Рішення

від 07.10.2024 по справі 922/1874/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. ХарківСправа № 922/1874/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17" про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 24662 від 01.10.2024) по справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17", м. Харків до Харківської міської ради, м. Харків 3-і особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: 1) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків; 2) Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради, м. Харків про стягнення 577146,07 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - Василенко І.Ю.

1-ї 3-ї особи на стороні відповідача - не з`явився

2-ї 3-ї особи на стороні відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати внесків за управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової територій у розмірі 577146,07 грн. Також, згідно позову позивач просив суд вирішити питання судових витрат.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 позов було задоволено повністю. Стягнуто з Харківської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17" заборгованість зі сплати внесків за управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової територій у розмірі 577146,07 грн. та 6925,76 грн. судового збору.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17" подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 24662 від 01.10.2024), згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 115000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 922/1874/24.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2024 було прийнято до розгляду заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17" про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 24662 від 01.10.2024), розгляд заяви призначено на 07.10.2024 о 11:45.

Харківська міська рада 04.10.2024 за вх.№ 24998 надала письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно якої просить суд відмовити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

При цьому у наданих запереченнях відповідач вказує, що позивачем під час заявленої суми не врахована співмірність та те, що обсяг юридичних витрат на ведення судової справи повинен враховувати складність справи, правову позицію, обсяг наявних доказів та доказів, які необхідно додатково отримати, а також можлива тривалість процесу, дії процесуальних опонентів у процесі. Заявлені витрати на правничу допомогу є документально не підтвердженими, зазначена сума витрат є не обґрунтованою, не співвісною зі складністю справи, а отже відсутні підстави для відшкодування саме таких витрат. Завищена вартість вказаних дій позивача з правової допомоги не відповідає критеріям розумності, необхідності та співрозмірності з огляду на незмінність правової позиції. Позивачем не доведено та не обґрунтовано понесення правничих витрат саме у заявленій сумі з урахуванням можливості її покладення на іншу сторону.

Дослідивши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17" про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку зі звернення позивача до суду з позовом у даній справі та зумовленої в зв`язку з цим необхідності в судовому захисті, позивач (клієнт) 18.04.2024 уклав з адвокатом Квартенко О.Р. договір про надання правової допомоги (надалі - договір).

Згідно п. 1.1. договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту щодо процедури стягнення заборгованості зі сплати внесків за управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

У п. 4.2. договору сторони погодили, що вартість гонорару за цим договором, в частині комплексу послуг з надання правової допомоги щодо процедури стягнення заборгованості зі сплати внесків за управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, становить 20% від суми заборгованості, яка підлягає стягненню в кожному конкретному випадку.

29.05.2024 між позивачем та адвокатом Квартенко О.Р. була укладена додаткова угода № 3 до договору про надання правової допомоги від 18.04.2024.

У п. 2.1. додаткової угоди № 3 до договору сторони погодили, що гонорар за здійснення представництва та захисту інтересів клієнта в господарському суді першої інстанції складає 115000,00 грн.

30.09.2024 між позивачем та адвокатом Квартенко О.Р. був складений акт приймання наданих послуг до договору, згідно з яким адвокатом були виконані наступні роботи (п.2 акту):

- вивчення документів, що опосередковують діяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17";

- вивчення документів, щодо взаємовідносин Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17" та Харківської міської ради стосовно сплати внесків за управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової територій,

- складання позовної заяви;

- аналіз релевантного законодавства, практики його застосування (у тому числі в динаміці);

- складання клопотань та заяв по суті справи у справі № 922/1874/24;

- участь у судових засіданнях у справі № 922/1874/24;

- наданні роз`яснень клієнту стосовно змісту релевантних відповідному спору норм матеріального права, а також з приводу змісту та значення процесуальних дій учасників справи й розвитку процесу в цілому.

У п. 3 акту сторони дійшли згоди щодо визначення остаточного розміру гонорару адвоката за надання правової допомоги, вказаної у п.1 цього акту приймання наданих послуг, в розмірі 115000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 16.11.2022 по справі 922/1964/21 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Аналіз наведених норм статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність витрат на професійну правничу допомогу до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру та заперечення позивача щодо їх розміру, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 25000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 13, 73, 74, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17" про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 24662 від 01.10.2024) - задовольнити частково.

Ухвалити у справі № 922/1874/24 додаткове рішення.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17" (61003, м. Харків, вул. Балакірєва, 17, код ЄДРПОУ 43531764) 25000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

В решті заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення.

Повне додаткове рішення складено 17.10.2024.

Суддя А.М. Буракова