дії головуючого судді у справі.

У судове засідання позивач не з`явився, скориставшись своїм правом на розгляд справи у його відсутність, про що неодноразово надавав до суду заяви відповідного змісту.

Представник відповідача Комунального закладу «Прибоівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» Фурманюк О. та його представник - адвокат Ситцевой В.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, зіславшись на обставини зазначені у заявах по суті, просили в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

15.07.2024 у судовому засіданні представник відповідача Комунального закладу «Прибоівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» Фурманюк О. суду пояснив, що 10.09.2021 із ним було укладено контракт за №3 та призначено на посаду директора Комунального закладу «Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Турбівської селищної ради», який у подальшому було перейменовано на Комунальний заклад «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району», а строк дії контракту із ним продовжено, наразі до 31.08.2027. Його призначенню передувало звільнення 09.09.2021 попереднього директора навчального закладу ОСОБА_1 . З метою розблокувати роботу освітнього закладу, ОСОБА_1 було запропоновано роботу на посаді вчителя історії, в чому полягала конфліктна ситуація між попереднім директором та роботодавцем йому не відомо, лише обізнаний, що після закінчення дії договору із ОСОБА_1 , як директором, він перебував на лікарняному, а потім у відпустці, що ускладнювало роботу закладу. На підставі заяви ОСОБА_1 від 09.09.2021, він після вступу на посаду директора 10.09.2021 видав наказ про прийняття ОСОБА_1 на роботу вчителем історії КЗ «Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Турбівської селищної ради», за строковим трудовим договором, терміном на два роки. Вказаний договір укладався із позивачем на підставі ст. 23 КЗпП України, а не Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, про що свідчить наказ за № 17-К від 10.09.2021 та вчинено запис у трудовій книжці гр. ОСОБА_1 . Вважає наказ про звільнення позивача законним, вимоги даного позову безпідставними.

У подальшому представник відповідача ОСОБА_2 скористався своїм правом на розгляд справи у його відсутність, про що надавав заяви відповідного змісту.

Представник Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, заяв та клопотань не було надано.

Суд, вислухавши пояснення учасників цивільного процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як слідує із паспортних документів позивача (а.с.12, 13 том 1), ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії трудової книжки, яка видана 20.11.1973 (а.с.14-17), 15.08.1978 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду вчителя історії та суспільствознавства Козинецької середньої школи Липовецького району, відповідно до наказу районного відділу народної освіти №61 від 11.07.1978. Наказом Районного відділу народної освіти за №58 від 31.08.1981 позивача переведено з посади вчителя історії Козинецької середньої школи на посаду директора Приборівської восьмирічної школи.

Згідно із записами у трудовій книжці позивача навчальний заклад, у якому він займав посаду директора неодноразово було перейменовано, а з 15.01.2021 (а.с.15 Том 1 на звороті) на Комунальний заклад «Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області».

09.09.2021 ОСОБА_1 було звільнено з роботи з посади директора Комунальний заклад «Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Турбівської селищної ради» у зв`язку із закінчення строку дії контракту згідно з п.2 ст.36 КЗпП України, відповідно до наказу Відділу освіти, культури, туризму молоді та спорту Турбівської селищної ради за №69-к від 09.09.2021.

Як слідує зі змісту заяви від 09.09.2021 (а.с.66), ОСОБА_1 звернувся до директора КЗ «Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Турбівської селищної ради» ОСОБА_2 про прийняття його на роботу вчителем історії з неповним тижневим навантаженням, за строковим трудовим договором на два роки (а.с.66 том 1).

Відповідно до записів у трудовій книжці (а.с.16 Том1), 10.09.2021 ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду вчителя історії з неповним тижневим навантаженням за строковим трудовим договором до Комунального закладу «Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Турбівської селищної ради».

У п.15 трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 вчинено запис 05.04.2022 (а.с.16 том 1), про відповідність раніше присвоєній кваліфікації категорії «спеціаліст вищої категорії» та раніше присвоєному педагогічному званню «вчитель методист» (наказ №24 від 05.04.2022 Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту.

Згідно із записом у трудовій книжці (а.с.16 Том 1 на звороті), Комунальний заклад «Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» перейменовано на Комунальний заклад «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» (запис у трудовій книжці а.с.16 том 1 на звороті).

Як слідує зі змісту заяви від 14.08.2023 (а.с.18 Том 1), ОСОБА_1 звернувся до директора Комунальний заклад «Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» із заявою, у якій із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 у справі №1-5/202, яким було визнано неконституційним абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, просив про відкликання своєї згоди на укладення строкового трудового договору, який було укладено з ним 10.09.2021, просив внести зміни до наказу на умовах безстрокового трудового договору та внести відповідний запис до трудової книжки.

За наслідками розгляду зазначеної заяви листом від 08.09.2023 за №45 від КЗ «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» за підписом директора О. Фурманюка спрямованого в адресу ОСОБА_1 (а.с.19 Том 1), повідомлено, що навчальний заклад не вбачає законних підстав для укладання з ОСОБА_1 безстрокового трудового договору шляхом внесення змін у наказ Комунального закладу від 10.09.2021 №17-к.

Відповідно до наказу Комунального закладу «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» від 08.09.2023 за №22-к (а.с.20 Том 1), ОСОБА_1 було звільнено з посади вчителя історії КЗ «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» 09.09.2023, у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору, відповідно до п.2 с.36 КЗпП, на підставі наказу про прийом на роботу ОСОБА_1 від 10.09.2021 №17-к.

Як слідує із запису внесеного до трудової книжки ОСОБА_1 за №16 (а.с.16 Том 1 на звороті), 09.09.2023 ОСОБА_1 було звільнено, у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, згідно з пункт 2 частина перша ст..36 КЗпП України, відповідно до наказу від 08.09.2023 за №22-к.

Згідно з довідкою виданою КЗ «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» від 15.09.2023 за №51 (а.с.21 том 1), встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді вчителя історії та правознавства даного навчального закладу, нарахована заробітна плата за останні два місяці липень серпень 2023 року склала розмір якої склав 3234,47 грн., середньоденна становить 231,03 грн., середньомісячна - 5082,66 грн.

На підтвердження факту перейменування освітнього закладу надано рішенням 31 сесії 8 скликання Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 22.12.2022 за №8/31-2119 (а.с.63) відповідно до якого Комунальний заклад «Приборівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької обалсті» перейменовано на Комунальний заклад «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області».

Відповідно до Статуту Комунального закладу «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» затвердженого рішенням 31 сесії Турбівської селищної ради 8 скликання від 22.12.2022 за №8/31-2119 (а.с.69-75 том 1), комунальний заклад «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» є комунальною власністю Турбівської селищної територіальної громади Вінницького району Вінницької області та забезпечує здобуття початкової та базової середньої освіти. Засновником гімназії є Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області.

Гімназія у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», іншими законодавчими актами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, наказами галузевого Міністерства, актами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування та цим Статутом. (п.1.5 Статуту).

У п.5.1. Статуту зазначено, що управління закладом в межах повноважень визначених законом та установчими документами цього закладу здійснюють: засновник (Турбівська селищна рада або Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Турбівської селищної ради як уповноважений орган управління, керівник закладу (директор). До повноважень директора гімназії належить по між іншого призначати на посаду, переводити на іншу посаду та звільняти з посади працівників, визначати їх посадові обов`язки, заохочувати та притягувати до дисциплінарної відповідальності, а також вирішувати інші питання пов`язані із трудовими відносинами відповідно до вимог законодавства.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст. 14 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписами частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладення трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

08 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року, яким визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" (в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору), на посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров`я яких дозволяють виконувати професійні обов`язки. Перелік посад педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України. Педагогічні працівники мають права, визначеніЗаконом України "Про освіту", цим Законом, законодавством, колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами закладу освіти. Педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю. Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Аналізуючи зібраніу справідокази тазаслухавши поясненнясторони відповідача,судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений строковий трудовий договір 10.09.2021.

Разом з цим, такий трудовий договір було укладено у період чинності Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, який визначає правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти та відповідно до якого на посади педагогічних працівників приймалися особи, які мали відповідати певним критеріям та приймалися на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю, а педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком мали право працювати на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Як було встановлено, рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

У вказаному рішенні Конституційний Суду України зазначив, що установлення для педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та отримують пенсію за віком, можливості укладення з ними виключно строкових трудових договорів, на відміну від педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які не досягли пенсійного віку та не отримують пенсії за віком, становить безпідставне та необґрунтоване обмеження прав цих осіб у трудових відносинах за ознакою віку та юридичним фактом отримання пенсії за віком. До того ж оспорювані приписиЗаконуставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третьогочастини другої статті 22 Законуне відповідають частинам першій, другійстатті 24 Конституції України.

Згідно із частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

За загальним правилом, ухвалення рішення Конституційного Суду України не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізми захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин, документального оформлення та актуального стану справи.

Як було встановлено судом, на час укладання з ОСОБА_1 строкового трудового договору абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним, який є спеціальним Законом при прийнятті на роботу педагогічних державних і комунальних закладів загальної середньої освіти.

Судом встановлено, що вказаним Законом, на момент укладення 10.09.2021 із ОСОБА_1 строкового договору, передбачалось, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

ОСОБА_1 , на момент укладення трудового договору, досяг пенсійного віку, відтак мав право лише на укладення строкового трудового договору, в силу абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463IX.

Разом з цим, після ухвалення рішення Конституційного Суду України, у позивача виникла можливість привести строковий трудовий договір у безстроковий.

Таке своє право позивач використав, подавши 14.08.2023 письмову заяву директору КЗ «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» про відновлення умов безстрокового трудового договору.

Відповідач не визнав права позивача на можливість укладення безстрокового трудового договору та наказом Комунального закладу КЗ «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» ОСОБА_1 було звільнено, у зв`язку із закінченням строкового трудового договору, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Статтею 9 КЗпП України встановлено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України, є недійсними.

Таким чином, законом передбачено, що навіть за наявності угоди сторін до трудового договору не можуть включатися умови, які погіршують становище працівника, а відтак стаття 9 КЗпП України імперативно кваліфікує такі умови недійсними.

Отож починаючи з 07.02.2023 у відповідача виник обов`язок перевести ОСОБА_1 із строкового трудового договору на безстроковий, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023, про що було ініційовано позивачем заяву 14.08.2023.

Доводи сторони відповідача, що волевиявлення позивача було спрямоване на укладення строкового договору при його укладенні, відповідно до приписів ст.23 КЗпП України, а не Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, суд вважає неспроможними, оскільки прийняття на роботу педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти урегульовано саме цим Законом, як спеціальним, із дотриманням законодавства про працю.

Також не заслуговують на увагу доводи сторони відповідача, що рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 № 1-р/2023 підлягають до застосування лише за наявності для цього певних передумов: якщо пенсіонер звернувся із заявою до роботодавця про укладення безстрокового трудового договору, а роботодавець відмовив йому у прийомі на роботу за безстроковим трудовим договором пославшись на дію абзацу третього частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, при цьому свавільно вимагав від пенсіонера-педагога укладення саме строкового договору; педагог-пенсіонер, який вже працював за строковим договором, звернувся до роботодавця із заявою про укладення безстрокового трудового договору, а роботодавець відмовив йому у переукладенні трудового договору з строкового на безстроковий з посиланням на абзац третій частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, оскільки предметом розгляду Конституційного Суду України було питання щодо відповідностіКонституції України(конституційності) абзацу третьогочастини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року N 463-IX в цілому.

При цьому, сторона відповідача на власний розсуд трактує норми Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, та рішення Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20), зміст заяв ОСОБА_1 від 10.09.2021 та від 14.08.2023.

Крім того, суд зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 за № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, в Кодекс законів про працю України внесено зміни і, зокрема, передбачено, що роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення (частина третя статті 23 КЗпП).

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що він інформував ОСОБА_1 про вакансії, що відповідали його кваліфікації, а також можливість укладення з ним безстрокового трудового договору, що забезпечувало б рівні можливості у співвідношенні з іншими працівниками, знаючи при цьому, що він працює на умовах строкового трудового договору.

Доводи сторони відповідача про неможливість продовження трудових відносин із позивачем з мотивів відсутності посади вчителя історії у Комунальному закладі «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» та перерозподілу педагогічного навантаження учителів на 2023-2024 роки на виконання вимог наказу Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області як засновника від 30.08.2023 за №74(а.с.71 том 1), відповідно до якого керівників комунальних закладів дошкільної освіти, загальної середньої освіти було зобов`язано привести штатну чисельність працівників та видатки у відповідність до фонду заробітної плати затвердженого кошторисами на 2023 рік, суд вважає також неспроможними, оскільки як слідує зі змісту наказу від 04.09.2023 за №35 Комунального закладу «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» (а.с.223, 224 Том 1), розподіл педагогічного навантаження було здійснено на 2023-2024 навчальний рік між вчителями ОСОБА_2 предмет історія разом 7,5 годин, ОСОБА_1 предмет правознавство 1 година, ОСОБА_4 історія 2,5 години, що вказує на наявність предмета історії та потребу в посаді вчителя.

Тоді як наказ за №34 Комунального закладу «Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 04.09.2023 (а.с.207 Том 1), яким було створено комісію з розподілу педагогічного навантаження учителів на 2023-2024 роки не підтверджує відсутність посади вчителя історії в даному освітньому закладі.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу, що безспірним є факт, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах.

Водночас суд враховує, що у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані, тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).

З огляду на викладене та встановлені судом обставини, в контексті приведених правових норм, що регулюють вирішення даного спору, суд дійшов висновку про доведеність порушення прав позивача, відтак оспорюваний наказ від 08.09.2023 за №22-к директора Комунального закладу "Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області" «Про звільнення вчителя історії ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді вчителя історії.

Інші доводи сторони відповідача про відмову у задоволенні позову з підстав наведених у заявах по суті не спростовують зазначених висновків суду.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" N 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У позові ОСОБА_1 просить стягнути на його користь з Комунального закладу "Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області" середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Як убачається із довідки виданої Комунальним закладом "Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області" заробітна плата ОСОБА_1 за липень та серпень 2023 року склала 3234,47 грн., середньоденна заробітна плата у освітньому закладі склала 231,03 грн., а середньомісячна 5082,66 грн.

Суд звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду 06.10.2023, зібрані у справі докази підтверджують, що не з вини позивача розгляд справи тривав більше року, отож визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період, який підлягає стягненню на користь позивача із відповідача відповідатиме засадам справедливості, яка є однією з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.09.2023 по день ухвалення рішення 11.10.2024, що складає 285 дні, а сума становить 65843 гривні 55 коп.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується положеннями Глави 8 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі задоволення позову - на відповідача.

Судом встановлено, що при пред`явленні позову позивач сплатив судовий збір в сумі 1 073,60 грн, про що додано до справи платіжний документ (а.с.1Том 1).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору у всіх інстанціях.

У Постанові Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 зроблено висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

Отож позивач звільнений від сплати судового збору за вимогами, що були предметом судового розгляду, відтак сплачена сума судового збору має бути повернута позивачеві, а судовий збір за вказаним позовом підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 2, 9, 21, 23, 235 КЗпП України, Законом України "Про повну загальну середню освіту", Законом України "Про оплату праці", Рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023 N 1-р/2023, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 263-268ЦПК України суд,

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу "Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ директора Комунального закладу "Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області" «Про звільнення вчителя історії ОСОБА_1 » від 08.09.2023 за №22-к.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Комунальному закладі "Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області" на посаді вчителя історії.

Стягнути з Комунального закладу "Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.09.2023 по 10.10.2024, виходячи із розрахунку середньоденного заробітку 231, 03 грн. за кожен день вимушеного прогулу, який складає в сумі 65843 (шістдесят п`ять тисяч вісімсот сорок три) гривні 55 коп.

Стягнути з Комунального закладу "Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області" на користь держави судовий збір в розмірі 3633,60 грн.

Повернути позивачеві сплачену при пред`явленні позову відповідно до квитанції від 26.09.2023 за №0.0.3220339506.1 суму судового збору в розмірі 1073 грн 60 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду буде складено 17.10.2024.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 );

Відповідач - Комунальний заклад "Приборівська гімназія Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області" (вул. І. Франка, с. Приборівка, Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ - 26243740);

Третя особа Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області (22513, Вінницька обл., Вінницький р-н, селище Турбів, вул. Миру, буд. 44, ЄДРПОУ 04326230).

Суддя Світлана ШПОРТУН