Ухвала

від 16.10.2024 по справі 914/2458/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.10.2024Справа№ 914/2458/24

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства «СОКАЛЬАГРОСПЕЦМОНТАЖ», смт. Жвирка, Львівська область

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧ СЕРВІС АВТОТРАНС», м. Червоноград, Львівська область

до відповідача 2 Західно-української регіональної агропромислової біржі, м. Львів

до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю ВП «ЗАХІДВУГЛЕЗБУТ», м. Київ, Київська область

до відповідача 4 Головного управління ДПС у Львівській області, м. Львів

про визнання недійсним цільового аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу майна та витребування майна з чужого незаконного володіння.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «СОКАЛЬАГРОСПЕЦМОНТАЖ» до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧ СЕРВІС АВТОТРАНС», Західно-української регіональної агропромислової біржі, Товариства з обмеженою відповідальністю ВП «ЗАХІДВУГЛЕЗБУТ» та Головного управління ДПС у Львівській області про визнання недійсним цільового аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу майна та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024, справу №914/2548/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду, судом встановлено наявність обставин, які за приписами процесуального законодавства є підставою для її передачі за підсудністю до Господарського суду міста Києва, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Статтею 125 Конституції України закріплений один із принципів судочинства, відповідно до якого судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до п. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України, цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, 2, 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Згідно п. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Суд відзначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

У відповідності із п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВП «ЗАХІДВУГЛЕЗБУТ» є: 03022, Київська область, місто Київ, вулиця Книшова Академіка, будинок 8.

Позивач, звертаючись до суду з позовною вимогою до відповідача 3 (Товариства з обмеженою відповідальністю ВП «ЗАХІДВУГЛЕЗБУТ») про визнання недійсним договору-купівлі продажу майна повідомив про те, що внаслідок реалізації спірного майна безпосередньо діяло ТОВ ВП «ЗАХІДВУГЛЕЗБУТ». Відповідно, на думку позивача, у відповідача 3 не виникло право власності на спірне майно, а відтак, саме відповідач 3 не міг відчужити таке майно.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відповідно до п. 4 прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд витребувати спірне майно за договором купівлі-продажу, який просить визнати недійсним.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.

Спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою (ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

При цьому слід ураховувати, що правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

За загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Як вбачається з позовних матеріалів предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (позовна вимога до відповідача 3).

Також судом зі спірного договору купівлі-продажу не вбачається, що його виконання передбачено в певному місці.

У випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання (ч. 15 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно, суд враховує, що пункт 4 прохальної частини позовної заяви є похідним від визнання договору купівлі-продажу, що пред`явлений до відповідача 3. Відтак, суд дійшов висновку про те, що ТОВ ВП «ЗАХІДВУГЛЕЗБУТ» є першочерговим відповідачем у справі, інтереси якого порушуються у випадку задоволення заявлених позовних вимог, пред`явлених у межах цієї позовної заяви. Отже, суд застосовує приписи ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки, у позові позивачем об`єднано позовні вимоги щодо спірного правочину з вимогами щодо правомірності укладення такого договору, то у даному випадку застосовуються правила виключної підсудності, а саме ч. 15 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що правила альтернативної підсудності визначені ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути застосовані.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Позивач, скориставшись своїм правом на пред`явлення позову, не дотримався правил визначення підсудності, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до положень ч.ч. 6, 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, спори між судами щодо підсудності не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

З огляду на вищенаведене, відповідно до пункту 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи слід скерувати за підсудністю до Господарського суду міста Києва (01054, Київська область, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 44В).

У зв`язку з перебуванням судді Гоменюк З.П. на листку непрацездатності з 09.10.2024 по 15.10.2024 включно, згадана ухвала датована 16.10.2024.

Керуючись ст. ст. 27, 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «СОКАЛЬАГРОСПЕЦМОНТАЖ» до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧ СЕРВІС АВТОТРАНС, відповідача 2 Західно-української регіональної агропромислової біржі, відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю ВП «ЗАХІДВУГЛЕЗБУТ», відповідача 4 Головного управління ДПС у Львівській області про визнання недійсним цільового аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу майна та витребування майна з чужого незаконного володіння, та додані до неї документи, передати за підсудністю до Господарського суду міста Києва (01054, Київська область, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 44В).

Ухвала набирає законної сили у порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 254-257 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.