Ухвала

від 17.10.2024 по справі 910/8840/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в прийнятті додаткового рішення

м. Київ

17.10.2024Справа № 910/8840/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго»

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/8840/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» (пр.Богдана Хмельницького, буд.249, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000; ідентифікаційний код 39767243)

до Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул.Симона Петлюри, буд.27, м.Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454)

про стягнення 177 364,09 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 177 364,09 грн, з яких 42 795,11 грн 3% річних та 134 568,98 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 42 591,17 грн, інфляційні втрати в розмірі 134 294,64 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 019,83 грн.

24.09.2024 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн.

24.09.2024 від позивача надійшла заява про уточнення до заяви про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

27.09.2024 від відповідача надійшли заперечення проти ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві, на виконання вимог процесуального закону, позивач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

Оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відтак, враховуючи те, що докази понесення судових витрат подані позивачем з дотриманням встановленого законом строку, наявні правові підстави для вирішення питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість у частині 5 наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На підтвердження обставин понесення витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії договору № 3 про надання юридичних послуг від 24.02.2021, укладеного між позивачем, як замовником, та адвокатом Громовим Петром Олександровичем (далі Договір), додаткових угод № 1 від 20.12.2022, № 2 від 23.12.2022 до Договору, додатку від 03.07.2024 до Договору та попереднього звітного акту наданих послуг в рамках додатку від 03.07.2024 до Договору від 20.09.2024.

Згідно з п.п.2.1, 2.2, 2.6, 2.8 Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику протягом строку дії Договору послуги юридичного характеру. Склад послуг зазначених в п.2.1 погоджується сторонами та зазначається в додатках до Договору. Обсяг наданих послуг підтверджується шляхом оформлення акту приймання-передачі наданих послуг. Вартість та порядок оплати юридичних послуг погоджується сторонами у додатках до Договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору за надання юридичних послуг, передбачених умовами даного договору, замовник сплачує виконавцю винагороду, розмір якої та порядок її сплати погоджується сторонами та зазначається в додатках до даного Договору.

Приймання-передача наданих послуг щомісячно оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг та звітами виконавця по факту виконання робіт, але не пізніше 5 числа кожного місяця, за який проведена оплата (п. 7.4 Договору).

У п.1 додатку від 03.07.2024 до Договору сторони домовились про надання адвокатом юридичних послуг із підготовки документів для подання позову та захист інтересів замовника щодо: стягнення з ДП «Гарантований покупець» додатково 3% річних, інфляційних за прострочення виконання грошового зобов`язання за поставлену електричну енергію ДП «Гарантований покупець»; стягнення судового збору за подання до суду позову на ДП «Гарантований покупець».

Відповідно до п. 2 додатку від 03.07.2024 до Договору до послуг, зазначених в п.1 даного додатку, включено попередній аналіз документів щодо договірних взаємовідносин між клієнтом та ДП «Гарантований покупець», підготовка документів, здійснення розрахунків, нарахувань, підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з її поданням, надання пояснень, заперечень, відповіді на відзив відповідача, подання заяв та клопотань, підготовка всіх необхідних документів для розгляду справи у суді першої інстанції, а у випадку оскарження ДП «Гарантований покупець» рішення суду першої інстанції, підготовка всіх необхідних документів для розгляду справи в апеляційному господарському суді.

Згідно з п. 3 додатку від 03.07.2024 до Договору вартість послуг (винагорода) виконавця за послуги, визначені в п.1 та п.2 даного додатку за домовленістю сторін становить 80 000,00 грн.

20.09.2024 сторони підписали попередній звітний акт наданих послуг в рамках додатку від 03.07.2024 до Договору, відповідно до якого виконавцем було витрачено 17,5 годин для надання юридичних послуг в рамках судової справи № 910/8840/24.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

За приписом пункту 1 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Як встановлено судом, позивач та адвокат Громов Петро Олександрович підписали додаток від 03.07.2024 до Договору, відповідно до якого останній зобов`язався надати позивачеві комплекс юридичних послуг на суму 80 000,00 грн, що пов`язані із поданням позову про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Водночас, у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що наведений у позовній заяві, яку подано до суду 15.07.2024, позивачем було зазначено, що він поніс (очікує понести) у зв`язку із розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Саме цю суму позивач просить стягнути з відповідача відповідно до уточненої заяви про ухвалення додаткового рішення в цій справі.

Наведене дає підстави для висновку про те, що станом на момент подання позову додатку від 03.07.2024 до Договору не існувало, а попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у позові було визначено довільно, або ж додаток від 03.07.2024 до Договору не стосується цієї справи.

В контексті викладеного суд відзначає, що упродовж 2024 року у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала низка судових справ за позовами позивача до відповідача із подібними вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат (зокрема справи № 910/5136/24, № 910/5137/24, № 910/8835/24).

Також суд погоджується із запереченнями відповідача щодо наданого позивачем попереднього звітного акту наданих послуг в рамках додатку від 03.07.2024 до Договору від 20.09.2024, адже, складення зазначеного акту не передбачено умовами Договору, натомість приймання-передача наданих послуг відповідно до п.п.2.6, 7.4 Договору підтверджується оформленням акту приймання-передачі наданих послуг, який в матеріалах справи відсутній.

Суд також зауважує, що вищенаведений попередній звітний акт містить суперечності у його змісті, а саме в рамках якого додатку його складено. Так, за текстом міститься посилання як на додаток від 03.07.2024, так і на додаток від 19.04.2024 до Договору.

Попри наведе судом враховано, що у цьому акті міститься посилання на номер цієї справи та обсяг перелічених у ньому послуг відповідає тому обсягу, що фактично було надано адвокатом Громовим П.О. в межах цієї справи. Однак, цей акт містить лише кількість витраченого адвокатом часу без зазначення вартості наданих послуг, а тому не може бути допустимим доказом ані фактичного надання послуг, ані їх вартості.

Верховний суд у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначив, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Наведена правова позиція є усталеною та викладена в низці інших постанов Верховного Суду, на які також посилається позивач.

Натомість, з наданих позивачем доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт неможливо достеменно встановити вартість фактично наданих послуг і робіт.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Підсумовуючи вищенаведене, з огляду на те, що відповідно до п.п. 2.8, 7.1 Договору вартість винагороди адвоката визначається сторонами у додатках до Договору, а наданий позивачем додаток від 03.07.2024 до Договору не може вважатися належним доказом на підтвердження вартості наданих послуг у цій справі через його суперечність попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат та заявленій вимозі про ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн; наданий позивачем попередній звітний акт наданих послуг в рамках додатку від 03.07.2024 до Договору від 20.09.2024 не передбачений умовами Договору та не містить вартості наданих послуг, а передбаченого Договором акту приймання-передачі наданих послуг позивач не надав, суд, оцінивши в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України наведені докази на підтвердження понесених судових витрат, керуючись статтями 74 - 79 цього Кодексу, вважає їх не належними, не допустимими та такими, що не підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення в цій справі.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8840/24 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Капцова