Постанова

від 09.10.2024 по справі 909/201/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/201/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 (колегія суддів: Коробенко Г. П. - головуючий, Тарасенко К. В., Кравчук Г. А.)

за позовом Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області

до: 1) Міністерства оборони України

2) Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району

3) Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

про скасування державної реєстрації та зобов?язання вчинити дії,

за участю:

позивача: Щадей А. В. (самопредставництво)

відповідача-1: Святецький М. П. (самопредставництво)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області (далі - Управління СБУ) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району (далі - КЕЧ), Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Виконкомітет) про:

- скасування державної реєстрації індексний номер 46995911 від 23.05.2019 щодо реєстрації права власності на житловий будинок, квартирний (багатоповерховий), розташований за адресою: АДРЕСА_1 за власником Держава в особі Міноборони, код ЄДРПОУ 00034022;

- зобов`язання реєстраторів Управління реєстраційними процедурами Виконкомітету зареєструвати за позивачем право державної власності на жилу квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

1.2 Позовні вимоги позивач обґрунтовував належністю йому на праві державної власності квартири АДРЕСА_2 у зазначеному будинку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у позові відмовлено у зв?язку з відсутністю порушення прав позивача та обранням неналежного способу захисту, оскільки позивач не просить скасувати рішення державного реєстратора, як передбачено законом.

2.2 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 рішення суду у частині відмови у позові щодо скасування державної реєстрації права власності Держави в особі Міноборони на будинок скасовано та позов у цій частині задоволено. В іншій частині рішення залишено без змін.

2.3 Колегія суддів не погодилася із висновком про те, що право позивача не порушене, адже встановила, що саме Управлінню СБУ відповідно до акта передана спірна квартира. Тому для відновлення права СБУ, як органу управління державним майном, та Управління СБУ, як власника майна (балансоутримувача), права власності на спірну квартиру існує необхідність в скасуванні права власності на весь будинок, адже Міноборони та КЕЧ, зловживаючи своїми правами, подали неправдиві відомості до Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо всього будинку, на підставі витягу з якого було здійснено державну реєстрацію.

2.4 Щодо належності способу захисту суд з посиланням на статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначив про те, що скасування державної реєстрації прав є ефективним способом захисту.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі Міноборони просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволеного позову та залишити в силі рішення суду в цій частині.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (№ 914/608/20) (Велика Палата Верховного Суду), від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 (Велика Палата Верховного Суду), від 19.04.2023 № 904/7803/21.

3.3 У відзиві Управління СБУ просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що воно довело зазначення Міноборони завідомо неправдивих відомостей в документах, які стали підставою для реєстрації речового права на весь будинок. Крім того, вимога про витребування нерухомого майна з володіння відповідача не є належним і ефективним способом захисту у зв`язку з тим, що квартира не перебуває у володінні відповідачів чи інших осіб, а право власності за позивачем ніким не оспорюється чи не визнається. Тому позивач обрав належний спосіб захисту, адже лише рішення державного реєстратора та державна реєстрація права власності перешкоджають позивачу здійснити за собою державну реєстрацію права власності на квартиру.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 25.08.2022 з метою оформлення права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 Управління СБУ звернулося із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до Виконкомітету. До заяви додало: документи на підтвердження повноважень представника, рішення Коломийської РДА № 373, акт приймання-передачі нерухомого майна, виписку з інвентаризаційних матеріалів № 16451 ОПК "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", технічний паспорт № Т101:6131-7447-2894-1769, лист СБУ № 19/3951ВС, лист ФДМ України № 10-15-8711, витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна № 8711.

4.2 31.08.2022 державний реєстратор прийняв рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 64648560, мотивоване наявністю суперечностей між заявленими та між зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Із зазначеного рішення вбачається, що реєстратор вирішив відмовити у державній реєстрації права власності на державну квартиру АДРЕСА_3 за суб`єктом Управління СБУ на підставі пункту 5 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки за результатом пошуку відомостей та отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та відомостей реєстру до 2013 року, 02.05.2019 проведена державна реєстрація на об`єкт нерухомого майна за Міноборони в цілому за адресою: АДРЕСА_4 , куди включена квартира АДРЕСА_2 , що унеможливлює її реєстрацію за Управлінням СБУ.

4.3 Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.09.2022 № 308952576, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 905,8 кв. м, житловою площею 486,9 кв. м, 02.05.2019 зареєстрований на праві власності за державою в особі Міноборони, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1835518226232. Рішення про реєстрацію від 23.05.2019 № 46995911 прийнято на підставі витягу ФДМ України від 28.03.2019 № 10-15616.

4.4 Водночас 30.07.2003 директор Компанії "Консенсус" та представник Благодійного фонду "Житло військовим" на виконання договору від 21.06.2001 № 78 та листів від 23.07.2003 № 8 і від 09.07.2003 № 123 уклали два акти передачі житла, а саме:

- щодо передачі квартири АДРЕСА_3 , начальнику Управління СБУ ОСОБА_1;

- щодо передачі квартир №№ 1, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , начальнику Івано-Франківської КЕЧ Міністерства оборони України.

4.5 Надалі, відповідно до листа від 22.09.2003 № 457, Командир військової частини НОМЕР_1 ініціював питання до Голови Корницької сільради щодо зарахування квартир АДРЕСА_14 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 в службовий фонд та включення їх у список таких, що не підлягають приватизації у зв?язку з наданням їм статусу службових військової частини НОМЕР_2 .

4.6 Відповідно до рішення виконавчого комітету Корницької сільради від 26.10.2004 № 74, працівнику Управління СБУ ОСОБА_2 виданий ордер № 011 серії на жиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Займану квартиру ОСОБА_2 звільнив та передав Управлінню СБУ актом приймання-передачі 06.01.2022.

4.7 Суд апеляційної інстанції на підставі наявних у справі доказів встановив, що у сфері управління (в державній власності, на балансі) КЕЧ наявні 10 квартир, а саме №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, а у сфері управління (в державній власності, на балансі) Управління СБУ перебуває квартира АДРЕСА_2 .

4.8 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.9 Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга стосується виключно позовних вимог у частині скасування державної реєстрації права власності Держави в особі Міноборони на будинок, тому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального права в межах цих доводів та вимог.

4.10 Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин.

4.11 Суд апеляційної інстанції на підставі наявних у справі доказів дійшов висновку, що саме Управлінню СБУ відповідно до акта передана спірна квартира, натомість Міноборони та КЕЧ, зловживаючи своїми правами, подали неправдиві відомості до Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо всього будинку, на підставі витягу з якого було здійснено державну реєстрацію, що є підставою для скасування державної реєстрації права власності.

4.12 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначила, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)) (пункт 61). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (пункт 63).

4.13 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 85 - 97) сформулювала такі висновки. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно.

4.14 Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скасування державної реєстрації прав є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є неправильним, адже як встановив суд апеляційної інстанції - право власності на спірну квартиру зареєстровано за Міноборони, тобто відповідачем, тому з огляду на викладене у пунктах 4.12-4.13 цієї постанови належним та ефективним способом захисту права позивача на спірну квартиру є віндикаційний позов. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що скасування державної реєстрації права власності на весь будинок може невиправдано порушувати право державної власності на інші квартири в цьому будинку, які не є спірними в межах цієї справи. Тому колегія суддів погоджується з доводами, викладеними у касаційній скарзі, про неефективність способу захисту прав позивача.

4.15 Обрання ж позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76).

4.16 Посилання Управління СБУ у відзиві на касаційну скаргу на те, що вимога про витребування нерухомого майна з володіння відповідача не є належним і ефективним способом захисту у зв`язку з тим, що квартира не перебуває у володінні відповідачів чи інших осіб, а право власності за позивачем ніким не оспорюється чи не визнається є помилковими, адже необхідно розрізняти право володіння з одного боку та володіння як фактичний стан - з іншого. Оскільки фактичним володінням визнається факт реєстрації права на майно, а не його фізичне зайняття, то це автоматично вказує на те, коли має застосовуватися віндикаційний позов (в разі реєстрації права власності за відповідачем), а коли - негаторний (якщо право власності зареєстроване за позивачем, а відповідач здійснює лише фізичні дії щодо майна).

4.17 Отже, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволеної позовної вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності на майно та залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову у позові в цій частині, однак зі зміною рішення суду у цій частині з огляду на таке.

4.18 Так, суд першої інстанції мотивував відмову у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності тим, що 1) право позивача не порушене та 2) способи захисту порушеного цивільного права передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є скасування рішення державного реєстратора, про що позивач у позові не просив.

4.19 Однак колегія суддів зазначає, що 1) дослідження наявності / відсутності порушеного права позивача має здійснюватися під час розгляду справи із заявленим належним та ефективним способом захисту, а обрання позивачем неналежного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові, про що зазначено у пункті 4.15. цієї постанови; 2) у спірних правовідносинах (за відповідачем зареєстровано право власності, а тому саме він є фактичним володільцем) належним та ефективним способом захисту прав за сталою практикою Великої Палати Верховного Суду є віндикаційний позов, а всі інші позовні вимоги є неналежними. Застосування судом способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

4.20 Рішення суду про витребування із незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Внаслідок внесення такого запису позивач набуває всі права володіння нерухомим майном, а відповідач втрачає ті, які у нього були наявні.

4.21 Натомість, до прикладу, скасування рішення державного реєстратора / скасування державної реєстрації права могло б бути ефективним способом захисту порушеного права за обставинами конкретної справи у випадку вирішення спору про право, якщо це відновить становище, яке існувало до порушення, тобто поновить права позивача (без застосування додаткових способів захисту) та не призведе до стану правової невизначеності щодо спірного нерухомого майна (пункти 114, 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20)). Велика Палата Верховного Суду зауважила, що положення абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить (пункт 125).

4.22 Колегія суддів зазначає, що державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності, а факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

4.23 Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є скасування рішення державного реєстратора, адже така позовна вимога не відповідатиме критеріям належного та ефективного способу захисту прав.

4.24 За положенням частини 1 статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

4.25 Водночас відповідно до частин 1, 4 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

4.26 Колегія суддів зазначає, що оскільки у позові належало відмовити виключно з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту і суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у позові, однак з інших мотивів в оскарженій частині, з якими суд касаційної інстанції не погоджується з огляду на викладене у цій постанові, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в оскарженій частині шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови. За вказаних обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

4.27 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати Міноборони, пов`язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на позивача. При цьому згідно із положеннями статті 327 ГПК України видача наказу покладається на Господарський суд міста Києва.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України у справі № 909/201/23 задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 в частині скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 в цій частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Стягнути з Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20001579) на користь Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) 4 294 (чотири тисячі двісті дев?яносто чотири) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов