Ухвала

від 17.10.2024 по справі 5/58

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 5/58 (907/847/23)

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Білоуса В. В.

розглянувши матеріали заяви Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області

про відвід судді Пєскова В.Г. від розгляду

справи № 5/58(907/847/23)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Котнар" в особі арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича

до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Берегівської районної військової адміністрації)

про визнання незаконним та скасування розпорядження

в межах справи № 5/58

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДЗ ТРЕЙД"

до Закритого акціонерного товариства "Котнар"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ліквідатор Закритого акціонерного товариства "Котнар" арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович 07.08.2024 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024, якою скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.03.2024 та прийнято нове рішення у справі № 5/58 (907/847/23) про відмову у задоволенні позовних вимог.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5/58(907/847/23) визначено склад колегії суддів: Картере В.І. (головуючий), судді - Огороднік К.М., Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.09.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 26.09.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Котнар" в особі арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі № 5/58(907/847/23) та призначено розгляд касаційної скарги на 24.10.2024.

08.10.2024 до Верховного Суду подано заяву Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області про відвід судді Пєскова В.Г. від розгляду справи № 5/58(907/847/23).

Ухвалою Верховного Суду від 15.10.2024 визнано необґрунтованим відвід, заявлений Берегівською районною державною адміністрацією Закарпатської області судді Пєскову В.Г. у справі № 5/58(907/847/23). Передано матеріали справи № 5/58(907/847/23) на автоматичний розподіл для визначення судді з розгляду заяви Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області про відвід судді Пєскова В.Г. у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024 автоматизованою системою документообігу суду для розгляду вказаної заяви про відвід визначено суддю Білоуса В. В.

Вказана заява мотивована тим, що закрите акціонерне товариство "Котнар" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. у касаційній скарзі в обґрунтування своїх вимог посилається на судові рішення у справі № 5/58(907/314/21), в яких суддя Пєсков В.Г. (головуючий) брав участь і 18.05.2023 за участю якого ухвалено постанову Верховного Суду якою, зокрема, касаційну скаргу ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Котнар" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. задоволено частково, зустрічний позов Закритого акціонерного товариства "Котнар" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпат-Вин-Еталон" задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09, що був укладений між Закритим акціонерним товариством "Котнар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпат-Вин-Еталон", зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпат-Вин-Еталон" повернути Закритому акціонерному товариству "Котнар" отримані у власність за договором купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09 плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району. Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про упередженість судді Пєскова В.Г. у справі № 5/58(907/847/23).

Розглянувши вказану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

В силу положень частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

Стаття 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

З огляду на викладене, аргументи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, що викликали б сумнів у об`єктивності або неупередженості судді Пєскова В. Г. і які б могли бути перевіреними та/чи/або переконливі факти, які б могли викликати сумнів у його об`єктивності і неупередженості, а відтак могли б бути підставою для відводу судді в розумінні статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, імперативними положеннями частини четвертої статті 35 ГПК визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відтак сама по собі незгода учасника справи із рішенням судді, його припущення з тих чи інших питань не свідчать про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість судді та не є підставою для відводу останнього відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, заява Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області про відвід судді Пєскова В. Г. у справі № 5/58(907/847/23) не містить обставин, які визначені чинним процесуальним законодавством як підстави для відводу судді чи викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а тому суд відмовляє у задоволенні заявленого відводу.

Керуючись статтями 32, 35, 36, 39, 234 235, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Білоуса В. В., -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області про відвід судді Пєскова В. Г. у справі № 5/58(907/847/23).

Ухвала набирає сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Білоус