Постанова

від 14.10.2024 по справі 910/10222/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10222/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024

(головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді - Шапран В.В., Барсук М.А.)

у справі №910/10222/22

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про стягнення 294 090,37 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст процесуальних обставин справи

1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, у справі № 910/10222/22 позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , стягувач) до Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта» (далі - ПАТ «Укpнaфта», боржник) задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «Укpнaфта» на користь ОСОБА_1 частину чистого прибутку у розмірі 226 011,50 грн, 3% річних у сумі 9 325,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 58 753,87 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 411,36 грн та 85,00 грн витрат на оплату поштових відправлень.

2. 06.12.2023 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 видано відповідний наказ.

3. 02.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Мороз Лесі Євгенівни (далі - державний виконавець, ДВС), в якій скаржник просить суд визнати бездіяльність державного виконавця Мороз Л. Є. незаконною і зобов`язати її виконати наказ №910/10222/22, виданий судом 06.12.2023, а також покласти на відповідача судові витрати.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у задоволенні скарги відмовлено.

5. Ухвалу суду мотивовано тим, що відповідно до Наказу від 23.03.2023 № 52 Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України ПАТ«Укрнафта» було включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану. Про ці обставини державний виконавець повідомив стягувача. Таким чином, після відкриття виконавчого провадження державний виконавець не має права вчиняти будь-які виконавчі дії, спрямовані на виконання судових рішень, боржниками за якими є ПАТ «Укрнафта», а отже дії державного виконавця в даному випадку є правомірними, оскільки вчинені відповідно до закону.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 скасовано. Прийнято нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/10222/22. В задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця відмовлено. Стягнуто з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь ОСОБА_1 3 028,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Постанову мотивовано тим, що ПАТ «Укрнафта» включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану. Матеріали справи не містять доказів повідомлення стягувача (станом на момент звернення скаржника до місцевого господарського суду) про зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_2 за наказом № 910/10222/22 виданим Господарським судом міста Києва про стягнення заборгованості з ПАТ«Укрнафта» на користь стягувача ОСОБА_1 , тому висновок суду першої інстанції про направлення державним виконавцем повідомлення стягувачу про існування обставин, які унеможливлюють вчинення виконавчих дій, не відповідає матеріалам справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

8. Не погоджуючись з висновками апеляційного суду, ОСОБА_1 , звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у зобов`язанні державного виконавця виконати рішення суду за наказом Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/10222/22 та прийняти нове рішення яким задовольнити вимогу.

9. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця прийнята всупереч правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 910/10733/22.

Інші заяви і клопотання

10. 05.10.2024 до Верховного Суду ОСОБА_1 поштовим відправленням направлено «заключне слово», яке по суті є доповненням до касаційної скарги ОСОБА_1 . Такі доповненням до касаційної скарги подані скаржником з пропуском процесуального строку, встановленим частиною 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України, а тому відповідно до положень частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, залишаються Судом без розгляду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. Боржник у відзиві на касаційну скаргу, посилається на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги стягувача, та водночас вказує на те, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано положення законодавства, що регулює питання виконання судового рішення у справі, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

12. Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

13. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

14. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що скаржником оскаржується постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 , отже, зважаючи на положення ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, в частині задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця постанова апеляційного суду касаційним судом не переглядається.

15. Як вказувалось, звертаючись із касаційною скаргою скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, не врахував правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.04.2024 у справі № 910/10733/22.

16. У справі № 910/10733/22 ОСОБА_1 звернулась із скаргою на бездіяльність Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) і зобов`язання його виконати наказ Господарського суду міста Києва № 910/10733/22 від 26.06.2023 про стягнення з ПАТ «Укрнафта» на користь ОСОБА_1 106 241,00 грн заборгованості по дивідендах, 28 786,00 грн пені, 21 514,00 грн інфляційних втрат, 2 786 грн 3 % річних, 2 481,00 грн судового збору, 78,00 грн витрат за поштове направлення документів. Судами прийнято рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 , визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання наказу та зобов`язано державного виконавця усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вчинення дій по примусовому виконанню наказу у цій справі. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій у справі № 910/10733/22.

17. У справі, що переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулась із скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Мороз Л.Є., в якій просила суд визнати бездіяльність державного виконавця Мороз Л.Є. незаконною і зобов`язати її виконати наказ Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/10222/22 про стягнення на користь ОСОБА_1 частини чистого прибутку у розмірі 226 011,50 грн, 3% річних у сумі 9 325,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 58 753,87 грн.

18. Тобто, справа, що розглядається Верховним Судом та справа № 910/10733/22 є подібними.

19. Разом з цим, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, та частково відмовляючи у її задоволенні, апеляційний суд не врахував правовий висновок, викладений Верховним Судом у справі № 910/10733/22, що є підставою для часткового скасування постанови апеляційного суду, виходячи з наступного.

20. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

22. Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним по відношенню до інших законодавчих актів при вирішення питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

23. Положеннями ст. 3 Закон України «Про виконавче провадження» визначено перелік виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню, зокрема, судовий наказ.

24. Відповідно до частин 1, 5 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

25. Вказаною статтею встановлені обов`язки та права виконавця, зокрема виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.

26. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

27. Касаційний суд зазначає, що в силу приписів вищезазначених положень законодавства, що регулює порядок вчинення виконавчих дій державним виконавцем, останній повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується «правомірна поведінка» державного виконавця.

28. Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

29. Таким чином виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, у виконавчому провадженні відповідним виконавцем, дії або бездіяльність якого можуть бути оскаржені до суду При цьому, протиправною бездіяльністю державного виконавця як суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

30. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

31. Водночас, стаття 343 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

32. З урахуванням зазначеного, касаційний суд констатує, що апеляційний суд, встановивши обґрунтованість скарги щодо невчинення державним виконавцем дій, крім відкриття виконавчого провадження, з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/10222/22, та частково задовольняючи скаргу на бездіяльність державного виконавця, не врахував положень ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Так, встановивши обґрунтованість скарги на бездіяльність державного виконавця, апеляційний суд не зобов`язав державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

33. У постанові Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 910/10733/22, яку прийнято у подібних правовідносинах, зазначено, що: - «факт внесення підприємства до Переліку є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, за умови дотримання процедури: повідомлення виконавця про наявність таких обставин (надсилання Боржником копії Наказу) і прийняття державним виконавцем постанови. До винесення відповідної постанови згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. У справі, що переглядається, відсутні докази, які б підтверджували, що Боржник письмово повідомляв державного виконавця про Наказ Мінстратегпром про включення його до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, і прийняття виконавцем постанови про зупинення вчинення виконавчих дій. Подання суду відповідного наказу про включення Боржника до Переліку при розгляді скарги Стягувача на бездіяльність виконавця не виключає необхідність прийняття виконавцем відповідного рішення, що породжує відповідні правові наслідки. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу, в якій може зобов`язати виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Суд не має компетенцію приймати рішення, вчиняти виконавчі дії замість виконавця».

34. Як вказувалось Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі № 910/10733/22 погодився з висновками судів попередніх інстанцій, якими задоволено скаргу ОСОБА_1 , визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання наказу та зобов`язано державного виконавця усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вчинення дій по примусовому виконанню наказу у цій справі.

35. Згідно із ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

36. Таким чином, суд апеляційної інстанції частково відмовляючи у задоволенні скарги, неправильно застосував положення статей 86, 343 Господарського процесуального кодексу України та не врахував правового висновку, викладеного Верховним Судом від 24.04.2024 у справі № 910/10733/22, що стало причиною часткового задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця.

37. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги в частині відмови апеляційним судом у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця, частково знайшли своє підтвердження, після відкриття касаційного провадження, таким чином, колегія суддів зазначає, що в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, постанову апеляційного суду необхідно скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 зобов`язавши державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вчинення дій по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № №910/10222/22.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

39. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

40. За наведених обставин колегія суддів, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні скарги та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 зобов`язавши державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вчинення дій по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № №910/10222/22.

Судові витрати

41. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв?язку з тим, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - частковому скасуванню з прийняттям нового рішення у скасованій частині, витрати зі сплати ОСОБА_1 судового збору в сумі 3028,00 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі №910/10222/22 в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № №910/10222/22 скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

3. Скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вчинення дій по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/10222/22.

4. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі №910/10222/22 залишити в силі.

5. Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110, ідентифікаційний код 34967593) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса тимчасового проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

Н.М. Губенко