Постанова

від 18.10.2024 по справі 332/772/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.10.2024 Справа № 332/772/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1712/24 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібна О.М.

Є.У.№ 332/772/24 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Кухаря С.В.,

Онищенка Е.А.,

розглянувши впорядкуспрощеногописьмовогопозовного провадженняцивільнусправуза позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Біліченко Олег Олександрович, до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

за апеляційноюскаргою Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», інтереси якого представляє ОСОБА_2 , на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024року ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Біліченко О.О., звернувся досуду зпозовом доПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» та просив стягнути моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання, з ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» у розмірі 61 152,00 грн., АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» у розмірі 3 848,00 грн.

Зазначав, що працював на ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», стаж роботи складає 11 років 11 місяців та на АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ», стаж 00 років 09 місяців, загальний стаж роботи на вказаних підприємствах складає 12 років 08 місяців.

31.08.2023 звільнився з ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» за ст.38 КзПП України (у зв`язку з виходом на пенсію).

За висновкомлікарсько-експертноїкомісії від01.11.2023№ 995,виданим ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України», йому встановлено професійні захворювання: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; 2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху 2 ст (третій ст. за класифікацією ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ); 3. Хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН 2 (другого ст.).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22.11.2023 (форма П-4), пункт.9 Дата встановлення остаточного діагнозу за вказаними вище професійними захворюваннями 01.11.2023. Пунктами 17, 18 цього акту встановлено, що хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи позивача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, які перевищували нормативне значення, неякісного проведення медичного огляду. Причиною виникнення отриманих позивачем професійних захворювань, є наявність на його робочих місцях на ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (стаж 11 років 11 місяців), АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» (стаж 00 років 09 місяців) шкідливих виробничих факторів (перелік яких визначено в пункті 18 цього Акту).

За висновком МСЕК від 29.01.2024 його визнано особою з інвалідністю третьої групи за професійним захворюванням з втратою 65% професійної працездатності.

Посилаючись на те, що внаслідок професійного захворювання він зазнає постійні фізичні страждання, що викликає душевні страждання, депресію, унеможливлює продовження роботи за спеціальністю, просив про задоволення позову і відшкодування моральної шкоди

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, 61152,00 грн. одноразово.

Стягнуто з АТ «З ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, 3 848,00 грн. одноразово.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Непогоджуючисьіз зазначенимрішеннямсуду, ПАТ ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», інтереси якого представляє ОСОБА_2 , подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду змінити та зменшити розмір відшкодування до 37632 грн. з утриманням із цієї суми передбачених законодавством податків та зборів.

Зазначає, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування не відповідає усталеній судовій практиці, критеріям розумності і справедливості. На думку представника апелянта, послідовною та справедливою сумою відшкодування моральної шкоди має бути 40000 грн.

Вказує, що позивач умисно та свідомо сприяв виникненню професійного захворювання, оскільки свідомо уклав трудовий договір з підприємством, знаючи про шкідливі умови праці. На комбінаті застосовувалися засоби індивідуального захисту, впроваджено прогресивні технології з метою мінімалізації впливу шкідливих факторів на здоров`я. При щорічному проходженні медичного огляду позивач відчував симптоми хронічних захворювань, проте продовжував працювати на комбінаті з метою набуття пільгового стажу для завчасного виходу на пенсію.

На думку апелянта, судом першої інстанції неправильно застосовані норми податкового законодавства, оскільки не вирішено питання про стягнення обов`язкових податків і платежів.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, та такими що зводяться лише до переоцінки доказів, які вже були дослідженими судом першої інстанції, і яким вже надано належну та правильну оцінку. Вважає, що при визначенні розміру відшкодування судом першої інстанції враховані принципи розумності, співмірності і справедливості, судове рішення не суперечить усталеній судовій практиці за останні два роки. Зазначає про безпідставність доводів апеляції про те, що працівник свідомо сприяв виникненню професійного захворювання.

Крім того зазначає, що підстав для врахування апеляційним судом вимог апелянта щодо податків та зборів з стягнутої суми не вбачається, оскільки вимогами пп. а) пп.164.2.14 пункту 162.2 ст. 162 Податкового кодексу України передбачено, що відносить до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров' ю.

В даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я. А отже, заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, а тому вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження його здоров' я на виробництві.

Подібні правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 21червня2022року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490 св 21).

Просить стягнути з апелянта на користь ОСОБА_1 понесені ним додаткові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. за написання відзиву.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності і обґрунтованості. Судом враховано характер отриманих працівником захворювань, ступінь втрати професійної працездатності, неможливість працювати за обраною професією та мати джерело доходу у вигляді заробітної плати, істотність вимушених змін у життєвих стосунках та необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду та відхиляє доводи апеляційної скарги з таких мотивів.

Встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , його стаж роботи складає 11 років 11 місяців на ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» та на АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» 09 місяців, загальний стаж роботи на вказаних підприємствах складає 12 років 08 місяців, що відповідачами не оспорюється.

Як зазначено в трудовій книжці, позивач в різний період часу працював горновим доменної печі, горновим феросплавних печей, машиністом розливної машини.

31.08.2023 позивач звільнився з ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» за ст.38 КзПП України (у зв`язку з виходом на пенсію).

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії (ЛЕК) про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) за №43/995 від 01.11.2023, у ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: Хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічним порушенням, м`язово-тонічним та больовим синдромами; Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху ІІ ст. - за класифікацією ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН ІІ (другого ст.).

Обґрунтуванням для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клініко-функціональних обстежень; динаміка захворювань, їх розвиток в період роботи; інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці ОСОБА_1 від 10.10.2023, згідно з якою хворий підлягав дії несприятливих виробничих факторів: (фізичне навантаження, робоча поза, вимушені нахили тулуба), параметри яких перевищували допустимі величини; шуму, рівень якого перевищував ГДР; дії кремнію оксиду кристалічного, заліза оксиду, концентрації яких перевищували ГДК; професійний маршрут стаж шкідливих умовах праці - 12 років 9 місяців). Протипоказана робота в умовах впливу фізичного навантаження, пилу, токсичних та подразнюючих речовин, несприятливого мікроклімату, інтенсивного шуму. Повідомлення пронаявністьвпершевиявленого хронічногопрофесійногозахворювання №796 від 01.11.2023.

Вищезазначене також підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 за вих.№3770 від 01.11.2023.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 листопада 2023 року (Форма П-4), затвердженого начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 23 листопада 2023 року, комісією проведено розслідування причини виникнення у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання.

Дата встановлення остаточного діагнозу 01 листопада 2023 року.

Заклад охорони здоров`я, який встановив діагноз: Клініка професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України».

Висновок про наявність шкідливих умов праці згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014р. № 248, умови праці на робочому місці ОСОБА_1 відносяться до 4 класу «Небезпечні».

Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА № 125394 від 29.01.2024, позивачу встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням, безстроково, та встановлено ступень втрати професійної працездатності 65% (40% первинно та 25% повторно). Протипоказана важка фізична праця, стато-динамічні навантаження, рекомендовано «Д» нагляд у профпатолога, невролога, сімейного лікаря, пульмонолога, лор.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з частинами першою, другою статті 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Перелік професійних захворювань за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, затверджується КМУ.

У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайновоГ) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України та ст. 247-1 КЗпП України працівникам надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також в інших, несприятливих для людини випадках психологічного дискомфорту. Отже, під поняттям "моральна шкода" охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов`язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів. Фізичні страждання - це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров`я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина.

Моральна і фізична шкода після нанесення, по суті є непоправними і не завжди можуть бути відшкодовані. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати здоров`я, неможливо відшкодувати почуття страху, відчуття болю.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Глибина переживань, викликаних ушкодженням здоров`я, ставиться в залежність від самої особи, тому призначення компенсації моральної шкоди полягає і в тому, аби певною мірою відновити втрату щастя особи і можливості насолоджуватися життям тепер і в майбутньому.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Iталії») i в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ вiд 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст . 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до роз`яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі i застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв i тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

В ході розгляду справи встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність у загальному розмірі 65% (40% первинного та 25% повторно), його визнано особою з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, позбавлений в повній мірі реалізувати своє право на працю, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, оскільки судом враховані засади розумності, виваженості та справедливості, роз`яснення, надані в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та взагалі неможливість такого повного відновлення.

Суд на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, що підтверджено висновками компетентних медичних установ.

Виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров`я як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності, пов`язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що є достатнім, розумним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди позивачу сума у 65000,00 грн.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що позивач свідомо та умисно сприяв виникненню професійних захворювань є неспроможними та безпідставними, оскільки шкоди здоров`ю позивача завдано саме з вини роботодавця, який не створив належні, безпечні і здорові умови праці, не впроваджував сучасні засоби техніки безпеки, не забезпечив санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійного захворювання.

Посилання на практику Верховного Суду щодо визначення розміру відшкодування моральної школи є неприйнятними, оскільки розмір такого відшкодування визначається в кожному конкретному випадку.

Позивачем надано достатньо доказів, за якими можна судити про наявність в нього фізичних або психічних страждань. Крім того, у п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 № 1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Роз`яснення умов праці і можливості їх впливу на здоров`я не виключає відповідальності підприємства у разі настання негативних наслідків.

Вимоги апеляційної скарги про оподаткування маральної шкоди є безпідставними.

Предметом позову у цій справі було відшкодування моральної шкоди, завданої працівникові ушкодженням здоров`я при виконанні професійних обов`язків.

Відповідно до пп.а) пп. 164.2.14 пункту 162.2 ст. 162 Податкового кодексу України (далі ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Колегія суддів прогоджується з тим, на чому суд з акцентував увагу відповідача на тому, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, а тому вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження його здоров`я на виробництві.

Подібні правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490 св 21).

Отже, врахувавши вищевикладене, районний суд обґрунтовано стягнув суми моральної шкоду без урахування утримання податку з доходів і зборів.

У відзиві на апеляційну скаргу представником ОСОБА_1 адвокатом Біліченком О.О. заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним додаткових витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн за складання відзиву.

Відзив підписаний адвокатом Біліченком О.О., який представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 07.02.2024 року.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, судова колегія враховує таке.

Представником позивача надані докази надання позивачу правової допомоги та її оплати, в справі міститься розрахунок витрат на правничу допомогу, перелік виконаних робіт.

Розмір заявлених витрат не суперечить вимогам розумності та справедливості.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено в повному обсязі, ураховуючи складність та конкретні обставини справи, розгляд апеляційної скарги у письмовому провадженні без виклику сторін, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та їх характер, необхідність дотримання критерію співмірності та розумності розміру понесених стороною витрат, реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, встановлені обставини, надані ОСОБА_5 докази, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження підлягають стягненню з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 в розмірі 2 000 грн.

Керуючись ст. ст.279,368,369,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерноготовариства Запорізькийметалургійний комбінат«ЗАПОРІЖСТАЛЬ»,інтереси якогопредставляє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2024 у цій справі залишити без змін.

Заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Біліченка Олега Олександровича про стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерноготовариства «Запорізький металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені за підготовку та подання відзиву у розмірі 2000 (дві тисячі ) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: С.В. Кухар

Е.А. Онищенко