Ухвала
від 11.10.2024 по справі 380/29854/23
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

11 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №380/29854/23

адміністративне провадження №К/990/36362/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Коваленко Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 (суддя Чаплик І.Д.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 (колегія у складі: судді-доповідача Носа С. П., суддів Кухтея Р.В., Ільчишин Н.В.)

у справі № 380/29854/23

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Львівської міської ради

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі також - відповідач, скаржник), в якому просила:

- визнати протиправними дії виконавчого комітету Львівської міської ради з прийняття рішення № 273 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №4 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 » після спливу 10 робочих днів з дня реєстрації звернення громадянки ОСОБА_1 від 08.02.2023, що зареєстроване в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером АМ01:3604-5961-3300-4778;;

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.03.2023 № 273 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №4 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 ».

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 12.04.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024, задовольнив позов.

Вказані судові рішення ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

25.09.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Виконавчого комітету Львівської міської ради (надіслана 18.09.2024), в якій останній з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, за правилами норм пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Водночас частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень (в тому числі у справах незначної складності), зазначених у частині першій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У силу приписів частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Також згідно з положеннями статті 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов`язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень правового висновку щодо застосування норм пункту 3 частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 803/1231/17, від 14.08.2018 у справі № 823/5265/15, від 11.02.2020 у справі № 803/1596/17, скаржник лише процитував такий висновок. Разом з тим, обгрунтування про те, що спірні правовідносини у справі № 380/29854/23 та правовідносини у справах, на які відповідач посилається у касаційній скарзі, дійсно є подібними, у касаційній скарзі відсутні.

Решта аргументів щодо неправильного застосування судами інших норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права викладені скаржником без покликання на той чи інший пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради слід залишити без руху з наданням йому десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для надання уточненої касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 330, 332 КАС України, Верховний Суд,-

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі № 380/29854/23 залишити без руху.

2. Надати Виконавчому комітету Львівської міської ради у строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з дією воєнного стану в Україні.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя В.М. Бевзенко

Суддя Н.В. Коваленко

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення11.10.2024
Оприлюднено21.10.2024
Номер документу122379131
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері містобудування; архітектурної діяльності

Судовий реєстр по справі —380/29854/23

Ухвала від 05.11.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Кравчук В.М.

Ухвала від 11.10.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Кравчук В.М.

Постанова від 20.08.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Нос Степан Петрович

Ухвала від 06.06.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Нос Степан Петрович

Ухвала від 06.06.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Нос Степан Петрович

Ухвала від 15.05.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Нос Степан Петрович

Рішення від 12.04.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Чаплик Ірина Дмитрівна

Ухвала від 10.04.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Чаплик Ірина Дмитрівна

Ухвала від 18.01.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Чаплик Ірина Дмитрівна

Ухвала від 08.01.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Чаплик Ірина Дмитрівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні