Постанова

від 10.10.2024 по справі 924/46/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року Справа №924/46/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г.

суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.04.2024 (суддя Гладюк Ю.В., повний текст рішення складено 09.05.2024)

за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волочиської міської ради

до Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ"

про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування та повернення земельних ділянок

за участю:

прокурора - Гарбарука В.А.,

представника позивача - не з`явився

представника відповідача - Місяця А.П.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.04.2024 позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію права постійного користування Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6820983600:02:033:0182; 6820983600:02:012:0603; 6820983600:02:012:0605; 6820983600:02:012:0606; 6820983600:02:012:0607; 6820983600:02:014:0020.

Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Мотор Січ" повернути Волочиській міській раді земельні ділянки з кадастровими номерами: 6820983600:02:033:0182 (площа 0,0880 га); 6820983600:02:012:0603 (площа 1,8782 га); 6820983600:02:012:0605 (площа 0,3022 га); 6820983600:02:012:0606 (площа 7,4299 га); 6820983600:02:012:0607 (площа 91,0846 га); 6820983600:02:014:0020 (площа 0,7171 га).

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" на користь Хмельницької обласної прокуратури 5368,00 грн витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування свого рішення господарський суд вказав, що як вбачається з матеріалів справи, спірні земельні ділянки передано в користування відповідачу на підставі підробленого рішення сільської ради та виданого на підставі нього державного акта (зазначене встановлено в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №42022242220000032).

Відтак, незаконне отримання відповідачем права постійного користування на земельні ділянки на підставі вказаних документів, свідчить про порушення інтересів держави, оскільки воно порушує інтереси територіальної громади та позбавляє можливості повноцінно реалізувати права власника щодо користування та розпорядження земельними ділянками.

Враховуючи, що такий спосіб судового захисту, як скасування судом державної реєстрації речового права на нерухоме майно у практичному аспекті зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права постійного права постійного користування Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" на спірні земельні ділянки.

Крім того, господарський суд встановив, що ПАТ "Мотор Січ" набуло право постійного користування земельною ділянкою протиправно, оскільки рішення про відведення у користування спірної земельної ділянки даному підприємству розпорядником не приймалось, юридичне оформлення права користування відповідача відбулось на підставі підробленого рішення та державного акта на право постійного користування, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо застосування строку позовної давності, суд вказав про відсутність підстав для задоволення відповідного клопотання відповідача, оскільки приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість, негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт, зокрема, вказує, що судом першої інстанції не надано належну оцінку рішенням та розпорядженням, прийнятими відповідними радами у 1981 та 1982 роках, якими виділялись земельні ділянки Волочиському машинобудівному заводу, а також Державному акту Б №041811 від 1983 року, виданому виконавчим комітетом Волочиської районної (міської) ради народних депутатів та зареєстрований в Книзі записів державних актів на землю № 2 (разом із додатком до нього), який закріплював в безстрокове і безоплатне користування 102,5 га землі за Волочиським машинобудівним заводом. У Державному акті зазначена площа 102,5 га землі (Користовецька сільська рада), що поглинає спірну площу 101,5 га.

Також звертає увагу, що при розгляді даної справи суд враховує лише Земельний кодекс України в редакції, чинній станом на 24.11.1998 рік, коли було прийняте рішення про інвентаризацію. При цьому, залишає поза увагою законні рішення та розпорядження про виділення земельних ділянок Волочиському машинобудівному заводу, які приймались на підставі чинного на момент прийняття відповідних рішень та розпоряджень Земельного кодексу Української РСР, що регулював дані правовідносини.

Скаржник зазначає, що відповідачем було надано докази, що підтверджують виділення та закріплення за Волочиським машинобудівним заводом земельних ділянок на праві постійного користування. Натомість, прокуратурою взагалі не досліджувалось питання виділення земельних ділянок Волочиському машинобудівному заводу АТ "Мотор Січ" на будь-якій території і в будь-який період часу, та відповідно не спростовано того факту, що земельні ділянки дійсно виділялись та видавався державний акт.

Враховуючи вищевикладене та законність виділення земельних ділянок Волочиському машинобудівному заводу, який є структурним підрозділом ПАТ "Мотор Січ" та те, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, що діяло на момент набуття права постійного користування, яке не втрачається, апелянт вказує на неповне і не об`єктивне дослідження судом матеріалів цієї справи.

У відповідності до ст.263 ГПК України прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зауважив, що до матеріалів позовної заяви прокурором долучено докази, отримані в межах досудового розслідування кримінального провадження, розпочатого за фактом підробки рішення третьої сесії Користовецької сільської Ради народних депутатів ХХІІІ скликання від 12.11.1998 №14 та Державного акта ІІ-ХМ № 001304 від 02.12.1998, зокрема, висновки двох судових технічних експертиз документів - рішення Користовецької сільської ради народних депутатів від 12.11.1998 №20 "Про інвентаризацію земель підприємств, установ, організацій" та протоколу третьої сесії Користовецької сільської ради ХХІІІ скликання від 12.11.1998, якими встановлено факти додруковування до основного тексту відомостей, що стосувалися питання відведення землі відповідачу.

Вважає, що ці докази, поряд з іншими, наданими прокурором доказами, свідчать про відсутність прийнятого Користовецькою сільською Радою народних депутатів рішення від 12.11.1998 №20 про закріплення за відповідачем земель у постійне користування на території Користовецької сільської ради, яким суд першої інстанції надав належну оцінку.

Водночас, прокурор звертає увагу, що відповідачем жодних доказів на підтвердження обставин набуття ним права постійного користування спірними земельними ділянками у встановленому законодавством порядку (рішення виконавчого комітету, ради народних депутатів, згоди загальних зборів або уповноважених членів колгоспу тощо) відповідно до інших правовстановлюючих документів ще до оформлення підробленого рішення сесії ради та державного акта до матеріалів справи не долучено.

Щодо не призначення судом першої інстанції експертизи для з`ясування обставин, які мають значення для справи, та порушення вимог ст. 99 ГПК України, прокурор зауважує, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотання про призначення експертизи не заявлялось.

Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги прокурора, ґрунтується на повному і всебічному досліджені всіх обставин справи, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається, з огляду на що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У судове засідання, призначене на 10.10.2024 року, позивач не забезпечив явку повноважного представника, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги (т.2, а.с.214-215).

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст.202 ГПК України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників справи про день, час та місце розгляду справи, зважаючи на строк розгляду апеляційної скарги, визначений ч.1 ст.273 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.12.1998 Користовецькою сільською радою Волочиського району Хмельницької області видано Волочиському машинобудівному заводу ВАТ "Мотор Січ" державний акт серії ІІ-ХМ, №001304 на право постійного користування на земельну ділянку для ведення підсобного сільського господарства площею 101,5 га (т.1, а.с.23-24) на підставі рішення Користовецької сільської ради №20 "Про інвентаризацію земель підприємств, організацій та установ" від 12.11.1998 (т.1, а.с.27).

У 2014 році ДП "Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вищевказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості), внаслідок чого земельна ділянка була поділена на дві земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 6820983600:02:012:0001 (площа 98,5642 га); 6820983600:02:033:0182 (площа 0,0880 га).

У подальшому ПП "Проекція" у 2016 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6820983600:02:012:0001, внаслідок чого земельна ділянка була поділена на чотири земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 6820983600:02:012:0604 (площа 91,8017 га); 6820983600:02:012:0606 (площа 7,4299 га); 6820983600:02:012:0603 (площа 1,8782 га); 6820983600:02:012:0605 (площа 0,3022 га).

Крім того, у 2018 році ПП "Проекція" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу, земельної ділянки з кадастровим номером 6820983600:02:012:0604, внаслідок чого земельна ділянка була поділена на дві земельні ділянки з наступними кадастровими номерами 6820983600:02:012:0607 (площа 91,0846 га); 6820983600:02:014:0020 (площа 0,7171 га).

Як наслідок, земельна ділянка для ведення підсобного сільського господарства площею 101,5 га була поділена на 6 земельних ділянок з наступними кадастровими номерами:

1) 6820983600:02:033:0182 (площа 0,0880 га);

2) 6820983600:02:012:0603 (площа 1,8782 га);

3) 6820983600:02:012:0605 (площа 0,3022 га);

4) 6820983600:02:012:0606 (площа 7,4299 га);

5) 6820983600:02:012:0607 (площа 91,0846 га);

6) 6820983600:02:014:0020 (площа 0,7171 га).

22.02.2023 Волочиським районним судом Хмельницької області завершено судовий розгляд кримінального провадження №42022242220000032 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1, 2ст. 366 КК України за фактом підробки рішення сесії Користовецької сільської ради від 12.11.1998 та державного акта серії ІІ-ХМ, №001304 від 02.12.1998.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 22.02.2023 у справі №671/309/23 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.1, 2 ст. 366 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності (т.1, а.с.17).

Прокурор, вважаючи, що спірні земельні ділянки передано в користування ВМЗ ВАТ "Мотор Січ" на підставі підробленого рішення сесії сільської ради та виданого на підставі нього державного акта, а також враховуючи, що користувачем таких ділянок на даний час є ПАТ "Мотор Січ", звернувся з даним позовом до суду.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія, із врахуванням листа окружної прокуратури до Волочиської міської ради від 20.09.2023, надісланого у зв`язку із виявленими порушеннями вимог законодавства, а також листа від 19.12.2023 органу місцевого самоврядування про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави, вважає вірним висновок суду першої інстанції про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Крім того, апеляційний суд враховує, що Волочиська міська рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, оскільки була потерпілою стороною у кримінальному провадженні №42022242220000032. Однак, під час досудового розслідування, судового розгляду та після набрання судового рішення законної сили, відповідний позов міська рада не заявляла.

Враховуючи обізнаність Волочиської міської ради про необхідність захисту інтересів держави, наявність відповідних повноважень для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду протягом тривалого часу, а також приймаючи до уваги лист від 03.10.2023, яким міська рада повідомила прокуратуру про неможливість вжиття заходів представницького характеру з приводу вказаних порушень, колегія суддів вважає, що орган місцевого самоврядування фактично усунувся від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Відповідно до ст.7, 23 Земельного кодексу України (далі ЗК України, в редакції чинній станом на прийняття спірного рішення), користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами; які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно із ч.1, 2 ст.16 ЗК України (в редакції чинній станом на прийняття спірного рішення), надання земельних ділянок, у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться, на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільських Рад народних депутатів в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Підставою пред`явлення прокурором позову у даній справі став виявлений факт незаконної реєстрації ПАТ "Мотор Січ" права постійного користування спірними земельними ділянками на підставі підробленого рішення та державного акта на право постійного користування, що встановлено в ході досудового розслідування кримінального провадження, зареєстрованого за цим фактом.

Оцінюючи обставини щодо підробки рішення Користовецької сільської ради №20 "Про інвентаризацію земель підприємств, організацій та установ" від 12.11.1998 та державного акта серії ІІ-ХМ, №001304 на право постійного користування на земельну ділянку для ведення підсобного сільського господарства площею 101,5 га, на підставі якого за ПАТ "Мотор Січ" зареєстровано відповідне право на спірні земельні ділянки, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається із копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42022242220000032 (т.1, а.с.15-16) та копії обвинувального акту від 06.02.2023 (т.1, а.с.18-22), в ході досудового розслідування та судового розгляду вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 , яка з 12.11.1998 здійснювала повноваження Користовецького сільського голови Волочиського району Хмельницької області, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ВМЗ ВАТ "Мотор Січ", достовірно знаючи, що 12.11.1998 на засіданні третьої сесії ХХІІІ скликання Користовецької сільської ради рішення про закріплення в постійне користування за ВМЗ ВАТ "Мотор Січ" земельної ділянки для ведення підсобного сільського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території колишньої Користовецької сільської ради, на голосування не виносилось та відповідно не приймалось, склала, підписала та скріпила відтиском круглої гербової печатки Користовецької сільської ради завідомо неправдивий офіційний документ, а саме рішення №20 від 12.11.1998 "Про інвентаризацію земель підприємств, організацій та установ", яким закріплено в постійне користування за Волочиським машинобудівним заводом земельну ділянку площею 101,5 га для ведення підсобного сільського господарства та державний акт серії ІІ-ХМ №001304 від 02.12.1998 на право постійного користування цією земельною ділянкою, в якому підставою для його видачі зазначила вищевказане рішення.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1, 2 ст.366 та ч. 2 ст. 364 КК України як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, та зловживання службовим становищем.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 22.02.2023, яка набрала законної сили, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1, 2 ст.366 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження №42022242220000032 від 19.09.2022 за обвинуваченням ОСОБА_1 закрито.

Апеляційний суд враховує, що лише обвинувальний вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.75 ГПК України).

За відсутності вироку такі обставини (факти) не є преюдиційними, а тому встановлюються/спростовуються у загальному порядку на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Господарський суд не уповноважений встановлювати обставини (факти), що підлягають встановленню виключно у порядку кримінального судочинства (наявність у діянні складу кримінального правопорушення, винуватість особи у його вчиненні тощо), проте зобов`язаний дослідити подані йому докази та встановити на їх підставі наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників господарської справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення господарської справи.

Якщо подані докази відповідають вимогам, що висуваються до їх процесуальної форми згідно з ГПК України, містять інформацію про предмет доказування в господарському провадженні, у суду виникає обов`язок надати їм оцінку з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.86 ГПК України). Законодавство не встановлює заборону дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст.76-79, 86 ГПК України (п. 64 постанови Верховного Суду від 18.012024 у справі № 910/114/19).

З огляду на викладене, апеляційним судом встановлено, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження було проведено судові технічні експертизи документів від 04.11.2022 (т.1, а.с.33-35), 07.11.2022 (т.1, а.с.39-40), відповідно до висновків яких:

1) у документі "Протокол третьої сесії Користовецької сільської ради XXIII скликання від 12.11.1998" запис зі змістом "10. Про інвентаризацію земель, підприємств, організацій, та установ" був додрукований до основного тексту на сторінці під №1;

2) запис зі змістом "СЛУХАЛИ: ОСОБА_2 про закріплення за Волочиським машзаводом земельну ділянку площею 101.6 га . в постійне користування" був додрукований до основного тексту на сторінці під №4 протоколу;

3) у документі "Протокол третьої сесії Користовецької сільської ради XXIII скликання від 12.11.1998" на сторінці №4 спочатку був виконаний текст із змістом: "Секретар сільської ради", потім нанесений відтиск печатки, потім текст із змістом "ПОСТАНОВИЛИ: Проект рішення по даному питанню прийняти як рішення сесії";

4) реєстраційний номер рішення сесії Користовецької сільської ради від 12.11.1998 №20 "Про інвентаризацію земель підприємств, організацій та установ" піддавався зміні шляхом нанесення запису із змістом "20" на початковий запис із змістом "14".

Крім того, судом враховується, що в дійсності рішенням відповідної сесії ради з такими ж реквізитами (№14 від 12.11.1998) вирішувалося питання про уточнення бюджету сільської

ради за 1998 рік (т.1, а.с.28), а не питання про відведення відповідачу в постійне користування спірних земельних ділянок на території Користовецької сільської ради.

Колегія суддів, надаючи оцінку вказаним висновкам експертів як доказам в межах розгляду даної справи, враховує, що відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст.13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3, 4 ст.13 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст.13 ГПК України, втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Висновки експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, разом з іншими письмовими доказами, а оцінка їх, як доказів, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст. 86 ГПК України, а відтак такі докази є належними та допустимими (подібні висновки зроблено у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17).

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (п.105 постанови ВП ВС від 14.12.2022 року у справі №477/2330/18).

Таким чином, враховуючи викладене, а також дотримання експертами при проведенні експертного дослідження усіх умов та вимог, зважаючи на обізнаність експертів про передбачену ст.384 ст.385 КК України кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, апеляційний суд вважає, що висновки експертів відповідають вимогам ст.98, 101 ГПК України та є належними та допустимими доказами у розумінні ст.76, 77 ГПК України в підтвердження підроблення рішення сільської ради та виданого на підставі нього державного акта.

Крім того, колегія суддів також враховує, що відповідно до інформації Архівного відділу Хмельницької районної державної адміністрації від 10.11.2023, в управлінській документації Користовецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області (рішення виконавчих комітетів та сесій ради) за період з 09.12.1993 по 12.11.1998 рішення про передачу Волочиському машинобудівному заводу ПАТ "Мотор Січ" земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 101,5 га в постійне користування відсутнє (т.1, а.с.137).

Натомість, будь-яких доказів в спростування вказаних обставин, які б свідчили про наявність прийнятого рішення Користовецької сільської ради № 20 від 12.11.1998, дійсність Державного акта серії І1-ХМ №001304 від 02.12.1998, відповідачем суду не надано та до матеріалів справи не долучено.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Враховуючи висновки експертів від 04.11.2022, 07.11.2022, отриманих за результатами проведених судових технічних експертиз документів під час досудового розслідування кримінального провадження, а також ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 22.02.2023, яка набрала законної сили, про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.1, 2 ст.366 КК України службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, та зловживання службовим становищем) на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, приймаючи до уваги інформацію Архівного відділу Хмельницької районної державної адміністрації від 10.11.2023 щодо відсутності будь-якої документації про передачу Волочиському машинобудівному заводу ПАТ "Мотор Січ" спірної земельної ділянки в постійне користування, колегія суддів із врахуванням ст.79 ГПК України дійшла висновку, що вказані докази є більш вірогідними в підтвердження підроблення рішення сільської ради та виданого на підставі нього державного акта, що свідчить про відсутність волевиявлення органу місцевого самоврядування на передачу спірних земельних ділянок в постійне користування відповідача.

Разом з тим, апелянт стверджує, що право постійного користування на спірні земельні ділянки набуто ним ще до моменту оформлення підроблених документів, а саме ще у 1983 році, на підставі державного акта Б №041811, виданого виконавчим комітетом Волочиської районної (міської) ради народних депутатів та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на землю №2 (разом із додатком до нього), який закріплював в безстрокове і безоплатне користування 102,5 га землі за Волочиським машинобудівним заводом.

Відповідач, зокрема, вказує, що підставами видачі такого державного акта були рішення виконавчого комітету Волочиської районної ради народних депутатів від 02.04.1981 №99 "Про затвердження матеріалів на попереднє погодження місця розташування проекту обміну земельних ділянок між колгоспом "Зоря комунізму" і між колгоспним виробничим підприємством по відгодівлі ВРХ, передачі земельної ділянки Волочиському машинобудівному заводу для організації підсобного господарства" (т.1, а.с.185 зворот), рішення виконавчого комітету Хмельницької обласної ради народних депутатів від 21.05.1981 №142 "Про надання дозволу на право проведення проектно-розвідувальних робіт і відведення земельних ділянок організаціям, колгоспам, відомствам та установам області під різні види будівництва" (т.1, а.с.182 зворот), рішення виконавчого комітету Волочиської районної ради народних депутатів від 16.06.1982 №198 "Про відведення земельних ділянок організаціям, відомствам та установам області під різні види будівництва" (т.1, а.с.180 зворот), розпорядження виконавчого комітету Хмельницької обласної ради народних депутатів від 19.03.1981 №80 "Про утворення районної комісії по вибору і обстеженню земельної ділянки, яка проектується для організації підсобного господарства Волочиському машинобудівному заводу" (т.2, а.с.15), а також протокол загальних зборів членів колгоспу "Зоря комунізму" №2 від 14.05.1982 (т.2, а.с.14) в частині виділення із земель колгоспу земельної ділянки Волочиському машинобудівному заводу для створення підсобного господарства.

Відтак, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки вказаним рішенням та розпорядженням відповідних рад, протоколу загальних зборів та як наслідок необґрунтовано невідповідність земельних ділянок, які вказані у державному акті 1983 році тим, що були інвентаризовані та входять в спірні земельні ділянки. Вважає, що суд першої інстанції не скористався правом згідно ч.1 ст. 99 ГПК України та не призначив експертизи для з`ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема, обставин фактичного розташування земельної ділянки у встановлених межах іншої ділянки.

Колегія суддів, надаючи оцінку вказаним доводам апелянта із врахуванням предмета та підстав позову у даній справі, враховує, що доказуванню у спірних правовідносинах підлягає саме законність виникнення права постійного користування у відповідача на підставі рішення органу місцевого самоврядування 1998 року та державного акта 1998 року, оскільки прокурор вказує на наявність факту незаконної реєстрації ПАТ "Мотор Січ" права постійного користування на спірні земельні ділянки саме на підставі підроблених рішення Користовецької Ради народних депутатів №14 від 12.11.1998 та Державного акта серії ІІ-ХМ №001304 від 02.12.1998.

Натомість, зважаючи на посилання відповідача про виникнення права постійного користування на спірні земельні ділянки ще у 1983 році, саме на нього за приписами ст.74 ГПК України, покладається обов`язок довести законність перебування спірних земельних ділянок на праві постійного користування ще до оформленого підробленого рішення сесії ради та державного акта.

При цьому, відповідач, користуючись наданими процесуальними правами, у підтвердження своєї правової позиції не був позбавлений можливості надати суду висновок судової експертизи, виготовлений на його замовлення, якому була би надана правова оцінка. Однак, із матеріалів справи вбачається, що всупереч принципу змагальності відповідач не скористався таким правом, не надав суду висновок експерта, а також і не заявляв відповідного клопотання про призначення експертизи судом.

Доводячи тотожність спірних земельних ділянок із земельними ділянками, право постійного користування на які виникли у 1983 році, представник відповідача не зміг пояснити суду апеляційної інстанції в судовому засіданні, мотиви необхідності повторного отримання аналогічного речового права в 1998 році.

Крім того, суд апеляційної інстанції також звертає увагу на невідповідність площ земельних ділянок, зазначених у рішенні виконавчого комітету Волочиської ради народних депутатів №99 від 02.04.1981 (42,2 га), рішенні Виконавчого комітету Хмельницької обласної ради народних депутатів №142 від 21.05.1981 (4,9 га), рішенні Виконавчого комітету Хмельницької обласної ради народних депутатів №198 від 16.06.1982 (92,7 га), державному акті Б №041811 1983 року (102,5 га) та площі, зазначеної у Державному акті серії ІІ-ХМ №001304 від 02.12.1998 на право постійного користування Волочиського машинобудівного заводу ВАТ "Мотор Січ" (101,5 га).

Відтак, надані відповідачем докази можуть свідчити про наявність у нього прав користування іншими земельними ділянками, правові підстави набуття яких прокурором не оспорюються, та не стосуються предмета спору, а тому жодним чином не впливають на з`ясування підстав заявленого позову.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами тотожності спірних земельних ділянок із ділянками, право на які виникли у відповідача згідно державного акта 1983 року.

Відповідно до ч.1, 2 ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ч.2 ст.152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Визначальним критерієм для розмежування позовів власника про витребування майна з володіння іншої особи і про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном є відсутність або наявність у позивача володіння майном. Такі відсутність або наявність визначаються виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння, відповідного до якого володіння нерухомим майном підтверджують відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 13.07.2022 у справі №199/8324/19, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17).

На відміну від вимоги про витребування майна з володіння його набувача, негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17).

Відтак, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем треба розглядати як таке, що не є пов`язаним з позбавленням власника його володіння цим об`єктом. Тобто зайняття останнього не є заволодінням ним. Такий власник, зберігаючи володіння його майном, може заявити негаторний позов, тобто просити суд усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні відповідним об`єктом, зокрема шляхом повернення останнього (ст.391 ЦК України, ч.2 ст.152 ЗК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Як вірно вказав суд першої інстанції, незаконне отримання відповідачем права постійного користування на земельні ділянки на підставі підробленого рішення сесії сільської ради та державного акту, свідчить про порушення інтересів держави, оскільки воно порушує інтереси територіальної громади та позбавляє можливості повноцінно реалізувати права власника щодо користування та розпорядження земельними ділянками.

Враховуючи встановлені обставини щодо підроблення рішення сільської ради та виданого на підставі нього державного акта, що свідчить про відсутність волевиявлення органу місцевого самоврядування на передачу спірних земельних ділянок в постійне користування відповідача та відповідно набуття ПАТ "Мотор Січ" відповідного права протиправно, належним способом захисту порушеного права власності є негаторний позов та відповідно заявлена позовна вимога про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування та повернення земельних ділянок.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову та наявність правових підстав для скасування державної реєстрації права постійного права постійного користування ПАТ "Мотор Січ" на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6820983600:02:033:0182 (площа 0,0880 га); 6820983600:02:012:0603 (площа 1,8782 га); 6820983600:02:012:0605 (площа 0,3022 га); 6820983600:02:012:0606 (площа 7,4299 га); 6820983600:02:012:0607 (площа 91,0846 га); 6820983600:02:014:0020 (площа 0,7171 га) та зобов`язання відповідача повернути Волочиській міській раді як власнику вказані спірні земельні ділянки у порядку ст.391 ЦК України, ст.152 ЗК України.

Щодо заяви про застосування строків позовної давності у даній справі, апеляційний суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Такий підхід у судовій практиці є усталеним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц).

Із врахуванням викладеного, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.04.2024 без змін, з огляду на що апеляційна скарга ПАТ "Мотор Січ" задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.04.2024 у справі №924/46/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "17" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.